2.4. Прокатні стани, які споруджують та реконструюють, та їх допоміжні агрегати повинні розташовуватися таким чином, щоб не створювалося зворотних і перехресних потоків металу на одному рівні.
Основні та допоміжні агрегати станів повинні обслуговуватися електричними кранами.
2.5. Розпірки, які зміцнюють з’єднувальні муфти на шпинделях, повинні бути укріплені спеціальними хомутами. Огороджувальні кожухи з’єднувальних шпинделів повинні щільно примикати до станин клітей стану.
2.6. З’єднувальні шпинделі, муфти та вали прокатних станів, правильних машин повинні бути з боків, а на мілкоґатункових і дротових станах також і зверху огороджені ґратчастими або суцільними щитами.
На швидкохідних станах огородження муфт і шпинделів повинно бути розраховане на можливість затримки осколків при розриві муфт (або вильоту з'єднувального пальця муфти).
2.7. Вільні кінці прокатних валків повинні бути закриті зйомними чохлами, ковпаками або шторами.
2.8. Для захисту від осколків при поломці запобіжні стакани повинні бути огороджені захисними кільцями.
2.9. Прокатні стани, які мають механізми, розташовані наверху робочих клітей (не враховуючи мілкоґатункові кліті, що обслуговуються з підлоги), повинні бути обладнанні спеціальними ділянками, огородженими поруччям і нижнім бортовим обшиванням.
2.10. Для безпечного переходу працівників через з’єднувальний вал кожної лінії, рольганги, транспортери та інші спорудження у необхідних місцях повинні бути встановлені перехідні містки, обладнані поруччям заввишки не менше 1 м, із суцільним обшиванням по низу на висоту 150 мм.
2.11. На станах лінійного типу за наявності довгих розкатів або петель та за відсутності у станах достатніх оперативних площ повинні бути влаштовані підземні кишені з достатнім розширенням устя, а в необхідних випадках - і з установкою роликів. Устя прийомних жолобів повинні бути перекриті таким чином, щоб унеможливлювався викид металу, що прокатується, через борти жолобів, для чого останні повинні бути перекриті не тільки збоку, але й зверху.
2.12. На лінії прокатки стрічки між кліттю та моталкою повинні бути встановлені регулятори швидкості і натягу, які повинні автоматично встановлювати необхідну швидкість і постійність заданого натягу стрічки між кліттю та моталкою, що унеможливлюють обрив стрічки або утворення петлі.
2.13. Прокатні стани, які мають більшу швидкість прокатки, повинні бути обладнані пристроями, які виконують беззупинно та автоматично вимір товщини і ширини стрічки.
2.14. На усіх станах кантування металу, що прокатується, повинно бути механізоване. Ручне кантування металу не допускається.
2.15. У випадку застосування кантувальних (гелікоїдальних) проводок вони повинні мати міцне закріплення на підлозі, що унеможливлює збивання їх металом, що прокатується. Спрямування прокату до валків вручну не допускається.
2.16. Нові нереверсивні листові стани повинні бути обладнані механізованими підйомними пристосуваннями для повернення листа в бік подачі.
2.17. Встановлення та кріплення проводок на станах повинні унеможливлювати їхнє вибивання при виході металу з валків або захват валками якої-небудь деталі проводки. Проводки на тонколистовому безперервному стані повинні встановлюватися біля нижнього та верхнього робочих валків, на вході та виході металу, за винятком першої кліті, де проводка верхнього валка встановлюється тільки з боку виходу металу.
2.18. Застосування проводок на сортових станах без лінійок не допускається. Кріплення лінійок повинно унеможливлювати застосування дерев’яних розпірок.
2.19. Конструкція обвідних апаратів (лінійних мілкоґатункових і дротових станів), їхнє кріплення та запобіжні пристрої до них (щити, петлезатримувальні гаки або гребінки) повинні забезпечувати безпеку обслуговування проводок.
2.20. При застосуванні напрямних трубок для руху дроту до намотувальних барабанів моталок слід унеможливити вихід дроту з валків, крім трубки. Трубка повинна бути жорстко закріплена.
2.21. Моталки для намотування сортового прокату у моток і смугового у рулон повинні мати швидкодійні гальма та механічні скидувачі мотка та рулону.
2.22. Моталки повинні мати огородження, що унеможливлюють поранення працівників у випадку обриву металу, що намотується.
2.23. Для попередження сходження смуг з розкатних рольгангів по їх краях повинні бути влаштовані міцні спрямовувальні борти заввишки 100-200 мм. Спрямовувальні борти повинні унеможливлювати застрягання металу та утворення петель.
