Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року

удосконалення законодавчої та методичної бази у сфері здійснення контролю за якістю продукції, правилами торгівлі, ціновою політикою на аграрному ринку;

посилення контролю за забезпеченням захисту прав споживачів;

удосконалення механізму державної підтримки виробництва основних видів сільськогосподарської продукції для гарантування продовольчої безпеки;

реалізація митної політики з дотриманням вимог СОТ;

запровадження експертної оцінки майбутнього врожаю із застосуванням сучасних технологій досліджень і розрахунків;

удосконалення статистичної звітності з метою достовірного оцінювання ємності внутрішнього аграрного ринку та експортного потенціалу.

Політика гарантування безпечності та якості продовольства спрямовується на:

завершення у період до 2010 року розроблення і впровадження стандартів якості на основні види сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів відповідно до міжнародних;

створення реєстрів стандартів на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари;

створення бази даних про вітчизняні та зарубіжні технології, продуктові інновації нового покоління, що відповідають або перевищують рівень світових аналогів;

удосконалення механізму здійснення державного контролю за дотриманням ветеринарних та санітарних вимог при утриманні тварин і виробництві продукції тваринного походження;

створення умов для здійснення контролю за вирощуванням тварин, якістю продовольчої сировини та харчових продуктів відповідно до регламентів СОТ;

визначення вимог до роботи контролюючих органів, які зобов'язані підвищити ефективність заходів щодо здійснення контролю за якістю харчових продуктів відповідно до регламентів СОТ;

акредитацію державних лабораторій ветеринарної медицини згідно з вимогами ISO/IEC 17025;

уточнення переліку санітарних і фітосанітарних заходів з метою його узгодження з Угодою СОТ про санітарні і фітосанітарні заходи;

удосконалення системи контролю за виконанням товаровиробниками вимог нормативних документів, технічних регламентів, пов'язаних з якістю продукції, вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, зміни ролі держави та операторів ринку щодо забезпечення безпечності харчових продуктів за європейськими принципами;

розроблення законодавчої бази з питань використання харчових продуктів, вироблених з генетично модифікованих організмів;

удосконалення системи державного контролю за якістю харчових продуктів з метою усунення дублювання функцій в системі виконавчої влади відповідно до Плану дій "Україна - ЄС".

З урахуванням залежності сільського господарства від погодних умов та високого рівня ризикованості, а також тривалого періоду виробничого циклу, що зумовлює уповільнений оборот капіталу, проводиться робота з:

удосконалення існуючих і запровадження нових механізмів державної підтримки сільськогосподарських виробників, які узгоджуються з вимогами СОТ;

запровадження системи дотування виробництва продукції з низьким рівнем рентабельності, в першу чергу продукції тваринництва;

підтримки доходів сільськогосподарських виробників шляхом стимулювання розвитку системи страхування, створення необхідної інфраструктури страхового ринку, удосконалення законодавчої і методичної бази з питань його регулювання.

Зважаючи на те, що вітчизняне сільське господарство є визначальною галуззю у забезпеченні населення харчовими продуктами, питання екологічної безпечності мають першочергове значення.

У зв'язку з цим передбачається:

здійснити організаційно-правові та економічні заходи щодо впровадження ресурсоощадних, безпечних та екологічно чистих технологій виробництва сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки;

впровадити механізми стимулювання екологічного розвитку сільського господарства, створення умов для відновлення родючості ґрунтів, водних та інших природних ресурсів;

сприяти ціноутворенню з урахуванням екологічності продукції;

створити систему постійного аудиту дотримання технолого-екологічних вимог і стандартів господарювання;

забезпечити ефективну передачу через систему аграрної спеціальної освіти, консультації сільськогосподарських товаровиробників та дорадчі служби інформації про методи і способи агроекологічної діяльності;

розробити проект Національного кодексу сталого агрогосподарювання, забезпечити впровадження базових агроекологічних вимог і стандартів та контролю за їх дотриманням як умови надання товаровиробникам бюджетної підтримки;

унормувати розвиток органічного землеробства, створити систему його сертифікації;

сформувати інформаційний простір для постачання на зовнішній ринок екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Передбачається створення рівних умов для ефективного функціонування господарств усіх форм власності, а також стимулювання об'єднання товаровиробників як у виробничій, так і в обслуговуючій сфері, що сприятиме посиленню їх конкурентоспроможності.

