10.6.13. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття потрібно закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.
10.6.14. Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на етилованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом тільки в спеціально виділених для цієї мети місцях.
10.6.15. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини забороняється зберігати на постах миття, їх слід тримати в спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.
10.6.16. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.
10.6.17. У місцях миття і знежирювання з допомогою легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення (електрозварювання, заточування та ін.).
10.6.18. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.
Пролиті горючі та легкозаймисті рідини слід негайно видалити.
10.6.19. Роботи, пов'язані з миттям і знежирюванням деталей, при використанні ЛЗР і ГР можна виконувати на спеціальних площадках на відстані менше ніж 10 м від виробничих приміщень.
10.6.20. Опалювання виробничих приміщень заводів, майстерень і гаражів повинно бути пароповітряним або центральним водяним. Пічне опалення є неприпустимим.
10.6.21. Забороняється проводити ремонт автомобілів з двигуном, який працює.
10.6.22. При ремонті карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.
10.6.23. Забороняється виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, які можуть призвести до пожеж, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими визначаються задані режими температур, тиску, концентрації горючих газів, пари та інші технічні параметри.
10.6.24. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі, спеціально обладнані приміщення.
10.6.25. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я та ін.) слід негайно прибирати в металеві ящики з щільними кришками, а по закінченні робочого дня виносити з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.
10.6.26. При обслуговуванні та ремонті автомобілів, зв'язаних із зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, баки слід повністю звільнити від палива.
Зливати паливо слід у місцях, у яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.
Зливати відпрацьоване масло потрібно в металеві бочки або ємкості на окремих площадках.
10.6.27. Перед ремонтом автомобіля-цистерни для перевезення легкозаймистих, горючих, а також вибухонебезпечних вантажів її слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземлити.
10.6.28. Робітник, який очищує або ремонтує всередині цистерну чи резервуар з-під легкозаймистих або горючих рідин, повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.
10.6.29. Газобалонні автомобілі можуть в'їжджати на пости обслуговування і ремонту тільки після переведення їх на роботу на бензині (дизельному паливі).
Переводячи роботу двигуна на бензин, слід перекрити витратні вентилі і повністю відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль і включити подавання бензину.
10.6.30. Перед подаванням газобалонних автомобілів у приміщення для обслуговування та ремонту слід перевірити на спеціальному посту газову систему живлення на герметичність. В'їжджати в приміщення з негерметичною газовою системою живлення забороняється.
10.6.31. Регулювати системи живлення, запалювання, прилади газової системи живлення газобалонних автомобілів, а також ремонтувати та перевіряти газову апаратуру на герметичність дозволяється тільки в добре провітрюваному приміщенні при ввімкненій вентиляції або на відкритій площадці.
10.6.32. Перед перевіркою (регулюванням) приладів електрообладнання на газобалонному автомобілі слід щільно закрити всі вентилі, перевірити герметичність газової системи живлення і старанно провітрити підкапотний простір.
10.6.33. При проведенні на газобалонному автомобілі ремонту, зв'язаного з виконанням зварювальних або фарбувальних робіт (уключаючи штучне сушіння), газ із балонів потрібно випустити або злити на посту зливання газу, а балони слід дегазувати інертним газом.
10.6.34. Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під тиском.
При обслуговуванні та ремонті газової апаратури слід бути особливо обережними, не допускати іскроутворення. Ударні навантаження при цих роботах забороняються.
10.6.35. У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту автомобільної техніки, забороняється:
- установлювати автомобілі в кількостях, що перевищують норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між ними та елементами будівлі;
- установлювати автомобільну техніку з відкритими горловинами паливних баків, а також при наявності витікання пального з паливної системи;
- зберігати легкозаймисті і горючі рідини, відпрацьоване масло, кислоти, фарби;
- заправляти автомобільну техніку паливом;
- зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин;
- захаращувати проходи між полицями і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою.
10.6.36. При газовому зварюванні не допускається потрапляння масла на шланги та пальник.
10.6.37. При електрозварювальних роботах слід заземлювати раму й кузов автомобілів.
10.6.38. Паяти, зварювати ємкості з-під легкозаймистих і горючих рідин (паливні баки, тару, та ін.) слід після їх старанної протипожежної обробки.
10.6.39. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим повітрям за режимом згідно із затвердженим технологічним процесом до повного видалення слідів легкозаймистих і горючих рідин. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і корках.