2.24. Підйомно-хитні столи (за винятком столів у наявних листових станів тріо), щоб уникнути падіння з них кінців металу, що прокатується, повинні бути обладнані бортами.
2.25. Відстані між роликами рольгангів там, де вони не зайняті механізмами кантователів і транспортерів, повинні бути закриті металевими плитами.
Для запобігання утворенню пружної нестійкої петлі на поверхні столів, роликів і рольгангів не повинно бути виступів, щілин та інших нерівностей смуги.
2.26. Ролики, що подають, встановлені у станах холодної прокатки, повинні мати блокування, що унеможливлює увімкнення їх у роботу у разі перебування працівників біля моталки.
Барабан моталки повинен бути обладнаний запобіжними упорами на випадок аварійного підйому притискального ролика моталки.
2.27. Для запобігання поломок моталки та безпеки роботи повинно бути передбачене блокування, яке дозволяє:
переміщатися візку з вилкою при відкидній опорі підшипника моталки;
повертатися візку з підйомним столом до моталки лише після опускання столу у крайнє положення;
повертатися відкидній опорі до барабана моталки тільки при знаходженні візка з вилкою у крайньому положенні в моталці.
2.28. Змащування підшипників механізмів та іншого устаткування прокатних станів (натискальних та врівноважувальних пристроїв клітей, лінійок, кантователів, штовхальників, підйомно-хитких столів, транспортерів, рольгангів, ножиць, правильних машин тощо) повинно бути централізоване.
Пристрої, які змазуються, повинні унеможливлювати протікання масла, особливо у місцях, де можливий контакт масла з розпеченим металом.
2.29. Охолодження шийок валів і підведення води до окремих струмків повинні виготовлятися за допомогою металевих трубок з отворами або міцно укріплених насадок. Гумові трубки або шланги можуть застосовуватися лише для з’єднання металевих трубок з основною водопровідною магістраллю. Приєднання шлангів до трубок повинно виконуватися за допомогою ніпелів або хомутів. Кріплення шлангів до трубок дротом не допускається.
Доступ до водопровідних вентилів повинен бути зручним та безпечним.
2.30. При охолодженні валків емульсією (водою) розбризкування на робоче місце вальцювальника не допускається.
2.31. Улаштування й експлуатація устаткування дільниць підготовки валків повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.025-80 "ССБТ. Обработка металлов резанием. Требования безопасности", ГОСТ 12.3.026-81 "ССБТ. Работы кузнечно-прессовые. Требования безопасности", ГОСТ 12.3.028-82 "ССБТ. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности", ГОСТ 12.3.004-75 і відповідних нормативно-правових документів.
2.32. Збирання і розбирання валків повинно бути механізоване шляхом застосування спеціальних пристроїв.
2.33. Конструкція пристроїв для закріплення у верстатах оброблюваних валків, а також кріплення різців у супорті повинні бути надійними.
2.34. Вальцетокарні майстерні повинні бути обладнанні верстатами для випробувань шліфувальних кругів, а вальцетокарні верстати - системою відведення охолоджувальної рідини, прозорими екранами для захисту працівників від стружки, що розлітається.
Конструкція екранів повинна бути легкорухомою і передбачати можливість зручного та безпечного їх очищення.
2.35. Висушені абразивні круги перед установкою на шліфувальний верстат повинні бути випробувані на механічну міцність протягом 5 хв.
2.36. Під час шліфування валків необхідно застосовувати для охолодження диска і валка, який опрацьовується, 5 %-ий содовий розчин.
2.37. На шліфувальних верстатах, які працюють з охолоджувальною рідиною, необхідно передбачати пристрої, що захищають працівника від бризок. Пульт керування верстатом повинен розміщуватися поза площиною обертання шліфувального круга.
2.38. Усі верстати повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами з фільтрами для очищення від пилу, захисними кожухами.
2.39. Для уловлювання зварювального аерозолю і в місцях наплавлення валків повинні бути передбачені місцеві відсмоктувачі, а концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати граничнодопустимих значень.
2.40. При обробці нагрітих валків на верстатах повинні вживатися заходи щодо захисту працівників від теплового випромінювання. При проведенні зварювальних робіт повинні використовуватися засоби індивідуального захисту від оптичного випромінювання (ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного).
2.41. Прибирання стружки від верстатів з дільниць вальцетокарних майстерень, як правило, повинно бути механізованим.
2.42. Засипання флюсу у бункер, прибирання невикористаного флюсу зі шва, очищення шва від шлакової кірки з одночасним її збиранням повинні бути механізовані.
2.43. Очищення валків від бруду після їх витягання з клітей повинно здійснюватися у закритій камері механізованої мийки.
