Про затвердження Положення про проходження медичного огляду в Службі зовнішньої розвідки України

анкілози скронево-нижньощелепних суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього;

актиномікоз щелепно-лицьової ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках залежно від практичної працездатності, умов служби військовослужбовці з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицьової ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за підпунктом "б" або "в".

До підпункту "б" належать:

аномалії прикусу 2-3 ступеня з роз'єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за класифікацією Агапова М.Г.;

хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;

актиномікоз щелепно-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування;

хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.

Кандидати із вказаними захворюваннями непридатні до військової служби. Щодо військовослужбовців: після лікування Постанова приймається за статтею 60 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, огляд проводиться за відповідними підпунктами цієї статті.

До підпункту "в" належать:

аномалії прикусу, що супроводжуються роз'єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60% за класифікацією Агапова М.Г. Кандидатам, які вступають до ВВНЗ з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через шість-дев'ять місяців залежно від результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим самим підпунктом приймається Постанова про непридатність до вступу до ВВНЗ.

До підпункту "а" належать:

набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;

рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;

гастро-езофагеальний рефлюкс (далі - ГЕРХ) IV стадії - стравохід Баррета;

тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі хвороба Крона) з різкими порушеннями функцій;

наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді різкого занепаду живлення або порушення функцій;

випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходи або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);

протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;

недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;

хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.

До підпункту "б" належать:

дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;

рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

ГЕРХ з виразковим або ерозивним езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного стаціонарного лікування більше двох разів на рік, з помірним порушенням функції травлення. ГЕРХ повинен бути підтверджений ендоскопічним та рентгенологічним дослідженнями (обов'язково у горизонтальному положенні). Крім того, обов'язкове проведення добового pH-моніторування стравоходу (за добу загальна кількість рефлюксів більше 50 або зниження pH менше 4,0 протягом години);

неінфекційні гастроентерити з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функції, частими (два рази і більше на рік) загостреннями, які потребують повторної і тривалої госпіталізації;

хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень;

резекція тонкої або товстої кишки з накладенням шлунково-кишкового анастомозу з рідкими проявами демпінг-синдрому;

спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);

випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (II стадія);

недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступенів;

хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями.

До підпункту "в" належать:

хвороби стравоходу, кишечника, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;

ГЕРХ з ерозивним езофагітом та рідкими загостреннями;

випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);

хронічний парапроктит, що протікає з рідкими загостреннями без утворення зовнішнього свища.

У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктиту оглянутим військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 60 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від хірургічного лікування Постанова приймається за підпунктами "а", "б" або "в".

До підпункту "г" належать:

ГЕРХ з катаральним езофагітом та рідкими загостреннями, синдромом подразнення товстої кишки.

Наявність виразкової хвороби обов'язково повинна бути підтверджена ендоскопічним та рентгенологічним дослідженнями в умовах штучної гіпотонії.

До підпункту "а" належать:

екстирпація шлунка або його субтотальна резекція;

наслідки резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з порушенням функції травлення;

наслідки стовбурової або селективної ваготомії з накладенням шлунково-кишкового анастомозу зі значним порушенням функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси, порушення живлення, стійкі анастомозити, виразки анастомозів);

виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, стенозом пілоробульбарної зони (затримкою контрастної речовини в шлунку більше 24 годин), що супроводжується занепадом живлення (харчування), за наявності протипоказань до оперативного лікування або відмови від нього;

виразкова хвороба, ускладнена масивною кровотечею, протягом першого року після зазначеного ускладнення.

До підпункту "б" належать:

виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку протягом трьох місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці протягом двох місяців і більше);

виразкова хвороба із частими (два рази і більше на рік) рецидивами виразки;

виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;

виразкова хвороба із позацибулинною локалізацією виразки;

виразкова хвороба із множинними (два та більше) виразками цибулини та поза нею;

виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком післягеморагічної анемії або перфорацією (протягом 5 років після зазначених ускладнень);

виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки;

наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу, з помірним порушенням функції травлення (рідкі прояви демпінг - синдрому, нестійкі випорожнення тощо).

