• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників

Вища атестаційна комісія України | Наказ від 21.03.1997 № 121 | Документ не діє
Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в дисертації подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2." (друга таблиця першого розділу).
Якщо в дисертації одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл.1.2".
Формули в дисертації (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.
4.3. Ілюстрації
Ілюструють дисертації, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:
найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис.";
порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;
тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:
Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:
1 - розмотувач плівки;
2 - сталеві ролики;
3 - привідний валик;
4 - опорні стояки.
Основними видами ілюстративного матеріалу в дисертаціях є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках: (рис. 3.1) або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1" або "...як це показано на рис. 3.1".
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.
У дисертації слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків.
Фотознімки розміром меншим за формат А4 наклеюють на стандарті аркуші білого паперу формату А4.
( Пункт 4.3 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
4.4. Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер) - Назва таблиці
Головка ------------------------------------------------ Заголовки
| | | | граф
|----------------------+-----------+-----------|
| | | | | |
| | | | | | Підзаго-
| | | | | | ловки
| | | | | | граф
| | | | | |
| | | | | |
| | | | | |
|----------------------+-----+-----+-----+-----|
Рядки |----------------------+-----+-----+-----+-----|
|----------------------+-----+-----+-----+-----|
------------------------------------------------
Боковик (заголовки Графи (колонки)
рядків)
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику всіх даних цього рядка.
( Пункт 4.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
( Пункт 4.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.
( Пункт 4.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.
( Пункт 4.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дисертації або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
4.5. Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом першим згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
( Пункт 4.5 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
4.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
( Назва пункту 4.6 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
При написанні дисертації здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дисертації, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дисертація. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дисертації.
Посилання в тексті дисертації на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".
Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Приклад:
Цитата в тексті: "... щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тон різноманітних твердих промислових відходів... [6] 1)".
Відповідний опис у переліку посилань:
6. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. - 1995. - N 2. - С.20-21.
Відповідне подання виноски:
1) [6] Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. - 1995. - N 2. - С.20-21.
Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці здобувача (принаймні ті, перелік яких наведено в авторефераті).
Посилання на ілюстрації дисертації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис.1.2".
Посилання на формули дисертації вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".
На всі таблиці дисертації повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "... в табл.1.2".
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Загальні вимоги до цитування такі:
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
д) якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
е) якщо автор дисертаційної праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М. Х.), (підкреслено мною. - М. Х.), (розрядка моя. - М. Х.).
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
4.7. Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила.
( Пункт 4.7 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
4.8. Додатки
Додатки оформлюють як продовження дисертації на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дисертації, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток _________" і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.
5. Автореферат дисертації
5.1. Загальні вимоги до автореферату
Написання автореферату - заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату - широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації. Автореферат друкують державною мовою. Публікація автореферату дає змогу одержати до дня захисту відзиви від спеціалістів даної галузі.
Автореферат має досить грунтовно розкривати зміст дисертації, в ньому не повинно бути надмірних подробиць, а також інформації, якої нема в дисертації.
5.2. Структура автореферату
Структурно автореферат складається із загальної характеристики роботи, основного змісту, висновків, списку опублікованих автором праць за темою дисертації і анотацій українською, російською та англійською мовами.
Загальна характеристика роботи, що подається в авторефераті, має відповідати наведеним у вступі до дисертації її кваліфікаційним ознакам. Недоцільно використовувати рубрики, не рекомендовані у вимогах до змісту цих ознак. Заголовки рубрик не треба виділяти в окремі рядки, достатньо вирізнити їх жирним шрифтом або курсивом і розмістити в підбір із текстом. Крім того, вказують структуру дисертації, наявність вступу, певної кількості розділів, додатків, повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг, що займають ілюстрації, таблиці, додатки (із зазначенням їх кількості), список використаних літературних джерел (із зазначенням кількості найменувань).
