КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 3 жовтня 2007 р. N 1195
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 750 від 01.07.2022 )
Про затвердження Порядку надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про дитяче харчування" Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, який додається.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. N 679 "Про затвердження Положення про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції" (ЗП України, 1996 р., N 14, ст. 378).
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ Інд. 22
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 3 жовтня 2007 р. N 1195
ПОРЯДОК
надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування
1. Цей Порядок визначає процедуру надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування (далі - спеціальна сировинна зона).
2. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виробник сировини - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює у спеціальній сировинній зоні виробництво сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування;
статус спеціальної сировинної зони - документально підтверджена відповідність виробника умовам виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування;
агроекологічне обґрунтування - документ установленого зразка, що видається науково-дослідною установою відповідно до визначених критеріїв та нормативних показників придатності угідь, які належать до земель сільськогосподарського призначення, і за своїм агроекологічним станом відповідають вимогам до спеціальних сировинних зон.
Інші терміни в цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про дитяче харчування".
3. Спеціальні сировинні зони повинні відповідати таким загальним вимогам:
розташування на угіддях, які належать до земель сільськогосподарського призначення;
нормативно обґрунтована віддаленість від промислових підприємств та інших об'єктів, які можуть забруднювати навколишнє природне середовище;
високий рівень родючості ґрунтів;
відповідність сировини санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування, обов'язковим параметрам безпечності і мінімальним специфікаціям якості, затвердженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;
відповідність кормів для тварин вимогам безпечності та якості;
виконання актів законодавства з питань ветеринарної медицини щодо стану здоров'я тварин і санітарно-гігієнічних умов їх утримання;
наявність документів, що підтверджують реєстрацію виробника сировини у відповідному державному органі ветеринарної медицини.
4. У спеціальній сировинній зоні забороняється:
здійснювати виробництво тваринницької продукції із застосуванням гормональних та інших препаратів штучного походження;
вирощувати і використовувати генетично модифіковані організми рослинного та тваринного походження.
У спеціальній сировинній зоні можуть застосовуватися за спеціальними технологіями пестициди та агрохімікати природного походження, що забезпечує виробництво сировини, яка відповідає обов'язковим санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування.
5. Для вивчення питання щодо можливості надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та Севастопольській міській держадміністраціях утворюються відповідні комісії.
До складу комісії входять керівники і спеціалісти підрозділів органів виконавчої влади з питань аграрної політики, охорони здоров'я, земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, державної ветеринарної медицини, державної санітарно-епідеміологічної служби, державних проектно-технологічних центрів охорони родючості ґрунтів і якості продукції, а також у разі необхідності представники інспекцій радіаційного контролю в агропромисловому виробництві та інших установ і організацій, розташованих на території відповідного регіону.
Персональний склад комісії затверджується рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної, Севастопольської міської держадміністрацій.
Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії здійснюють орган виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку обласної, Севастопольської міської держадміністрацій.
6. Для надання статусу спеціальної сировинної зони виробник сировини подає заяву за затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики формою на ім'я голови комісії з проханням провести оцінку території щодо її відповідності вимогам до спеціальних сировинних зон.
До заяви додаються:
матеріали агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (агрохімічні паспорти полів та земельних ділянок, видані в установленому порядку державними проектно-технологічними центрами охорони родючості ґрунтів і якості продукції в Автономній Республіці Крим та областях);
довідка про обсяги використання пестицидів та агрохімікатів за останні три роки (відповідні акти, складені за встановленою формою сільськогосподарського обліку, витяг з книги історії полів);
складена у довільній формі довідка про розташування сільськогосподарських угідь стосовно промислових підприємств і об'єктів, які можуть забруднювати навколишнє природне середовище, а також автомобільних доріг та залізниць з інтенсивним рухом транспорту, видана територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
індексна кадастрова карта із зазначенням межі земельної ділянки та кадастрового номеру (номерів), видана відповідною державною та/або іншою землевпорядною організацією.
Відповідальність за достовірність даних, що містяться у поданих документах, несе виробник сировини.
7. На підставі попереднього висновку комісії виробник сировини звертається до науково-дослідної установи для видачі агроекологічного обґрунтування відповідності його сільськогосподарських угідь загальним вимогам до спеціальних сировинних зон.
Перелік науково-дослідних установ, яким надається право видавати агроекологічне обґрунтування, визначається центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Виробник сировини укладає за наявності попереднього висновку комісії та документів, визначених пунктом 6 цього Порядку, з науково-дослідною установою договір про підготовку агроекологічного обґрунтування.
Науково-дослідна установа зобов'язана протягом 30 робочих днів з моменту укладення договору видати виробникові сировини агроекологічне обґрунтування за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
У разі виникнення потреби у продовженні зазначеного строку виробникові сировини надсилається письмове повідомлення із зазначенням причини.
Агроекологічне обґрунтування складається у трьох примірниках, два з яких видаються виробникові сировини, а третій - зберігається в науково-дослідній установі, що його видала.
8. Агроекологічне обгрунтування виробник сировини передає комісії разом із зазначеними в пункті 6 цього Порядку документами.
9. Комісія на підставі поданих документів готує протягом п'ятнадцяти робочих днів висновок про можливість надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони. Форма висновку затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Висновок комісії ухвалюється двома третинами голосів її членів, підписується головою комісії та надсилається протягом 10 робочих днів органу виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим, структурному підрозділу з питань агропромислового розвитку обласних, Севастопольської міської держадміністрацій для підготовки проекту рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядження голови обласної, Севастопольської міської держадміністрацій.
У разі відмови у видачі висновку виробникові сировини надсилається протягом п'яти робочих днів письмове повідомлення.
Висновок комісії може бути оскаржений у судовому порядку.
10. Статус спеціальної сировинної зони надається виробникові сировини за відповідним рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної, Севастопольської міської держадміністрацій строком на п'ять років.
11. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики веде реєстр спеціальних сировинних зон.
Для формування реєстру орган виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку обласних, Севастопольської міської держадміністрацій надсилають протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення рішення (розпорядження) про надання статусу спеціальної сировинної зони центральному органу виконавчої влади з питань аграрної політики подання за встановленою ним формою.
12. Орган виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку обласних, Севастопольської міської держадміністрацій надсилають щороку центральному органу виконавчої влади з питань агарної політики письмову інформацію станом на 1 січня за підписом голови комісії про виробників сировини, яким надано статус спеціальної сировинної зони.
13. Виробник сировини може бути позбавлений статусу спеціальної сировинної зони у разі порушення загальних вимог до спеціальних сировинних зон, визначених пунктом 3 цього Порядку.
Позбавлення статусу спеціальної сировинної зони здійснюється за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної, Севастопольської міської держадміністрацій.
Після врегулювання порушення або закінчення п'ятирічного строку проводиться повторний розгляд документів, необхідних для надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони.