Про затвердження Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

у разі тривалих пожеж і за неможливості відведення води з території цеху (установки) через промислову каналізацію спільно з відповідальним керівником робіт з ліквідування аварії забезпечити відведення води, використовуючи техніку і підручні засоби;

для уникнення вибуху у разі загрози переходу чи поширювання аварії на технологічні апарати, які працюють під вакуумом, вжити заходів щодо заповнення їх водяною парою чи інертним газом та інтенсивно охолоджувати;

через адміністрацію об’єкта забезпечити особовий склад гумовими чоботами, рукавицями, захисними костюмами від дії небезпечних хімічних речовин;

у разі наявності небезпечних хімічних речовин за рекомендацією медичної служби об’єкта після гасіння пожежі організувати санітарну обробку особового складу та провести дегазацію техніки та ПТО.

7.4. Гасіння пожеж у спиртосховищах

7.4.1. Під час пожеж у спиртосховищах можливі:

вибух пароповітряної суміші у резервуарі, який може призвести до часткового підриву або повного відриву покрівлі від корпуса резервуара і поширювання пожежі на сусідні резервуари, інші частини будівлі спиртосховища та інші об’єкти (особливо у разі порушення цілісності або руйнування резервуара і виходу палаючої рідини в обвалування та за його межі);

можливе горіння частини або усієї поверхні рідини;

виникнення факельного горіння спиртовмісної рідини на дихальній арматурі резервуара, у місцях з’єднання пінокамер зі стінками резервуара та в інших отворах і тріщинах у покрівлі або стінках резервуара;

утворення "карманів" (зон з незалежним від основної маси рідини тепло- і масообміном), наявність яких значно ускладнює процес гасіння, і які можуть мати різну форму, площу і утворюються як на стадії виникнення пожежі внаслідок часткового руйнування стаціонарної покрівлі, так і в процесі її розвитку через деформацію стінок резервуара. Проміжок часу, через який починається деформація, залежить від конструктивних особливостей резервуара для зберігання спиртовмісної рідини та інтенсивності охолодження його стінок. Утворенню "карманів" сприяє відсутність або недостатня ефективність охолодження резервуара під час горіння рідини у ньому або в обвалуванні;

складність гасіння пожежі, подавання вогнегасних речовин на поверхню горючої рідини у резервуарах, які знаходяться усередині приміщень спиртосховищ закритого типу, через малу відстань від покрівлі резервуара до перекриття.

7.4.2. До основних завдань пожежно-рятувальних підрозділів під час гасіння пожеж у резервуарах для зберігання спиртовмісних рідин належать:

розвідка пожежі;

охолодження резервуара, що горить, та сусідніх резервуарів;

розведення спиртовмісної рідини водою або водним розчином піноутворювача (за необхідності);

підготовка та проведення пінної атаки.

7.4.3. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних завдань, необхідно визначити:

місце та площу пожежі, шляхи поширювання горіння;

наявність загрози людям, їх перебування, шляхи та способи рятування людей;

тривалість пожежі у резервуарі до моменту прибуття пожежно-рятувальних підрозділів;

ступінь заповнення резервуара, що горить;

кількість та вид спиртовмісної рідини у резервуарі, що горить, та у сусідніх резервуарах, рівні заповнення, характер руйнування покрівель резервуарів;

вплив теплового випромінювання на сусідні резервуари та необхідність їх охолодження;

можливість проведення працівниками об’єкта дій з відкачування спиртовмісної рідини із резервуара, що горить, а також сусідніх резервуарів;

небезпеку вибуху, обвалення, наявність обладнання під тиском та електроустановок під напругою;

стан обвалування, загрозу пошкодження суміжних споруд у разі руйнування резервуара, шляхи можливого розтікання рідини;

місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;

наявність "карманів", витоків;

можливість заповнення резервуарів водою чи водяною парою;

працездатність дихальної арматури та необхідність її захисту (якщо її не зірвано вибухом);

позиції для розташування техніки, за яких буде можливе безперешкодне її переміщення у разі вимушеного відходу або передислокації для гасіння інших резервуарів;

безпечні місця відходу особового складу і техніки, у тому числі тих, які знаходяться в резерві, у випадку виникнення небезпеки руйнування резервуара або посилення впливу небезпечних чинників пожежі;

можливі шляхи та напрямки введення сил і засобів;

місцезнаходження найближчих джерел протипожежного водопостачання, первинних засобів пожежогасіння та можливість їх використання, наявність, стан і можливість використання стаціонарних систем пожежогасіння, водопостачання і вогнегасних речовин, можливість швидкої доставки вогнегасних речовин із сусідніх об’єктів;

наявність та можливість використання насосів-підвищувачів для підвищення тиску у мережі водопостачання;

необхідність і можливість відведення води з обвалування та її повторного використання для охолодження резервуарів;

наявність і стан виробничої і зливової каналізації, оглядових колодязів і гідрозатворів;

необхідність і місця розкривання, розбирання конструкцій;

наявність обладнання для вирізання отворів у стінках резервуара, яке здійснюється при наявності відповідного допуску;

необхідність рятування майна, а також його захисту від небезпечних чинників пожежі та шкідливого впливу вогнегасних речовин.

