Щодо порушеного права на оскарження рішення про стягнення сум донарахованих податків, штрафних санкцій за порушення податкового законодавства

Державний комітет з питань регуляторної політики розглянув звернення ВАТ з приводу порушеного права на оскарження рішення про стягнення сум донарахованих податків, штрафних санкцій за порушення податкового законодавства та про призупинення дії пункту 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 11 грудня 1996 року N 29 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 02.03.2001 р. N 82, та пункту 4 наказу Державної податкової адміністрації від 26.04.2001 р. N 182) "Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури" та повідомляє.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Статтею 5 Закону врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 5.1 Закону не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку лише податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації.

Як зазначено у підпункті 5.2.1 Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, яке суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, то відповідно до підпункту 5.2.2 такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення й надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі якщо контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.2.3 заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

У підпункті 5.2.4 визначаються обставини, з якими Закон пов'язує закінчення процедури адміністративного оскарження, а отже і втрату можливості такого оскарження. Серед наведених обставин порушення кримінальної справи не значиться.

Слід також зазначити, що відповідно до підпункту 5.2.5 статті 5 Закону платника податків наділено правом на оскарження до суду (арбітражного суду) рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Відповідно до підпункту 5.2.6, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду (арбітражного суду), обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом (арбітражним судом), за винятком якщо таке обвинувачення не тільки грунтується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Підпунктом 5.3.2 визначається, що у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

До податкового боргу Законом віднесено, відповідно до підпункту 5.4.1, узгоджену суму податкового зобов'язання, яка не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Крім того, відповідно до пункту 4.2.1, якщо згідно з нормами цього підпункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання й має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до підпункту 4.2.2 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, з наведеного випливає:

1. Актом "Про результати тематичної перевірки деяких питань правильності обкладання ПДВ і законності відшкодування з бюджету ВАТ у березні 2000 року" від 06.04.2001 р. N 23/113 за результатами проведення перевірки встановлено заниження ПДВ в сумі 17758,78 грн., яка, як зазначено в акті, підлягає нарахуванню до бюджету. За визначенням пункту 1.2 статті 1 Закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Зазначене зобов'язання визначено контролюючим органом, а отже, відповідно до підпунктів 4.2.1 та 4.2.2 Закону платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання і має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Зважаючи на те, що ВАТ здійснило оскарження донарахованої суми, зобов'язання за внесенням є неузгодженим та таким, за яке він не несе відповідальності, а отже, не може бути визначеним як податковий борг відповідно до пункту 1.3 Закону (податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання). Тому порушення кримінальної справи за матеріалами перевірки ВАТ, як зазначено у листі Державної податкової адміністрації у Сумській області, свідчить про упереджене ставлення працівників органів податкової служби до зазначеного питання. Крім того, зважаючи на те, що Державною податковою адміністрацією у Сумській області не було прийнято вмотивоване рішення за скаргою ВАТ на рішення Роменської ОДПІ від 12 квітня 2001 року N 67-23-1-01431386/1951, така скарга, відповідно до Закону, вважається повністю задоволеною на користь ВАТ, а отже, підстав для стягнення оскаржуваних сум нема.

2. Пункт 3 Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 2 березня 2001 року N 82, та пункт 4 наказу Державної податкової адміністрації від 26.04.2001 р. N 182 "Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури" не відповідають вимогам та звужують норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, та створюють перешкоди у реалізації суб'єктом підприємницької діяльності прав на адміністративне оскарження рішень податкових органів.