Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки

З метою соціально-правового захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та застосування ефективних форм їх соціальної підтримки Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки, що додається.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити в місячний строк регіональні програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки.

3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям надсилати щороку до 31 січня Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту інформацію про хід виконання Програми, затвердженої пунктом 1 цієї постанови, для її узагальнення та подання до 20 лютого Кабінетові Міністрів України.

Умови, що на сьогодні склалися, призвели до такого соціального явища, як безпритульність і бездоглядність дітей. Діти, що покинуті батьками або самі покинули сім'ю, в якій не створено нормальних умов для життя та повноцінного розвитку, займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, систематично вживають алкогольні напої, токсичні і наркотичні речовини та часто стають жертвами сексуальних злочинів, залучаються дорослими до протиправної діяльності. Життя і здоров'я таких дітей постійно перебуває під загрозою, а збільшення їх чисельності також становить певну загрозу для суспільства.

До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульність і бездоглядність, слід віднести такі:

невідповідність організації роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань сім'ї та дитинства реальним потребам суспільства;

неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює збільшення звернень до притулків;

жорстокі форми виховання дітей в сім'ях;

психологічна криза стосунків батьків та дітей;

неспроможність або небажання сім'ї виконувати виховні функції;

перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів);

експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання;

нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства;

низька результативність роботи органів опіки та піклування, недосконала система виявлення неблагополучних сімей.

Одним з напрямів подолання сирітства є створення та поширення форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Мета цієї Програми полягає у подоланні дитячої безпритульності і бездоглядності, запобіганні сирітству, створенні умов для всебічного розвитку та виховання дітей.

Основними завданнями Програми є:

розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності і бездоглядності, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;

застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

створення єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з наступним впровадженням системи їх обліку;

запровадження ефективних форм і методів роботи з дітьми, які перебувають в закладах соціального захисту;

завершення роботи з формування мережі закладів соціального захисту дітей та удосконалення їх діяльності;

забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється в межах видатків, передбачених центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим у державному і місцевих бюджетах на відповідну мету, та за рахунок інших джерел.

Виконання Програми дасть змогу:

розробити і запровадити ефективні форми роботи з дітьми та їх біологічними батьками з метою усунення причин безпритульності і бездоглядності;

реалізувати право дітей на сімейне виховання, насамперед біологічними батьками або в прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу;

спрямувати роботу органів опіки і піклування з урахуванням пріоритетності впровадження сімейних форм влаштування дітей;

поліпшити фінансове та матеріально-технічне забезпечення закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей;

забезпечити кваліфікованими кадрами заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячі будинки сімейного типу, притулки, центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

створити єдину інформаційну систему ведення обліку кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

реорганізувати притулки в центри соціально-психологічної реабілітації дітей.

У результаті виконання Програми передбачається забезпечити:

зменшення на 50 відсотків кількості безпритульних і бездоглядних дітей;

проведення реабілітаційної роботи з біологічними батьками дітей;

надання комплексної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема сприяння працевлаштуванню батьків, отриманню державної допомоги.

Для виконання Програми необхідно здійснити такі заходи:

1. Внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо правового врегулювання питань соціального захисту дітей та запобігання бездоглядності, зокрема у частині посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження, залучення до жебракування.

2. Проведення аналізу законодавства з питань дитинства з метою усунення розбіжностей та подання Кабінетові Міністрів України відповідних пропозицій.

3. Розроблення:

критеріїв проведення моніторингу і оцінки діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей, поліпшення їх становища в суспільстві.

соціальних стандартів організації та функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, державної системи підготовки прийомних батьків, батьків-вихователів.

нормативно-правових актів з питань функціонування соціально-реабілітаційних центрів - дитячих містечок.

4. Забезпечення своєчасного виявлення, обліку, проведення соціального інспектування та супроводження сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції стосовно дітей, надання комплексної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема сприяння працевлаштуванню батьків, отриманню державної допомоги.

5. Розроблення і запровадження:

соціальних технологій роботи з біологічними батьками, які не виконують виховних функцій, з метою усунення факторів, наявність яких унеможливлює утримання дітей в сім'ї.