7.4.4. Під час гасіння пожежі у спиртосховищі КГП зобов’язаний:

організувати та провести розвідку, оцінити обстановку;

створити штаб на пожежі;

визначити необхідну кількість сил і засобів для проведення оперативних дій;

створити необхідний резерв сил і засобів;

забезпечити контроль і необхідне реагування при зміні обстановки на пожежі.

8.1. Гасіння пожеж у лісових масивах

8.1.1. Під час лісових пожеж можливі:

швидке поширювання вогню на великих площах;

сильне задимлення та інтенсивне теплове випромінювання;

наявність людей на значній території;

загроза від вогню населеним пунктам, підприємствам, комунікаціям.

8.1.2. Розвідка лісової пожежі, як правило, проводиться у супроводі осіб, які знають місцевість, та спеціалістами лісового господарства. При охопленні вогнем великої площі лісу розвідка та спостереження за його поширюванням і ходом його гасіння має проводитися за допомогою вертольотів, літаків і автотранспорту з використанням картографічних матеріалів.

8.1.3. Під час розвідки пожежі необхідно визначити:

вид і розміри пожежі, рельєф місцевості, швидкість і напрямок поширювання вогню, очікуваний розвиток пожежі у період його гасіння, вірогідність його поширювання на населені пункти, об’єкти заготовки лісу, торф’яні поля, сільгоспугіддя тощо;

дільниці, де можливий найбільш інтенсивний розвиток пожежі (хвойний молодняк, ділянки лісу, де розкидане сміття, площі пожежонебезпечних культур, тимчасові склади лісоматеріалів, торфорозробки тощо);

можливі перешкоди, що призупинять поширювання вогню, і вигідні для локалізації рубежі (дороги, просіки, річки, канави, струмки, галявини, сирі лощини тощо);

можливість і шляхи під’їзду до краю лісу, кордонів пожежі з метою застосування механізованих засобів для її локалізації і гасіння;

наявність і можливість використання природних джерел водопостачання;

опорні лінії для запуску зустрічного вогню.

8.1.4. Під час гасіння пожежі у лісовому масиві (на сільгоспугіддях) основні сили і засоби залежно від обстановки необхідно зосереджувати з боку:

населеного пункту;

лісорозробок і торф’яних полів;

лісового масиву;

промислових, агропромислових об’єктів та об’єктів залізниці.

8.1.5. Для ліквідування лісових пожеж застосовуються такі прийоми гасіння:

у разі верхових пожеж: створення протипожежних розривів (просік) на шляху поширювання вогню і запуску зустрічного вогню з безпечної відстані, що обрана з урахуванням швидкості розвитку пожежі;

у разі низових пожеж: подача вогнегасних речовин, захльостування вогню, закидання підстилки, що горить, землею, випалення лісового покриву біля опорної смуги та створення мінералізованих смуг;

у разі торф’яних (підземних) пожеж у лісі: окопування канави до мінерального ґрунту чи насиченого водою шару торфу, а також інші дії відповідно до вимог цього Статуту;

за дорученням уповноважених на те осіб до гасіння лісової пожежі залучаються пожежна авіація та десант.

8.1.6. Керівником гасіння лісової пожежі (далі - КГЛП) є посадова особа лісогосподарського підприємства, на території якого виникла пожежа. У разі загрози переростання лісової пожежі у велику чи для гасіння великої (значної) лісової пожежі створюється відповідний штаб, який координує та забезпечує діяльність сил і засобів, залучених згідно з мобілізаційно-оперативним планом ліквідування лісових пожеж. До складу штабу входять старші начальники (командири) відповідних служб, залучених згідно з мобілізаційно-оперативним планом ліквідування лісових пожеж.

У разі набуття лісовою пожежею ознак надзвичайної ситуації (згідно з класифікатором НС) організація її гасіння здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Під час гасіння лісових пожеж у забрудненій зоні КГЛП повинен користуватися поквартальними мапами щільності забруднення лісових масивів для передбачення захисту особового складу від радіаційного опромінення.

8.1.7. Під час створення декількох оперативних дільниць для гасіння лісової пожежі кожна дільниця забезпечується поквартальними мапами даної території лісу.

8.1.8. Під час гасіння лісових пожеж залежно від швидкості поширювання вогню необхідно застосовувати один з таких способів:

одночасне гасіння всієї лінії фронту вогню чи одночасне гасіння найбільш небезпечних осередків на флангах і в тилу з метою створення розривів і розбивання площі горіння на маленькі дільниці для подальшого ліквідування горіння на них; ці способи застосовуються під час гасіння пожеж великої площі і за наявності достатньої кількості сил і засобів;

ліквідування, у першу чергу, горіння у тилу і послідовний рух флангами уперед, до передньої лінії фронту пожежі з більшою швидкістю, ніж поширюється вогонь;

гасіння з початку краю лісової пожежі (передньої лінії фронту вогню) з подальшим ліквідуванням вогню на флангах і з тилу;

гасіння пожежі, у першу чергу, з флангів з поступовим обмеженням головної частини пожежі;

створення опорної смуги та запуск зустрічного вогню (доцільно здійснювати у денний час з обов’язковою участю представника лісового господарства).

