КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| від 3 червня 2009 р. N 540 Київ |
Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, згідно з додатком.
2. Рекомендувати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України привести у тримісячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.
| Прем'єр-міністр України | Ю.ТИМОШЕНКО |
| Інд. 33 |
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 3 червня 2009 р. N 540
КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" набули статусу страхувальників у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку), є повнота нарахування та сплати страхових внесків, цільове використання ними коштів страхування від нещасного випадку, дотримання страхувальниками вимог законодавства про охорону праці.
2. Установлюється три ступені ризику - високий, середній та незначний.
3. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать ті, що:
1) не нараховують і не сплачують страхові внески, не забезпечують цільове використання коштів страхування від нещасного випадку;
2) мають прострочену заборгованість:
із сплати страхових внесків;
перед своїми працівниками з страхових виплат;
3) систематично (два і більше разів за звітний рік) не подають в установлені строки робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) звіти (відомості), передбачені законодавством;
4) провадять інший вид діяльності, ніж поінформовано Фонд;
5) допустили підвищення рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності порівняно із середнім показником у відповідних галузях економіки (видах економічної діяльності);
6) приховували нещасні випадки на виробництві від розслідування та обліку протягом звітного року (за інформацією державних органів, юридичних чи фізичних осіб).
4. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать ті, що:
1) допускали протягом року неузгодженості у звітах (відомостях), передбачених законодавством, які подаються робочому органові виконавчої дирекції Фонду;
2) систематично (два і більше разів за звітний рік) порушували встановлені строки сплати страхових внесків та/або строки подання робочому органові виконавчої дирекції Фонду звітів (відомостей), передбачених законодавством;
3) мають тенденцію до підвищення рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності за даними аналізу стану виробничого травматизму за три попередні роки.
5. Суб'єкти господарювання, які не мають жодної з ознак, зазначених у пунктах 3 і 4, належать до страхувальників з незначним ступенем ризику.
6. Планові заходи, пов'язані з державним наглядом (контролем) за нарахуванням і сплатою суб'єктами господарювання страхових внесків та цільовим використанням коштів страхування від нещасного випадку, здійснюються з такою періодичністю:
з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;
із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на два роки;
з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п'ять років.