які можуть бути виміряні: потужність поглинутої дози в повітрі на
відкритій місцевості, об'ємна активність радіонуклідів у повітрі,
концентрації їх у продуктах харчування, щільність випадінь
радіонуклідів на ґрунт та ін.
Рівень дози залишковий (невідвернутий) - частина дози
опромінення від даного аварійного джерела, яка зберігається після
реалізації контрзаходу.
Рівень обов'язкових дій - радіаційно-гігієнічний регламент
четвертої групи, величина, яка відноситься до тих же показників
радіаційної обстановки, що і рівень дій, але при перевищенні якої
втручання практично завжди є доцільним і носить запобіжний
характер.
Рівень прийнятного опромінення - залишковий рівень дози, що
вважається прийнятним з погляду впливу опромінення на здоров'я
людини.
Річна еквівалентна доза в органі чи тканині - див. доза.
Річна ефективна доза - див. доза.
Річне надходження радіонукліда - див. надходження.
Робоча зона - простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем
підлоги або майданчика, на якому знаходяться місця постійного чи
непостійного (тимчасового) перебування працівників.
Робоче місце - місце постійного чи тимчасового перебування
персоналу в процесі трудової діяльності, пов'язаної з джерелами
іонізуючих випромінювань. Якщо робота з джерелами іонізуючих
випромінювань здійснюється в різних ділянках приміщення, то
робочим місцем вважається все приміщення.
Постійне - місце, на якому працівник знаходиться протягом
більшої частини свого робочого часу (більше 50 % чи більше 2 годин
безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах
робочої зони, постійним робочим місцем уважається вся робоча зона.
Санітарний нагляд за забезпеченням радіаційної безпеки
включає:
нагляд за дотриманням умов дозволів на використання джерел
іонізуючого випромінювання, радіоізотопних приладів, речовин та
поводження з РАВ;
контроль за виконанням відповідних вимог норм радіаційної
безпеки та санітарно-гігієнічних правил підприємствами, що
використовують джерела іонізуючого випромінювання, радіоізотопні
прилади та речовини, здійснюють поводження з РАВ;
перевірка систем обліку, зберігання та користування джерелами
іонізуючого випромінювання та радіоізотопними приладами і
речовинами;
контроль за аварійною готовністю організацій, підприємств та
установ, що використовують джерела іонізуючого випромінювання,
радіоізотопні прилади та речовини, здійснюють поводження з РАВ;
вибірковий контроль об'єктів довкілля;
застосування відповідних санкцій у разі виявлення порушень
санітарних норм та правил, умов санітарного паспорта.
Запобіжний - форма санітарного нагляду, що здійснюється на
стадії планування практичної діяльності (включаючи відведення
майданчика і проектування робіт з виготовлення, ремонту,
модернізації і зняття з експлуатації об'єктів з
радіаційно-ядерними технологіями та установок, що містять
джерела), а також планування контрзаходів в умовах втручань.
Поточний - форма санітарного нагляду за будь-якими діями з
джерелами й установками, що містять ДІВ, а також за відповідністю
технологій проектним характеристикам та контрзаходами, що
здійснюються в умовах втручання, які були погоджені
Держсанепідслужбою на стадії запобіжного санітарного нагляду.
Санітарний паспорт - див. дозвіл.
Санітарно-захисна зона (далі - СЗЗ) - територія навколо
радіаційно-ядерного об'єкта, де рівень опромінення людей в умовах
нормальної експлуатації може перевищити квоту ліміту дози для
категорії В. У СЗЗ забороняється проживання населення,
встановлюються обмеження на виробничу діяльність, що не має
відношення до радіаційно-ядерного об'єкта та де проводиться
радіаційний контроль.
Санпропускник - приміщення, призначене для зміни одягу,
взуття, санітарної обробки персоналу, контролю радіоактивного
забруднення шкіри, засобів індивідуального захисту, спеціального й
особистого одягу персоналу.
Саншлюз - приміщення між зонами установи, призначене для
попередньої дезактивації і зміни додаткових засобів
індивідуального захисту.
Сховище радіоактивних відходів (у рамках даного документа) -
споруда для зберігання або захоронення РАВ з обов'язковим
забезпеченням інженерних, геологічних, фізичних та інших бар'єрів,
які перешкоджають міграції радіонуклідів у навколишнє середовище в
кількостях, що перевищують установлені для даного сховища
допустимі скиди і викиди радіоактивності.
Глибинне - сховище РАВ, розташоване в глибоких стабільних
геологічних формаціях, здатних забезпечити надійну і тривалу (у
порівнянні з часом зміни сотень майбутніх людських поколінь)
ізоляцію РАВ від потрапляння їх у біосферу.