8.1.9. При гасінні пожеж у гірській місцевості КГП зобов’язаний:

основні сили і засоби зосереджувати з боку верхньої частини схилу з переходом до флангів;

при необхідності для локалізації пожежі використовувати вибухові речовини, підривом яких утворювати загороджувальні смуги перед фронтом пожежі;

пожежно-рятувальну техніку і особовий склад розташовувати таким чином, щоб уникнути обвалень, зсувів, падіння каміння та дерев;

використовувати для гасіння мобільні групи особового складу з переносними засобами пожежогасіння.

8.2. Гасіння пожеж на торф’яних полях і родовищах

8.2.1. Під час горіння на торф’яних полях і родовищах можливі:

швидке поширювання вогню по поверхні торф’яного поля, у разі сильного вітру розкидання частинок, що горять, на значні відстані та виникнення нових осередків пожежі;

поширювання пожежі на населені пункти, промислові (господарчі) об’єкти, сільськогосподарські угіддя, лісові масиви, штабелі і каравани торфу;

проникнення вогню до глибин торф’яного масиву;

виділення великої кількості диму із задимленням значної території;

поширювання вогню всередині штабеля і по його поверхні, а також перекидання іскор на інші штабелі, особливо за напрямком вітру.

8.2.2. Під час гасіння пожеж торф’яних полів і родовищ необхідно основні сили і засоби зосередити з боку:

населеного пункту;

промислового (господарчого) об’єкта;

основного торф’яного масиву (полів добування торфу);

лісового масиву і сільськогосподарських угідь.

8.2.3. Під час гасіння пожежі торф’яного поля і родовища КГП зобов’язаний:

організувати штаб на пожежі за участю представників місцевих органів влади;

визначити напрямок і швидкість руху вогню, товщину шару торфу і його однорідність; найбільш небезпечні дільниці, а також наявність будівель, газопроводів і загрози для них;

визначити наявність усіх видів джерел водопостачання, їх об’єм і можливість використання для гасіння пожежі, за необхідності створити запас води шляхом будівництва нових джерел водопостачання і підняття рівня води у каналах, за можливості задіяти стаціонарні та пересувні системи зрошування;

намітити кордони, в яких необхідно зупинити поширювання вогню;

забезпечити використання переобладнаної та пристосованої техніки для пожежогасіння і розподілити її у намічених кордонах;

відповідно до обстановки скоригувати дії всіх пожежно-рятувальних підрозділів і населення, які залучено до гасіння;

за необхідності організувати контроль за радіаційною обстановкою, передбачити заходи захисту особового складу від радіаційного пилу;

забезпечити особовий склад через місцеві органи влади харчуванням, місцем відпочинку, а техніку - пально-мастильними матеріалами;

для доставки у важкодоступні місця пожежно-рятувальної техніки створити протипожежні розриви, тимчасові запруди тощо, використовувати техніку об’єктів господарювання (бульдозери, тягачі, трактори тощо);

у разі загрози поширювання пожежі на населені пункти, промислові (господарчі) об’єкти, поля посівних культур організувати їх захист, для чого виділити необхідну кількість людей та пожежно-рятувальної техніки;

організовувати цілодобове несення постової і дозорної служби силами населення і місцевих протипожежних формувань у робочому селищі, а також на місцях, де можливий перехід вогню з торф’яного підприємства чи родовища;

під час евакуації населення з населеного пункту керуватися відповідним планом.

8.2.4. Основним способом гасіння торф’яних полів є окопування території, що горить, до мінерального ґрунту чи до ґрунтових вод, з подачею водяних стволів, під час гасіння фрезерного торфу - подача стволів-розпилювачів, заливання місць горіння водою, а також рихлення торфу культиваторами до вологого шару з подальшим утрамбовуванням його бульдозерами, катками чи іншою технікою.

8.2.5. Під час горіння торф’яного масиву необхідно забезпечити дотримування заходів безпеки праці, щоб уникнути провалювання людей і техніки у прогари, канали, попадання до зон з великою густиною диму.

8.2.6. Під час гасіння пожеж штабелів торфу КГП зобов’язаний:

організувати захист штабелів, які не горять, шляхом змочування великою кількістю розпиленої води, закидання сирою торф’яною масою і виставлення постових;

організувати гасіння штабелів кускового торфу, що горять, потужними струменями, а штабеля фрезерного торфу - розпиленими струменями води із змочувальниками з одночасним видаленням шару торфу, що горить;

організувати подачу стволів з боку штабелів торфу, що не горять, беручи пожежу в кільце;

для улаштування протипожежних розривів і розбирання штабелів торфу організувати використання технічних засобів, що є в наявності на торфопідприємстві;

після ліквідування пожежі штабелів торфу виставити постових і встановити спостереження за територією.

8.3. Гасіння пожеж на складах лісоматеріалів

8.3.1. Під час гасіння пожеж на складах лісоматеріалів можливі:

швидке поширювання вогню штабелями лісоматеріалів;

виникнення нових осередків пожеж на території складу і за її межами в результаті розлітання іскор;

обвалення штабелів лісоматеріалів;

завалення проїздів і підступів до штабелів лісоматеріалів та джерел водопостачання деревиною, відходами виробництва тощо;

сильне теплове випромінювання, виникнення потужних конвективних потоків, від яких під час сильного вітру утворюються вихори з підвітряного боку штабелів з лісоматеріалами, що горять.

