нестача ресурсів у системі управління протимінною діяльністю як людських, так і матеріальних, а також відсутність стандартизованого регулювання процесів управління інформацією державними службами, що здійснюють оперативне реагування на виявлення вибухонебезпечних предметів без гарантії якості.
У системі управління протимінною діяльністю має місце критична нестача як людських, так і матеріальних ресурсів, у зв’язку з чим залучення спеціалістів до процесу управління протимінною діяльністю відбувається на рівні, що не відповідає наявним завданням. Розвиток управлінських механізмів здійснюється в обмеженому обсязі та не відповідає потребам.
Нестача ресурсів у протимінній діяльності відображається також у невідповідності матеріально-технічної бази суб’єктів управління протимінною діяльністю їх завданням, що негативно впливає на їх спроможність до ефективного управління.
Крім того, слід звернути увагу на невідповідність рівня заробітної плати для осіб на виконавчих та управлінських посадах суб’єктів управління протимінною діяльністю відповідному рівню операторів протимінної діяльності та міжнародних організацій, які працюють у сфері протимінної діяльності, що створює високий ризик плинності кадрів, особливо найбільш фахових представників, та негативно відображається на рівні інституційної спроможності відповідних суб’єктів управління протимінною діяльністю.
Наявність зазначених проблем призводить до зменшення ефективності управління у сфері протимінної діяльності (побудова загального бачення розвитку протимінної діяльності в Україні та його впровадження, планування та пріоритезація завдань, управління якістю, сертифікація операторів та процесів протимінної діяльності, розподіл завдань, координація навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами, та координація допомоги постраждалим особам, пріоритезація потреб у матеріальній допомозі, механізми прозорості та підзвітності щодо отриманої допомоги).
При цьому підрозділи сил безпеки та оборони, що частково залучаються до протимінної діяльності та здійснюють оперативне реагування без гарантії якості, мають виключно внутрішнє регулювання процесів управління та потребують уніфікації цих процесів у сфері протимінної діяльності.
Зважаючи на викладене, необхідним є створення передумов щодо збільшення людських ресурсів, покращення їх матеріального та технічного забезпечення шляхом проведення комплексного огляду у сфері протимінної діяльності щодо потреб системи управління зазначеними ресурсами з урахуванням швидкого реагування на виклики у сфері протимінної діяльності;
стан забезпеченості здійснення заходів у сфері протимінної діяльності, суттєва різниця в рівні забезпеченості засобами в різних суб’єктів протимінної діяльності (зокрема державних), що не завжди відображає нагальність та пріоритетність потреб відповідних суб’єктів.
На сьогодні в Україні немає загальної урядової координації залучення допомоги у сфері протимінної діяльності. Відсутність єдиної державної політики щодо визначення пріоритетів із задоволення потреб у сфері протимінної діяльності та комунікації з донорами в рамках єдиного запиту з визначеними пріоритетами спричиняє умовну міжвідомчу конкуренцію, де потреби визначаються окремо кожним із задіяних органів виконавчої влади, що призводить до локалізації виконання завдань у сфері протимінної діяльності та відповідно обмежує ефективність залученої допомоги.
У зв’язку з цим необхідним є розроблення і запровадження механізму формування єдиного переліку матеріально-технічних потреб у сфері протимінної діяльності в цілях донорської комунікації разом із забезпеченням пріоритезації таких потреб;
комунікація з донорами та іншими міжнародними партнерами у сфері протимінної діяльності, яка здійснюється переважно на рівні окремих органів виконавчої влади, а не на загальнодержавному рівні, що не відображає загальні потреби у сфері протимінної діяльності та стан і перспективи реалізації державної політики в цій сфері, а також призводить до нерівномірності в забезпеченні засобами уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади, які є операторами протимінної діяльності.
Донедавна комунікація з донорами та іншими міжнародними суб’єктами у протимінній діяльності щодо матеріально-технічних потреб та формування і розроблення державної політики у сфері протимінної діяльності здійснювалася переважно на рівні окремих органів виконавчої влади.
