Для досягнення стратегічної цілі "Територіальні громади впроваджують заходи безбар'єрності та посилюють свою спроможність" визначено такі завдання:
розвиток інституційної спроможності органів місцевого самоврядування щодо безбар'єрності;
забезпечення щоквартального навчання та підвищення кваліфікації представників органів місцевого самоврядування щодо безбар'єрності просторів і транспорту, безбар’єрності товарів і їх закупівлі, безбар’єрності інформації і безбар’єрності послуг;
забезпечення розвитку спільноти представників органів місцевого самоврядування з питань безбар'єрності;
розвиток взаємодії територіальних громад щодо поширення безбар’єрних практик і рішень;
участь жителів у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету з урахуванням потреб маломобільних груп;
підвищення обізнаності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, бізнес-спільнот, інститутів громадянського суспільства про потреби та інтереси маломобільних груп, механізми та інструменти громадської участі.
Очікувані результати за напрямом
Досягнення стратегічних цілей дасть змогу забезпечити суспільну та громадянську безбар’єрність в країні завдяки:
забезпеченню безбар’єрної участі всіх громадян у різних сферах життя суспільства;
покращенню соціальної згуртованості та подоланню проявів дискримінації;
подоланню бар’єрів і обмежень у реалізації та захисті прав людини і можливостей для громадянської участі;
впровадженню найкращих підходів до оцінки втрати функціональності та розвитку реабілітаційних та абілітаційних послуг;
вдосконаленню механізму надання соціальних пільг та забезпечення соціальних гарантій;
забезпеченню доступності та інклюзивності всіх суспільно значущих послуг;
створенню умов для популяризації здорового способу життя, залученню всіх суспільних груп до оздоровчої рухової активності, у тому числі осіб з інвалідністю та/або осіб з обмеженнями повсякденного функціонування до адаптивного спорту;
забезпеченню рівного захисту прав жінок та чоловіків, хлопчиків та дівчат, зокрема осіб з інвалідністю;
розвитку спроможності територіальних громад планувати та впроваджувати місцеві заходи з розбудови безбар’єрного простору за всіма напрямами безбар’єрності.
Напрям 5. Освітня безбар’єрність
Візія
Створено рівні можливості та умови для відкритого доступу та інклюзивного підходу до освіти, а також можливості для освіти протягом життя, здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.
Аналіз поточного стану та визначення ключових проблем
Висновок 1. Потреби учасників освітнього процесу з особливими освітніми потребами недостатньо задоволені.
На сьогодні організація освітнього процесу не завжди враховує потребу адаптації процесів навчання для осіб з особливими освітніми потребами. Освітнє середовище не сприяє розвитку інклюзії, а навпаки, часто створює бар’єри для учасників освітнього процесу. Інфраструктура більшості закладів освіти, центрів дозвілля, ігрових майданчиків, гуртожитків, бібліотек, архівів та актових залів є недоступною для осіб з особливими освітніми потребами. Матеріально-технічне забезпечення закладів освіти необхідними асистивними технологіями недостатнє для надання якісних та доступних послуг. Відсутні сервіси з конвертування документів, навчальних матеріалів, їх переклад на жестову мову, аудіоопис, запис у зручних для відтворення форматах.
Потребує вдосконалення харчування дітей. Діти з цукровим діабетом, целіакією та харчовими алергіями не можуть відвідувати дитячі садки, адже для них немає спеціалізованого харчування. Дієта без глютену, без цукру, без лактози не прописана ні в освітніх таборах, ні у лікарнях, ні у закладах дошкільної освіти, ні у закладах вищої освіти.
Потребують удосконалення умови проведення національного мультипредметного тесту, вступних та екзаменаційних іспитів до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти із можливістю використання для осіб з особливими освітніми потребами асистивних технологій та інших адаптацій. Особи з особливими освітніми потребами обмежені в можливостях отримання додаткових освітніх послуг та проведення дозвілля в позанавчальний час.
Рівень поширення культури прийняття серед учасників освітнього процесу є низьким. У закладах освіти мають місце випадки упередженого ставлення до дітей з порушеннями розвитку, дискримінації та булінгу дітей з особливими освітніми потребами. Рівень підготовки педагогічних працівників, зокрема психологічних служб закладів освіти, для роботи з особами з особливими освітніми потребами є недостатнім. Застарілі методики і підходи до роботи не відповідають сучасним викликам. Рівень навичок користування асистивними технологіями залишається низьким.