8.3.2. Під час гасіння пожежі на складах лісоматеріалів КГП зобов’язаний:

визначити розміри пожежі, шляхи її розвитку, загрозу переходу вогню на сусідні дільниці і квартали лісоскладу, населені пункти та інші об’єкти, використовуючи для цього всі можливі засоби руху;

визначити головні рубежі локалізації пожежі і можливість зосередження на них діючих стволів (рубежами локалізації можуть бути протипожежні розриви завширшки не менше 25 метрів);

вжити заходів щодо забезпечення місця пожежі необхідною кількістю вогнегасних речовин (водою), потужними водяними стволами, запасом пожежних рукавів та швидкою доставкою їх до місця пожежі;

визначити можливості водопроводу на водовіддачу для необхідних витрат зі стаціонарних лафетних стволів пожежно-рятувальних автомобілів;

організувати евакуацію підйомно-транспортних механізмів із зони пожежі, а за необхідності - використовувати їх для створення протипожежних розривів, розбирання штабелів лісоматеріалів;

одночасно зі швидким введенням у дію потужних стволів - лафетних, стволів "А" із знятими насадками - організувати захист сусідніх штабелів лісоматеріалів, населених пунктів та інших об’єктів господарювання шляхом подачі додаткових ручних стволів, заповнення розривів і покриття штабелів лісоматеріалів піною, виставлення постових з членів добровільних пожежних дружин (ДПД) з первинними засобами пожежогасіння і створення протипожежних розривів, розбираючи будівлі і штабелі;

використовувати для гасіння пожежі плавучі засоби (судна), якщо склади лісоматеріалів розміщені на березі річки, водосховища тощо;

організувати самостійну оперативну дільницю для запобігання виникненню нових осередків пожежі від іскор, що розлітаються, визначивши її межі з урахуванням напрямку і сили вітру, надавши їй необхідну кількість сил і засобів;

застосовувати як вогнегасну речовину воду з різними домішками, що підвищують ефективність гасіння (бішофіт, змочувачі тощо);

створювати групу тилу для забезпечення подавання вогнегасних речовин до місця пожежі;

передбачати захист та швидку передислокацію пожежно-рятувальних автомобілів, що встановлені на джерела водопостачання у зоні можливого розлітання іскор;

позиції ствольників обирати з таким розрахунком, щоб у разі руйнування штабелів ствольники не потрапили до зони завалів;

вживати заходів щодо забезпечення безпечної роботи пожежних, які управляють стаціонарними лафетними стволами з вишок;

для захисту особового складу від дії теплового випромінювання застосовувати теплозахисні пожежні костюми (екрани), розпилені струмені води зі стволів;

організувати гасіння штабелів круглого лісу та пиломатеріалів з верхньої частини штабелів, у разі додаткового зосередження сил і засобів з їх торців, з урахуванням характеру укладки штабеля.

8.4. Гасіння пожеж вовни в бунтах і штабелях

8.4.1. Під час горіння в бунтах і штабелях можливі:

швидке поширення вогню по поверхні штабелів і поміж кипами;

розрив скріплення кипи, розліт тліючих частин вовни на сусідні штабелі, споруди;

швидке поширення вогню всередині бунта по вентиляційних тунелях, проритих у бунтах.

8.4.2. Під час гасіння пожежі вовни в бунтах або штабелях КГП зобов’язаний:

забезпечити захист штабелів і бунтів, що не горять, шляхом подачі вогнегасних речовин та накриттям їх брезентом з наступним змочуванням, а також виставляти пости із засобами пожежогасіння та висилати дозор;

одночасно з гасінням організувати розтягування штабелів, що горять, та винесення кип вовни в безпечне місце, використовувати засоби механізації, слідкувати, щоб кожну кипу було зволожено, іскри (вогнища) прибрано з поверхні;

гасіння здійснювати стволами "А", використовуючи водні розчини зі змочувачами, направляючи струмінь на поверхню штабеля, після чого в тунелі та щілини між кипами;

при горінні вовни-сирцю тільки на поверхні бунта забезпечувати захист тунелів стволами з одночасним закриттям їх підручними матеріалами;

після ліквідування горіння вовни-сирцю на поверхні бунта терміново організувати роботи із зачісування обгорілих бунтів силами робітників підприємства, за допомогою тунелерийних машин, металевих вил та граблів.

9.1. Гасіння пожеж на рухомому складі залізничного транспорту, на товарних та сортувальних станціях

9.1.1. Під час пожежі на рухому складі залізничного транспорту, на товарних і сортувальних станціях можливі:

наявність великої кількості рухомого складу з пасажирами і різними вантажами;

швидке поширювання вогню усередині вантажно-пасажирських вагонів, поширювання пожежі на сусідні потяги, будівлі і споруди;

розтікання горючих, токсичних і отруйних рідин з цистерн і утворення загазованих зон на прилеглій території;

наявність загрози людям, які знаходяться у вагонах потяга, що горить, і сусідніх з ним потягів, виникнення паніки;

наявність великої кількості залізничних колій, безперервний рух потягів, що ускладнює під’їзд пожежно-рятувальних автомобілів і прокладання рукавних ліній до місця пожежі;

складність виявлення виду речовин, що горять, матеріалів;

відсутність під’їзних шляхів для пожежної техніки, віддаленість місця пожежі від джерел водопостачання, населених пунктів, тривалий час слідування до місця виклику;

наявність контактних мереж, що знаходяться під високою напругою.