Поверхневе (приповерхневе) - сховище РАВ, що представляє
собою споруду, розташовану на поверхні чи в приповерхневому шарі
землі, спеціально обладнане та конструкційно оформлене таким
чином, щоб гарантувалася тривала ізоляція РАВ від потрапляння їх у
біосферу, а також забезпечувалося дотримання вимог і регламентів,
установлених санітарним законодавством для подібного типу сховищ.
Техногенно-підсилене джерело природного походження
(ТПДПП) - див. джерело іонізуючого випромінювання.
Тканинний зважуючий фактор - коефіцієнт, який відображає
відносну імовірність стохастичних ефектів у тканині (органі).
Використовується виключно при розрахунку ефективної дози.
Тканиноеквівалентна речовина - матеріал, у якого електронна
щільність, ефективний атомний номер та елементний склад близькі до
відповідних характеристик тканин людини.
Узагальнений ризик - див. ризик.
Фаза аварії:
рання (гостра) - фаза комунальної аварії тривалістю від
декількох годин до одного-двох місяців після початку аварії, яка
включає такі події:
газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивного
матеріалу з аварійного джерела;
повітряний перенос і інтенсивну наземну міграцію
радіонуклідів;
радіоактивні опади та формування радіоактивного сліду;
йодна - період ранньої фази аварії при наявності значних
викидів радіоізотопів йоду, протягом якого існує загроза
надходження в організм людини цих радіонуклідів інгаляційно та з
продуктами харчування і, як наслідок, загроза значного опромінення
щитовидної залози осіб з населення;
середня (фаза стабілізації) - фаза комунальної аварії, яка
починається через один-два місяці та закінчується через 1-2 роки
після початку радіаційної аварії, на якій відсутні (через
радіоактивний розпад) короткоіснуючі осколочні радіоізотопи телуру
140 140
і йоду, Ba + La, але у формуванні гамма-поля зростає роль
95 95 134 136 137
Zr + Nb, ізотопів рутенію і церію, Cs, Cs і Cs.
Основними джерелами внутрішнього опромінення на середній фазі
134 136 137
аварії як правило є радіоізотопи цезію ( Cs, Cs, Cs) і
89 90
стронцію ( Sr, Sr), які надходять з продуктами харчування,
виробленими на радіоактивно-забруднених територіях;
пізня (фаза відновлення) - фаза комунальної аварії, що
починається через 1-2 роки після початку аварії, коли основним
137
джерелом зовнішнього опромінення є Cs у випадіннях на ґрунт, а
137 90
внутрішнього - Cs і Sr у продуктах харчування, які
виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях.
Характеристичне випромінювання - див. випромінювання.
Хронічне опромінення - див. опромінення.
Шкода - поняття, що застосовується для характеристики прямих
радіаційних утрат (детерміністичні та стохастичні ефекти), які
безпосередньо стосуються здоров'я людини.
Щільність забруднення - (питома поверхнева активність, A) -
активність даного радіонукліда на даній поверхні площею S:
A
(сігма) = ---
S
Одиниця вимірювання - бекерель на квадратний метр
(Бк * м(-2).
Ядерний матеріал - матеріал, який здатний розщеплюватися за
схемою ланцюгової реакції за спеціальних технологічних умов
(наприклад, плутоній-239, уран, збагачений ізотопами
урану-235, -233 тощо).
Ядерні установки - об'єкти з виробництва ядерного палива,
ядерні реактори, включаючи критичні та підкритичні складання;
дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і
установки із збагачення ядерних матеріалів, а також установки з
переробки відпрацьованого ядерного палива і сховища
відпрацьованого палива.
1.14. Нормативна база:
1.14.1. Закон України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ).
1.14.2. Закон України "Про використання ядерної енергії та
радіаційну безпеку" ( 39/95-ВР ).
1.14.3. Закон України "Про дозвільну діяльність у сфері
використання ядерної енергії" ( 1370-14 ).
1.14.4. Закон України "Про поводження з радіоактивними
відходами" ( 255/95-ВР ).
1.14.5. Закон України "Про захист людини від впливу
іонізуючого випромінювання" ( 15/98-ВР ).
1.14.6. Закон України "Про видобування і переробку уранових
руд" ( 645/97-ВР ).
1.14.7. Закон України "Про захист прав споживачів"
1.14.8. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002
N 1218 "Про затвердження Положення про державну
санітарно-епідеміологічну службу України".
1.14.9. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.99
N 1109 ( 1109-99-п ) "Про затвердження Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні".
1.14.10. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2000
N 1782 "Про затвердження Порядку ліцензування
окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії".
1.14.11. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2002
N 1544 "Про затвердження переліку робіт і послуг у
сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення, які виконуються і надаються за плату".