З цією метою здійснюються заходи щодо:

підготовки рекомендацій з питань оптимізації розмірів аграрних формувань та їх підрозділів з урахуванням спеціалізації і особливостей природно-кліматичних зон;

обґрунтування та надання рекомендацій з питань раціональної організації сільськогосподарського виробництва в різних господарських формуваннях, визначення їх техніко-технологічних і економічних параметрів;

підтримки залучення капіталу вітчизняних несільськогосподарських структур для формування цілісних земельних і майнових сільськогосподарських комплексів на умовах партнерства і співробітництва з господарствами;

розроблення та виконання програми підтримки розвитку конкурентоспроможного фермерства;

сприяння розвитку обслуговуючої кооперації сільськогосподарських товаровиробників, створення сприятливих умов для формування та реєстрації неприбуткових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

організаційної і фінансової підтримки створення кооперативних формувань сільськогосподарських товаровиробників;

стимулювання участі переробних та інших підприємств агропромислового комплексу, а також споживчих товариств у формуванні кооперативних організацій на засадах асоційованого членства;

забезпечення розроблення і запровадження зональних моделей організації нових виробничих структур на засадах партнерства;

сприяння диверсифікації підприємницької діяльності в сільській місцевості, розвитку сільського туризму, відродженню підсобних промислів та ремесел;

удосконалення державної статистичної звітності з метою охоплення всіх форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення.

Шляхами розв'язання проблеми є:

забезпечення вступу України до СОТ, інтеграція та розширення її участі в роботі сільськогосподарських міжнародних організацій;

здійснення заходів щодо запобігання антидемпінговим розслідуванням, поширення практики укладення дво- чи багатосторонніх міжурядових торговельних угод в аграрній сфері та наданні інформації учасникам внутрішнього ринку щодо кон'юнктури зовнішніх ринків через систему створеного моніторингу;

розвиток зовнішньоекономічної маркетингової кооперації;

сприяння залученню іноземних інвестицій для забезпечення впровадження сучасних технологій, менеджменту, розвитку кооперації та вертикальної інтеграції, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку;

стимулювання збільшення обсягів виробництва і постачання на зовнішній ринок екологічно чистої сільськогосподарської продукції;

продовження робіт з гармонізації національного законодавства з вимогами СОТ та ЄС;

завершення розроблення національних стандартів на проведення фітосанітарного та ветеринарного контролю згідно з вимогами СОТ та директивами ЄС;

розроблення національних стандартів на молочну та м'ясну продукцію відповідно до міжнародних;

застосування дозволених СОТ механізмів обмеження сільськогосподарського експорту з метою гарантування продовольчої безпеки держави та стабілізації внутрішнього ринку;

сприяння географічній диверсифікації зовнішнього ринку реалізації продукції аграрного сектору, зміцнення позицій на традиційних ринках;

відновлення інституту сільськогосподарських радників при посольствах України з охопленням найбільш привабливих для експорту регіонів світу;

удосконалення механізму інформаційного забезпечення розвитку експортного потенціалу;

удосконалення системи залучення міжнародної технічної допомоги для гармонізації стандартів якості продукції, фітосанітарного та ветеринарного контролю в галузі сільського господарства;

створення умов для залучення до аграрного сектору прямих іноземних інвестицій і кредитних ресурсів з метою розвитку аграрного виробництва та сприяння розвитку сільської місцевості, започаткування спільних інвестиційних проектів;

невідкладне приведення у відповідність з єдиною міжнародною (зразка 2007 року) вітчизняної номенклатури товарів у сфері зовнішньоекономічної діяльності для запобігання появі претензій з боку інших держав (після вступу до СОТ);

затвердження єдиних усереднених митних ставок за спірними кодами товарів;

відстрочення сплати мита та податку на додану вартість на засоби виробництва для тих виробників, що ввозять їх для виконання експортних контрактів, за умови авалювання відстрочених зобов'язань великими банками;

посилення контролю за заявленою ціною продукції на кордоні України як країни експортера-імпортера порівняно з ціною іншої країни імпортера-експортера для запобігання заниженню ціни як способу ухилення від податків і вивезення грошових засобів за кордон.

Фінансові послуги надаються через операції на ринку кредитного та страхового забезпечення, боргових зобов'язань та застав.

