МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 20.01.2005 N 25-32/93 |
Начальнику Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим,
начальникам обласних, Київського
та Севастопольського міських
управлінь юстиції
Щодо стягнення штрафу із засуджених у відповідності зі ст. 26 Кримінально-виконавчого Кодексу України
З метою виключення випадків порушень державними виконавцями вимог чинного законодавства при виконанні вироків суду у частині стягіення із засуджених штрафів, як основної міри покарання, Міністерством юстиції України повідомляїться наступне.
Примусове виконання рішень в Україні відповідно до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаї Закон України "Про виконавче провадження".
Частиною другою статті 24 згаданого Закону встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлюї строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджаї боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Разом з цим, частиною четвертою ціїї статті визначено категорії виконавчих документів, за якими строк для добровільного виконання не встановлюїться, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог.
Відповідно до статті 46 даного Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджуїться начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягуїться виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягуїться виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Разом з цим, частиною другою вказаної статті виконавчий збір не стягуїться із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.
31 січня 2004 року набрав чинності Кримінально-виконавчий Кодекс України, який регламентуї порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижуї гідність, поводженню із засудженими.
Стаття 11 даного Кодексу, яка встановлюї види органів і установ виконання покарань відзначаї, що у межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.
На підставі статті 12 зазначеного Кодексу, Державна виконавча служба виконуї покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.
Положеннями, статті 26 Кодексу встановлено порядок виконання покарання у вигляді штрафу. Згідно пункту другого вказаної статті у разі несплати засудженим штрафу у місячний строк після набрання вироком суду законної сили, його стягнення провадиться примусово Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлюї строк для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняїться від сплати виконавчого збору.
Слід додати, що звільнення боржника від сплати виконавчого збору обумовлюї недоцільність надання останньому строку для добровільного виконання вироку суду про стягнення штрафу, оскільки виходячи зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір ї санкціїю за відмову боржника виконати рішення у добровільному порядку.
Окремо слід зазначити, що пунктом третім статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачена можливість заміни судом виду покарання засудженого у вигляді штрафу на громадські або виправні роботи. Поряд з цим, обов'язку державного виконавця щодо внесення відповідного подання до суду даною статтею не передбачено.
В свою чергу, у відповідності до вимог статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Зміна способу і порядку виконання покарання у вигляді штрафу іншим покаранням регламентовано частиною четвертою статті 53 Кримінального кодексу України та статтею 410 Кримінально- процесуального кодексу України, відповідно до останньої норми, питання, зокрема, про заміну штрафу іншим покаранням вирішуїться суддею за поданням органу, що відаї відбуванням покарання або за клопотанням колективу. Всі інші питання, передбачені ціїю статтею, розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відаї виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
Слід звернути увагу на те, що статтею 27 Кримінально- виконавчого кодексу України передбачено, що якщо засуджений ухиляїться від сплати штрафу, він притягуїться до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
Частиною першою згаданої статті, зокрема, визначено, що ухилення від сплати штрафу особою, засудженою до цього виду покарання караїться виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
У даному випадку державний виконавець дії на підставі частини другої статті 88 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджаї виконанню рішення чи іншим чином порушуї вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складаї акт про порушення і надсилаї до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Таким чином, враховуючи викладене, якщо законодавством, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України, передбачено звільнення від сплати виконавчого збору засуджених, то у даному випадку, при виконанні виконавчого документа, виданого на підставі вироку суду, про стягнення штрафу з засуджених, як основної міри покарання, державний виконавець не встановлюї строк для добровільного виконання вироку суду, а засуджений звільняїться від сплати виконавчого збору.
Дане роз'яснення довести до відома державних виконавців для використання в роботі.
| Застущик Міністра | М.М. Шупеня |