Грубою деформацією дванадцятипалої кишки вважається деформація, яка виявляється при повноцінно виконаній дуоденографії в умовах штучної гіпотонії, що супроводжується сповільненою евакуацією (затримка контрастної речовини у шлунку більше двох годин).

Військовослужбовці з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і рідше) загостреннями без порушення функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки оглядаються за підпунктом "в".

До цього самого пункту належать військовослужбовці з виразковою хворобою, яка була ускладнена кровотечею (лікованою консервативно), перфорацією, а також множинними виразками за умови стійкої ремісії більше п'яти років.

При ремісії більше трьох років після гострої форми виразкової хвороби з добрим терапевтичним ефектом, за відсутності за цей час загострень, функціональних порушень, рентгенологічних та ендоскопічних змін, кандидати можуть визначатися придатними до служби індивідуально залежно від характеру передбачуваної служби.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до військової служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання. У разі ускладнених симптоматичних виразок медичний огляд проводиться за підпунктами "а", "б", "в" цієї статті.

Наявність цирозу печінки та хронічного гепатиту повинна бути підтверджена обстеженням в умовах спеціалізованого відділення за результатами пункційної біопсії, а за неможливості її проведення або відмови від неї - клінічними, лабораторними, інструментальними даними, що свідчать про стабільність ураження печінки.

До підпункту "а" належать:

цироз печінки;

хронічні токсичні, аутоімунні, криптогенні гепатити зі значною активністю (підвищення показників трансаміназ більше ніж у 10 разів);

хронічні рецидивуючі панкреатити з важким перебігом та порушенням зовнішньосекреторної і (або) інкреторної функцій;

стани після резекції підшлункової залози, накладання біліодигістивних анастомозів;

ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні свищі тощо).

До підпункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються частими (два та більше разів на рік) загостреннями:

хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти та ентерити;

хронічні гепатити з помірною та мінімальною активністю (помірна активність - підвищення показників трансаміназ у 5-10 разів порівняно з нормою, мінімальна активність - підвищення показників трансаміназ до п'яти разів);

хронічні холецистити (у тому числі калькульозні або з наявністю холестеринових поліпів жовчного міхура), холангіти з частими (два рази та більше на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

хронічні панкреатити з частими (два рази та більше на рік) загостреннями з порушенням секреторної та інкреторної функцій;

наслідки хірургічного лікування панкреатитів з виходом у псевдокісту (марсупіалізація).

За наявності жовчнокам'яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується частими загостреннями хронічного холециститу, показане оперативне лікування. У разі відмови від операції огляд проводиться за підпунктом "б".

До підпункту "в" належать:

дискінезія жовчних шляхів;

хронічні холецистити, панкреатити з рідкими загостреннями при хороших результатах лікування.

За наявності гриж кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. У разі успішного лікування кандидати визнаються придатними до військової служби через один-два місяці залежно від результатів лікування. Військовослужбовцям після операції надається відпустка у зв'язку із хворобою на підставі статті 60 Розкладу хвороб.

До підпункту "а" належать:

повторно рецидивні зовнішні грижі великих розмірів, які затрудняють ходу, потребують ручного вправлення або горизонтального положення тіла або порушують функцію внутрішніх органів;

діафрагмальні грижі, у тому числі й набута релаксація діафрагми, що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування підпункту "а".

До підпункту "б" належать:

грижа стравохідного отвору діафрагми, яка не супроводжується вказаними в підпункті "а" порушеннями, при задовільних результатах лікування;

одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та при відмові від повторного лікування;

вентральні грижі, що потребують носіння бандажа;

наслідки та стани після оперативного лікування грижі з резекцією кишечника;

рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з'являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі.

Невелика (у межах фізіологічного кільця) пупкова грижа, передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до проходження військової служби та вступу у ВВНЗ.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та їх хірургічного лікування.

Військовослужбовцям виноситься рішення про звільнення від виконання обов'язків військової служби або потребу у відпустці за станом здоров'я. Відпустка надається у випадках, коли для відновлення працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Передбачає справжню мікробну (мікотичну) та професійну екзему. Військовослужбовці, що страждають себорейною екземою, себорейним дерматитом, підлягають лікуванню, кандидати непридатні до служби до повного виліковування.

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покрову (ураженням двох та більше анатомічних областей).

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміються поодинокі осередки ураження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивуючими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

До підпункту "б" належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

Відсутність загострення атопічного дерматиту протягом десяти років не дає підстави для застосування цієї статті.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміється наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею з долоню хворого та більше або одного вогнища такої самої площі.

Під поширеною формою вітиліго розуміється наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкіряному покриві будьяких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

До підпункту "а" належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновидність обмеженої склеродермії - "хвороба білих плям" та неускладнена себорея не є перешкодою до прийому на військову службу.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри і підшкірної клітковини та стани після хірургічних втручань з приводу гнійних хвороб шкіри, коли після завершення стаціонарного лікування придатність до військової служби не обмежується і для повного відновлення функцій та працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Після проведеної відпустки за станом здоров'я медичний огляд проводиться залежно від результатів лікування, з обов'язковим врахуванням можливості носіння військового одягу, взуття або спорядження за відповідними статтями Розкладу хвороб.

До підпункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системна склеродермія, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий периартериїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини), незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До цього підпункту також належать ревматоїдний (у тому числі ювенільний) артрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва) з вираженими змінами у суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До підпункту "б" належать:

повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів і хребта за відсутності системних проявів та із збереженою працездатністю;

початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтєрєва за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу;

всі форми системних васкулітів з рецидивним характером перебігу.

До підпункту "в" належать хронічні захворювання суглобів і хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначними порушеннями функцій.

При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов'язаних з інфекцією (реактивні артрити), у тому числі псоріатичному артриті, придатність до військової служби визначається за підпунктами "а", "б" або "в" залежно від стану функцій суглобів, ускладнення з боку інших органів та систем.

Після гострих запальних захворювань суглобів огляд проводиться на підставі статті 71 Розкладу хвороб.

Постанова про придатність до військової служби у разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та можливість видужання, особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього Постанова про придатність до військової служби приймається за підпунктами "а", "б" або "в" залежно від ступеня порушення функції кінцівок або суглоба на момент огляду.

До підпункту "а" належать:

кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба у хибному положенні;

патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;

асептичний некроз голівки стегнової кістки;

стани після ендопротезування великих суглобів (при задовільних результатах протезування огляд проводиться за підпунктом "б");

деформуючий артроз в одному з великих суглобів III, IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (два та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;

дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки;

остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (два та більше разів на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність до військової служби визначається за підпунктом "б".

До підпункту "б" належать:

деформуючий остеоартроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі 2-4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно-хронічний) із щорічними загостреннями;

стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;

звичні (три та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю), рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією або атрофією м'язів кінцівки.

До підпункту "в" належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;

остеомієліт з нечастими (раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;

стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;

стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу та спорядження, з больовим синдромом;

звичні (менше трьох разів на рік) вивихи великих суглобів;

нестійкий і рецидивуючий синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;

остеохондропатії із незакінченим процесом.

Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення, секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.

З приводу нестабільності великих суглобів пропонується хірургічне лікування. Після успішного хірургічного лікування стосовно військовослужбовців приймається Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я за статтею 71 з подальшим оглядом ВЛК.

Повторність вивиху у колінному суглобі підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувного ящика" з різницею у зміщенні гомілки у порівнянні зі здоровим суглобом не менше 10 мм.