Основними напрямами розвитку системи кредитування аграрного сектору є:

формування кредитної інфраструктури:

сприяння створенню кооперативної кредитної системи, спрямованої на обслуговування суб'єктів аграрного ринку, малого та середнього бізнесу в сільській місцевості;

розширення функцій Фонду підтримки фермерських господарств щодо мікрокредитування особистих селянських господарств та їх об'єднань;

стимулювання розвитку сільських кредитних спілок та їх об'єднань;

удосконалення кредитних механізмів:

запровадження заставних операцій з використанням складських свідоцтв, закладних та іпотечних облігацій;

підвищення гарантій повернення кредитів шляхом створення системи державної реєстрації нерухомості, зокрема земельних ділянок, розвитку оцінної та страхової діяльності, використання заставного майна, удосконалення механізму страхування фінансових ризиків комерційних банків;

удосконалення механізму державної підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення відсоткових ставок за користування кредитами;

сприяння розвитку мережі кредитного забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції за форвардними і ф'ючерсними контрактами, факторингових операцій з використанням векселів;

формування системи реєстрації боргових зобов'язань і застав;

здійснення заходів з розвитку ринку боргових зобов'язань і застав, фінансових деривативів та титулів власності сільськогосподарських підприємств;

створення системи оформлення боргових зобов'язань у вигляді цінних паперів;

удосконалення системи реєстрації складських документів, а також нормативної бази для поширеного використання векселів як платіжних засобів.

Розвиток системи страхування аграрного сектору здійснюється за такими напрямами:

удосконалення законодавчої бази з питань страхування в сільському господарстві;

створення Національного агентства з державної підтримки аграрного страхування;

розроблення та прийняття Програми державної підтримки страхування в аграрному секторі економіки;

сприяння створенню пулів компаній, що займаються страхуванням ризиків в аграрному секторі.

У процесі виконання Програми формується інвестиційно-інноваційна модель розвитку сільського господарства, що зумовлено посиленням конкурентної боротьби на ринку сільськогосподарської продукції та інтеграції України у міжнародний економічний простір.

Формування зазначеної моделі забезпечується шляхом:

розроблення та виконання державних, регіональних та інших програм розвитку галузі;

досягнення випереджувальних темпів приросту інвестицій за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел;

розвитку ринку інноваційної продукції;

створення інноваційних парків на базі існуючих аграрних науково-дослідних установ та навчальних закладів;

формування інвестиційної підтримки фермерських господарств з першочерговим її спрямуванням на реалізацію інноваційних проектів;

використання на конкурсних засадах бюджетних коштів для інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку села;

спрямування однієї третини надходжень до дорожніх фондів на інноваційний розвиток шляхової мережі у сільській місцевості;

створення економічних умов для розвитку органічного землеробства;

фінансування розвитку матеріально-технічної бази наукових установ агропромислового комплексу у обсягах, які щороку становлять не менш як 6 відсотків вартості основних засобів;

удосконалення системи державного замовлення на об'єкти інтелектуальної власності;

надання переваги сільськогосподарським товаровиробникам у процесі конкурентного відбору інноваційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів держави;

урегулювання амортизаційної політики у господарствах, що орендують майно;

поглиблення міжнародного співробітництва в інноваційній сфері;

підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень та інновацій;

формування та розвитку інфраструктури дорадчої діяльності, здійснення заходів щодо підвищення ефективності функціонування дорадчих служб.

Здійснення заходів, спрямованих на формування інвестиційноінноваційної моделі розвитку сільського господарства, забезпечить надходження близько 20 млрд. гривень інвестицій у галузь з 2015 року.

Бюджетна політика формується відповідно до законодавства і має на меті забезпечення продовольчої безпеки держави та конкурентоспроможності аграрного виробництва (додаток 9 до Програми).

Пріоритетними напрямами бюджетної політики є:

інноваційний розвиток галузі;

створення умов для високотехнологічного конкурентоспроможного товарного виробництва;

підтримка удосконалення системи кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

забезпечення фінансової участі держави в програмах страхування та гарантування доходів сільськогосподарських виробників;

фінансова підтримка підприємств у придбанні матеріально-технічних ресурсів;

фінансова підтримка виробництва продукції тваринництва та рослинництва;

забезпечення соціального захисту зайнятого у сільському господарстві населення, часткова компенсація витрат виробників сільськогосподарської продукції, пов'язаних із сплатою внесків до фондів соціального та пенсійного страхування.