10.6.40. Дозволяється виконувати зварювання, наперед заповнивши ємність гарячою водою або інертним газом, що безперервно подається (азотом, відпрацьованими газами від карбюраторного двигуна).
Для заповнення ємності (паливних баків) відпрацьованими газами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих частотах обертання колінчастого вала.
Зварювання слід виконувати при безперервному подаванні відпрацьованих газів. Для видалення газу із зварюваної ємності можна використовувати: у паливному баку - зливний отвір; у цистерні - газовідвідну трубку.
10.6.41. При ремонті автомобільної техніки потрібно, щоб робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно захищені металевими екранами від займання.
10.6.42. Паяльні лампи слід тримати цілком справними і не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки у спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування тиском.
10.6.43. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю 3 л і більше - манометрами.
10.6.44. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. При заправці не допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.
10.6.45. Щоб не допустити викидання полум'я з паяльної лампи, пальне, яке заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води.
10.6.46. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи, забороняється:
- застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
- підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
- заповнювати лампу гасом більш як на 3/4 об'єму її резервуара;
- підігрівати пальник рідиною з лампи, накачуваної насосом;
- відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не вихолонула;
- розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи палити при цьому.
10.6.47. При зварюванні, газорізанні і паянні забороняється ставати до роботи при несправній апаратурі.
10.6.48. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.
10.6.49. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.
10.6.50. Припливно-витяжна вентиляція повинна включатись як перед початком, так і в кінці зарядження. Відключення вентиляції проводиться не раніш як через 1,5 год. після закінчення робіт.
10.6.51. Робота акумуляторного цеху при несправній припливно-витяжній вентиляції є неприпустимою.
10.6.52. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо відключається вентиляція.
10.6.53. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання у вибухозахисному виконанні.
10.6.54. Електромережа для освітлення повинна виконуватись в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.
10.6.55. Електродвигуни, випрямлювачі, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.
10.6.56. Акумуляторні батареї, установлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторних батарей чи плоскими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати затискачі акумуляторних батарей дротом (закручуванням) забороняється.
Підключення та відключення акумуляторних батарей на зарядження проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.
10.6.57. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра та ін.). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.
10.6.58. Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися при відкритих пробках.
Для нагляду за акумуляторними батареями використовуються переносні лампи у вибухозахисному виконанні.
10.6.59. У зарядному приміщенні забороняється:
- палити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником тощо);
- користуватись електронагрівальними приладами;
- зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
- перебування сторонніх осіб;
- користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру при ударі;
- зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;
- залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;
- зберігати продукти харчування та вживати їжу.
10.6.60. При ремонті шин роботи з приготування та нанесення гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому приміщенні з негорючими огорожувальними конструкціями біля зовнішньої стіни.
10.6.61. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.
10.6.62. Інструмент для приготування та нанесення клею має бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.
10.6.63. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами з кольорового металу, заземлені й обладнані місцевими відсмоктувачами.
10.6.64. У виробничих приміщеннях допускається зберігання бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, тримання тільки в закритому посуді, відкриваючи його по потребі.
10.6.65. Забороняється зберігати бензин, клей та інші легкозаймисті та горючі матеріали поблизу вулканізаційних установок.
10.6.66. Електрообладнання установок та арматура електричних світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і заземлені.
10.6.67. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією.
11. ПОРЯДОК ДІЙ У РАЗІ ПОЖЕЖІ
11.1. На підприємстві при виникненні пожежі дії адміністрації та персоналу слід спрямувати на забезпечення безпеки та евакуації людей.
11.2. Кожний працівник, який виявив пожежу, повинен:
- негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону (при цьому слід указати адресу об'єкта, поверховість будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також назвати своє прізвище, ім'я та по батькові);
- ужити (по змозі) заходів для евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
- повідомити про пожежу керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по підприємству або організації;
- при потребі - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну і т. ін.).
11.3. Посадова особа підприємства, що прибула на місце пожежі, повинна:
- перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести до відома власника підприємства про пожежу;
- у разі загрози для життя людей негайно організувати їх порятунок (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили і засоби;
- вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;
- припинити роботи в приміщенні, крім заходів з ліквідації пожежі;
- при потребі - відключити електроенергію (за винятком систем протипожежного захисту), зупинити транспортери, агрегати, апарати, перекрити сировинні, газові та парові комунікації, зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) і вжити інших заходів, які сприяють недопущенню розвитку пожежі та задимлення в приміщенні;
- перевірити включення повідомлення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;
- одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію у відповідності до схеми і захист матеріальних цінностей;
- забезпечити дотримання вимог безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі;
- організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, допомогти у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела.