З приводу нестабільності великих суглобів кандидатам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Нестабільність суглоба, яка виникла внаслідок пошкодження зв'язок та капсули, повинна підтверджуватись клінічно та рентгенологічно.

Після успішного лікування стосовно кандидатів рішення приймається індивідуально через дванадцять місяців залежно від ступеня порушення функції кінцівки або суглоба.

Після успішного лікування звичного вивиху плеча щодо військовослужбовців приймається Постанова про потребу у відпустці у зв'язку із хворобою за статтею 71 Розкладу хвороб із наступним звільненням від занять спортом та керуванням всіма видами транспортних засобів на шість місяців.

Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена медичним документом лікувального закладу, рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху.

За наявності хибних суглобів кандидати та військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). З приводу кістозного переродження кісток, відсікаючого остеохондрозу у великому суглобі кандидати та військовослужбовці підлягають оперативному лікуванню, особливо у тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші". При відмові від оперативного лікування або його незадовільних результатах Постанова про придатність або непридатність до військової служби приймається залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Постанова про придатність або непридатність кандидата до військової служби приймається через шість місяців після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Передбачає набуті вкорочення верхніх кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації та дефекти пальців кисті.

До підпункту "а" належать:

відсутність обох кистей на рівні кистьових суглобів (кистьовий суглоб - комплекс суглобів, який з'єднує кисть із передпліччям та містить променево-зап'ястний, зап'ястний, міжзап'ястний, зап'ястно-п'ястний та міжп'ястний суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб) або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей.

До цього підпункту належить відсутність:

у правші або лівші - кисті на рівні кистьового суглоба або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

трьох пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;

першого пальця на рівні п'ястно-фалангового суглоба та другого - п'ятого пальців - на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей;

другого - п'ятого пальців - на рівні дистальних кінців основних фаланг на кожній із кистей; перших та других пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців за графами II-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться за підпунктом "б");

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки більше ніж на 8 см (огляд військовослужбовців за графами II-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться за підпунктом "б").

До підпункту "б" належать:

дефекти та деформації однієї кисті або пальців однієї кисті: відсутність кисті на рівні кистьового суглоба або на рівні усіх п'ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п'ястнофалангових суглобів;

застарілі вивихи трьох та більше п'ястних кісток;

дефекти трьох та більше п'ястних кісток;

руйнування та дефекти трьох та більше п'ястно-фалангових суглобів;

застарілі пошкодження або дефекти сухожилків згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п'ястних кісток;

сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, які призводять до значних трофічних, неврологічних порушень та стійкої контрактури.

До цього підпункту належить відсутність:

перших пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;

трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей;

другого-п'ятого пальців на рівні дистальних міжфалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців за графами I-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться за підпунктом "в").

До підпункту "в" належать:

дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів двох п'ястних кісток, дефекти або псевдоартрози двох п'ястних кісток або хронічний остеомієліт трьох та більше п'ястних кісток на одній кисті;

остеомієліт кісток кистьового суглоба;

руйнування або дефекти двох п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

застарілі переломо-вивихи, остеохондропатії кісток кистьового суглоба, синдром карпального або латерального каналу (при відмові від оперативного лікування);

застарілі пошкодження сухожилків згиначів двох пальців на рівні п'ястних кісток та сухожилка довгого згинача першого пальця на одній кисті;

сукупність пошкоджень структур кисті, кистьового суглоба та пальців, що супроводжуються трофічними, неврологічними розладами та незначними порушеннями функцій кисті.

До цього підпункту належить відсутність:

трьох пальців на рівні п'ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

першого пальця та другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті;

другого пальця на рівні п'ястно-фалангового суглоба та третього-п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті;

другого-п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; першого або другого пальця у правші або лівші;

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно.

До підпункту "г" належать:

пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані у підпунктах "а", "б" або "в";

вкорочення верхньої кінцівки до 2 см.