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
В основному змісті стисло викладається сутність дисертації за розділами. Цей розділ повинен дати повне і переконливе уявлення про виконану роботу.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Якщо вступна частина автореферату дає змогу скласти лише загальне враження про дисертацію, то основна, яка і є власне реферативною, дає більш повне уявлення про її зміст і побудову. У цій частині автореферату важливо показати, як були отримані результати, продемонструвати хід дослідження, викласти сутність використаних методів, навести дані щодо їх точності і трудомісткості, описати умови і основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть розрізнятися залежно від наукової галузі, теми та інших факторів. Проте в усіх випадках до автореферату доцільно вводити насамперед висновки і кінцеві результати.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Висновки складає стисла інформація про підсумки виконаної роботи, яка повинна відповідати загальним висновкам дисертації. Вони починаються з формулювання наукової задачі або проблеми, за вирішення якої дисертант претендує на присудження наукового ступеня.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Сформульована наукова задача або проблема вельми тісно пов'язується з назвою дисертації, метою роботи і основними науковими положеннями, що захищаються в дисертації. Це ніби наукова "формула", згусток отриманої наукової новизни. Звичайно формулювання починається так: "У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі (або наукової проблеми), що виявляються в...". Далі треба вказати, якою саме є наукова задача або проблема, як вона вирішена і для чого в кінцевому розумінні (прикладному плані) вона призначена.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Після формулювання вирішеної наукової задачі або проблеми у висновках викладають головні наукові і практичні результати роботи. Вони тісно пов'язані з науковими і прикладними положеннями, викладеними в загальній характеристиці роботи.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Кожен науковий і прикладний висновок роботи треба формулювати чітко і конкретно (однозначно). Формулювання віддзеркалює суть і новизну зробленого. Але тут не можна доходити до рівня анотації. Наукові висновки подають звичайно ширше, ніж формулювання наукових положень, які захищаються.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Прикладні (практичні) висновки повинні містити принцип або основу використання того чи іншого результату.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Суть автореферату полягає у точній відповідності змістові дисертації, а його зміст - дає повне уявлення про наукову цінність і практичну значущість дисертації.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів. Опубліковані праці, котрі розкривають основні положення дисертації, включають до списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у наукових фахових виданнях, авторські свідоцтва, патенти, препринти, статті, депоновані й анотовані у наукових журналах, тези доповідей тощо.
( Абзац пункту 5.2 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
5.3. Анотації
На останніх сторінках автореферату розміщують анотації українською, російською та англійською мовами. На вибір здобувача анотація англійською або російською мовою повинна бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків), інформацією про зміст і результати дисертаційної роботи, а дві інші - обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) - ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки дисертації.
( Абзац перший пункту 5.3 розділу 5 в редакції Наказів Вищої атестаційної комісії N 486 від 14.10.98, N 120 від 20.03.2000 )
Анотації складаються за формою, яка має такий зміст:
прізвище та ініціали здобувача;
назва дисертації;
вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;
спеціальність (шифр і назва);
установа, де відбудеться захист;
місто, рік;
основні ідеї, результати та висновки дисертації.
Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Належить використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів.
Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів повинна бути не меншою трьох і не більшою десяти.
Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.
( Зразки анотацій пункту 5.3 вилучено на підставі Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
5.4. Оформлення автореферату
Примірники автореферату, які здобувач подає до спеціалізованої вченої ради разом з іншими документами та дисертацією, друкують за тими ж правилами, які встановлені цим додатком для друкування дисертацій, із врахуванням певних особливостей.
За обсягом автореферат (без обкладинки і анотацій) не може бути меншим 1,3 авторських аркуша і перевищувати 1,9 авторських аркуша для докторської і відповідно 0,7 та 0,9 авторських аркуша для кандидатської дисертації при друкуванні через 1,5 інтервали з розміщенням до 40 рядків на сторінці.
( Абзац другий пункту 5.4 в редакції Наказу Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
На лицьовій стороні обкладинки автореферату подаються: назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; індекс УДК; прізвище, ім'я, по батькові здобувача; назва дисертації; шифр і найменування спеціальності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок "Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) (галузь наук)"; місто, рік (Форма 6).
На зворотній стороні обкладинки автореферату вказується організація, в якій виконане дисертаційне дослідження; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи й посада; наукові ступені, вчені звання, місця роботи та посади, прізвища та ініціали офіційних опонентів; назва провідної установи із зазначенням підрозділу (кафедри, відділу), де розглядатиметься дисертація; дата і час проведення захисту, шифр спеціалізованої вченої ради та адреса організації, при якій її створено; бібліотека, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розсилання автореферату; підпис вченого секретаря спеціалізованої вченої ради (форма 7). Серед вчених звань наукового керівника і опонентів не рекомендується згадувати їх членство в громадських (не державних) академіях наук.
Автореферат не має титульного аркуша.