Реалізація пріоритетних напрямів передбачає:

часткове відшкодування збитків від стихійного лиха;

створення державних продовольчих резервів;

надання допомоги в структурній перебудові сільськогосподарського виробництва шляхом компенсації виведених з обороту деградованих природних ресурсів та через державні інвестиції для реструктуризації виробничої діяльності;

удосконалення системи державного контролю за безпечністю та якістю продовольства;

надання послуг з маркетингу і просування товарів на ринок;

здійснення заходів боротьби із шкідниками та хворобами рослин і тварин;

поширення передового досвіду роботи та надання консультаційних послуг;

фінансування інноваційних науково-дослідних розробок та їх матеріально-технічного забезпечення;

підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної сфери села;

охорону навколишнього природного середовища та екологічно безпечне виробництво.

Для удосконалення механізму державної підтримки необхідно:

визначити критерії розподілу бюджетних коштів;

запровадити механізм участі сільськогосподарських товаровиробників у програмах державної фінансової підтримки на умовах рівного доступу та ефективного використання бюджетних коштів;

збільшити обсяги фінансування наукових досліджень і розробок, дорадчої діяльності, освіти, розвитку соціальної сфери села та сільських територій, системи контролю за безпечністю та якістю продуктів харчування;

підвищити ефективність видатків державного бюджету для підтримки аграрного сектору економіки шляхом запровадження програмно-цільового методу формування та використання бюджетних коштів;

проводити моніторинг виконання бюджетних програм, за результатами якого скасовувати неефективні програми та спрямовувати фінансові ресурси на виконання програм, які найбільше відповідають цілям державної підтримки.

З цією метою передбачається:

удосконалення системи та механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва;

поступова трансформація непрямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників із запровадженням спеціальних режимів оподаткування з урахуванням вимог СОТ;

упровадження механізму прямого та непрямого оподаткування з урахуванням необхідності забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Напрямами розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників повинні стати:

У сфері прямого оподаткування:

збереження у період до 2010 року дії фіксованого сільськогосподарського податку;

запровадження спрощеної системи оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва з метою стимулювання їх розвитку у сільській місцевості та створення нових робочих місць;

забезпечення переходу сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва у закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, на сплату фіксованого сільськогосподарського податку у відсотках обсягу отриманого доходу;

посилення ролі земельних платежів, вдосконалення методичних підходів до визначення бази їх справляння з метою відображення реальних розмірів рентних доходів та обґрунтування оптимального розміру ставок для належного фінансування розвитку сільських територій.

У сфері непрямого оподаткування:

поетапна відмова від непрямого способу підтримки сільськогосподарського виробництва за допомогою використання спеціальних податкових режимів (у частині врахування вимог СОТ і директив ЄС);

збереження у період до 2009 року дії спеціальних режимів обкладення податком на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників.

Здійснення зазначених заходів дасть змогу підвищити ефективність системи оподаткування у галузі, посилити регулювальну функцію податків та збільшити наповнюваність бюджетів, привести інструменти фінансової підтримки відповідно до вимог СОТ і директив ЄС.

Удосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі передбачає:

проведення аналізу проблемних сегментів управління, які перешкоджають формуванню та здійсненню ефективної державної аграрної політики у довгостроковий період;

концептуальне визначення та моделювання стратегії трансформаційного розвитку агропромислового потенціалу України на основі запровадження інноваційних управлінських інструментів;

визначення методичних підходів та розроблення практичних механізмів удосконалення управління у сфері державної бюджетної підтримки, кредитування, страхування, податкової і тарифної політики, інших видах інфраструктурного забезпечення розвитку сільського господарства;

забезпечення підготовки до започаткування одного з пріоритетних векторів реалізації державної аграрної політики на найближчі 7-10 років - масштабного цільового проекту реформування системи управління агропромисловим потенціалом України з метою формування потужного і конкурентоспроможного агроіндустріального комплексу;

вирішення питань щодо формування науково-методичної, інституціональної, нормативно-технологічної, нормативно-правової та професійної бази для створення системи інформаційного забезпечення управління аграрним сектором економіки, що відповідає сучасним міжнародним стандартам;

цільове, структурне, функціональне та нормативно-правове приведення діяльності Мінагрополітики у відповідність з вимогами часу, державною стратегією соціально-економічного розвитку та завданнями Програми.

