Угода
між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Республіки Білорусь, які працюють за межами своїх держав
( Угоду ратифіковано Законом N 151/96-ВР від 26.04.96 ) ( Зміни і доповнення до Угоди див. у Протоколі від 30.09.2010 )
| Дата підписання: Дата ратифікації Україною: Дата набрання чинності для України: | 17.07.1995 26.04.1996 16.07.1996 |
Уряд України та Уряд Республіки Білорусь, надалі іменовані Сторони,
прагнучи до всебічного розвитку співробітництва між Сторонами в галузі трудової діяльності та соціального захисту громадян на території обох держав,
погодилися про таке:
Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із держав (надалі іменується Держава виїзду) та здійснюють тимчасово свою трудову діяльність на підприємствах, в організаціях, установах всіх форм власності (надалі іменуються роботодавці) іншої держави (надалі іменується Держава працевлаштування).
Органами, уповноваженими представляти Сторони в реалізації цієї Угоди (надалі іменуються Уповноважені Органи), є:
з Української Сторони - Міністерство праці України,
з Білоруської Сторони - Міністерство праці Республіки Білорусь.
Уповноважені Органи мають право залучати компетентні органи Сторін для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.
Всі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій між Уповноваженими Органами Сторін. З цією метою вони можуть створювати двосторонні робочі групи.
1. Для одержання роботи працівникам необхідний дозвіл на працевлаштування відповідного органу по праці Держави працевлаштування, виданий у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї держави.
2. Дозвіл на працевлаштування видається на термін виконання роботи у визначеного роботодавця, але не більше, ніж на 1 рік.
3. Дозвіл, про який йдеться в пункті 1 цієї статті, буде видаватися за умови, що працівник не буде виконувати ніяку іншу оплачувану роботу, крім тієї, на яку йому було видано дозвіл.
Якщо буде встановлено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив роботодавця, то дозвіл буде анульовано.
4. При підписанні трудового договору (контракту) працівник бере на себе зобов'язання, що він не буде перебувати на території Держави працевлаштування довше терміну, на який він одержав дозвіл, та не буде шукати іншої роботи, крім тієї, яка була передбачена цим дозволом.
5. Для продовження трудових відносин з працівником роботодавцю необхідно вирішити в установленому порядку питання про продовження дозволу на працевлаштування не пізніше одного місяця до закінчення терміну його дії.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу працівників, визначається законодавством Держави працевлаштування.
Кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про присвоєння звання, ученого ступіня, розряду, кваліфікації та інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи і завірений в установленому на території Держави виїзду порядку їх переклад на державну мову Держави працевлаштування або російську мову.
1. В'їзд працівників та членів їх сімей на територію Держави працевлаштування, перебування та виїзд з неї регулюються законодавством цієї держави.
В'їзд працівників та членів їх сімей на територію Держави працевлаштування допускається тільки за наявності медичної довідки, яка відповідає вимогам компетентного органу цієї держави.
2. Ввіз працівниками та членами їх сімей особистого майна, необхідних робочих інструментів та обладнання на територію Держави працевлаштування, а при поверненні - на територію Держави виїзду, а також вивіз товарів, придбаних працівниками та членами їх сімей на території Держави працевлаштування, здійснюється в порядку, визначеному митним законодавством відповідної держави.
У межах цієї Угоди працівники однієї держави можуть здійснювати трудову діяльність на території іншої держави на підставі:
1) трудового договору (контракту), укладеного між роботодавцем та працівником на визначений термін;
2) договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності обох держав, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території Держави працевлаштування.
Трудовий договір (контракт) укладається роботодавцем з працівником державною мовою Держави працевлаштування та російською мовою згідно з трудовим законодавством цієї держави та вручається працівникові до його виїзду на роботу.
В трудовому договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити роботодавця і працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці та її оплати, відрахування з неї, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови проживання та плати за нього, а також термін дії трудового договору (контракту), умови його розірвання, порядок покриття дорожніх витрат.
Працівники користуються правами та виконують обов'язки, установлені трудовим законодавством Держави працевлаштування.
Якщо трудовий договір (контракт) розірваний у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників, на працівника поширюються пільги та компенсації відповідно до законодавства Держави працевлаштування для вивільнюваних з указаних підстав працівників. У цьому разі працівник підлягає поверненню на територію Держави виїзду за рахунок коштів роботодавця.
За місцем постійного проживання працівнику надається право на працевлаштування на загальних підставах. Допомога по безробіттю призначається та виплачується згідно із законодавством і за рахунок Держави виїзду.
При закінченні трудового договору (контракту) роботодавець у трудовій книжці працівника робить відповідний запис і видає довідку про заробітну плату за період роботи помісячно.
Сторони зобов'язуються поважати та забезпечувати передбачені цією Угодою права всіх працівників та членів їх сімей, які знаходяться на території їх держав або під їх юрисдикцією, без будь-яких відмінностей стосовно статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії або переконань, політичних поглядів, національного, етнічного або соціального походження, громадянства, віку, економічного, майнового, сімейного стану або будь-якої іншої ознаки.
Оподаткування трудових доходів працівників, про яких йдеться в пункті 1 статті 7, здійснюється в порядку і розмірах, установлених законодавством Держави працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Усі види допомог і виплат, які надаються працівникам за рахунок коштів соціального страхування, здійснюються на основі законодавства і за рахунок держави, до якої вносяться страхові внески, незалежно від місця проживання одержувача допомоги.
Інші види допомог, виплат і компенсацій, які проводяться за рахунок коштів інших джерел (місцевих бюджетів) виплачуються державою, де постійно проживає сім'я одержувача допомоги, і згідно з її національним законодавством.