Номери сторінок проставляються в центрі верхнього берега сторінки. Нумерація починається з цифри 1 на першій сторінці, де міститься загальна характеристика роботи.
Структурні частини автореферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично тексту.
5.5. Видання автореферату
Автореферат дисертації виготовляють друкарським способом і видають у вигляді брошури тиражем 100 примірників.
Форма видання 145х215 мм (формат паперу і частка аркуша 60х90/16) з друкуванням тексту на обох сторонах аркуша.
На авторефераті повинні бути вказані вихідні дані друкарні або іншої установи, де друкувався автореферат, згідно з державним стандартом. Відповідальність за наявність вихідних даних та за обов'язкове розсилання авторефератів несе спеціалізована вчена рада.
( Підрозділ 5.6 (Структура файла "Автореферат" на дискеті) втратила чинність на підставі Наказу Вищої атестаційної комісії N 559 від 23.10.97 )
5.6. До спеціалізованої вченої ради здобувачем наукового ступеня подається також електронний варіант тексту автореферату дисертації у двох примірниках (на двох гнучких магнітних дисках (ГМД) - дискетах розміром 3,5 дюйма) у вигляді файлу з ім'ям aref.rtf, структура якого повністю відповідає друкованому варіанту автореферату, включаючи обкладинку.
Вищою атестаційною комісією України розроблене програмне забезпечення для формування банку даних про докторські та кандидатські дисертації. Тому відповідним чином мають бути сформовані електронні варіанти документів атестаційних справ, зокрема і згаданий файл aref.doc. Його треба готувати так:
Шрифт Times New Roman Cyr
Розмір шрифту 12 пунктів
Відстань між рядками 1,5 інтервали
Параметри сторінки формат А4
Розташування книжне
Верхній, нижній і лівий берег 20 мм
Правий берег 10 мм.
Згадане програмне забезпечення сприймає файл aref.rtf, підготовлений у текстових редакторах Word 6 for Windows 3.x або Word 7 for Windows 95, але не Word 8 for Windows 97: кодова таблиця останнього не збігається з кодовими таблицями попередніх версій.
Рисунки, інші допоміжні графічні зображення та матеріали в електронному варіанті автореферату можуть бути виготовлені тільки у вищезгаданих форматах. Якщо це неможливо зробити або така інформація не вміщується на дискеті, то їх можна не наводити.
( Вимоги доповнено пунктом 5.6 згідно з Наказом Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000 )
На останніх сторінках автореферату розміщують анотації українською, російською та англійською мовами. На вибір здобувача анотація англійською або російською мовою повинна бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків), інформацією про зміст і результати дисертаційної роботи, а дві інші - обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) - ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки дисертації.
( Абзац перший пункту 5.3 розділу 5 в редакції Наказів Вищої атестаційної комісії N 486 від 14.10.98, N 120 від 20.03.2000 )
Форма 23
Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті
Характеристика
джерела
Приклад оформлення
Монографії
(один, два або
три автори)
Василенко М.В. Теорія коливань: Навчальний посіб-
ник. - К.: Вища школа, 1992. - 430 с.

Афанасьев В.В., Василевский О.Н. Расчеты электри-
ческих цепей на программируемых микрокалькулято-
рах. - М.: Энергоиздат, 1992. - 190 с.
Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмшин П.А. Мате-
матические модели многопотоковых систем обслужи-
вания. - К.: Техніка, 1991. - 265 с.
Чотири авториОсновы создания гибких атоматизированных производ-
ств / Л.А.Пономаренко, Л.В.Адамович, В.Т.Музычук,
А.Е.Гридасов / Под ред. Б.Б.Тимофеева. - К.: Тех-
ніка, 1986. - 144 с.
П'ять та біль-
ше авторів
Системный анализ инфраструктуры как элемент народ-
ного хозяйства / Белоусова Н.И., Вишняк Е.И.,
Левит В.Ю. и др. - М.: Экономика, 1981. - 62 с.
Колективний
автор
Составление библиографического описания: Краткие
правила / Междувед.каталогизац.комис. при Гос.б-ке
СССР им.В.И.Ленина. - 2-е изд., доп. - М.: Изд-во
"Кн.палата", 1991. - 224 с.
Багатотомні
видання
История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин-т
рус.лит. (Пушкин.дом). - М., 1982. - Т.3: Расцвет
реализма. - 876 с.