Основні критерії, що повинні забезпечити перехід до якісно нової сучасної системи управління, передбачають:

створення конкурентоспроможної системи управління аграрним сектором економіки, яка відповідає міжнародним стандартам менеджменту та вимогам СОТ і директив ЄС;

запровадження моделі, яка раціонально поєднує державну і недержавну форму управління у тісній взаємодії з практичним менеджментом на рівні окремих галузей і підприємств;

чіткий та збалансований розподіл функцій, повноважень та відповідальності між органами управління, що сприятиме системності та результативності позитивних економічних процесів у виробничій сфері і в соціальному розвитку сільських територій;

створення системи управління надійними програмними інформаційно-комунікаційними засобами і технологіями, що дасть змогу оперативно і високоякісно здійснювати за всіма напрямами процеси підготовки, прийняття, виконання та коригування управлінських рішень на різних рівнях управління і господарської діяльності;

інноваційну модернізацію системи підготовки і використання високопрофесійних управлінських кадрів із застосуванням прогресивних методів нормування, регламентації, оцінки і стимулювання управлінської праці, забезпечення прозорого і захищеного законодавством кар'єрного просування керівників і спеціалістів на державній службі;

створення сучасної наукової школи з питань організації та розвитку менеджменту, спрямованої на розроблення конкурентоспроможних теоретичних та практичних новацій.

Роботу з удосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі передбачається виконати трьома етапами, які доповнюють один одного і базуються на єдиній концептуально-методологічній основі:

перший - удосконалення методів управління;

другий - підготовка до реформування;

третій - проведення адміністративно-управлінської реформи.

Удосконалення методів управління включає в себе такі основні завдання:

аналітичне обстеження системи управління в аграрному секторі, результатом якого стане відповідний звіт з пропозиціями щодо визначення основних принципів і напрямів її модернізації та реформування;

унормування структурних і функціональних показників організації діючої системи управління: центр - регіон - район; удосконалення типової штатної структури та положень про обласні і районні управління агропромислового розвитку з метою створення рівних і достатніх умов для їх ефективного функціонування;

запровадження методів управління, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах вступу до СОТ;

удосконалення контрольно-інспекційної діяльності;

розроблення і прийняття регулятивних актів, виконання яких стимулюватиме сільськогосподарське виробництво та розвиток ринкового середовища;

створення системи моніторингу в різних сферах управління з високим рівнем достовірності, оперативності та уніфікованості інформаційних потоків;

удосконалення структури і визначення функцій Мінагрополітики відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Підготовка до реформування передбачає реалізацію до кінця 2008 року проекту "Розробка моделі та інструментів проведення адміністративно-управлінської реформи в аграрному секторі" як окремої бюджетної програми.

Проведення адміністративно-управлінської реформи передбачає:

формування функцій з державного і недержавного управління за визначеною моделлю управління аграрним сектором і стратегічним планом його розвитку;

створення спеціалізованих агропромислових підкомплексів з повним циклом виробництва кінцевого продукту та його реалізації і окремим механізмом фінансово-економічного забезпечення;

налагодження конструктивної співпраці Мінагрополітики, інших органів влади у сфері агропромислового виробництва з громадськими професійними і міжпрофесійними організаціями з питань формування аграрної політики і запровадження відповідальності за її ефективне проведення;

удосконалення структури органів управління, що здійснюють державне регулювання аграрного сектору, в частині розвитку сільських територій.

Інформаційне забезпечення управління аграрним комплексом спрямовано на:

створення державної мережі інформаційно-маркетингових центрів з питань впровадження інформаційного обслуговування, проведення досліджень та забезпечення розвитку електронного ринку і новітньої системи державного планування шляхом складення галузевих та міжгалузевих балансів;

створення на базі зазначених інформаційно-маркетингових центрів автоматизованої інформаційно-аналітичної системи моніторингу виконання показників соціально-економічного розвитку аграрного сектору;

інвентаризацію електронних інформаційних ресурсів та створення інтегрованої інформаційно-довідкової (пошукової) мережі;

утворення інформаційно-аналітичного центру.