За відсутність першого пальця кисті слід уважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого - п'ятого пальців кисті слід уважати відсутність дистальної та середньої фаланг. За відсутність фаланги кисті слід уважати відсутність 2/3 фаланги. Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців кисті, що призвели до розвитку стійких контрактур у хибному положенні, прирівнюються до відсутності пальців.

За наявності фібробластичних порушень (долонний фасціальний фіброматоз (Дюпюітрена)) військовослужбовцям, що оглядаються, пропонується оперативне лікування.

Передбачає набуті фіксовані деформації стопи. Оцінюючи придатність до військової служби кандидатів та військовослужбовців з порожнистою стопою, слід мати на увазі, що стопи з підвищеними поздовжніми склепіннями часто є варіантом норми.

Порожнистою стопою вважається така деформація, яка супроводжується супінацією заднього та пронацією переднього відділу за наявності високого внутрішнього та зовнішнього склепіння (так звана різко скручена стопа), передній відділ стопи розпластаний, широкий та дещо приведений, з натоптишами під головками середніх плюсньових кісток.

Плоска стопа без клінічних проявів є варіантом норми. При плоскостопості сплощення склепіння часто не викликає ніяких суб'єктивних розладів, тому не може бути підставою для застосування цієї статті. Ця стаття передбачає фіксовану плоскостопість, яка виникає в результаті декомпенсації вальгусної стопи або внаслідок дитячої та юнацької плоскостопості, яка з чисто м'язової форми перейшла у зв'язково-суглобову фіксовану деформацію.

До підпункту "а" належать кінська, п'яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що роблять неможливим користування стандартним взуттям.

До підпункту "б" належать:

плоскостопість III ступеня;

відсутність частини стопи на будь-якому її рівні;

відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки - від 2 до 5 см включно (огляд військовослужбовців за графами I-V Розкладу хвороб у цих випадках проводиться відповідно до пункту "в");

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п'яткової кістки зі зменшенням кута Бєллєра більше 10 град.) з артрозом у суглобах передплесні II ступеня.

До підпункту "в" належать:

помірно виражені деформації стопи із незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;

плоскостопість II ступеня за наявності остеоартрозу у таранно-човноподібному суглобі;

відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі.

До цього підпункту належить:

відсутність усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі;

відсутність усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п'яткової кістки зі зменшенням кута Бєллєра до 10 град.) з артрозом у суглобах передплесні I ступеня;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки до 2 см.

До підпункту "г" належить плоскостопість I та II ступенів без явищ артрозу у таранно-човноподібному суглобі.

Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні у 2-х проекціях.

У разі наявності в оглянутого поздовжньої плоскостопості на кожній із стоп різних ступенів Постанова приймається за плоскостопістю більшого ступеня. Плоскостопість I та II ступенів без явищ остеоартрозу не є перешкодою для вступу до ВВНЗ.

Кандидати на службу за графами І-VI Розкладу хвороб у зв'язку з тривалим перебуванням на ногах визнаються непридатними за наявності в них плоскостопості II ступеня. Кандидати за графою V Розкладу хвороб: водії за наявності плоскостопості I та II ступенів визнаються придатними, фельд'єгеря з плоскостопістю II ступеня - непридатними.

У разі деформацій першого пальця стопи, що супроводжуються поперечною плоскостопістю та іншими деформаціями стопи, які утруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за підпунктами "б", "в" або "г" залежно від ступеня порушень функцій.

За наявності фібробластичних порушень (підошовний фасціальний фіброматоз) військовослужбовцям, що оглядаються, пропонується оперативне лікування.

Передбачає набуті укорочення кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів.

До підпункту "а" належать укорочення руки більше 8 см або ноги більше 5 см.

До підпункту "б" належать укорочення руки від 5 см до 8 см включно або ноги від 2 см до 5 см включно.

До підпункту "в" належать укорочення руки від 2 см до 5 см включно або ноги до 2 см.