порядку влаштування дітей у прийомні сім'ї.

6. Забезпечення інформування пологовими будинками служб у справах неповнолітніх про випадки відмови матерів від дітей.

7. Створення і ведення електронних баз даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і громадян України, які бажають взяти їх на виховання.

8. Забезпечення першочергового влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї, під опіку або піклування, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї.

9. Систематичне проведення в літній період виїзних занять (літня школа) для прийомних сімей, батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та осіб, які бажають взяти на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

10. Забезпечення:

налагодження співпраці місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо соціально-правового захисту безпритульних і бездоглядних дітей, їх соціалізації, реабілітації та адаптації в суспільстві.

здійснення контролю за дотриманням культурно-розважальними закладами, ігровими залами, комп'ютерними клубами нормативно-правових актів щодо порядку відвідування їх дітьми, заборони продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, розповсюдження наркотиків, пропаганди проституції, насилля, жорстокості.

здобуття повної загальної середньої освіти дітьми, які не навчалися тривалий час або не навчалися взагалі, на базі вечірніх (змінних) шкіл і професійно-технічних навчальних закладів.

висвітлення в програмах телебачення питань про подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, привернення уваги населення до цієї соціальної проблеми, а також якнайширшого залучення громадськості до її розв'язання.

висвітлення в друкованих засобах масової інформації під тематичними рубриками стану виконання соціальних програм, акцій щодо соціального захисту дітей.

підтримки діяльності Всеукраїнської дитячої лінії "Телефон довіри".

проведення Всеукраїнського огляду-конкурсу серед притулків для неповнолітніх.

створення документального фільму "Дитинство з вовчими очима".

11. Організація в пологових будинках роботи консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спрямування діяльності центрів матері та дитини на роботу з матерями, які мають намір відмовитися від дитини, здійснення соціального супроводження таких матерів.

12. Створення системи інформування підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, служб у справах неповнолітніх, органів управління освітою про дітей, які не навчаються, скоїли злочини, правопорушення, затримані за вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, бродяжництво, жебракування.

13. Розроблення порядку працевлаштування і забезпечення житлом випускників шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл і професійних училищ, вихованців дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.

14. Максимальне спрощення процедури влаштування безпритульних дітей до державних інтернатних закладів, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.

15. Проведення Всеукраїнської акції "Даруймо радість дітям".

16. Продовження співпраці з Дитячим фондом ООН в Україні, іншими громадськими, благодійними, релігійними організаціями, що працюють в інтересах дітей, з питань подолання безпритульності і бездоглядності.

17. Проведення семінарів і нарад працівників, які займаються вирішенням питань запобігання бездоглядності серед дітей, їх реабілітацією та соціальним захистом.

18. Організація і проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції "Діти вулиці: права, гарантії та захист".

19. Запровадження моніторингу дитячої безпритульності і бездоглядності.

20. Вивчення зарубіжного досвіду роботи та практичне впровадження ефективних технологій запобігання бездоглядності і безпритульності дітей, їх реабілітації та соціального захисту.

21. Розроблення методичних рекомендацій щодо:

визначення змісту допомоги дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

проведення медичного та психологічного обстеження дітей, які перебували в стані безпритульності і бездоглядності;

організації соціальної роботи та реабілітації дітей, які тривалий час перебували у складних життєвих обставинах;

впровадження спеціальних технологій коригування поведінки і розумового розвитку дітей залежно від віку та соціальної історії;

підготовки безпритульних і бездоглядних дітей до подальшого влаштування, у тому числі повернення до біологічних батьків.

22. Підготовка та видання збірників нормативно-правових актів з питань подолання безпритульності і бездоглядності, забезпечення функціонування дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, закладів соціального захисту дітей, реалізації прав дітей.

23. Забезпечення:

утворення і функціонування закладів соціального захисту для дітей та молоді, у тому числі притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальних гуртожитків, а також виконання соціальних програм і заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах.

функціонування мережі позашкільних навчальних закладів за місцем проживання дітей, підвищення ефективності їх роботи, вжиття заходів до відновлення тих, що використовуються не за призначенням, залучення до занять в гуртках, спортивних секціях дітей з малозабезпечених і неблагополучних сімей.