9.1.2. Під час прямування до місця пожежі КГП має уточнити через ПЗЧ (ОДС ОКЦ) у диспетчера залізниці:

місцезнаходження рухомого складу, що горить, наявність доріг і під’їздів до нього;

чи вислано маневровий локомотив і бригаду фахівців для зняття залишкової напруги;

час відправлення пожежних і ремонтно-відновлювальних потягів залізниці до місця пожежі;

у разі можливості встановити характер палаючих речовин (вибухові, отруйні, радіоактивні тощо).

9.1.3. Під час пожежі рухомого складу на залізничному транспорті, товарних і сортувальних станціях КГП зобов’язаний:

встановити місцезнаходження рухомого складу, вид вантажу, охопленого полум’ям;

вжити заходів до розчеплення та відведення сусідніх вагонів, знеструмлення електромереж, зняття залишкової напруги;

організувати взаємодію з аварійними службами залізниці, постійний зв’язок з диспетчером залізниці, залучивши його для з’ясування обстановки і консультації з питань евакуації вагонів і переміщення потягів;

гасіння в районі проходження контактних електромереж розпочинати тільки після отримання письмового допуску на гасіння від уповноважених на те посадових осіб залізниці;

визначати шляхи і способи прокладання рукавних ліній з урахуванням руху чи маневрування потягів, здійснюючи прокладання рукавних ліній під рейками через підземні та надземні переходи, вздовж колій;

з урахуванням особливостей залізничного транспорту призначити осіб, відповідальних за забезпечення безпеки праці;

вжити заходів щодо захисту особового складу від отруєння токсичними речовинами;

організувати за необхідності захист і виведення вагонів, що не горять, зі складу чи суміжних шляхів з небезпечної зони, у першу чергу вагонів з людьми, вибуховими та токсичними вантажами, цистерн з ЗР та ГР;

у разі розтікання рідини, що горить, організувати обвалування дільниць чи лотків стоку цієї рідини у безпечне місце;

у разі нестачі води вимагати термінову подачу залізничних цистерн з водою.

9.1.4. Під час пожеж у рухомому складі на перегонах (на шляху прямування) вимагати у відповідних служб залізниці відправлення до місця пожежі маневрових локомотивів, пожежних і ремонтно-відновлювальних потягів, платформ для завантаження пожежно-рятувальних автомобілів, доставки автомобілів і цистерн з водою до місця пожежі, знеструмлення електромережі і зняття залишкової напруги з контактних проводів.

9.2. Гасіння пожеж у наземних та підземних спорудах метрополітену

9.2.1. Гасіння пожеж у наземних та підземних спорудах метрополітену пов’язано з необхідністю проведення складних робіт з евакуації і рятування людей, залучення великої кількості сил і засобів, складністю в управлінні ними.

Під час пожеж у наземних і підземних спорудах метрополітену можливі:

наявність великої кількості людей на станціях, переходах, у вагонах електропотягів, фойє, складність їх евакуації, виникнення паніки;

швидке поширювання вогню і нагрітих до високої температури продуктів горіння вздовж потяга за напрямом руху повітряного потоку;

складність доступу особового складу до місця пожежі і подачі вогнегасних речовин;

наявність на станціях та в тунелях електромереж і енергетичного обладнання, яке знаходиться під високою напругою.

9.2.2. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних завдань, необхідно встановити:

місцезнаходження рухомого складу і наявність у ньому людей;

можливість використання потягів метрополітену для евакуації пасажирів з платформи;

можливість використання ескалаторів для евакуації пасажирів;

можливість використання внутрішнього пожежного водопроводу, а також спеціальних пристроїв, систем вентиляції для запобігання поширювання вогню і продуктів горіння;

наявність загрози поширювання вогню з підземних споруд метрополітену до наземних.

9.2.3. Під час гасіння пожежі у підземних спорудах метрополітену (в межах діючих станцій метрополітену) КГП зобов’язаний:

організувати штаб на пожежі, обов’язково включивши до його складу відповідальних представників метрополітену; для забезпечення координації дій усіх служб, керування силами і засобами на пожежі розташувати штаб у безпечній зоні на станції, де виникла пожежа, і створити групи фахівців (представників) від штабу на суміжних станціях;

організувати проведення розвідки декількома розвідувальними групами за різними напрямками;

негайно організувати евакуацію і рятування людей, використовуючи для цього шляхові, ескалаторні, вентиляційні і перехідні тунелі; у першу чергу використовувати шляхи евакуації, що розташовані нижче рівня приміщень, де проходить горіння, і переходи на інші станції;

вжити заходів для відключення силових пристроїв, установок і кабелів;

приступати до гасіння пожежі лише після отримання письмового дозволу про відключення силового устаткування;