11.4. По прибутті на пожежу пожежних підрозділів слід забезпечити їх безперешкодний доступ на територію підприємства.
11.5. Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підприємства зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості підприємства, де виникла пожежа, прилеглих будинків, організувати залучення сил та засобів підприємства до вжиття належних заходів, пов'язаних з ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку.
11.6. При займанні автомобіля водій повинен зупинити автомобіль, з'їхавши на узбіччя, вимкнути запалення, відключити акумулятор від загальної мережі і виконати вимоги Правил дорожнього руху щодо позначення зупинки дорожнього транспортного засобу та цих Правил.
11.7. Після зупинки автомобіля водій повинен негайно відкрити всі виходи, забезпечити швидку евакуацію пасажирів, приступити до гасіння пожежі. Висока ефективність гасіння пожежі може бути досягнута, якщо гасіння буде проводитись одночасно з евакуацією пасажирів.
11.8. Гасіння пожежі вогнегасником потрібно починати з пролитого під автомобіль палива, здійснюючи подальше подавання струменя на осередок у ньому. Перед початком гасіння в підкапотному просторі водій повинен відкрити замки капота. Гасіння в підкапотному просторі слід починати одночасно з відкриттям капота - інтенсивність горіння після його відкриття зростає.
11.9. Успіх гасіння автомобіля, що горить, залежить від оперативності дій водія. Водій зобов'язаний пам'ятати, що для всіх вогнегасників, рекомендованих для комплектації автотранспорту, час безперервної роботи вогнегасника становить 9 - 15 сек. Запірно-пусковий пристрій вогнегасника дозволяє, при потребі, припинити подавання вогнегасного заряду. Це покращує тактику гасіння декількох осередків у різних місцях автомобіля або повторних загорань в одному осередку.
11.10. Найбільший ефект досягається при одночасному гасінні (групою людей) із застосуванням декількох вогнегасників, а також якщо одночасно застосовуються підсобні засоби: сніг, пісок, покривало та інше.
11.11. Гасити потрібно з навітряного боку, направляючи струмінь з вогнегасника на поверхню, яка горить, а не на полум'я. При гасінні палива, яке витікає, слід подавати заряд від низу гирла отвору до гори.
11.12. Для водія небезпечно гасити вогонь у забрудненому одязі (промасленому, просоченому парами палива) і з руками, змоченими пальним.
11.13. У разі ДТП, які призвели до пожежі при перевезенні небезпечних вантажів, водій зобов'язаний:
- за потреби вжити заходів для виклику пожежної допомоги;
- у відповідності до аварійної картки - ужити заходів з первинного усунення наслідків аварії;
- позначити місце ДТП згідно з вимогами Правил дорожнього руху, а також ужити заходів з евакуації дорожнього транспортного засобу за межі дороги, якщо це передбачено умовами безпечних перевезень небезпечних вантажів.
При вимушеній зупинці дорожнього транспортного засобу через пошкодження тари або упаковки з небезпечним вантажем, властивості якого становлять небезпеку для інших учасників руху, місце зупинки додатково позначається двома знаками "В'їзд заборонено", які встановлюються з обох напрямків руху на відстані не менше ніж 100 м від дорожнього транспортного засобу. Про місце вимушеної зупинки, її причини слід сповістити Державтоінспекцію.
11.14. При гасінні пожежі на газобалонному дорожньому транспортному засобі передусім потрібно:
- перекрити магістральний і балонний вентилі;
- на двигуні, який працює, збільшити кількість обертів колінчатого вала і швидко відпрацювати газ, який залишився в системі газопроводів, від вентиля в карбюратор-змішувач;
- гасити пожежу вуглекислотним або порошковим вогнегасником, піском, покривалом, водою, снігом та іншими підручними засобами.
11.15. Для попередження нагріву балони з газом слід поливати холодною водою.
11.16. Відповідальний за стан і наявність вогнегасника на дорожньому транспортному засобі - його водій, він повинен знати будову вогнегасника і вміти ним користуватися.
11.17. Водій зобов'язаний при щоденному огляді перевірити наявність на вогнегаснику пломб, відсутність механічних пошкоджень, величину тиску у вогнегаснику з індикатором (у вогнегасниках закачаного типу), термін чергового огляду.