Розв'язання проблеми кадрового забезпечення аграрного сектору планується здійснити з:

удосконаленням державних стандартів вищої освіти, адаптованих до вимог Болонської конвенції, забезпеченням доступності освіти та підвищенням конкурентоспроможності випускників вищих аграрних навчальних закладів на міжнародному ринку праці;

запровадженням підготовки кадрів для аграрного сектору за цільовим направленням у межах державного замовлення;

розробленням та виконанням освітніх програм для працівників у сфері підприємництва, менеджменту, фінансів та бізнес-адміністрування з використанням системи підготовки і перепідготовки кадрів;

посиленням мотивації підприємств до навчання своїх працівників, наданням фінансової та матеріально-технічної допомоги навчальним закладам, що його здійснюють;

удосконаленням форм і методів підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих аграрних навчальних закладів з проведенням стажування на сільськогосподарських підприємствах, де впроваджені сучасні технології виробництва сільськогосподарської продукції;

реформуванням системи аграрної освіти відповідно до міжнародних стандартів і вимог вітчизняного та європейського ринку праці;

завершенням до 2010 року формування мережі регіональних університетських центрів за галузево-територіальним принципом з метою підвищення рівня викладання предметів в національних університетах до європейського;

удосконаленням механізму професійної орієнтації в сільських школах, добору та залучення обдарованих дітей із сільської місцевості до здобуття освіти у вищих навчальних закладах, насамперед аграрних;

оптимізацією мережі вищих аграрних навчальних закладів, адаптацією напрямів і спеціальностей, за якими здійснюватиметься підготовка фахівців для аграрного сектору економіки, відповідно до потреб реформованого сільськогосподарського виробництва та аграрного ринку;

сприянням молодим спеціалістам у створенні фермерських господарств, отриманні ними довгострокових кредитів на поворотній, безповоротній основі для відведення земельних ділянок, будівництва житла, придбання сільськогосподарської техніки, племінної худоби, виробництва, переробки і збуту виробленої продукції;

розширенням мережі навчальних центрів та забезпеченням їх сучасною сільськогосподарською технікою.

В умовах ринку агропромислове виробництво розвивається переважно шляхом впровадження прогресивних технологій та створення інноваційної моделі аграрного виробництва.

Виконання Програми передбачає:

наукове забезпечення розв'язання пріоритетних завдань з інноваційного розвитку агропромислового виробництва та сільських територій;

розроблення та впровадження технологій прогнозування і моделювання розвитку аграрного сектору та сільських територій;

підпорядкування основних обсягів фінансування аграрної науки загальному державному замовленню на створення інноваційної продукції та формування інноваційної моделі забезпечення виробництва, переважної частини сільськогосподарської продукції із застосуванням інноваційних досягнень;

забезпечення розвитку наукових досліджень у вищих аграрних навчальних закладах та удосконалення форми співпраці таких закладів з науковими установами з метою підвищення рівня забезпечення аграрного сектору висококваліфікованими фахівцями;

сприяння міжнародній інтеграції у сфері наукових досліджень;

підвищення якості супроводження заходів з упровадження результатів наукових досліджень.

Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції шляхом впровадження нових технологій є одним з основних напрямів ефективної господарської діяльності. Отже, існує потреба у створенні системи поширення сільськогосподарських знань та інформації через мережу сільськогосподарських дорадчих служб і створення їм умов для надання суб'єктам господарювання, що провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню комплексу соціально спрямованих дорадчих послуг щодо:

управління, маркетингу, ведення обліку, системи оподаткування, захисту екології, питань зайнятості та самозайнятості сільського населення;

поширеного впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки, кращого зарубіжного досвіду;

зайнятості сільського населення шляхом розвитку сільськогосподарського і несільськогосподарського підприємництва та кооперації у сільській місцевості, зокрема розроблення та виконання молодіжних програм, реалізації інших ініціатив громадян;

надання органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування допомоги у підготовці та виконанні планів соціально-економічного розвитку сільських територій;

формування громадянського суспільства з урахуванням результатів вивчення потреб сільського населення та сільських громад, розроблення та виконання державної і місцевих програм сільськогосподарської дорадчої діяльності.