2.44. Ванни для розконсервації та миття, а також столи для сушіння деталей підшипникових вузлів повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
2.45. Ванни повинні періодично очищуватися. Зливати відпрацьовані рідини треба в бак, розміщений ззовні цеху.
2.46. Робочі місця верстатників повинні бути обладнані відповідними шафами або стелажами для зберігання різального, наплавного та іншого інструменту.
2.47. Пульти керування прокатних станів повинні розташовуватися у місцях, що забезпечують достатню видимість агрегату, який обслуговується, прилеглих до нього ділянок руху металу та безпеку роботи оператора.
Щоб уникнути нагрівання кабіни, пульти керування повинні розташовуватися наскільки це можливо далі від джерел тепловиділення і не перебувати на шляхах пересування металу. Пульти керування безперервних травильних ліній повинні розташовуватися ізольовано від ванн.
2.48. При розташуванні пультів керування прокатних станів поблизу металу або над гарячим металом кабіни пультів повинні бути теплоізольовані та екрановані від інфрачервоного випромінювання згідно з ДСТУ 2894-94.
2.49. Пости та пульти керування прокатних станів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 21753-76 "Система "Человек-машина". Рычаги управления. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 21889-76 "Система "Человек-машина". Кресло человека-оператора. Общие эргономические требования".
2.50. Для повідомлення про режим роботи, пуск та зупинку обслуговувальних агрегатів пульти керування повинні бути обладнані звуковою й світловою сигналізацією згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
2.51. На кожному пульті керування прокатних станів повинна бути обладнана кнопка "стоп" або "аварійна" для миттєвої зупинки агрегату.
2.52. Над кожною кнопкою (важелем) повинен бути напис про її призначення та стрілки, що вказують напрямок руху, наприклад, "вперед", "назад" тощо.
2.53. До подачі сигналу про пуск стану майстер або старший вальцювальник зобов’язаний перевірити справність стану та всіх запобіжних пристроїв, а також з’ясувати, чи не перебуває хтось із працівників поблизу частин стану, що обертаються, та допоміжних механізмів. Тільки після перевірки може бути видано розпорядження про пуск стану.
2.54. Дозвіл на пуск стану (встановленим сигналом) може бути видано тільки майстром, а під час відсутності - старшим вальцювальником.
2.55. Для швидкої зупинки станів при аваріях повинно застосовуватися електродинамічне та електромеханічне гальмування, а на нереверсивних станах, крім головної з’єднувальної муфти, повинна бути встановлена розчіпна (відключення стану від двигуна) муфта.
Включення гальмового пристрою станів повинно проводитися як з пульта керування, так і з робочих місць.
3. Вимоги безпеки під час роботи з пилами
3.1. Ножиці, правильні машини, пристрої промаслення, маркування й таврування на нових станах та на станах, що знаходяться на реконструкції, повинні бути встановлені у потоці з механізованою подачею роликами, що подають, і рольгангами.
3.2. Ножиці повинні бути обладнані гальмами для попередження падіння супорта при вимкненому механізмі.
3.3. Для проштовхування задніх кінців обрізу ножиці повинні бути обладнані спеціальними зіштовхувачами.
3.4. Окремо встановлені ножиці, правильні машини, пристрої промаслення (для різання, виправлення та промаслення листового прокату) повинні обладнуватися пристосуваннями для укладання листів.
Ручне укладання листів не допускається.
3.5. На робочих окремо встановлених ножицях, де застосовується педальне включення, педалі повинні бути закриті зверху запобіжними щитами.
3.6. Гільйотинні та дискові ножиці, що встановлені у потоці, у цехах, які проектуються та споруджуються, повинні бути обладнані рухомими лінійками та кромкокришителями.
3.7. Перед падаючими роликами правильної машини та пристрою, що промаслює, повинні бути встановлені вступні проводки, що унеможливлюють потрапляння рук працівників у ролики.
3.8. Правильні та опорні ролики правильної машини повинні мати загородження з отвором для входу та виходу металу.
3.9. У випадку застосування індивідуальних приводних роликів для подачі та прибирання металу від правильної машини проміжки між ними повинні бути огороджені по обидва боки.
3.10. У місці приєднання паропроводу до виробничого устаткування необхідно встановлювати запірний вентиль, обладнаний пристроєм, що дозволяє керувати вентилем з підлоги.
3.11. Сортовий прокат після розрізування на мірні довжини повинен механічно скидатися у спеціальні кишені.
3.12. Прибирання обрізу та металу від будь-якого типу ножиць повинно бути механізоване.