11.18. Не допускається до роботи дорожній транспортний засіб, термін чергового технічного обслуговування вогнегасника якого закінчився і якщо цей вогнегасник має механічні пошкодження, порушення пломби та падіння тиску.
Додаток 1
до Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України
ОСНОВНІ ВИМОГИ
до інструкцій про заходи пожежної безпеки
1. Інструкції слід розробляти на підставі цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів з пожежної безпеки, виходячи зі специфіки пожежної небезпеки будинків, споруд, технологічних процесів, технологічного та виробничого обладнання, які повинні встановлювати:
- порядок та спосіб забезпечення пожежної безпеки;
- обов'язки і дії працівників у разі виникнення пожежі;
- порядок оповіщення людей та повідомлення про пожежу пожежної охорони;
- порядок евакуації людей, матеріальних цінностей;
- порядок застосування засобів пожежогасіння;
- порядок взаємодії з підрозділами пожежної охорони тощо.
Інструкції можуть мати як додаток план евакуації людей (тварин) і матеріальних цінностей.
2. Інструкції про заходи пожежної безпеки (далі - інструкції) поділяються на такі види:
- загальні інструкції для підприємств, організацій, установ;
- інструкції для окремих цехів, виробничих дільниць, лабораторій, приміщень;
- інструкції щодо проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання тощо.
3. У загальній інструкції слід відображати положення з питань пожежної безпеки, у тому числі:
- порядок утримання території, будинків, приміщень, споруд, протипожежних розривів, під'їздів до будинків, джерел водопостачання;
- вимоги щодо утримання шляхів евакуації;
- правила проїзду та стоянки транспортних засобів;
- критерії розташування місць зберігання (на території) та дозволену кількість розташування там сировини, напівфабрикатів та готової продукції;
- місця куріння (якщо допустиме);
- порядок використання відкритого вогню, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт;
- порядок збирання, зберігання та видалення горючих відходів виробництва;
- тримання та зберігання спецодягу;
- основні заходи із забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів;
- вимоги щодо зберігання пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів;
- правила тримання технічних засобів протипожежного захисту, у тому числі автоматичних установок та первинних засобів пожежогасіння;
- порядок огляду, приведення в пожежобезпечний стан і закриття приміщень після закінчення роботи;
- особливості тримання електроустановок, вентиляційного та іншого інженерного обладнання, застосування опалювальних та інших нагрівальних приладів;
- обов'язки та дії працівників у разі пожежі із зазначенням:
- порядку (системи) оповіщення людей про пожежу та виклику пожежної охорони;
- порядку евакуації людей та матеріальних цінностей;
- порядку застосування засобів пожежогасіння та установок пожежної автоматики;
- порядок аварійного вимкнення електрообладнання, вентиляції, зупинення роботи технічного обладнання та ін.
4. В інструкціях для окремих приміщень (дільниць) слід указувати:
- категорію приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки з урахуванням ОНТП 24-86 (для виробничих, складських приміщень, лабораторій тощо);
- вимоги щодо тримання евакуаційних шляхів та виходів;
- місця для куріння та вимоги до них;
- правила тримання приміщень, робочих місць, зберігання та застосування ЛЗР, ГР, пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;
- порядок прибирання робочих місць, збирання, зберігання та видалення горючих відходів, промасленого шмаття;
- тримання та зберігання спецодягу;
- місця, порядок та норми одночасного зберігання в приміщенні сировини, напівфабрикатів та готової продукції;
- умови проведення зварювальних та інших вогневих робіт;
- порядок огляду, вимкнення електроустановок, приведення в пожежобезпечний стан приміщень та робочих місць, закриття приміщень після закінчення роботи;
- заходи пожежної безпеки при роботі на технологічних установках та апаратах, які мають підвищену пожежну небезпечність;
- граничні покази контрольно-вимірювальних приладів (манометрів, термометрів та ін.), відхилення від яких можуть викликати пожежу або вибух;
- обов'язки та дії працівників у разі виникнення пожежі;
- порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежної охорони, зупинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння;
- послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки.
5. Інструкції щодо проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок та обладнання слід розробляти з урахуванням вимог, викладених у розділах 5, 10 цих Правил.