Перекладні
видання
Гроссе Э., Вайсмангель Х. Химия для любознательных:
Пер. с нем. - М.: Химия, 1980. - 392 с.
СтандартиГОСТ 7.1.-84. Библиографическое описание документа.
Общие требования и правила составления. - Взамен
ГОСТ 7.1.-76; Введ. 01.01.86. - М.: Изд-во стандар-
тов, 1984. - 78 с.
Збірки науко-
вих праць
Обчислювальна і прикладна математика: Зб.наук.пр. -
К.: Либідь, 1993. - 99 с.
СловникиБиблиотечное дело: Терминол.словарь / Сост.И.М.Сус-
лова, Л.Н.Уланова. - 2-е изд. - М.: Книга, 1986. -
224 с.
Депоновані
наукові праці
Обзор аналитических методов расчета и оптимизации:
мультиресурсных систем обслуживания / Меликов А.З.,
Константинов С.Н.; Науч.произв.корпорация "Киев.
ин-т автоматики". - Киев, 1996. - 44 с. - Рус. -
Деп. в ГНТБ Украины 11.11.96, N 2210 - Ук96 //
Анот.в ж. Автоматизация производственных процессов,
N 2, 1996.
Пономаренко Л.А., Меликов А.З. Алгоритмы управления
в неполнодоступных марковских сетях со сложными ме-
ханизмами обслуживания и очередями // Ред.ж. Авто-
матика и вычислительная техника. - Рига, 1989. -
11 с. Деп. в ВИНИТИ 8.12.89 г., N 7305-В89.
Складові час-
тини книги,

збірника,




журналу,








енциклопедії
Пономаренко Л.А. Организующая система // Автомати-
зация технологических процессов в прокатном произ-
водстве. - М.: Металлургия, 1979. - С.141-148.
Пономаренко Л.А. Структура системы прерывания с
ситуационными приоритетами в АСУТП станов горячей
прокатки // Разработка автоматизированных систем
управления технологическими процессами. - Тбилиси:
Сабчота Сакартвело. - 1976. - С.3-16.
Меликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптимизация цифровой
сети интегрального обслуживания с конечным числом
пользователей и блокировками // Автоматика и теле-
механика. - 1992. - N 6. - С.34-38.
Пономаренко Л.А., Меликов А.З. Ситуационное управ-
ление многоканальной системой с переменной структу-
рой обслуживания неоднородного потока // Изв. АН
Азерб.Респ.Сер.физ. - техн. и мат.наук. - 1986. -
Т.7, N 6. - С.79-83.
Долматовский Ю.А. Электромобиль // БСЭ. - 3-е изд.
- М., 1988. - Т.30. - С.72.
Тези доповідейПономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначе-
ние приоритетов при организации доступа в локальных
вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф.
"Локальные вычислительные сети" (ЛОКСЕТЬ 88). -
Том 1. - Рига: ИЭВТ АН Латвии. - 1988. - С.149-153.
Melikov A.Z., Ponomarenko L.A. On the approach to
optimal control of queuing systems with multiple
classes of customers // Proc. International Conf.
on Syst.Sci.XII. - Wroclaw (Poland). - 1995. -
P.507-515.
ДисертаціїЛуус Р.А. Исследование оборудования с пневмовакуум-
ным приводом для захвата, перемещения и фиксации
при обработке пористых и легкоповреждаемых строите-
льных изделий: Дис... канд.техн.наук: 05.05.04. -
М., 1982. - 212 с.
Автореферати
дисертацій
Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в
научном познании: Автореф.дис.. д-ра филос.наук:
09.00.08 / Моск.гос.пед.ин-т. - М., 1985. - 35 с.
ПрепринтиПономаренко Л.А., Буадзе В.В. Математические модели
и алгоритмы сбора и обработки информации в АСУТП
непрерывных станов горячей прокатки. - К.: 1976. -
37 с. (Препр./ АН Украины. Ин-т кибернетики;
76-76).
Звіт про нау-
ково-дослідну
роботу
Проведение испытаний и исследований теплотехничес-
ких свойств камер КХС-2-12-ВЗ и КХС-2-12-КЗІО:
Отчет о НИР (промежуточн.) / Всесоюзн.заочн.ин-т
пищ.пром-ти. - ОЦО 102ТЭ; N ГР 800571; Инв.
