КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
| від 12 листопада 2008 р. N 1424-р Київ |
Про схвалення Концепції проекту Кодексу цивільного захисту України
1. Схвалити Концепцію проекту Кодексу цивільного захисту України, що додається.
2. МНС разом з іншими заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Кодексу цивільного захисту України.
| Прем'єр-міністр України | Ю.ТИМОШЕНКО |
| Інд. 33 |
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 12 листопада 2008 р. N 1424-р
КОНЦЕПЦІЯ
проекту Кодексу цивільного захисту України
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямовано законопроект
Цивільний захист - комплекс організаційних і практичних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення ліквідації їх наслідків, надання допомоги та захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.
Негативні тенденції, зокрема підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок антропогенного і техногенного впливу на території, значні матеріальні та соціальні збитки, пов'язані із збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та їх масштабу, становлять загрозу національній безпеці в економічний, соціальній та екологічній сфері.
Для підвищення ефективності цивільного захисту і подолання негативних тенденцій необхідно забезпечити реалізацію цілеспрямованої державної політики у сфері цивільного захисту, проте чіткому визначенню її пріоритетів перешкоджає наявність у законодавстві положень, що дублюють, а в деяких випадках - не узгоджуються один з одним.
Недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту призводить до неефективного виконання завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх наслідків.
Відповідні завдання і повноваження органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій визначені не в повному обсязі. Крім того, система управління процесами у сфері цивільного захисту потребує удосконалення.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання шляхом розроблення Кодексу цивільного захисту України
На сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються Законами України "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про правові засади цивільного захисту", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про війська Цивільної оборони України" та "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони".
Аналіз актів законодавства, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту, свідчить, що вони потребують узгодження з метою усунення протиріч та дублювання.
На сьогодні в державі одночасно функціонують три системи протидії надзвичайним ситуаціям: система цивільної оборони, єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та єдина система цивільного захисту, що призводить до неузгодженості дій центральних і місцевих органів виконавчої влади в частині виконання покладених на них завдань та у цілому - до зниження ефективності роботи з реагування на надзвичайні ситуації.
Таким чином, нормативно-правове забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту потребує перегляду, уніфікації та кодифікації з метою розроблення єдиного законодавчого акта.
Мета Кодексу
Метою Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) є усунення протиріч, що містяться в законодавстві у сфері цивільного захисту, його уніфікація, впорядкування та систематизація, формування належних правових, економічних і організаційних засад захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період для підвищення ефективності державної політики у зазначеній сфері.
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Першим варіантом розв'язання проблеми є внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту", а також інших законів, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту.
Недоліками цього варіанта є:
збереження функціонування в Україні трьох систем протидії надзвичайним ситуаціям, що призводить до дублювання повноважень органів виконавчої влади у зазначеній сфері;
відсутність можливості уніфікації положень законодавства у сфері цивільного захисту.
Другим варіантом розв'язання проблеми, законодавчого врегулювання відносин у сфері цивільного захисту та уніфікації нормативно-правових актів у зазначеній сфері є розроблення Кодексу на базі Законів України "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про правові засади цивільного захисту", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про війська Цивільної оборони України", "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони".
Другий варіант є оптимальним, оскільки його реалізація дасть змогу створити єдину систему цивільного захисту, уніфікувати законодавство у сфері цивільного захисту та уникнути протиріч і дублювання окремих положень.
Шляхи розв'язання проблеми
Оптимальним шляхом розв'язання проблеми законодавчого врегулювання відносин у сфері цивільного захисту та уніфікації нормативно-правових актів у цій сфері є розроблення Кодексу.
Кодекс повинен бути основним законодавчим актом у сфері цивільного захисту, що визначає основні засади державної політики і заходи щодо її реалізації, регулює відносини суб'єктів діяльності у зазначеній сфері, а також враховує та узгоджує положення, які містяться у законодавстві з питань цивільного захисту.
У Кодексі необхідно передбачити:
мету, принципи та завдання цивільного захисту;
права і обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства у зазначеній сфері;
класифікацію надзвичайних ситуацій;
засади та порядок створення і функціонування єдиної системи цивільного захисту;
завдання та склад сил цивільного захисту;
порядок:
- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та захисту населення і територій від їх наслідків;
- реагування на надзвичайні ситуації;
- організації навчання фахівців, працівників органів виконавчої влади, сил цивільного захисту та населення з питань цивільного захисту;
- проходження служби в органах цивільного захисту, гарантії соціального та правового захисту її особового складу, працівників органів управління і сил цивільного захисту;
- відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій;
- фінансового та матеріально-технічного забезпечення заходів цивільного захисту;
повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій з питань цивільного захисту;
напрями міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту, умови та порядок надання допомоги іноземним державам та отримання допомоги від них.
Очікувані результати
Прийняття Кодексу дасть змогу систематизувати законодавство у сфері цивільного захисту, сприятиме ефективній реалізації державної політики у зазначеній сфері у мирний час та в особливий період, підвищенню рівня відповідальності органів виконавчої влади, керівників підприємств, установ, організацій та населення за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
Прийняття Кодексу дасть можливість:
удосконалити правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
створити єдину систему цивільного захисту;
розподілити повноваження і функції у сфері цивільного захисту між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами;
підвищити ефективність заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
усунути протиріччя та дублювання, що містяться у нормативно-правових актах у сфері цивільного захисту.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Кодексу
Виконання Кодексу не потребує додаткових фінансових, матеріально-технічних витрат і трудових ресурсів.