У випадку, якщо прибирання обрізу проводиться за допомогою коробів, вони повинні розташовуватися у спеціальних ямах, які розміщені біля ножиць.
Скидання обрізу в короби повинно бути механізоване.
3.13. Під усіма лініями, де в потоці встановлені ножиці, повинні бути влаштовані тунелі, що мають проїзд до кожної ями з коробом та ділянкою збору обрізу (ділянкою пресування обрізу).
Тунелі для транспортування обрізу повинні мати достатні габарити. Ширина проходу між стінкою тунелю та бортом візка або транспортера повинна бути не менше 1 м.
4. Вимоги безпеки під час обробки прокату
4.1. Посадка металу у відпалювальні печі та видача його з печей повинні бути механізовані шляхом застосування кранів, конвеєрів, рухомих подів, штовхальників тощо.
4.2. При розміщенні печей повинна бути передбачена достатньо вільна площа для безпечного та зручного їх обслуговування з урахуванням розміру садки заготовок, а також площа для укладення садки заготовок до відпалу та після відпалу.
Відпалювальні печі повинні в разі можливості розташовуватися у потоці технологічної обробки металу.
4.3. Для запобігання опіків (гарячим повітрям) працівників, які обслуговують конвеєрні відпалювальні печі, вони з боку завантаження повинні бути обладнані передкамерами (форкамерами).
4.4. Через зону переміщення нагрітого металу біля відпалювальних печей повинен бути унеможливлений рух людей. Зона повинна бути забезпечена застережними плакатами, сигналами та, якщо є така можливість, захищена бар’єром від інших ділянок цеху.
4.5. Укладання рулонів, що охололи, повинно проводитися на спеціальні стелажі не більше ніж у два ряди.
4.6. Транспортування гарячого металу (вище 40 °С) від відпалювальних печей за допомогою вагонеток не дозволяється.
4.7. Ділянки для охолодження металу після відпалу повинні розташовуватися біля печей для запобігання транспортуванню гарячого металу по цеху.
У цехах, що будуються, стелажі з металом, що охолоджується, повинні бути відокремлені від інших ділянок цеху або повинна бути передбачена аерація.
4.8. У цехах, що будуються, та вже діючих після їх реконструкції, травлення та оксидування повинні проводитися у ваннах безперервних травильних ліній.
4.9. Лінії безперервного травлення та оксидування повинні мати перехідні містки через кожні 20-25 м.
4.10. Ванни травлення повинні мати сигналізацію, яка вказує на відхилення стрічки транспортера від нормального положення у розчині, та прилад, який регулює натяг стрічки.
4.11. Ванни безперервного травлення повинні мати кришки, що щільно закриваються. Отвори для забору проб повинні теж закриватися.
4.12. Подача металу у травильно-оксидувальне відділення, у ванни та прибирання готової продукції повинні бути механізовані.
4.13. З боку подачі та видавання стрічки до мийно-сушильної машини перед роликами, що подають, повинні встановлюватися запобіжні проводки.
4.14. Розчини для травильно-оксидувального відділення повинні готуватися в окремому приміщенні та подаватися до ванни у механізований спосіб.
4.15. Насоси, трубопроводи, що застосовуються для транспортування розчинів до ванн, огородження частин, що обертаються, та приводів мийно-сушильної машини, повинні виготовлятися з кислотостійкого матеріалу.
4.16. Спуск розчинів до каналізації може проводитися тільки після їх нейтралізації.
4.17. Чищення ванн повинно проводитися за спеціальними нарядами, які передбачають заходи безпечного ведення робіт. Наряд підписується начальником цеху.
Чищення ванн повинне виконуватися не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен знаходитися у ванні, інший - нагорі для нагляду.
5. Вимоги безпеки під час видалення поверхневих дефектів прокату
5.1. Станки та агрегати з видалення пороків зі злитків, заготовок та готової продукції повинні бути встановлені у потоці прокатки з дистанційним або автоматизованим керуванням.
5.2. Станки та агрегати повинні бути обладнані приладами, що унеможливлюють розкидання стружки, частинок металу, пилу тощо.
Прилад повинен бути зблокованим з пусковим механізмом станка або агрегату.
5.3. Для огляду виробів та видалення з них пороків металу за допомогою інструментів та пристосувань повинні бути встановлені стелажі (столи). Ширина стелажа повинна бути не менше 2/3 довжини виробу, який вкладається на нього. Висота стелажа повинна забезпечувати зручність роботи. Стелажі для зачищення металу повинні бути обладнані приладами, що запобігають падінню виробу.
5.4. Кантування злитків, заготовок та прокатка при їх огляді та видаленні повинні бути механізовані.