1.14.12. Постанова Головного державного санітарного лікаря
України від 01.12.97 N 62 "Про введення в дію
Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки
України" (далі - НРБУ-97).
1.14.13. Постанова Головного державного санітарного лікаря
України від 12.07.2000 N 116 "Про затвердження значень гігієнічних
нормативів "Норми радіаційної безпеки України, доповнення:
Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення"
(далі - НРБУ-97/Д-2000).
1.14.14. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від
09.10.2000 N 247 ( z0004-01 ) "Про затвердження Тимчасового
порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи",
зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за
N 4/5195.
1.14.15. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від
19.11.2002 N 420 ( z0960-02 ) "Про затвердження Положення про
державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони
здоров'я України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України
06.12.2002 за N 960/7248.
1.15. Умовні позначення:
A - активність (радіоактивність);
ingest
ALI - допустиме надходження радіонукліда через органи
травлення;
inhal
ALI - допустиме надходження радіонукліда через органи
дихання;
d - аеродинамічний діаметр;
ae
DL - ліміт дози (ефективної чи еквівалентної);
DL - ліміт ефективної дози;
E
DL - ліміт еквівалентної дози зовнішнього опромінення
extrim
кистей та стоп;
DL - ліміт еквівалентної дози зовнішнього опромінення
lens
кришталику ока;
DL - ліміт еквівалентної дози зовнішнього опромінення
skin
шкіри;
DL - максимальний ліміт ефективної дози за календарний рік
max
(50 мЗв);
Е - ефективна доза;
.
E - потужність ефективної дози зовнішнього опромінення;
ext
E - ефективна доза зовнішнього опромінення;
ext
Н - річна еквівалентна доза зовнішнього опромінення для
lens
кришталика ока;
Н - річна еквівалентна доза зовнішнього опромінення для
skin
шкіри;
Н - річна еквівалентна доза зовнішнього опромінення для
extrim
кистей і стоп;
ingest
PC - допустима концентрація радіонукліда в питній воді;
В
inhal
PC - допустима концентрація радіонукліда в повітрі.
1.16. Основні радіологічні одиниці:
Бекерель (Бк) - одиниця активності в системі СІ.
Один бекерель дорівнює одному ядерному перетворенню в
секунду або приблизно 0,027 нКі.
Грей (Гр) - одиниця поглиненої дози іонізуючого
випромінювання в системі СІ. Позасистемна одиниця - рад.
1 Гр = 100 рад = 1 Дж * кг(-1).
Зіверт (Зв) - одиниця еквівалентної та ефективної дози в
системі СІ. Позасистемна одиниця - бер. 1 Зв = 100 бер.
( Розділ 2 скасовано на підставі Розпорядження КМ N 317-р від 08.04.2025 )
3. Порядок видачі Санітарного паспорта
3.1. Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
Санітарний паспорт є формою дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України на виконання робіт з ДІВ і засвідчує виконання вимог санітарного законодавства щодо забезпечення протирадіаційного захисту персоналу в робочих приміщеннях і на робочих місцях, а також щодо захисту населення від діяльності з ДІВ. Форма та вказівки із заповнення Санітарного паспорта наведені у додатку 1.
3.2. У випадку прийняття закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України позитивного рішення про необхідність здійснення та обсяг запобіжного або поточного санітарного нагляду заявник подає до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України заяву про розгляд питання щодо видачі Санітарного паспорта. До заяви додаються документи у відповідності з додатком 2. Термін розгляду документації, необхідної для видачі Санітарного паспорта, - 2 місяці. Після закінчення цього терміну заявник отримує Санітарний паспорт або мотивовану відмову в його отриманні.
3.3. Будь-яка фізична чи юридична особа, яка подає заяву на видачу Санітарного паспорта, повинна надати закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України документацію, необхідну для обґрунтування заяви, за переліком, визначеним у додатку 2, і до отримання Санітарного паспорта:
утриматись від здійснення будь-якого виду діяльності, зазначеного у пункті 1.9. Правил;
здійснити оцінку характеру, величини та ймовірності опромінення від ДІВ, що планується до використання, та прийняти всі необхідні заходи для забезпечення захисту та безпеки як професіоналів, так і населення.
3.4. Будь-яка фізична чи юридична особа, яка відповідає за будь-яке джерело випромінювання, що призначене для використання в цілях медичного опромінення, включає в заяву на отримання Санітарного паспорта:
підтвердження про кваліфікацію в галузі радіаційного захисту осіб, які займаються медичною практикою;
підтвердження того, що призначати медичне опромінення з використанням дозволеного джерела будуть мати право тільки особи, зазначені в заяві.