Проте надання такої інформації в межах тільки окремих органів може створювати викривлене уявлення донорів щодо загальнодержавної ситуації у сфері протимінної діяльності. Ефективність застосування такого механізму також необхідна для забезпечення збору даних щодо міжнародної підтримки у сфері протимінної діяльності, а також забезпечення прозорості та підзвітності у сфері використання матеріально-технічної допомоги.
Можливими наслідками ситуації, що склалася, є зниження рівня розуміння стану державної політики у сфері протимінної діяльності та відповідно рівня донорської підтримки, а також зниження ефективності технічного співробітництва з партнерами у сфері протимінної діяльності. З огляду на це необхідним є активне впровадження механізму комунікації з донорами у сфері протимінної діяльності на загальнодержавному рівні;
відсутність достатніх механізмів контролю та відповідальності щодо осіб, які провадять діяльність у сфері протимінної діяльності без дотримання національних стандартів протимінної діяльності та інших вимог системи управління у сфері протимінної діяльності, а також відповідальності за залучення найманої праці до роботи на територіях, що ідентифіковані як імовірно забруднені/забруднені території.
Дотримання суб’єктами протимінної діяльності вимог національних стандартів у сфері протимінної діяльності та їх діяльність у єдиній системі звітності, планування та управління протимінною діяльністю мають критичний характер для забезпечення суспільної довіри, якості та ефективності протимінної діяльності як у місцевому, так і в загальнодержавному масштабі. Відсутність здійснення заходів щодо відповідальності за порушення вимог підзвітності та встановлених національних стандартів у сфері протимінної діяльності призводить до поширення таких негативних практик серед інших суб’єктів протимінної діяльності.
Діяльність так званих "чорних саперів" - суб’єктів, які провадять діяльність з очищення визначених територій від вибухонебезпечних предметів поза системою управління протимінною діяльністю (як з метою отримання прибутку, так і у випадках безоплатного характеру такої діяльності), несе небезпеку як для "чорних саперів", так і інших осіб через імовірну невідповідність якості наданих послуг, а також перешкоджає ефективному управлінню протимінною діяльністю через викривлення інформації про офіційний стан забруднення на відповідній території.
З огляду на викладене провадження діяльності у сфері протимінної діяльності поза системою управління протимінною діяльністю становить суспільну небезпеку та потребує встановлення відповідальності за такі дії. Характер такої відповідальності повинен бути визначений після додаткового дослідження зазначеного питання.
Крім того, суспільно небезпечними є також дії щодо залучення найманих працівників до роботи на землях, які мають статус імовірно забруднених/забруднених територій. Так, відсутність негайного і доступного механізму повного розв’язання проблеми забруднення вибухонебезпечними предметами земель (зокрема сільськогосподарського призначення) та економічна непривабливість послуг з гуманітарного розмінування для землевласників разом з бажанням поновити ефективне використання земель підштовхують до поновлення використання територій, які ідентифіковані як імовірно забруднені/забруднені, незважаючи на відповідні небезпеки (зокрема за рахунок залучення найманої праці), внаслідок чого життя та здоров’я осіб, які залучаються до робіт на відповідних територіях, перебувають під загрозою.
Таким чином, необхідним є встановлення відповідальності за зазначені дії та визначення характеру відповідальності після додаткового дослідження зазначеного питання.