для безпечної евакуації пасажирів, обмеження поширювання вогню, видалення диму визначити і організувати необхідний режим роботи вентиляції спільно з відповідною службою метрополітену;

для запобігання швидкому поширюванню полум’я вздовж рухомого складу подавати піну усередину вагонів, організувавши при цьому виведення вагонів, що не охоплені полум’ям, у безпечні зони;

гасіння розбивати на окремі етапи і завдання та формувати групи за напрямком їх виконання (група розвідки, група рятування людей, група прокладання магістральних ліній, група гасіння тощо);

рукавні лінії прокладати по балюстраді одного з ескалаторів, використовуючи інші для евакуації пасажирів і переміщення особового складу;

при прокладанні рукавних ліній по балюстрадах ескалаторів слід використовувати рукавні затримки - закріпляти їх за металеві конструкції ліхтарів.

9.2.4. Для гасіння пожежі у рухомому складі, що знаходиться в тунелі, подачу вогнегасних речовин до осередку горіння організовувати з боку руху вентиляційного потоку.

9.2.5. Для гасіння рухомого складу необхідно використовувати розпилену воду. Від розгалуження, що встановлюється перед поїздом, прокладаються робочі лінії з правого та лівого боку, стволи подаються у дверні та віконні прорізи. Після цього необхідно розбирати конструкції вагона і проводити проливання місць горіння. При гасінні водяними та пінними стволами передбачити їх заземлення.

9.2.6. Для гасіння пожежі у рухомому складі на станції подавати 2 стволи "Б" або 1 ствол "А" на один вагон рухомого складу.

9.2.7. Для гасіння пожеж у ескалаторних тунелях з нахилом у приміщеннях, що знаходяться під платформами, кабельних тунелях і у суміщених тягознижувальних підстанціях застосовувати піну.

9.2.8. Для проведення розвідки, рятування людей, виконання іншого роду робіт під час гасіння пожеж у підземних спорудах метрополітену (в межах діючих станцій метрополітену) залучаються групи газодимозахисників по дві ланки ГДЗС (3+3), керівником групи є командир першої ланки. У виняткових випадках за рішенням КГП може створюватися одна ланка у складі п'яти осіб. На кожну працюючу групу (ланку) повинна бути передбачена резервна група (ланка). Тип апаратів з терміном захисної дії визначається начальником гарнізону.

На станціях метрополітену глибокого залягання використовувати ЗІЗОД з терміном захисної дії не менше 90 хвилин. ЗІЗОД з терміном захисної дії не менше 180 хвилин використовувати для надання допомоги відповідним службам при роботі у підземних спорудах метрополітену за межами станцій (тунелях, тупиках тощо).

9.2.9. Для проведення рятувальних робіт необхідно створювати (на станції, у тунелі) контрольно-пропускні пункти ГДЗС.

9.2.10. Залежно від обстановки крім засобів, якими оснащено пожежно-рятувальні підрозділи, використовувати місцевий телефонний зв’язок і установки гучномовного сповіщення метрополітену.

Під час пожеж у наземних спорудах метрополітену гасіння їх здійснювати з урахуванням вимог цього Статуту, конструктивних та планувальних особливостей комплексу метрополітену, звертаючи особливу увагу на недопущення поширювання вогню від наземних споруд на ескалатори і підземні споруди.

9.3. Гасіння пожеж повітряних суден на землі

9.3.1. Під час пожежі у повітряних суднах на землі можливі:

швидке поширювання вогню у разі ушкодження паливних систем, а також горючими матеріалами внутрішнього оздоблення пасажирських салонів, вибухи балонів з газами, які знаходяться під тиском;

загроза людям і складність евакуації їх в результаті заклинювання дверей і люків;

інтенсивне горіння вузлів і деталей з алюмінієво-магнієвих та інших сплавів;

значне віддалення місця пожежі від джерел водопостачання;

під час пожежі поза територією аеродрому є складність під’їзду до місця пожежі (аварії) пожежно-рятувальних автомобілів і доставки вогнегасних речовин.

9.3.2. Під час гасіння пожежі в повітряних суднах на землі КГП зобов’язаний:

організувати зосередження необхідної кількості сил і засобів поблизу злітно-посадкової смуги у разі аварійної посадки повітряного судна, підготувати засоби індивідуального захисту особового складу (теплозахисні пожежні костюми, апарати захисту органів дихання);

організувати взаємодію з керівником польотів і аварійно-рятувальної служби аеропорту;

у мінімально короткий строк організувати евакуацію пасажирів з повітряного судна до безпечного місця;

у першу чергу організувати ліквідування горіння пального під фюзеляжем у районі дверей і люків для евакуації, застосовуючи з цією метою піну, порошок чи потужні водяні струмені і одночасно охолоджуючи корпус повітряного судна;

організувати розкривання основних і аварійних люків, а за необхідності - обшивки корпусу у спеціально означеному на корпусі місці;

для запобігання швидкому поширюванню пожежі по корпусу організувати подавання вогнегасних речовин, в першу чергу до найбільш важливих частин повітряного судна (двигуни, гондоли двигунів, кабіна пілотів і фюзеляж), а також на дільниці, де можливі вибухи балонів і баків для пального;