Медичне обслуговування працівників здійснюється за рахунок роботодавців на рівних умовах з громадянами Держави працевлаштування.
Питання пенсійного забезпечення працівників, про яких йдеться в пункті 1 статті 7, та членів їх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування працівникові, про якого йдеться в пункті 1 статті 7, шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків:
а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється державою, законодавство якої поширюється на працівника на момент одержання каліцтва;
б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється державою, законодавство якої поширювалося на працівника під час його трудової діяльності, яка спричинила професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої держави.
У тих випадках, коли працівник, який одержав професійне захворювання, працював в обох державах в умовах і галузях діяльності, які могли спричинити професійне захворювання, відшкодування шкоди здійснюється тією державою, на території якої востаннє виконувалася зазначена робота;
в) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання, призначене однією із держав, при загостренні захворювання переглядається згідно із законодавством цієї ж держави. Проте, це положення не застосовується, якщо загострення захворювання пов'язане з трудовою діяльністю на підприємствах (в установах, організаціях) іншої держави, яка могла спричинити професійне захворювання та під час якої до працівника застосовувалося законодавство іншої держави.
У разі втрати працездатності або смерті працівника внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з вини роботодавця останній оплачує дорожні витрати та в належних випадках - проїзд в обидва кінці для супроводжуючого.
У разі переселення працівника з території Держави працевлаштування на територію іншої держави роботодавець зобов'язаний перерахувати потерпілому кошти, які відшкодовують заподіяну здоров'ю шкоду, в розмірах, передбачених законодавством Держави працевлаштування.
Роботодавець відшкодовує фактичні витрати на лікування і реабілітацію потерпілого згідно з актами (рахунками), поданими державними організаціями та установами охорони здоров'я, соціального забезпечення держави, яка здійснює лікування і реабілітацію. Якщо права і обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, воно зобов'язане капіталізувати і внести в органи іншої держави, що здійснюють фінансування цих виплат, суми, які підлягають виплаті у відшкодування шкоди.
Дія цієї статті поширюється і на випадки, які виникли до набрання чинності цією Угодою.
У разі смерті працівника роботодавець організує перевезення тіл, та особистого майна померлого на територію Держави виїзду, несе всі пов'язані з цим витрати та інформує дипломатичне або консульське представництво цієї держави з наданням матеріалів щодо факту смерті.
Витрати на проїзд працівників та членів їх сімей від місця проживання до пункту призначення, їх дорожні витрати, викликані захворюванням або стаціонарним лікуванням, витрати на перевезення їх особистого майна з території Держави виїзду на територію Держави працевлаштування і ті ж витрати після закінчення трудового договору (контракту) на зворотну дорогу несе роботодавець.
У разі розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи працівника вказані витрати несе останній.
Роботодавець надає працівникові та членам його сім'ї житло відповідно до законодавства Держави працевлаштування.
Працівники можуть здійснювати переказ зароблених коштів на територію Держави виїзду згідно із законодавством Держави працевлаштування та з урахуванням спеціальних угод, які регулюють ці питання.
Сторони погодилися, що вони не несуть відповідальністі за часткове або повне невиконання зобов'язань працівниками внаслідок стихійного лиха, погіршення політичної ситуації (військові дії, розірвання дипломатичних відносин), які роблять неможливим або невигідним виконання договірних зобов'язань.
У разі несвоєчасного виконання зобов'язань із зазначених причин терміни виконання з'ясовуються на весь період часу, протягом якого діють такі обставини, або зобов'язання анулюються.
Сторона, для якої виконання зобов'язань стає неможливим, повинна сповістити про це іншу Сторону з наданням аргументів.
Сторони співробітничатимуть та надаватимуть взаємну допомогу з метою сприяння реалізації цієї Угоди.
Уповноважені Органи інформують один одного:
про національне законодавство та інші нормативні акти в галузі праці, зайнятості, еміграції та імміграції, в тому числі про умови життя працівників;
про стан ринків праці держав.
При зміні ситуації на національних ринках праці Сторони можуть вводити обмеження на прийняття працівників іншої Сторони, про що негайно інформують одна одну.
Уповноважені Органи вживають необхідних заходів з метою запобігання працевлаштуванню працівників посередниками, які не мають відповідних дозволів компетентних органів Держави виїзду на здійснення такої діяльності.
Кожна особа, яка проживає на території однієї держави, може звернутися безпосередньо або через Уповноважений Орган за місцем проживання в Уповноважений Орган іншої Сторони. Уповноважений Орган однієї Сторони надає Уповноваженому Органу іншої Сторони за запитом документи та архівні матеріали, необхідні для призначення та виплати допомог згідно з цією Угодою.
1. Ця Угода підлягає затвердженню згідно із законодавством обох держав.
Сторони повідомляють одна одну шляхом обміну нотами про виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності цією Угодою. День одержання останньої ноти вважатиметься датою набрання чинності цією Угодою.
2. Ця Угода укладається терміном на 5 років, її дія автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про свій намір припинити її дію не менш ніж за 6 місяців до закінчення відповідного терміну дії Угоди.
У разі припинення дії Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з роботодавцями до закінчення терміну, на який вони були укладені.
3. Положення цієї Угоди можуть змінюватись і доповнюватися за взаємною згодою Сторін, що оформляється відповідними протоколами, які складатимуть невід'ємну частину цієї Угоди.
Здійснено в м. Мінську 17 липня 1995 року у двох примірниках, кожний українською, білоруською та російською мовами при цьому всі тексти автентичні. У разі розбіжностей щодо тлумачення тексту використовується текст російською мовою.
За Уряд За Уряд
України Республіки Білорусь
(підпис) (підпис)