Отже, результати аналізу поточного стану справ у сфері протимінної діяльності свідчать про наявність проблемних питань, що потребують державного контролю та регулювання. Однак, під час підготовки стратегічних заходів, спрямованих на розв’язання зазначених проблем у сфері протимінної діяльності, наскрізним питанням є необхідність запобігання ризикам, що стосуються:
наявної системи управління протимінною діяльністю в частині необхідності уникнення суттєвих змін модальності системи управління, оскільки такі зміни можуть ускладнити вже побудовану роботу системи управління протимінною діяльністю, призвести до втрати планів та прогресу, а також вплинути на стабільність і прозорість системи не лише для національних, але і для міжнародних суб’єктів. Водночас слід дотримуватися балансу, зокрема адміністративна модель управління та здійснення заходів з протимінної діяльності потребує спрощення;
донорської підтримки, отримання якої слід здійснювати відповідно до запланованих потреб та з урахуванням тенденцій щодо зменшення обсягів міжнародної допомоги у сфері протимінної діяльності з плином часу;
запобігання корупції, а саме відповідальність України перед донорами, яка потребує запровадження ефективних та достатніх механізмів для забезпечення підзвітності, прозорості та доступу до необхідної інформації про використання наданої допомоги, а також до участі в процесі моніторингу її використання.
Водночас продовження ведення бойових дій Російською Федерацією на території України призводить до ризиків, яким запобігти сьогодні немає можливості, але їх необхідно врахувати. Зокрема, це стосується як відновлення контролю над великою кількістю тимчасово окупованої території України, так і імовірності розширення територій тимчасової окупації з можливістю ведення бойових дій на територіях, де вже здійснюються заходи гуманітарного розмінування. У контексті зазначеного кожен крок з планування та здійснення заходів з протимінної діяльності повинен виконуватися з урахуванням такого ризику.
Стратегічні цілі, завдання та очікувані результати, спрямовані на досягнення визначених цілей
Визначення стратегічних цілей Національної стратегії ґрунтується на оцінці викликів та проблем у сфері протимінної діяльності. Досягнення стратегічних цілей для розв’язання ключових проблем здійснюється шляхом виконання відповідних завдань.
Стратегічна ціль 1. Забезпечення звільнення територій від ризиків наявності вибухонебезпечних предметів для їх безпечного і продуктивного використання.
Для досягнення зазначеної стратегічної цілі передбачено виконання таких завдань:
проведення систематичного обстеження територій з метою визначення масштабів і географічних меж територій з ризиком забруднення вибухонебезпечними предметами;
визначення критеріїв виведення територій територіальних громад з-під підозри наявності вибухонебезпечних предметів, де під час нетехнічного обстеження не виявлено доказів забруднення вибухонебезпечними предметами, і надання цим територіям відповідного статусу;
забезпечення стимулювання ринку послуг з протимінної діяльності;
забезпечення створення середовища, сприятливого для впровадження інновацій у сфері протимінної діяльності;
забезпечення створення умов для розвитку національного виробництва товарів для протимінної діяльності та їх обслуговування в Україні;
забезпечення достатності людських ресурсів у сфері впровадження протимінної діяльності, зокрема за рахунок залучення до професійної участі в протимінній діяльності представників соціальних категорій та груп, що становлять особливий інтерес для держави;
застосування екологічно безпечних методів розмінування на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, Смарагдової мережі, водно-болотних угіддях міжнародного значення та інших природоохоронних територіях.
За результатами виконання зазначених завдань очікується:
на першому етапі протягом 2024 - 2026 років:
- завершення первинного нетехнічного обстеження на 100 відсотках територій, підконтрольних Україні, на яких можливе здійснення заходів з гуманітарного розмінування;
- визначення і застосування критеріїв виведення територій територіальних громад з-під підозри наявності вибухонебезпечних предметів, де під час нетехнічного обстеження не виявлено доказів забруднення вибухонебезпечними предметами, і надання цим територіям відповідного статусу;
- утворення і забезпечення спроможності уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади як операторів протимінної діяльності;
- створення передумов для стимулювання ринку послуг з протимінної діяльності через забезпечення їх економічної доцільності;
- забезпечення створення та/або функціонування середовища, сприятливого для впровадження інновацій і виробництва у сфері протимінної діяльності;
- запровадження виробництва товарів для протимінної діяльності в Україні, зокрема за рахунок забезпечення внутрішнього попиту на такі товари в Україні;
- збільшення відсоткового співвідношення жінок, ветеранів, осіб, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, та осіб з інвалідністю серед осіб, залучених до виконання робіт у сфері протимінної діяльності;
на другому етапі протягом 2027-2029 років:
- повернення до продуктивного користування 100 відсотків територій, на яких під час нетехнічного обстеження не виявлено доказів забруднення вибухонебезпечними предметами;
- ідентифікація 100 відсотків імовірно забруднених та забруднених територій;
- упровадження в протимінній діяльності інноваційних технологій, які підтвердили свою ефективність;
- збереження, підтримка та розширення національного виробництва товарів для протимінної діяльності в Україні;
- подальше збільшення відсоткового співвідношення жінок, ветеранів, осіб, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, та осіб з інвалідністю серед осіб, залучених до виконання робіт у сфері протимінної діяльності.