Існує необхідність підвищення рівня компетентностей педагогічних працівників щодо роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, зокрема з розладами аутистичного спектра і синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю, а також забезпечення асистентами вчителів, зокрема з фізики, хімії, математики.
Інклюзивно-ресурсні центри також недостатньо забезпечені досвідченими фахівцями.
Залученість батьків та опікунів до освітнього процесу є низькою, а рівень інтеграції досвіду батьків до організації навчання дітей недостатній.
Дуже часто освітні заклади, а відповідно і заходи та батьківські збори є недоступними для батьків, які користуються кріслом колісним, отримали тимчасову травму, мають порушення слуху, зору або мають маленьких дітей і користуються дитячим візком. Також низький рівень володіння технікою орієнтування на місцевості.
Є потреба формування в учнів фінансової та цифрової грамотності, знань з питань громадянської освіти та збереження фізичного і психічного здоров’я.
Жителі територіальних громад недостатньо поінформовані про існуючі освітні та супутні освітні послуги, діяльність закладів освіти.
Частка осіб з інвалідністю серед здобувачів вищої та професійної (професійно-технічної) освіти становить лише 0,85 відсотка (близько 7 відсотків загальної частки осіб з інвалідністю в Україні).
Висновок 2. Освітні потреби кожного в Україні не забезпечуються протягом життя у повному обсязі.
На сьогодні громадяни України не використовують всі можливі освітні інструменти для професійного, культурного та суспільного розвитку дітей, молоді та дорослих. Основними причинами такого стану є:
низький рівень системності та матеріальної забезпеченості андрагогіки, зокрема діяльності університетів третього віку;
фінансова та соціальна недоступність післядипломної та неформальної освіти;
недостатній рівень інтеграції освіти на підприємствах та в організаціях в освітнє середовище, визнання та популяризації неформальної освіти громадського сектору як самостійного освітнього інструменту;
недостатня фізична доступність інфраструктури закладів вищої освіти та професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти для осіб з обмеженнями повсякденного функціонування;
відсутність системного моніторингу кращих освітніх практик та їх інтеграції в освітню систему України.
Висновок 3. Недостатній рівень впровадження дистанційних форм здобуття освіти для громадян.
На сьогодні в Україні відсутні державні програми розвитку дистанційної освіти. Наявна інфраструктура не відповідає поточним потребам щодо надання освітніх послуг дистанційно. Не всі навчальні плани враховують інтерактивність, інклюзивність і доступність цифрового контенту. Відсутній моніторинг і оцінка продуктивності дистанційної освіти.
Стратегічні цілі
Кожна людина має можливість розкрити свій потенціал та отримати професію завдяки інклюзивній освіті.
Освітні потреби дорослих забезпечені протягом усього життя.
Дистанційна форма здобуття освіти доступна для всіх суспільних груп.
Завдання, спрямовані на досягнення стратегічних цілей
Для досягнення стратегічної цілі "Кожна людина має можливість розкрити свій потенціал та отримати професію завдяки інклюзивній освіті" визначено такі завдання:
забезпечення проведення щорічного моніторингу щодо забезпечення реалізації освітніх прав людей з особливими освітніми потребами на кожному з рівнів освіти;
забезпечення підготовки кадрів у сфері інклюзивної освіти;
впровадження системи інформування реалізації освітніх прав здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;
забезпечення можливості здобуття дітьми з особливими освітніми потребами професійної (професійно-технічної) та/або вищої освіти;
забезпечення розвитку екосистеми підтримки інклюзивного навчання на всіх рівнях.
Для досягнення стратегічної цілі "Освітні потреби дорослих забезпечені протягом усього життя" визначено такі завдання:
розроблення концепції розвитку безперервної освіти, яка об’єднує формальну та неформальну освіту;
забезпечення фінансування освіти протягом усього життя;
розроблення та впровадження програми розвитку робочої сили, програми навчання та перепідготовки фахівців, особливо в галузях, які зазнають технологічного розриву;
унормування визнання попереднього навчання;
забезпечення підготовки кадрів відповідно до переліку професій, необхідних для розбудови безбар'єрного простору;
забезпечення інфраструктурної доступності закладів вищої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти;
забезпечення проведення постійного моніторингу і адаптації можливостей освіти для дорослих протягом життя.
