МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
СХВАЛЕНО
Наказ Міністерства праці
та соціальної політики
України
29.11.2007 N 627
РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо створення оптимального механізму колективно-договірного регулювання фондів оплати праці залежно від результатів виробничої та фінансово-господарської діяльності
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Метою цих рекомендацій є створення оптимального механізму колективно-договірного регулювання розмірів фондів оплати праці підприємств, організацій, фірм та їх об'єднань (далі - підприємства) виробничої сфери залежно від результатів їх виробничої та фінансово-господарської діяльності. До виробничої сфери згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД ДК-009-96), затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. N 441, належать підприємства, на яких використовуються та об'єднуються різні види ресурсів (устаткування, технологічні засоби, сировина, матеріали, енергетичні ресурси та робоча сила) для створення (виробництва) продукції та надання послуг.
1.2. Рекомендації можуть використовуватися при укладенні угод та договорів на різних рівнях соціального партнерства, в межах законодавчого поля, визначеного законами України, на госпрозрахункових підприємствах, які мають прибутки (доходи) від своєї виробничої та іншої діяльності, крім тих, де умови оплати праці, а відповідно і розміри фондів оплати праці їх працівників регулюються відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
1.3. Рекомендації, виходячи з особливостей оцінки виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, визначають мінімально необхідне, тобто оптимальне, коло питань щодо колективно-договірного регулювання розмірів фондів оплати праці та систему послідовних, пов'язаних, між собою заходів колективно-договірного регулювання розмірів фондів оплати праці, які мають включатися до угод на різних рівнях соціального партнерства та до колективних договорів підприємств.
1.4. Рекомендації не можуть застосовуватися в установах, закладах та організаціях, що фінансуються з бюджету, оскільки умови оплати праці їх працівників, а звідси і визначення та зміна розмірів їх оплати, тобто розміри фондів оплати праці, визначаються відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
1.5. Рекомендації мають на меті забезпечення на різних рівнях соціального партнерства за відповідними угодами та договорами (галузева, регіональна угода, колективний договір):
- узгодженості позицій між сторонами соціального партнерства щодо принципів колективно-договірного регулювання розмірів фондів оплати праці;
- впорядкування, виходячи з цієї узгодженості, основних та додаткових показників як бази регулювання розмірів фондів оплати праці з їх внутрішньогалузевою диференціацією;
- визначення єдиного для галузі методичного підходу щодо встановлення базової величини фонду оплати праці та методики розрахунку розмірів його зростання;
- визначення кількісних та якісних показників оцінки результатів виробничої та "фінансово-господарської діяльності з відповідними обмеженнями щодо темпів їх зростання.
1.6. Вирішення цих питань на галузевому рівні забезпечить у галузі єдину методичну основу колективно-договірного регулювання розмірів фондів оплати праці на нормативній підставі.
1.7. Рекомендації передбачають методичні варіанти щодо регулювання розмірів фондів оплати праці на рівні колективних договорів підприємств, де регулюють:
- загальну (річну) величину фонду оплати праці наступного (планового) року;
- додаткову (щомісячну) величину фонду оплати праці поточного року.
1.8. Показниками, відповідно до яких має здійснюватися регулювання розмірів фондів оплати праці, є результати економічної діяльності підприємств: індекси зростання обсягів виробництва (продукція, товари, послуги, роботи); індекси продуктивності виробництва та праці; індекси зниження витрат усіх видів ресурсів, що задіяні у виробництві (собівартість продукції, товарів, послуг, робіт).
1.9. Для розрахунків динаміки (індексів) показників за базисний період беруться:
- під час визначення загального (річного) розміру фонду оплати праці - річні значення показників за попередній рік;
- під час визначення додаткового (місячного) фонду оплати праці - середньомісячні значення показників за попередній рік.
1.10. Розміри фонду оплати праці регулюються як у бік збільшення, так і у бік зменшення. У випадку збільшення за місячними результатами додатковий фонд оплати праці використовується у наступному місяці для підвищення заробітної плати працівників, шляхом встановлення надбавок, доплат, премій, інших компенсаційних та заохочувальних виплат.