на третьому етапі протягом 2030 - 2033 років:
- повернення до продуктивного використання 80 відсотків територій, які зазнали безпосереднього впливу збройної агресії;
- досягнення цілі забезпечення професійної реалізації та соціальної інтеграції жінок, ветеранів, осіб, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, та осіб з інвалідністю серед осіб шляхом залучення до виконання робіт у сфері протимінної діяльності.
Стратегічна ціль 2. Зниження впливу від вибухонебезпечних предметів на життя та здоров’я населення.
Для досягнення зазначеної стратегічної цілі передбачено виконання таких завдань:
забезпечення поінформованості населення про географічні межі територій, на яких можуть виникнути ризики, пов’язані з вибухонебезпечними предметами, зокрема через ефективне маркування відповідних територій;
забезпечення ефективної координації навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами, розроблення та впровадження єдиної програми навчання таким ризикам з урахуванням навчальних потреб різних соціальних та вікових груп населення;
забезпечення належного та доступного соціального захисту осіб, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, зокрема через забезпечення ефективної міжсекторальної координації щодо організації відповідної допомоги, забезпечення належних та доступних соціальних послуг з реабілітації та доступності та безбар’єрності у громадах, де такі особи проживають;
зменшення впливу забруднення вибухонебезпечними предметами на навколишнє природне середовище та управління відповідними ризиками.
За результатами виконання зазначених завдань очікується:
на першому етапі протягом 2024 - 2026 років:
- маркування 100 відсотків ідентифікованих імовірно забруднених/ забруднених територій;
- розроблення ефективних рішень для забезпечення навчання населення ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами, а також механізмів координації такого навчання;
- визначення єдиного органу, відповідального за реалізацію державної політики в межах організації та координації допомоги постраждалим від вибухонебезпечних предметів, а також визначення центральних органів виконавчої влади, залучених до організації відповідної допомоги, та сфери їх відповідальності;
- запровадження системи захисту постраждалих осіб, що забезпечуватиме з одного боку виявлення, захист та надання допомоги постраждалим від вибухонебезпечних предметів особам (механізм перенаправлення), а з іншого - поінформованість таких осіб щодо наявних соціальних гарантій, зокрема через розроблення відповідного набору послуг та технологій їх надання (соціальних послуг, включаючи інструменти кейс-менеджменту, психосоціальної підтримки та належні і доступні послуги з реабілітації) та забезпечення створення необхідної інфраструктури (створення мережі надавачів соціальних послуг, реабілітаційних закладів, створення умов інклюзивного середовища на місцевому рівні у громадах, де проживають постраждалі особи);
- визначення впливу забруднення вибухонебезпечними предметами на навколишнє природне середовище та розроблення рішень щодо подальших дій для управління пов’язаними ризиками на відповідних територіях;
на другому етапі протягом 2027 - 2029 років:
- маркування 100 відсотків імовірно забруднених/забруднених територій;
- охоплення 100 відсотків постраждалих осіб ефективними гарантіями соціального захисту;
- збільшення ефективності системи захисту постраждалих осіб через забезпечення міжсекторальної координації допомоги, впровадження розробленого на попередньому етапі механізму перенаправлення, охоплення 100 відсотків постраждалих осіб інструментом кейс-менеджменту, впровадження ефективних механізмів психосоціальної підтримки постраждалих осіб та їх сімей, подальший розвиток необхідної інфраструктури (розширення переліку географічно доступних соціальних послуг та надавачів соціальних послуг, послуг з реабілітації та реабілітаційних закладів, покращення умов доступності та безбар’єрності у відповідних громадах);
- збільшення обізнаності населення щодо забруднених територій та небезпек, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами;
- зменшення кількості інцидентів із вибухонебезпечними предметами внаслідок комплексу дій щодо навчання населення ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами, і маркування імовірно забруднених/забруднених територій;
- забезпечення впровадження рішень щодо управління ризиками впливу забруднення на навколишнє природне середовище;
