ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
| 18.12.2007 N 8688 |
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув лист щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями (далі - Закон про ПДВ) об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів (робіт, послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону про ПДВ).
Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У разі поставки товарів (послуг) за умови оплати їх бюджетними коштами існує спеціальна норма Закону Про ПДВ. Так, згідно з пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Тобто у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою їх бюджетними коштами податкові зобов'язання виникають у момент надходження таких коштів на рахунок постачальника за касовим методом.
Отже, вважаємо, що джерело оплати товарів (послуг) не має ніякого впливу на зміну об'єкта оподаткування, тобто оподаткуванню підлягають операції платника податку з продажу товарів (послуг) незалежно від того, хто і за рахунок чого їх споживає - держава за рахунок бюджету, підприємство за рахунок прибутку чи населення за рахунок власних коштів.
Щодо дати виникнення права на податковий кредит слід зазначити, що спеціальної норми Закону про ПДВ, якою б встановлювалися різні правила відображення податкового кредиту по товарах, придбаних за бюджетні чи за власні кошти, немає. Тому слід керуватися загальним положенням з визначенням податкового кредиту.
Так, відповідно до положень п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Керуючись пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до положень статті 7 Закону про ПДВ платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум ПДВ до бюджету за відповідною оподатковуваною операцією, і виходячи з цього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.
Також слід зазначити, що Законом України "Про систему оподаткування" в редакції Закону від 18.02.97 р. N 77/97-ВР та Законом про ПДВ для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого їм ПДВ у ціні поставлених товарів.
Крім того, статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, на думку Держпідприємництва, несплата контрагентом-постачальником сум ПДВ до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для невключения таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку - покупцем і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.
| Заступник Голови | О.Сахненко |