1.11. Джерелом додаткових виплат є економія, отримана за рахунок зниження собівартості (за окремими статтями витрат) продукції, яка буде отримана обов'язково, якщо продуктивність виробництва та праці звітного періоду буде вищою, ніж у базовому періоді.
1.12. Якщо за місячними результатами роботи підприємства його фонд оплати праці підлягає зменшенню, то фактичний фонд нарахованої (виплаченої) працівникам заробітної плати не зменшується, а суму зменшення фонду оплати праці покривають за рахунок вільного залишку прибутку підприємства.
1.13. Принципи регулювання розмірів фонду оплати праці полягають в тому, щоб заробітна плата працюючих підвищувалася у залежності від зростання кінцевих результатів економічної діяльності підприємства за рахунок економічного використання матеріальних, трудових та інших ресурсів.
2. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗМІРІВ ФОНДІВ ОПЛАТИ ПРАЦІ
2.1. Основним показником оцінки обсягів виробництва в ринковій економіці є реалізована продукція, за яку підприємство отримало гроші. Тобто оцінка визначається за обсягом реалізованої продукції (товари, роботи, послуги), що знайшла свого споживача-покупця та оплачена покупцями.
2.2. Однак при регулюванні розмірів фондів оплати праці безпосереднє застосування обсягу реалізованої продукції як показника розрахунку нормативу фонду оплати праці може призводити до завищення його розміру, оскільки обсяг продукції включає такі складові, як матеріали, сировина, енергоносії, амортизація, інші витрати, що мають тенденцію щорічно збільшуватися за рахунок зростання цін, а це буде впливати на збільшення фонду оплати праці, яке не є адекватним трудовим витратам на виробництво продукції.
Може спостерігатися і зворотний випадок - невиправдане зменшення розміру фонду оплати праці за умови зниження цін на ресурси, що задіяні у виробництві.
Основні рекомендовані показники щодо розрахунку нормативу фонду оплати праці наведені у додатку А.
2.3. Виходячи з положень п. 2.2, найбільш придатним для розрахунків розмірів фонду оплати праці є:
- на рівні економіки - валовий внутрішній продукт;
- на рівні галузей (видів економічної діяльності) - валова додана вартість;
- на рівні підприємства - чиста продукція.
2.4. Другим важливим показником, який повинен застосовуватися в системі регулювання фондів оплати праці, є показник продуктивності.
2.5. У ринковій економіці використовуються два показники продуктивності: продуктивність виробництва і продуктивність праці.
Продуктивність виробництва (Пв) розраховується як відношення обсягу реалізованої продукції (Орп) до повних витрат на її виробництво та реалізацію (Врп), тобто
Пв = Орп : Врп. (1)
Продуктивність праці (Пп) розраховується як відношення обсягу чистої продукції (Очп) до затрат робочого часу на її виробництво (Тчп), тобто
Пп = Очп : Тчп. (2)
2.6. Для підприємств, на яких показником оцінки кінцевих результатів їх діяльності є доходи (транспорт, комерційно-збутові та торгові), регулювання фондів оплати праці їх працівників пропонується здійснювати за такими показниками:
- дохід як обсяг їх діяльності;
- дохід на 1 гривню витрат їх діяльності як показник продуктивності цієї діяльності;
- дохід на одного працюючого як показник продуктивності праці.
2.7. При використанні показника продуктивності виробництва (діяльності) відпадає необхідність застосування в регулюванні розмірів фондів оплати праці таких показників, як зниження собівартості та зростання прибутку, оскільки зміна цих показників прямо впливає на показник продуктивності виробництва (діяльності). Це один із варіантів оптимізації механізму регулювання розмірів фондів оплати праці.
3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗМІРІВ ФОНДІВ ОПЛАТИ ПРАЦІ
3.1. Основою реалізації методологічних та методичних підходів щодо колективно-договірного регулювання розмірів фондів оплати праці є угоди та договори, що укладаються на різних рівнях соціального партнерства, а саме:
- Генеральна угода (державний рівень);
- галузева (регіональна) угода - галузевий (регіональний) рівень;
- колективний договір - виробничий рівень.
