Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Державної пенітенціарної служби України

Відповідно до частин першої, четвертої статті 31 та частин одинадцятої, дванадцятої та чотирнадцятої статті 32 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1217), Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 394, з метою організації діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби Державної пенітенціарної служби України в Державній кримінально-виконавчій службі України

1. Затвердити Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Державної пенітенціарної служби України, що додається.

2. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Анохін О.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенанта внутрішньої служби Сидоренка С.М.

1. Державна санітарно-епідеміологічна служба Державної пенітенціарної служби України (далі - держсанепідслужба ДПтС України) діє у складі Державної пенітенціарної служби України і входить у систему державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Діяльність держсанепідслужби ДПтС України поширюється на Державну пенітенціарну службу України (далі - ДПтС України), територіальні органи управління ДПтС України, кримінально-виконавчу інспекцію, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи і організації (далі - об’єкти нагляду), створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

2. Держсанепідслужба ДПтС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України, розпорядчими документами головного державного санітарного лікаря України щодо організації та здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, іншими актами з питань охорони здоров’я, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та цим Положенням.

3. У цьому Положенні терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Положенні про Державну пенітенціарну службу України, затвердженому Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 394, Положенні про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1217).

4. Основним завданням держсанепідслужби ДПтС України є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їй територіях і об’єктах нагляду держсанепідслужби ДПтС України.

5. Основними напрямами діяльності держсанепідслужби ДПтС України щодо персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, є:

1) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на об’єктах нагляду відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1217), вибіркові перевірки дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідеміологічної ситуації та за заявами громадян;

2) визначення необхідних санітарних та протиепідемічних заходів у профілактиці захворювань та контроль за їх проведенням;

3) вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я залежно від стану середовища життєдіяльності;

4) підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя;

5) контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних захворювань, отруєнь;

6) встановлення факторів середовища життєдіяльності, що шкідливо впливають на стан здоров’я;

7) контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь;

8) державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань, отруєнь.

6. Крім напрямів діяльності, визначених у пункті 5 цього Положення, держсанепідслужба ДПтС України для розгляду та вирішення питань, що належать до її компетенції, має право:

взаємодіяти з Державною санітарно-епідеміологічною службою України, державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, іншими органами державної санітарно-епідеміологічної служби з питань санітарного та епідемічного благополуччя;

залучати персонал об’єктів нагляду для забезпечення виконання покладених на неї завдань;

проводити перевірки об’єктів нагляду;

отримувати від посадових осіб об’єктів нагляду інформацію, статистичні матеріали та інші відомості, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

готувати та надавати пропозиції до нормативно-правових актів з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя об’єктів нагляду;

скликати та проводити в установленому порядку наради;

здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.

7. Держсанепідслужбу ДПтС України очолює головний державний санітарний лікар ДПтС України, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою ДПтС України за погодженням із головним державним санітарним лікарем України.

Головний державний санітарний лікар ДПтС України із загальних питань підпорядковується безпосередньо Голові ДПтС України, а з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю України.

8. Головний державний санітарний лікар держсанепідслужби ДПтС України:

1) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням вимог санітарного законодавства на об’єктах нагляду;

2) отримує від посадових осіб об’єктів нагляду інформацію про санітарну та епідемічну ситуацію, що склалась на об’єктах нагляду, та аналізує її;

3) здійснює систематичний аналіз санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров’я персоналу, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

4) інформує керівництво ДПтС України та головного державного санітарного лікаря України про санітарну та епідемічну ситуацію на об’єктах нагляду, а також з інших питань, що належать до його компетенції;

5) подає на розгляд керівництву ДПтС України пропозиції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя персоналу, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

6) погоджує плани проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, розроблені територіальними органами ДПтС України;

7) визначає фактори, які можуть шкідливо впливати на здоров’я людини, та ступінь їх ризику для здоров’я персоналу, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

8) здійснює контроль за проведенням санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров’я персоналу, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

9) застосовує передбачені Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" заходи для припинення порушення санітарного законодавства;

10) видає обов’язкові для виконання пропозиції, постанови, розпорядження, висновки, приписи щодо усунення виявлених порушень санітарного законодавства на об’єктах нагляду;

11) проводить розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь та подає матеріали з цих питань компетентним органам для прийняття рішення згідно із законодавством;

12) готує пропозиції керівникам об’єктів нагляду про запровадження на об’єктах нагляду особливих умов та режиму, спрямованих на запобігання виникненню та ліквідацію захворювань;

13) веде державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань, отруєнь персоналу, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;

14) виносить рішення про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначає склад комісії для її здійснення і затвердження висновків;