N В 119692. - М., 1981. - 90 с.
Авторські
свідоцтва
А.с. 1007970 СССР, МКИ В 25 J 15/00. Устройство
для захвата неориентированных деталей типа валов
/ В.С.Батулин, В.Г.Кемайкин (СССР). - N 330585/25;
Заявлено 23.11.81; Опубл.30.08.83, Бюл. N 12. -
2 с.
А.с. N 1626362. Украина. Линейный импульсный моду-
лятор / В.Г.Петров (Украина). - 4 с. ил.; Опубл.
30.03.93, Бюл. N 13.
ПатентиПат.4601572 США, МКИ G 03 В 27/74. Microfilming
system with zone controlled adaptive lighting /
Wise David'S. (США); McGraw-Hill Inc. - N 721205;
Заявл. 09.04.85; Опубл.22.06.86; НКИ 355/68. - 3 с.
КаталогиКаталог млекопитающих СССР. Плиоцен - современность
/ АН СССР, Зоол. ин-т; Под ред. И.М.Громова,
Г.И.Барановой. - Л.: Наука, Ленинг. отд-ние, 1981.
- 456 с.
ІнструкціїТиповая инструкция по эксплуатации топливоотдачи
тепловых электростанций: ТИ 34-70-044-85: Утв.Гл.
техн.упр. по эксплуатации энергосистем 01.10.85:
Срок действия установлен с 01.01.86 до 01.01.95 /
М-во энергетики и электрификации СССР. - М., 1986.
- 43 с.
Примітка: У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.
Форма 5
Титульний аркуш дисертації
Назва організації, в якій виконана дисертація
На правах рукопису
Прізвище, ім'я, по батькові
Назва дисертації
Шифр та найменування спеціальності
(подається за Переліком спеціальностей наукових працівників)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора)
_______________________________________________________ наук
(галузь наук)
Науковий керівник (консультант)
_______________________________
(Прізвище, ім'я, по батькові,
науковий ступінь, вчене звання)
Місто - рік
Форма 6
Обкладинка автореферату
Назва організації, спеціалізована вчена рада якої
прийняла дисертацію до захисту
Прізвище, ім'я, по батькові
Індекс УДК
Назва дисертації
Шифр та найменування спеціальності
(подається за Переліком спеціальностей наукових працівників)
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата (доктора) ___________________________ наук
(галузь наук)
Місто - рік
Форма 7
Зворотний бік обкладинки автореферату
Дисертацією є _______________________________________________
(рукопис, монографія)
Робота виконана в ___________________________________________
__________________________________________________________________
(назва організації, відомча підпорядкованість)
Науковий керівник (консультант)
________________________________
(науковий ступінь, вчене звання,
________________________________
прізвище, ім'я, по батькові,
________________________________
місце роботи, посада)
Офіційні опоненти:
_____________________________________________________________
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові,
_____________________________________________________________
місце роботи, посада)
_____________________________________________________________
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові,
_____________________________________________________________
місце роботи, посада)
_____________________________________________________________
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові,
_____________________________________________________________
місце роботи, посада)
Провідна установа
_____________________________________________________________
(назва, підрозділ, відомство, місто)
Захист відбудеться "___" ___________ 199_ р. о _______ годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради ____________________
(шифр ради, назва
установи, у якій
створена рада, адре-
са)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці _______________
(назва устано-
ви, адреса)
Автореферат розісланий ________________
(дата)
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради ___________________ _______________________
(підпис) (прізвище, ініціали)
Перелік
документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук, які подаються до ВАК України
1. Супровідний лист на бланку установи, підписаний головою спеціалізованої вченої ради (форма 8).
2. Облікова картка здобувача (форма 13).
3. Особовий листок з обліку кадрів із відомостями, чинними на час прийняття дисертації до захисту, засвідчений відділом кадрів за основним місцем роботи, з фотокарткою, засвідченою печаткою установи (1 прим.). Для іноземних громадян - засвідчена печаткою установи за основним місцем роботи або навчання ксерокопія іноземного паспорта здобувача (1 прим.). В усіх документах атестаційної справи імена іноземних громадян повинні наводитися в тому порядку, який указано в їхньому іноземному паспорті.
( Пункт 3 в редакції Наказів Вищої атестаційної комісії N 120 від 20.03.2000, N 274 від 21.04.2004 )