3.2. У Генеральній угоді на державному рівні регулюється розмір коштів на оплату праці найманих працівників. Його зростання забезпечується відповідним зростанням валового внутрішнього продукту, складовою якого є розмір коштів на оплату праці найманих працівників, або відповідним зростанням національного доходу, складовою якого є фонд споживання.
3.3. У галузевій (регіональній) угоді на відміну від Генеральної угоди повинно передбачатися два рівні регулювання розмірів фондів оплати праці.
Перший - на рівні галузі (регіону) зростання (зниження) обсягів коштів на оплату праці найманих працівників забезпечується відповідним зростанням (зниженням) обсягу валової доданої вартості.
Другий - на рівні підприємств галузі (регіону).
Для підприємств галузева (регіональна) угода повинна пропонувати нормативний метод розрахунку розміру фонду оплати праці наступного (планового) року за формулою:
Фп = Оп х Нф х Ке, (3)
де Фп - фонд оплати праці працівників наступного (планового) періоду, тис.грн.;
Оп - обсяг продукції наступного (планового) періоду, у прийнятих одиницях виміру;
Нф - норматив утворення фонду оплати праці;
Ке - коефіцієнт, що характеризує ефективність виробництва.
3.4. Норматив утворення фонду оплати праці (Нф) розраховується за формулою:
Нф = Фб : Опб, (4)
де Опб - обсяг продукції базисного періоду, у прийнятих одиницях виміру;
Фб - фонд оплати праці працівників базисного періоду, тис.грн.
3.5. Враховуючи нестабільність цінової політики, практично постійне зростання цін на сировину, матеріали, енергоресурси, устаткування, а відповідно і розмірів амортизації, слід при вартісному визначенні обсягів виробництва використовувати при розрахунку нормативу утворення фонду оплати праці (Нф, формула 4) та при розрахунку розміру фонду оплати праці наступного (планового) року (Фп, формула 3) показник чистої продукції (Оч) з метою усунення впливу на величину Нф та Фп зростання цін на матеріальні, енергетичні ресурси та амортизацію.
Обсяг чистої продукції розраховується за формулою:
Оч = Ор - Мв - Ав, (5)
де Ор - обсяг реалізованої продукції відповідного періоду, тис.грн.;
Мв - матеріальні та прирівняні до них витрати у собівартості реалізованої продукції, тис.грн.;
Ав - амортизаційні відрахування у собівартості реалізованої продукції, тис.грн.
Відповідно формули 3 та 4 будуть мати такий вигляд:
Фп = Очп х Нф х Ке (3) та Нф = Фб : Очб, (4)
де Очп, Очб - обсяг чистої продукції відповідно наступного (планового) та базисного періодів, тис.грн.
3.6. Коефіцієнт (Ке), що характеризує ефективність виробництва, враховує два показники: індекс продуктивності виробництва (Іпв) та індекс годинної продуктивності праці (Іпг) - й розраховується за формулою:
100 +- (Іпв : Іпг) x (+- дельта Пг),
Ке = --------------------------------------
100 +- дельта Пг
в якій:
а) Іпв - індекс продуктивності виробництва, який є показником динаміки ефективності виробництва, визначає ступінь використання всіх ресурсів виробництва і збільшення на цій основі прибутку.
Він розраховується за формулою:
Орп х Срб
Іпв = -----------, (7)
Срп х Орб
де Орп, Орб - обсяги реалізованої продукції відповідно наступного (планового) та базисного періодів, тис.грн.;
Срп, Срб - собівартість реалізованої продукції відповідно наступного (планового) та базисного періодів, тис.грн.;
Очп х Тфб
б) Іпг = -----------, (8)
Трп x Очб
де Трп, Тфб - фонд робочого часу працюючих, відповідно розрахунковий на наступний (плановий) період та фактично відроблений у базисному періоді, годин;
в) дельта Пг = (Іпг - 1) х 100.
Таким чином, у галузевій (регіональній) угоді для госпрозрахункових підприємств всіх видів економічної діяльності пропонується розрахунок річного розміру фонду оплати праці здійснювати за формулою:
Фб 100 +- (Іпв : Іпг) х (+- дельта Пг)
Фп = ---- х ------------------------------------- х Оп, (9)
Об 100 +- дельта Пг
де Оп, Об - річний обсяг продукції, у прийнятих одиницях виміру.