15) визначає категорії персоналу, осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, що підлягають профілактичним щепленням, а також контролює дотримання встановленого порядку їх проведення;

16) безоплатно отримує від юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, які перебувають або провадять свою діяльність на об’єктах нагляду, матеріали і відомості, статистичні та інші дані для вивчення санітарної та епідеміологічної ситуації;

17) організовує виконання законів України, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, головного державного санітарного лікаря України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

18) бере участь у підготовці та опрацюванні проектів нормативно-правових актів з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на об’єктах нагляду;

19) готує проекти наказів організаційно-розпорядчого характеру з питань діяльності держсанепідслужби ДПтС України;

20) представляє держсанепідслужбу ДПтС України в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, судах та інших органах;

21) погоджує посадові обов’язки працівників держсанепідслужби ДПтС України;

22) надає працівникам держсанепідслужби ДПтС України методичну та практичну допомогу з питань проведення санітарних і протиепідемічних заходів;

23) порушує перед керівництвом ДПтС України питання про нагородження та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників держсанепідслужби ДПтС України;

24) вносить керівництву ДПтС України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників держсанепідслужби ДПтС України;

25) має інші повноваження, передбачені Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", пунктом 10 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1217), які поширюються в межах території об’єктів нагляду.

9. Для припинення порушення санітарного законодавства головний державний санітарний лікар ДПтС України застосовує такі заходи:

1) обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності об’єктів нагляду, окремих їх підрозділів, об’єктів будь-якого призначення, машин і механізмів, користування засобами пересування в разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

2) обмеження, тимчасову заборону або припинення будівництва, реконструкції та розширення об’єктів нагляду в разі відступу від затвердженого проекту;

3) тимчасову заборону виробництва, заборону використання хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров’я людей;

4) обмеження, зупинення або заборону викидів (скидів) забруднювальних речовин у разі порушення санітарних норм;

5) внесення керівництву ДПтС України подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я;

6) вилучення з обігу небезпечних для здоров’я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством;

7) заборону виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені Законами України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції".

10. Посадовими особами держсанепідслужби ДПтС України є: головний державний санітарний лікар ДПтС України, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи, які уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд на об’єктах нагляду.

11. Лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи держсанепідслужби ДПтС України:

мають повноваження, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "и", "і", "ї", "к" (у частині розслідування групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій) та "л" частини першої статті 41 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", на підпорядкованих їм територіях і об’єктах нагляду;

застосовують заходи для припинення порушення санітарних норм, передбачені пунктом "а" (у частині обмеження, тимчасової заборони діяльності об’єктів нагляду, окремих їх підрозділів, об’єктів будь-якого призначення, машин і механізмів, користування засобами пересування у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм), пунктами "в", "г", "е" та "є" частини першої статті 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

мають права, зазначені у підпунктах 14, 15 пункту 10 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1217), але лише щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 41, статтями 42, 78, 80 - 83, 95, 167, 168-1, 170 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо складання акта і протоколу про порушення санітарних норм.

12. Головний державний санітарний лікар ДПтС України має право безперешкодно входити на територію та у приміщення всіх об’єктів нагляду за службовим посвідченням, а інші посадові особи держсанепідслужби ДПтС України - за службовим посвідченням та направленням головного державного санітарного лікаря ДПтС України.

13. На підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого в установленому порядку, посадовими особами держсанепідслужби ДПтС України за порушення санітарного законодавства виносяться постанови про накладення штрафу та застосування фінансової санкції.

Такі постанови видаються головним державним санітарним лікарем ДПтС України за порушення санітарного законодавства, передбачені статтею 46 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а іншими посадовими особами держсанепідслужби ДПтС України - за порушення санітарного законодавства, передбачені частиною першою статті 46 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

14. Постанови, розпорядження, приписи, висновки головного державного санітарного лікаря ДПтС України у місячний строк можуть бути оскаржені головному санітарному лікарю України або до суду, а інших посадових осіб держсанепідслужби ДПтС України - головному санітарному лікарю ДПтС України або до суду. Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.

15. Чисельність працівників держсанепідслужби ДПтС України затверджується Головою ДПтС України за поданням керівника структурного підрозділу ДПтС України, відповідального за охорону здоров’я та медико-санітарне забезпечення ДПтС України.

16. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами держсанепідслужби ДПтС України своїх обов’язків вони несуть відповідальність згідно із законом.

17. Правовий, соціальний захист працівників держсанепідслужби ДПтС України, їх матеріальне та соціальне забезпечення здійснюються відповідно до законодавства.

18. Фінансування держсанепідслужби ДПтС України здійснюється за рахунок асигнувань на охорону здоров’я, що виділяються ДПтС України з Державного бюджету України.