До підпункту "г" належить укорочення руки до 2 см.

За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз тощо) Постанова приймається, у тому числі, й за статтями Розкладу хвороб, які передбачають основне захворювання.

У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації, за наявності трофічних розладів та постійного фантомного або ампутаційно-больового синдрому, що перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за підпунктом "а".

Огляд військовослужбовців з куксами кінцівок для встановлення ступеня придатності до військової служби проводиться тільки після їх первинного протезування на казенних або державних протезно-ортопедичних підприємствах МОЗ України протезами вітчизняного виробництва.

До підпункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими (три і більше разів на рік) загостреннями, значним порушенням функцій та стійкою втратою працездатності;

травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);

спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж на половину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II, III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебро-базилярною недостатністю;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та стато-координаторними порушеннями після тривалого (не менше трьох місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;

фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня по рестриктивному типу.

До підпункту "б" належать:

остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня по рестриктивному типу;

інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1-2 рази на рік та рідше);

поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень з больовим синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;

спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

стан після вилучення міжхребцевого диска.

До підпункту "в" належать:

фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);

обмежений (ураження трьох та більше хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;

спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.

Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта: випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром при фізичних навантаженнях повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями за медичною допомогою та лікуванням, які записуються в медичних документах оглянутого. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу в поєднанні з неврологічними розладами дають підставу для застосування підпункту "в" цієї статті.

Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м'язової сили окремих м'язів кінцівки при загальній компенсації її функції.

До підпункту "г" належать:

нефіксовані викривлення хребта більше 5-10 град. та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушення функцій.

Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними, рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними дослідженнями (КТ, МРТ).

Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та у горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана-Коба): I ступінь - 1-10, II ступінь - 11-25, III ступінь - 26-50, IV ступінь - більше 50 (за Чакліним В.Д.).

Кандидати, які перенесли гострі запалення суглобів, тимчасово непридатні до завершення лікування. У разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців (на воєнний час - 3 місяці) після перенесеної гострої хвороби кандидати визнаються придатними до військової служби та навчання у ВВНЗ.

Постанова про потребу у відпустці військовослужбовців за станом здоров'я приймається у випадках, коли після завершення лікування після гострих та загострення хронічних захворювань кістково-м'язової системи зберігається функціональна недостатність суглобів, а для відновлення функції потрібний термін не менше одного місяця. За цією статтею приймається Постанова про потребу військовослужбовців у звільненні від виконання службових обов'язків або відпустці за станом здоров'я при тимчасових обмеженнях рухів опорно-рухового апарату після операцій на кістках, суглобах, м'язах, сухожилках з приводу їх захворювань, ендопротезувань великих суглобів (за винятком оперативного лікування пухлин та травм).

Кандидати, які призиваються на військову службу за контрактом, вступають у ВВНЗ, та військовослужбовці, у яких виявлені захворювання нирок, підлягають стаціонарному обстеженню.

З метою своєчасного встановлення діагнозу, надання медичної допомоги, початку проведення замісної ниркової терапії та проведення військово-лікарської експертизи доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (ХХН).

ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв. протягом 1,5-2-х місяців від початку захворювання.

До підпункту "а" належать хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, нефропатії тощо).

До підпункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірними порушеннями їх парціальних функцій, без ХНН або ХХН III стадії.

Помірним порушенням функції нирок вважається: наявність сечового синдрому (стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія), зниження відносної густоти сечі за пробою Зимницького менше 1020, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30% норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20-ї хвилини.

За цим підпунктом оглядаються військовослужбовці за наявності стійкої артеріальної гіпертензії, пов'язаної з хронічним захворюванням нирок, яка потребує медикаментозної корекції.

За підпунктом "в" оглядаються військовослужбовці з хронічними захворюваннями нирок та незначним порушенням їх функції або ХХН I, II стадій.

Незначним порушенням функції нирок вважаються: наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.