Підприємства у колективному договорі передбачають розрахунок розміру фонду оплати праці за формулою 9 п. 3.6 рекомендацій.
3.7. Одним із важливих моментів регулювання фондів оплати праці є розрахунки збільшення або зменшення його розміру за щомісячними (квартальними, піврічними) результатами роботи підприємства.
У колективному договорі підприємства передбачається розрахунок збільшення або зменшення фонду оплати праці за результатами роботи за вищенаведені періоди здійснювати за формулою:
дельта Ф = Фб х ((Іпв х Ксі) - 1), (10)
де дельта Ф - розмір збільшення або зменшення розміру фонду оплати праці за щомісячними результатами роботи підприємства, тис.грн.;
Фб - фонд оплати праці базисного місця, тис.грн.(*);
---------------
(*) Дивись п. 1.10 рекомендацій.
Іпв - індекс продуктивності виробництва(**);
---------------
(**) Розраховується за формулою 7 підпункту "а" п. 3.6 рекомендацій.
Ксі - коефіцієнт співвідношення місячних індексів обсягу продукції та фонду оплати праці, який розраховується за формулою:
Ксі = (Оп х Фб) : (Об х Фп), (11)
де Оп, Об - обсяг продукції поточного (звітного) та базисного місяців, у прийнятих одиницях виміру;
Фп, Фб - фонд оплати праці поточного (звітного) та базисного місяців, тис.грн.
3.8. У формулах 3, 4, 7, 8, 9, 11 показники виробництва можуть застосовуватися як у натуральному (тонни; метри погонні, квадратні та кубічні; штуки; вироби; рулони тощо), так і у вартісному обчисленні (тис.грн.).
3.9. У разі різкої зміни умов виробництва, які можуть викликати значне у порівнянні з базисним періодом підвищення продуктивності виробництва (зміна асортименту продукції, використання більш дешевої сировини та матеріалів, застосування нових технологій, монопольне підвищення цін при значному попиті на продукцію тощо) або його зниження (реконструкція виробництва, освоєння нової продукції, підвищення цін на сировину, матеріали, енергоносії тощо), передбачаються певні обмеження при застосуванні формули 10.
Коефіцієнт збільшення розміру фонду оплати праці, який розраховується за формулою 10 в п. 3.7 рекомендацій (Іпв х Ксі) - 1, не повинен перевищувати 0,25.
3.10. При перевищенні коефіцієнта збільшення розміру фонду оплати праці за місячні результати роботи понад 0,25 частка цього перевищення резервується підприємством як економія фонду оплати праці і використовується ним при законодавчому підвищенні розміру мінімальної заробітної плати або на виплату винагороди за річні результати праці чи за вислугу років.
3.11. Збільшення розмірів фондів оплати праці потребує додаткових коштів та визначення їх джерел. Оскільки в розрахунках збільшення розмірів фондів оплати праці застосовано індекс продуктивності виробництва, рівень якого залежить не тільки від зростання обсягів реалізованої продукції, а й від зниження собівартості продукції, то зрозуміло, що цим джерелом повинна бути економія (Ес), отримана за рахунок зниження собівартості у розрахунку на обсяг реалізованої продукції, яка розраховується за формулою:
Срп Срб
Ес = (----- - -----). (13)
Орп Срб
У країнах з ринковою економікою роботодавці від отриманої економії у виробництві виділяють на користь працівників від 25 до 75 відсотків цієї економії.
У рекомендаціях не наводяться приклади розрахунків за формулами 9 і 10, тому що вони наведені в розроблених НДІ соціально-трудових відносин та схвалених наказом Мінпраці "Методичних рекомендаціях щодо регулювання фондів оплати праці підприємств виробничої сфери в умовах економічного зростання" (Київ: "Соцінформ", 2001).
Додаток А
ОСНОВНІ РЕКОМЕНДОВАНІ ПОКАЗНИКИ
щодо розрахунку нормативу фонду оплати праці