Створення ефективної дорадчої служби передбачає:

завершення формування мережі і сільськогосподарських дорадчих служб на обласному і районному рівні з представництвами у сільських (селищних) радах;

залучення закладів вищої аграрної освіти і науки для збільшення обсягів надання соціально спрямованих дорадчих послуг;

створення системи сільськогосподарського дистанційного навчання та дорадництва;

надання державної підтримки сільськогосподарській дорадчій діяльності шляхом виділення з державного та місцевих бюджетів на кожен рік окремим рядком коштів для фінансування Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Програма виконується трьома етапами.

На першому етапі (2008-2009 роки) одночасно з виконанням поточних завдань з розвитку села і аграрного сектору забезпечується:

розроблення і прийняття в установленому порядку актів законодавства з питань забезпечення ефективного виконання Програми, зокрема щодо:

поліпшення умов проживання населення в сільській місцевості, удосконалення державних будівельних норм, проведення паспортизації сільських територій з визначенням засад оптимізації сільської поселенської мережі, статусу сільського населеного пункту, повноважень органів самоврядування щодо соціального розвитку поселенської мережі;

створення Міжвідомчої координаційної ради з питань розвитку сільських територій;

розроблення та затвердження державних програм виробництва і постачання сільгосптоваровиробникам мінеральних добрив, засобів захисту рослин та хімічних меліорантів, відновлення і реконструкції зрошувальних і осушувальних систем;

формування ринку земель сільськогосподарського призначення, створення державного підприємства з розпоряджання землями державної форми власності; забезпечення раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів; здійснення контролю за дотриманням базових вимог і стандартів ведення сільськогосподарського виробництва як умови доступу до бюджетної підтримки розвитку агропромислового комплексу;

удосконалення організаційно-правового механізму створення об'єднань особистих селянських господарств для спільного і ефективного використання земельних ділянок;

унормування ведення органічного сільського господарства та виробництва біопалива;

участі держави у створенні інфраструктури оптових продовольчих ринків;

гармонізації стандартів якості на основні види сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів до міжнародних вимог;

формування професійних і міжпрофесійних об'єднань товаровиробників із захисту їх інтересів та просування продукції на внутрішній і зовнішній ринок;

внесення змін до актів законодавства щодо спеціальних режимів оподаткування;

здійснення комплексу заходів щодо приведення у відповідність з вимогами СОТ і директивами ЄС механізму надання державної підтримки та законодавчої бази з питань розвитку аграрного сектору;

створення у разі потреби додаткових державних та недержавних органів управління для організації здійснення передбачених Програмою заходів щодо забезпечення соціального розвитку сільських територій та розширення аграрного ринку;

проведення паспортизації сільських територій, розроблення з урахуванням її результатів регіональних програм їх розвитку та містобудівної документації, визначення обсягів та джерел фінансування;

проведення організаційної, інформаційно-роз'яснювальної роботи із забезпечення виконання Програми.

На другому етапі (2010-2011 роки) забезпечується виконання передбачених Програмою соціальних і виробничих показників.

На третьому етапі (2011-2015 роки) передбачається:

забезпечувати виконання визначених заходів за кожним напрямом розвитку аграрного сектору та сільських територій;

досягти передбачених Програмою обсягів виробництва продукції;

передбачити подальшу роботу з розвитку села та аграрного сектору;

створити соціальні, економічні та інші умови для забезпечення необхідних темпів і обсягів виробництва та умов проживання сільського населення.

Проведення координації та здійснення контролю за виконанням завдань Програми покладається на Мінагрополітики та Міжвідомчу координаційну раду з питань розвитку сільських територій.

1. Концепцію Програми схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 536 "Про схвалення Концепції Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3339).

2. Програму затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1158.

3. Державний замовник-координатор - Мінагрополітики.

4. Державний замовник - Мінагрополітики.

5. Керівник Програми - Міністр аграрної політики.

6. Виконавці заходів Програми: Мінагрополітики, Мінрегіонбуд, Мінекономіки, Мінфін, Мінпраці, Мінпаливенерго, Мінтрансзв'язку, Мінпромполітики, МОН, МОЗ, Мінприроди, МКТ, Мінсім'ямолодьспорт, Держводгосп, Держземагентство, Держкомлісгосп, Українська академія аграрних наук, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська держадміністрації.

7. Строк виконання 2008-2015 роки.

8. Прогнозні обсяги та джерела фінансування, млн. гривень.