Для досягнення стратегічної цілі "Дистанційна форма здобуття освіти доступна для всіх суспільних груп" визначено такі завдання:
забезпечення розвитку інфраструктури для дистанційної форми здобуття освіти з урахуванням потреб різних суспільних груп;
здійснення перегляду питань нормативно-правового забезпечення та в разі необхідності внесення змін з урахуванням інтересів осіб з інвалідністю та особливими освітніми потребами;
забезпечення професійного розвитку та підтримки викладачів, які надають освітні послуги за дистанційною формою здобуття освіти;
розроблення навчальних планів, що враховують інтерактивність, інклюзивність і доступність цифрового контенту для дистанційної форми здобуття освіти;
забезпечення інклюзивності і доступності дистанційної форми здобуття освіти;
забезпечення розвитку механізму державно-приватного партнерства щодо задоволення технічних та технологічних потреб дистанційної форми здобуття освіти;
проведення постійного моніторингу і оцінки продуктивності дистанційної форми освіти.
Очікувані результати за напрямом
Досягнення стратегічних цілей дасть змогу забезпечити освітню безбар’єрність в країні завдяки тому, що:
буде збільшено кількість осіб, охоплених освітніми програмами, зокрема серед дорослого населення та осіб старшого віку;
буде збільшено частку дитячих садків у територіальних громадах, що задовольнять особливі освітні потреби та забезпечать привітне та доступне середовище освітнього процесу для дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами;
всі інклюзивно-ресурсні центри в територіальних громадах відповідатимуть нормативним вимогам;
інклюзивно-ресурсні центри матимуть достатньо фахівців для надання послуг;
надавачі освітніх послуг (вчителі, викладачі, тренери, вихователі, асистенти вчителів, майстри виробничого навчання) володітимуть навичками і будуть спроможні надавати послуги відповідно до потреб здобувачів освіти;
буде підготовлено достатню кількість фахівців, які спеціалізуються у питаннях безбар’єрності, доступності, інклюзії, універсального та людиноцентричного дизайну;
в систему освіти України буде інтегровано Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;
розвиток систем дистанційного навчання забезпечить необхідну якість та доступність освіти.
Напрям 6. Економічна безбар’єрність
Візія
Всі громадяни незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я мають умови та можливості для працевлаштування, отримання фінансових та інших ресурсів для заняття підприємницькою діяльністю чи самозайнятості.
Аналіз поточного стану та визначення ключових проблем
Висновок 1. Потенціал підприємницької діяльності та самозайнятості не використовується повною мірою для забезпечення економічної свободи цільових груп цієї Стратегії.
На ступінь економічної свободи та розвиток культури підприємництва в Україні суттєво впливає низький рівень розвитку підприємницької культури, зокрема серед таких груп населення, як молодь, жінки, особи похилого віку, особи з інвалідністю, маломобільні групи населення. Значна частина осіб зазначених категорій мають низький рівень фінансової грамотності та навичок управління, вони потребують базових теоретичних та практичних знань щодо сучасних можливостей роботи та підприємницької діяльності, а також консультаційного супроводження в сфері підприємницької діяльності.
Існуючі підприємства, власниками та працівниками яких є особи з інвалідністю, часто не мають достатньо ресурсів для ведення конкурентоспроможної маркетингової діяльності та для впровадження інновацій, ведуть підприємницьку діяльність, яка належним чином не оптимізована та залежна від державної підтримки.
Комунікація щодо умов пільгового оподаткування та кредитування не є ефективною та потребує детальнішого перегляду для стимулювання підприємницької діяльності серед зазначених груп населення.
Висновок 2. Існує ряд обмежень та бар’єрів, які не дозволяють різним суспільним групам бути активними на ринку праці.
Залученню до ринку праці осіб з маломобільних груп, зокрема осіб з інвалідністю, часто перешкоджають поширені серед працедавців та колективів стереотипи щодо працевлаштування осіб зазначених категорій.
На підприємствах, в установах та організаціях здебільшого пасивне ставлення до процедур із забезпечення інклюзивності.
Роботодавці не мають достатнього ресурсу для додаткового облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю, а державна політика підтримки роботодавців на облаштування та забезпечення розумного пристосування не є заохочувальною.
Встановлення квот на працевлаштування осіб з інвалідністю не виконує своєї прямої функції та не досягає цілі забезпечення права на працю для осіб з інвалідністю. Відсутня державна політика з підтриманого працевлаштування і захищеної зайнятості осіб з когнітивними порушеннями і комплексними порушеннями.