6. Інструкції повинен затверджувати керівник підприємства або вповноважена ним особа.
| Перший заступник начальника Держпожбезпеки МНС України | І. Я. Кріса |
| Заступник директора Департаменту інженерно-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики України | П. В. Гринько |
Додаток 2
до Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України
КАТЕГОРІЇ
ПРИМІЩЕНЬ І БУДІВЕЛЬ ПО ВИБУХОПОЖЕЖНІЙ І ПОЖЕЖНІЙ НЕБЕЗПЕЦІ ТА ПЕРЕЛІК БУДІВЕЛЬ І ПРИМІЩЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ З УСТАНОВЛЕННЯМ ЇХ КАТЕГОРІЙ ПО ВИБУХОПОЖЕЖНІЙ НЕБЕЗПЕЦІ, А ТАКОЖ КЛАСІВ ВИБУХОПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНИХ ЗОН
Категорії приміщень по вибухопожежній небезпеці приймаються згідно таблиці 1.
Таблиця 1
1. Будівля відноситься до категорії А, коли в ній сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5 % площі всіх приміщень або 200 м-2.
Допускається не відносити будівлю до категорії А, коли сумарна площа приміщень категорії А в будівлі не перевищує 25 % сумарної площі всіх розміщених у ній приміщень (але не більше 1000 м-2) і коли ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
2. Будівля належить до категорії Б, коли одночасно виконані дві умови:
а) будівля не належить до категорії А;
б) сумарна площа приміщення категорій А і Б перевищує 5 % сумарної площі всіх приміщень, або 200 м-2.
Допускається не відносити будівлю до категорії Б, коли сумарна площа приміщень А і Б у будівлі не перевищує 25 % сумарної площі всіх розміщених в ній приміщень (але не більше 1000 м-2) і якщо ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
3. Будівля належить до категорії В, коли одночасно виконані дві умови:
а) будівля не належить до категорії А або Б;
б) сумарна площа приміщень категорії А, Б і В перевищує 5 % (10 %, коли в будівлі відсутні приміщення категорії А і Б) сумарної площі всіх приміщень.
Допускається не відносити будівлю до категорії В, коли сумарна площа приміщень категорії А, Б і В не перевищує 25 % сумарної площі всіх розміщених в ній приміщень (але не більше 3500 м-2) і коли ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
4. Будівля належить до категорії Г, коли одночасно виконані такі дві умови:
а) будівля не належить до категорії А, Б або В;
б) сумарна площа приміщення категорії А, Б і В перевищує 5 % сумарної площі всіх приміщень.
Допускається не відносити будівлю до категорії Г, коли сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г у будівлі не перевищує 25 % сумарної площі всіх розміщених у ній приміщень (але не більше 5000 м-2), коли приміщення категорій А, Б і В обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
5. Будівля належить до категорії Д, коли вона не належить до категорій А, Б, В або Г.
Класифікація вибухонебезпечних зон
Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким виконуються вибір і розміщення електроустановок у залежності від частоти і тривалості присутнього вибухонебезпечного середовища, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної організації.
Газопароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.
Вибухонебезпечна зона класу О - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечна зона класу О згідно з вимогами даного розділу може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.
Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів).
Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.
Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газоповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості.
Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари не передбаченої або надмірної товщини. Звичайно це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.
Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрацій.
Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.
Вибухонебезпечна зона класу 22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися нечасто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії. Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.
Класифікація пожежонебезпечних зон
Клас пожежонебезпечних зон визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатувальної організації. Клас пожежонебезпечних зон характерних виробництв повинен відображатися в нормах технологічного проектування або в галузевих переліках виробництв за вибухопожежонебезпекою. У приміщеннях з виробництвом (і складів) категорії В згідно з ОНТП 24-86 електрообладнання повинно зараховуватися до електрообладнання в пожежонебезпечних зонах відповідного класу.
Пожежонебезпечна зона класу П-I - простір у приміщенні, у якому є горюча рідина, яка має температуру спалаху більше +61° C.
Пожежонебезпечна зона класу П-II - простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна.
Пожежонебезпечна зона класу П-IIа - простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.
Пожежонебезпечна зона класу П-III - простір поза приміщенням, у якому знаходяться горюча рідина, яка має температуру спалахнення понад +61° C, або тверді горючі речовини.
ПЕРЕЛІК КАТЕГОРІЙ І КЛАСІВ ЗОН ЗА ВИБУХОПОЖЕЖО- ТА ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНІСТЮ ОБ'ЄКТІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ПЕРЕРОБЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОДУКТІВ
Перелік будівель і приміщень підприємств з установленням їх категорій по вибухопожежній небезпеці, а також класів вибухопожежонебезпечних зон згідно таблиці 2.
Таблиця 2