5.5. Подача виробу до станків та прибирання його після обробки, а також видалення стружки від станків повинні бути механізовані.
5.6. Шлам, який утворюється у пилозбірнику при обробці металу, повинен періодично (в міру накопичування) видалятися та утилізовуватися.
6. Вимоги безпеки під час сортування, маркування, пакування і виправлення прокату
6.1. Для транспортування листів від станів до агрегатів обробки повинні використовуватися механізовані засоби (рольганги, конвеєри тощо).
6.2. У цехах, що будуються, та вже діючих повинні застосовуватися механізовані холодильники, що забезпечують повну механізацію усіх операцій з пересування, охолодження та прибирання сортового прокату до агрегатів сортової обробки.
6.3. Недокат та браковані листи повинні прибиратися з холодильників за допомогою крана після попереднього розрізування їх на частини. Спосіб зачіплювання листів до кранів повинен унеможливлювати зрив листів при їх підйомі та перенесенні.
6.4. Відбір зразків металу повинен проводитися у місцях, що забезпечують безпеку працівників, які виконують цю роботу.
6.5. Обв’язка рулонів (мотків) дроту та сортового прокату повинна проводитися за допомогою дроту або пакувальної стрічки. Міцність та кількість місць обв’язки повинні запобігати розсипанню упакованого металу при його пересуванні.
6.6. Обв’язка мотків дроту повинна здійснюватися після їх охолодження на конвеєрі. У гарячому стані обв’язку мотків дозволяється проводити тільки механізованим способом.
6.7. Збиральні конвеєри рулонів або мотків прокату повинні бути огороджені поруччям.
Крім того, збиральні конвеєри повинні бути обладнані пристроями, що захищають обслуговувальний персонал від теплової дії гарячого металу.
7. Вимоги безпеки під час роботи на складах
7.1. Розташування складів заготовок, злитків, готової продукції та інструменту повинно відповідати напрямку виробничого потоку та сприяти скороченню внутрішньоцехових перевезень.
7.2. Для поліпшення організації праці та підвищення безпеки майданчик складу повинен бути розділений на ділянки для окремого зберігання злитків і заготівок за сплавами і розмірами.
При складуванні металу повинні бути передбачені проходи й проїзди. Проходи між штабелями повинні бути не менше 1 м для холодного металу й 1,5 м для гарячого металу.
За наявності залізничних колій відстань від штабелів до найбільш виступаючих частин рухомого составу повинна бути не менше 1 м.
7.3. Злитки та заготовки, а також готова продукція повинні укладатися на складах стійкими рівними штабелями (у стопку, клітку). Складування металу до купи не допускається.
7.4. Висота штабелів сортового прокату за наявності запобіжних стовпчиків, що перешкоджають розвалюванню штабеля, не повинна перевищувати 2,5 м, а при відсутності стовпчиків - 1,2 м.
Штабелі злитків, прокату товстого та середнього листів повинні укладатися заввишки не більше 2 м.
Штабелі сутунки повинні мати висоту й ширину не більше полуторної довжини сутунки.
Штабелі тонких листів, що прокатані, повинні укладатися заввишки не більше 1,2 м, а тонких листів, які упаковані в ящики, - не більше 2 м.
Укладання гарячого металу на дерев’яні підкладки не допускається.
7.5. Склади металу повинні бути обладнані підйомно-транспортними пристроями (кранами, електрокарами, автонавантажувачами, рольгангами тощо) та чалочними пристосуваннями.
7.6. Укладання металу на візках і вагонетках повинно виконуватися таким чином, щоб не відбувалося їх перекидання та падіння металу.
7.7. Склади готової продукції повинні примикати до прольотів станів, але відокремлюватися від них суцільною перегородкою. Відсутність перегородки між прольотами станів і складів готової продукції допускається тоді, коли прольоти станів і складу мають загальні крани.
7.8. Запасні частини устаткування повинні зберігатися на спеціальному складі або на окремій ділянці цеху, яка забезпечена відповідними підйомно-транспортними пристроями. Запасні частини на складі повинні укладатися стійко та у відповідному порядку. Невеликі запасні частини та деталі повинні укладатися на полицях і стелажах.
7.9. Валки повинні укладатися на спеціальних стелажах, що мають стійку конструкцію.
Укладання валків на підлозі допускається тільки в один ряд із застосуванням дерев’яних прокладок, що унеможливлюють їхнє розкочування. Стелажі повинні виготовлятися за технічними умовами підприємства та мати маркування (табличку) із вказівкою їхньої вантажопідйомності.
| Начальник відділу взаємодії з ВРУ, КМУ та з питань координації роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра | В.І. Теличко |