На низькому рівні стан впровадження дистанційних та змішаних форм роботи. Маломобільним людям важко знайти свою першу роботу, тому вони часто залишаються незадоволеними пошуком.
Державні органи та органи місцевого самоврядування недостатньо комунікують з відповідними суб’єктами на етапі реєстрації їх підприємницької чи громадської діяльності щодо забезпечення ними доступності та залучення для маломобільних груп населення.
На підприємствах, в установах та організаціях не підтримується культура повноцінного ознайомлення з процесами роботи для маломобільних груп населення, низький рівень соціального супроводу після працевлаштування, поширена дискримінація щодо підвищень, кар’єрного зростання та умов праці.
Крім іншого, певні суспільні групи зазнають дискримінації у доступі до бажаних місць роботи через висновки медико-соціальних експертних комісій.
Додатковими чинниками, що негативно впливають на працевлаштування осіб з обмеженнями повсякденного функціонування, є низький рівень їх професійної орієнтації, психологічні бар’єри перед вибором та/або навчанням професії чи роботи, відсутність потрібних навичок з працевлаштування (написання резюме, проходження співбесід, інших).
Погіршує загальний стан справ з працевлаштування маломобільних груп населення низький рівень поширення практики забезпечення інформаційної доступності оголошень про вакансії та їх недискримінаційного опису. Процеси проходження співбесід та інтерв’ю стають недоступними і не спонукають осіб з інвалідністю, осіб похилого віку, батьків дітей віком до 6 років, молодь брати в них участь.
Догляд за дитиною та особами, що потребують стороннього догляду, створює додаткові бар’єри для участі у ринку праці. Також широко поширена дискримінація за ознакою статі щодо оформлення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність у зв’язку з доглядом за дитиною, та відпусток для догляду за дитиною. Недостатньо розвинута система підтримки жінок під час вагітності та до досягнення дитиною 1,5 року.
Стратегічні цілі
Кожній людині доступне провадження підприємницької діяльності та забезпечення самозайнятості.
Кожна людина незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я має доступ до працевлаштування та можливості для роботи.
Завдання, спрямовані на досягнення стратегічних цілей
Для досягнення стратегічної цілі "Кожній людині доступне провадження підприємницької діяльності та забезпечення самозайнятості" визначено такі завдання:
створення сприятливого законодавчого середовища щодо самозайнятості;
забезпечення проведення для підприємців навчально-практичних курсів, адаптованих з урахуванням потреб суспільних груп, що потребують додаткових заходів з інклюзії (для осіб жіночої статі, віком до 30 років та старше 50 років, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни, осіб з інвалідністю, з обмеженнями повсякденного функціонування), в рамках яких буде забезпечено навчання ключовим підприємницьким навичкам, зокрема соціальним (фінансова грамотність, цифрова грамотність тощо), і організовано бізнес за підтримки менторів;
здійснення підтримки діяльності бізнес-асоціацій і мереж, що представляють підприємців із суспільних груп, що потребують додаткових заходів з інклюзії, формування менторських зв'язків між успішними підприємцями та підприємцями, які тільки розпочинають діяльність;
розроблення та розповсюдження методичних рекомендації щодо використання найкращих практик залучення різних суспільних груп, зокрема маломобільних, до самозайнятості;
забезпечення доступу до фінансів суспільних груп, що потребують здійснення додаткових заходів із забезпечення інклюзії шляхом створення програм підтримки.
Для досягнення стратегічної цілі "Кожна людина незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я має доступ до працевлаштування та можливості для роботи" визначено такі завдання:
забезпечення права спеціалістів з інвалідністю та ветеранів війни на гідну працю;
розроблення карти процесу від отримання статусу "спеціаліст з інвалідністю" та ветерана війни до працевлаштування;
забезпечення постійного моніторингу та оцінки працевлаштування, зокрема спеціалістів з інвалідністю та ветеранів війни;
розроблення та впровадження програми з підтримки працевлаштування для жінок, молоді, осіб старшого віку та ветеранів війни;
забезпечення проведення щорічного моніторингу та оцінки ефективності діючих програм з підтримки працевлаштування;
забезпечення надання послуги супроводу під час працевлаштування, враховуючи вимоги міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;
налагодження механізму мотивації роботодавців для працевлаштування спеціалістів з інвалідністю та ветеранів війни, для врахування часткової втрати продуктивності спеціалістами з тривалими хворобами та інвалідністю;
забезпечення підвищення рівня обізнаності серед роботодавців, спрямованого на подолання стереотипів та упереджень щодо спеціалістів з досвідом війни, спеціалістів з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, спеціалістів, що мають дітей віком до семи років, молодих спеціалістів.
