КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 17 серпня 2002 р. № 1177 Київ |
Про затвердження Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів
1. Затвердити Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
пункт 4
змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1336 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності державної податкової служби" (Офіційний вісник України, 1998 р., № 34, ст. 1277);
Прем'єр-міністр України | А.КІНАХ |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 серпня 2002 р. № 1177
ПОРЯДОК
накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів
( Назва в редакції Постанови КМ
№ 239 від 10.03.2017 )( У тексті: слово "Положення" замінено словом "Порядку"; слово "Держспоживінспекція" в усіх відмінках замінено словом "Держпродспоживслужба" у відповідному відмінку; слова "суб’єкт господарської діяльності" у всіх відмінках і формах числа замінено словами "суб’єкт господарювання" у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ
№ 239 від 10.03.2017 )
1. Цей Порядок визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
3. Накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Порядку, мають право Голова Держпродспоживслужби, його заступники, начальники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники у межах їх компетенції.
4. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономіки.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
5. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держпродспоживслужбі або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарювання або видається його представнику під розписку.
6. Суб'єкт господарювання перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держпродспоживслужбу або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.
7. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарювання.
У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття.
9. Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарювання до Держпродспоживслужби або суду.