на третьому етапі протягом 2030 - 2033 років:
- мінімізація кількості інцидентів із вибухонебезпечними предметами внаслідок комплексу дій щодо навчання населення ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами, і маркування імовірно забруднених/ забруднених територій;
- досягнення необхідного рівня обізнаності населення щодо забруднених територій та небезпек, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами;
- забезпечення належними та доступними соціальними послугами осіб, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, зокрема через ефективну міжсекторальну координацію допомоги, функціонування впроваджених на попередньому етапі інструменту кейс-менеджменту, перенаправлення та психосоціальної підтримки постраждалих осіб та їх сімей, досягнення належного рівня розвитку необхідної інфраструктури (переліку географічно доступних соціальних послуг та надавачів соціальних послуг, послуг з реабілітації та реабілітаційних закладів, умов доступності та безбар’єрності у відповідних громадах);
- забезпечення соціально-економічної реінтеграції 100 відсотків осіб, постраждалих від вибухонебезпечних предметів;
- мінімізація впливу забруднення вибухонебезпечними предметами на навколишнє природне середовище.
Стратегічна ціль 3. Розбудова системи управління протимінною діяльністю.
Для досягнення зазначеної стратегічної цілі передбачено виконання таких завдань:
забезпечення необхідної спроможності органів виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері протимінної діяльності, зокрема у сфері зовнішнього моніторингу;
упровадження ефективної системи пріоритезації завдань у сфері протимінної діяльності на основі комплексних критеріїв з урахуванням соціальних, економічних (зокрема у сфері сільського та лісового господарств), екологічних та інших пов’язаних чинників;
забезпечення координації заходів з протимінної діяльності на місцевому рівні та запровадження ефективної комунікації між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на національному та місцевому рівнях;
забезпечення уніфікації порядку сертифікації операторів та процесів протимінної діяльності;
забезпечення функціонування єдиної системи управління інформацією з протимінної діяльності;
забезпечення ефективного використання міжнародної технічної допомоги у сфері протимінної діяльності;
запровадження механізмів запобігання залученню осіб до роботи на небезпечних територіях без дотримання встановлених вимог та визначення відповідальності в разі їх допущення до робіт на таких територіях.
За результатами виконання зазначених завдань очікується:
на першому етапі протягом 2024 - 2026 років:
- забезпечення достатнього рівня спроможності уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади з управління інформацією, зовнішнього моніторингу заходів з протимінної діяльності та інших підрозділів, що здійснюють управління протимінною діяльністю;
- розроблення та впровадження ефективної системи пріоритезації завдань у сфері протимінної діяльності на основі комплексних критеріїв;
- розроблення та впровадження єдиної системи координації протимінної діяльності на місцевому рівні;
- розроблення та впровадження ефективної системи комунікації у сфері протимінної діяльності між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
- визначення єдиного порядку сертифікації операторів та процесів протимінної діяльності;
- забезпечення функціонування всіх суб’єктів протимінної діяльності в межах ефективної та єдиної системи управління інформацією з протимінної діяльності;
- запровадження механізму визначення пріоритетності потреб у донорській допомозі у сфері протимінної діяльності;
- запобігання провадженню діяльності у сфері протимінної діяльності поза встановленими вимогами та залучення осіб до роботи на небезпечних територіях;
на другому етапі протягом 2027 - 2029 років:
- оновлення системи управління протимінною діяльністю для забезпечення її відповідності потребам другого етапу реалізації цієї Стратегії;
- продовження нарощування спроможності уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади у сфері управління протимінною діяльністю та їх підтримка;
на третьому етапі протягом 2030 - 2033 років:
- оновлення системи управління протимінною діяльністю для забезпечення її відповідності потребам третього етапу реалізації цієї Стратегії;
- підтримка спроможності уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади у сфері управління протимінною діяльністю.
Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації Стратегії та звітування
Моніторинг стану реалізації цієї Стратегії проводиться на постійній основі з метою отримання інформації про рівень ефективності виконання завдань та заходів Стратегії, а також проведення оцінки потреб.
Моніторинг проводиться Національним органом з питань протимінної діяльності на міжвідомчому рівні та іншими консультативно-дорадчими органами при органах виконавчої влади на секторальному рівні шляхом отримання інформації про стан виконання відповідних заходів Стратегії від суб’єктів протимінної діяльності.
Результати моніторингу враховуються під час перегляду та уточнення заходів щодо виконання визначених Стратегією завдань у сфері протимінної діяльності.
Реалізація цієї Стратегії передбачається протягом 2024 - 2033 років та забезпечується в межах компетенції спільними зусиллями заінтересованих органів виконавчої влади, державних установ та організацій, органів місцевого самоврядування, операторів протимінної діяльності та громадськості.
Ця Стратегія реалізується шляхом виконання її завдань та заходів за такими етапами:
перший етап - 2024 - 2026 роки;
другий етап - 2027 - 2029 роки;
третій етап - 2030 - 2033 роки.
На кожному етапі передбачається розроблення та виконання операційного плану заходів з реалізації цієї Стратегії на відповідний період, що ґрунтується на підставі визначених Стратегією стратегічних цілей та завдань із встановленням очікуваних результатів та індикаторів виконання заходів.
Кабінет Міністрів України забезпечує розроблення операційного плану заходів з реалізації цієї Стратегії. Національний орган з питань протимінної діяльності здійснює координацію розроблення та впровадження суб’єктами протимінної діяльності операційного плану заходів з реалізації Стратегії.
Система моніторингу та оцінки результативності реалізації цієї Стратегії передбачає щорічне звітування про виконання операційного плану заходів з її реалізації та порівняння фактично отриманих значень індикаторів з їх прогнозними значеннями.
Організаційне забезпечення підготовки звіту про виконання операційного плану заходів з реалізації цієї Стратегії здійснюється Мінекономіки.
Мінекономіки щороку не пізніше 1 квітня готує та подає Кабінетові Міністрів України аналітичний звіт про стан реалізації Стратегії за попередній рік, який містить інформацію про стан виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії у відповідному році.
За результатами розгляду річного звіту про виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії може ініціюватися внесення змін до операційного плану заходів з її реалізації.
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
Фінансування заходів з реалізації цієї Стратегії здійснюється за рахунок та у межах видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік для державних органів, відповідальних за виконання заходів, коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також з інших джерел, не заборонених законодавством.
Фінансове забезпечення реалізації цієї Стратегії здійснюватиметься також із застосуванням можливостей фінансової та технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні установи та організації, а також іноземні країни. Технічна допомога може бути залучена у вигляді експертної допомоги, необхідних матеріальних ресурсів або коштів, виділених на цільові потреби. Допомога може як зараховуватися у спеціальний фонд державного бюджету за відповідними бюджетними програмами, так і надаватися в натуральній формі.
Обсяг видатків на реалізацію Стратегії визначається щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх реальних можливостей.
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 28 червня 2024 р. № 616-р
ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
заходів з реалізації у 2024-2026 роках Національної стратегії протимінної діяльності на період до 2033 року
( Див. текст )