Очікувані результати за напрямом
Досягнення стратегічних цілей дасть змогу досягти економічної безбар’єрності в країні завдяки тому, що:
в Україні підвищився рівень культури підприємництва, така діяльність ведеться з урахуванням додаткових заходів з інклюзії;
особи з інвалідністю ведуть ефективну підприємницьку діяльність;
працедавці не мають упереджень щодо працевлаштування працівників з таких груп, як молоді спеціалісти, спеціалісти-жінки, спеціалісти старшого віку, спеціалісти з інвалідністю, ветеранів війни;
збільшилася кількість заяв підприємців на використання допомоги з адаптації робочих місць та участі в програмі соціального супроводу на робочому місці;
збільшено частку працевлаштованих осіб з інвалідністю на державній службі та в органах місцевого самоврядування.
Розділ III. Реалізація та моніторинг
Реалізація цієї Стратегії здійснюватиметься шляхом:
врахування положення даної Стратегії як основи під час підготовки планів заходів, проектів програмних і стратегічних документів, проектів законів та інших актів законодавства;
включення заходів щодо виконання завдань, визначених цією Стратегією (досягнення стратегічних цілей державної політики), до програмних документів Кабінету Міністрів України та відповідних планів міністерств;
приведення чинних програмних документів Кабінету Міністрів України, планів діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цією Стратегією (в разі розбіжностей) і реалізації з урахуванням пріоритетності досягнення визначених цією Стратегією цілей.
Реалізація Стратегії забезпечується спільними діями органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини за підтримки агенцій Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій.
Для організації реалізації цієї Стратегії Кабінетом Міністрів України утворюється Рада безбар’єрності, яка є консультативно-дорадчим органом з питань реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
До складу Ради безбар’єрності входять представники органів державної влади, а також за згодою представники інших державних органів, установ та організацій, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, народні депутати України, представники інститутів громадянського суспільства, бізнес-асоціацій, експертних і наукових установ та міжнародних організацій в Україні.
Рада безбар’єрності здійснює аналіз стану справ та причин виникнення проблем у сфері безбар’єрності, проводить оцінку прогресу реалізації цієї Стратегії, готує пропозиції та рекомендації щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення ефективної реалізації Стратегії.
Для реалізації цієї Стратегії Кабінетом Міністрів України кожні два роки затверджується план заходів з її реалізації.
Заходи з реалізації цієї Стратегії включають розроблення та впровадження методології та індикаторів проведення моніторингу стану реалізації принципів безбар’єрності на національному та місцевому рівні та проведення комунікаційних кампаній.
З метою ефективного моніторингу забезпечення розроблення і впровадження політик у сфері безбар’єрності та недискримінації визначені показники результативності реалізації цієї Стратегії згідно з додатком.
Результати моніторингу мають враховуватися під час формування заходів щодо виконання визначених цією Стратегією завдань та досягнення стратегічних цілей на плановий період.
Під час проведення оцінки прогресу реалізації цієї Стратегії можуть братися до уваги адміністративні дані, статистична інформація, результати соціологічних досліджень, опитувань громадської думки, моніторингу дотримання прав і свобод людини, що здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями.
У разі потреби Рада безбар’єрності може визначати методологію проведення оцінки прогресу реалізації цієї Стратегії та перелік додаткових показників, за якими здійснюватиметься така оцінка.
Рада безбар’єрності щороку не пізніше 20 березня готує та оприлюднює аналітичний звіт про стан реалізації Стратегії за попередній рік, який містить узагальнену оцінку прогресу реалізації Стратегії в цілому та за кожним напрямом; інформацію щодо виконання плану дій з реалізації Стратегії за попередній рік; рекомендації щодо вдосконалення механізму реалізації цієї Стратегії, а також пропозиції щодо вжиття органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями невідкладних заходів з метою забезпечення ефективної реалізації цієї Стратегії та розв’язання основних проблем у сфері безбар’єрності.
Додаток
до Національної стратегії
ПОКАЗНИКИ
результативності реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року
( Див. текст )