вжити заходів щодо ліквідування горіння пального під повітряним судном під час сильного вітру водяними струменями шляхом змивання його з бетону на ґрунт чи до зливної каналізації; за відсутності вітру - шляхом покривання поверхні розлитого палива піною, хладоном, порошками чи двооксидом вуглецю;

організувати гасіння шасі, що горять, суцільними струменями розчину піноутворювача у воді зі стволів "А" зі знятими насадками при напорі, необхідному для змивання розплавленого магнієвого сплаву; забезпечити роботу ствольників у теплозахисних пожежних костюмах на безпечній відстані від місця горіння;

організувати ліквідування горіння усередині двигунів піною, порошками, двооксидом вуглецю, хладоном чи складом галогенованих вуглеводнів; вогнегасні речовини подавати через вхідний пристрій, сопло двигуна і (чи) гондолу;

організувати за допомогою тягачів поворот повітряного судна з метою обмеження поширювання вогню за вітром;

під час пожежі повітряних суден на стоянці вжити заходів щодо охолодження водяними струменями сусідніх суден, що не горять, та організувати їх негайне відведення до безпечної зони.

9.3.3. Під час гасіння пожеж повітряних суден в ангарах і на стоянках необхідно:

використовувати стаціонарні установки пожежогасіння;

організувати подавання потужних водяних струменів для охолодження несучих конструкцій ангара;

використовувати для подачі стволів зовнішні і пожежні драбини, стапелі, трапи.

9.4. Гасіння пожеж на водному (морському, річковому) транспорті у портах, доках тощо

9.4.1. Під час пожежі на морському і річковому транспорті у портах, доках і затонах можливі:

складне планування, наявність великої кількості горючого матеріалу, комунікацій, різних вантажів і дизельного пального, а також пустот у перегородках;

значне нагрівання металевих конструкцій корпусу, переборок, палуби, обладнання тощо;

складність проведення евакуації та проникнення до осередку горіння;

швидке поширювання вогню горючими конструкціями і вантажами, особливо на товарно-пасажирських суднах в трюмах і на верхніх надбудовах.

9.4.2. Під час гасіння пожеж на морських і річкових суднах у портах, доках і затонах КГП зобов’язаний:

взяти у капітана судна оперативну документацію щодо пожежогасіння і ознайомитися з планом приміщень, рекомендаціями для визначення шляхів поширювання пожежі;

узгодити дії з капітаном судна, адміністрацією порту, пароплавства;

вжити заходів щодо організації постійного зв’язку з диспетчером порту, караванним капітаном, штабом і рятувальними суднами;

з’ясувати наявність і можливість використання штатних механізмів на суднах, портових кранів під час гасіння пожежі, рятування людей і евакуації вантажів;

визначити необхідність відведення судна, охопленого полум’ям, від інших суден чи берегових споруджень, відведення інших суден від судна, що горить;

для гасіння пожежі у трюмі, машинно-котельному відділенні та інших приміщеннях організувати використання піни чи розпиленої води або пари від суднової парової установки чи сусіднього судна;

використати стаціонарні засоби пожежогасіння, вогнегасні речовини, пристрої, які є на судні, з метою попередження поширювання вогню та диму;

використати засоби пожежогасіння, вогнегасні речовини суден, які знаходяться поруч;

разом з гасінням проводити охолодження металевих частин судна;

у разі відкритого горіння палубної надбудови з урахуванням напрямку вітру організувати поворот судна так, щоб зменшити поширювання вогню по ньому;

встановити спостереження за стійкістю судна (його креном, осадкою тощо), за необхідності організувати заходи щодо його вирівнювання.

9.4.3. Під час гасіння пожеж на нафтоналивних суднах (танкерах) КГП зобов’язаний:

уточнити вид нафтопродуктів і ступінь заповнення ними танкерів;

вжити заходів щодо зупинки всіх робіт з наливання чи відкачування нафтопродуктів;

вжити заходів щодо видалення з танкерів зливно-наливних пристроїв і організувати закривання люків танкерів, які не охоплено полум’ям;

організувати охолодження палуби та бортів судна танкера;

вжити заходів щодо заповнення порожніх танкерів водою чи інертними газами;

організувати розміщення пожежно-рятувальних автомобілів та плавучих засобів вище за течією річки від судна, що горить;

залучати до гасіння пожежі пожежні судна;

у разі розтікання рідини, що горить, по поверхні води вжити заходів щодо захисту суден і берегових споруд;

для попередження розтікання ЗР і ГР по акваторії організувати бонові загородження;

організувати підготовку і проведення пінної атаки.

9.5. Гасіння пожеж у гаражах, автотранспортних підприємствах, тролейбусних і трамвайних парках (депо)

9.5.1. Під час пожеж у гаражах, автотранспортних підприємствах, тролейбусних і трамвайних парках (депо) можливі:

наявність у гаражах автомобілів, що заправлені пальним, у тролейбусних і трамвайних парках (депо) електромереж під високою напругою;

скупчення транспортних засобів на території гаражів, парків і на під’їзних шляхах, особливо у нічний час, поширювання по них вогню;

швидке задимлення багатоповерхових гаражів і створення загрози людям, що знаходяться в них;

виділення токсичних газів під час горіння полімерних матеріалів;

наявність покриттів великої площі з горючим утеплювачем.

9.5.2. Під час гасіння пожеж у гаражі, автотранспортному підприємстві трамвайно-тролейбусному парку (депо) КГП зобов’язаний:

одночасно з гасінням будівель організувати подавання стволів на захист транспортних засобів;

організувати прокладання магістральних і робочих рукавних ліній у трамвайних депо з урахуванням руху трамваїв, вздовж шляхів і під рейками;

організувати і забезпечити евакуацію транспортних засобів з приміщень за допомогою водіїв та обслуговуючого персоналу, членів ДПД, використовуючи тягачі і трактори; за відсутності останніх організувати виведення транспортних засобів вручну.

9.5.3. Пожежі у підземних гаражах характеризуються швидким поширюванням вогню на вище і нижче розташовані поверхи, складністю подачі засобів пожежогасіння, особливо на нижні поверхи.

9.5.4. Під час гасіння пожеж у підземних гаражах КГП зобов’язаний:

одночасно з гасінням організувати евакуацію або захист автотранспорту;

організувати гасіння з верхнього поверху, що горить, та у процесі ліквідування горіння рухатися до нижче розташованих поверхів;

вжити заходів щодо видалення диму та охолодження конструкцій, особливо перекриттів і колон.

10.1. Особливості під час пожежі у сільській місцевості

Під час пожеж у сільських населених пунктах можливі:

віддаленість пожежно-рятувальних підрозділів від населених пунктів;

недостатня кількість пожежно-рятувальної техніки;

швидке поширювання вогню горючими будівлями і матеріалами;

перенесення вогню (іскор, головень) на значну відстань;

незадовільні шляхи сполучення, стан водопостачання і зв’язку;

вибухи побутового газового обладнання.

10.2. Обов’язки КГП під час гасіння пожежі у сільській місцевості

10.2.1. Під час гасіння пожежі у сільському населеному пункті КГП зобов’язаний:

через чергового по відділу внутрішніх справ, місцевий вузол зв’язку чи ПЗЧ (ОДС ОКЦ) організувати своєчасний виклик сил і засобів, передбачених Розкладом виїздів (Планом залучення сил та засобів), повідомити про пожежу на ОДС ОКЦ;

одночасно з вживанням заходів щодо попередження поширювання вогню організовувати рятування людей, евакуації тварин і майна;

вжити заходів щодо використання тракторів, бульдозерів та іншої техніки для створення розривів на шляхах можливого поширювання вогню;

організувати постових з членів місцевих протипожежних формувань і населення з вогнегасниками та відрами з водою у разі загрози виникнення нових осередків пожежі;

мобілізувати через місцеві органи влади, адміністрацію господарства на гасіння розвинутих пожеж техніку господарства і населення.

10.2.2. Під час гасіння пожеж у тваринницьких приміщеннях КГП зобов’язаний:

вживати заходів з евакуації тварин і ввести стволи на гасіння і захист шляхів евакуації; для звільнення прив’язаних тварин залучати обслуговуючий персонал, членів місцевих протипожежних формувань;

організувати захист сусідніх об’єктів.

10.2.3. Під час гасіння льону, сіна, соломи у скиртах і на складах грубих кормів КГП зобов’язаний:

організувати гасіння відкритого полум’я розпиленими струменями води;

вжити заходів щодо розбирання (розтягування) скирт, гасіння скирт, що горять, і захисту сусідніх з ними скирт силами населення, членами місцевих протипожежних формувань, за допомогою сільськогосподарської техніки;

під час пожеж на пунктах обробки льону організувати відключення пневмотранспорту і агрегатів активного вентилювання скирт;

після ліквідування пожежі з метою попередження можливих повторних загорянь організовувати чергування членів місцевих протипожежних формувань із засобами пожежогасіння.

10.2.4. Під час гасіння пожеж хлібів на корені і у валках при малому вітрі (до 3 м/с) КГП зобов’язаний:

сили та засоби вводити по фронту пожежі з поступовим переходом на фланги і тил;

застосовувати такі способи ліквідації вогню: оборювання місця горіння, гасіння водою за допомогою пожежно-рятувальної та пристосованої техніки, улаштування прокосів перед фронтом пожежі, забивання фронту горіння по периметру пожежі мітлами, гілками, вологою тканиною.

10.2.5. Під час пожеж хлібних масивів на великих площах і при сильному вітрі (більше 7 м/с) КГП зобов’язаний:

негайно організувати розвідку у декількох напрямках шляхом об’їзду зони пожежі;

сили і засоби на тих ділянках, де можливий проїзд пожежно-рятувальної або пристосованої техніки, вводити по ходу розповсюдження вогню;

влаштовувати загороджувальні мінералізовані смуги з використанням природних.

Також залежно від розміру пожежі, швидкості вітру і наявності сил та засобів зосереджувати сили і засоби для припинення поширювання вогню і ліквідування загрози людям, населеним пунктам, механізованим токам, виробничим і тваринницьким будівлям та у ході гасіння організувати контроль за напрямком вітру, а у разі його змін вжити заходів щодо передислокації сил і засобів.