3.5. При розгляді заяви про видачу Санітарного паспорта на здійснення діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України можуть попередньо прийняти рішення про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи поданих документів або об'єктів відповідно до встановленого порядку (наказ МОЗ України від 09.10.2000 N 247 "Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи", зареєстрований Міністерством юстиції України 10.01.2001 за N 4/5195).
3.6. Санітарний паспорт видає заклад державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, яка має радіологічний відділ чи підрозділ, який здійснює санітарний нагляд в галузі радіаційної безпеки.
3.7. Перед оформленням Санітарного паспорта підприємство в цілому, а також окремі його приміщення чи установки, де плануються роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, у тому числі сховища джерел, мають бути прийняті комісією (далі - Комісія), до складу якої повинні входити представники державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
3.8. Комісія встановлює:
відповідність прийнятого об'єкта проектові, вимогам санітарних норм і правил;
забезпечення необхідних і достатніх умов радіаційної безпеки персоналу та населення як під час нормальної експлуатації джерел, так і у випадку проектної аварії;
можливість прийняття позитивного рішення щодо видачі дозволу на введення в експлуатацію об'єкта та/або отримання джерела.
3.9. Комісія складає акт прийняття підприємства в експлуатацію, у якому для кожного приміщення, ділянки, території вказуються характеристики джерел і види робіт з ними, у тому числі:
під час роботи з відкритими джерелами: радіонуклід, сполуки, їх агрегатний стан, активність на робочому місці, річне надходження, клас робіт, дозволених у даному приміщенні, на ділянці, території;
при роботі з закритими джерелами: радіонуклід, вид джерела, максимальна активність джерела, допустима кількість джерел на робочому місці та їхня сумарна активність;
при роботі з пристроями, що генерують іонізуюче випромінювання: тип пристрою, вид, енергія та інтенсивність іонізуючого випромінювання, що генерується, та/або прискорювальна напруга, сила струму, потужність, максимально допустима кількість одночасно працюючих пристроїв і кількість пристроїв, розміщених в одному приміщенні, на ділянці, території;
під час інших робіт із джерелами (робота з ядерними реакторами, генераторами радіонуклідів, радіоактивними відходами та з іншими джерелами випромінювання із змішаними або не строго визначеними радіаційними характеристиками) - вид джерела, його радіаційні характеристики: нуклідний склад, потужність, вид, енергія та інтенсивність випромінювання.
Для всіх робіт зазначаються їхній характер, умови обмеження, а також засоби забезпечення протирадіаційного захисту персоналу і населення, фізичного захисту джерела.
3.10. Термін дії Санітарного паспорта зазначається в ньому і не може перевищувати п'яти років. Заклад державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, що видав Санітарний паспорт, здійснює санітарний нагляд та контроль за дотриманням умов Санітарного паспорта, переліку дозволених у ньому робіт.
3.11. Санітарне обстеження підприємства, що функціонує, здійснюється з метою перевірки дотримання санітарного законодавства, у результаті чого складається відповідний акт санітарного обстеження, на підставі якого приймається рішення про можливість продовження робіт із джерелом на підприємстві в рамках, передбачених Санітарним паспортом, а за необхідності - із внесенням відповідних змін і доповнень до Санітарного паспорта.
4. Дотримання умов Санітарного паспорта
4.1. Будь-яка фізична чи юридична особа, що отримала Санітарний паспорт, несе відповідальність згідно із чинним законодавством за підготовку та здійснення технічних і організаційних заходів, необхідних для забезпечення встановлених санітарним законодавством вимог і регламентів радіаційної безпеки, у зв'язку з функціонуванням того джерела, для якого отриманий Санітарний паспорт.
4.2. Будь-яка фізична чи юридична особа, що отримала Санітарний паспорт, зобов'язана повідомляти заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України про свій намір унести зміни до будь-якої практичної діяльності, включаючи зміну типів джерел, зазначених в Санітарному паспорті, у всіх випадках, навіть коли передбачається, що ці зміни не змінюють рівень радіаційного захисту і безпеки. Внесення подібних змін дозволяється тільки після відповідного письмового дозволу установ державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
4.3. Після закінчення терміну дії Санітарного паспорта роботи з ДІВ повинні бути припинені, за виключенням діяльності щодо підтримки радіаційної безпеки.
4.4. За необхідності продовження робіт з ДІВ і після закінчення терміну дії Санітарного паспорта будь-яка фізична чи/та юридична особа повинна не менше ніж за 6 місяців до кінця цього терміну направити повідомлення і подати відповідні документи до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України для прийняття рішення про:
продовження терміну дії наявного Санітарного паспорта, якщо ДІВ і умови проведення робіт із ними залишилися попередніми;
видачу нового Санітарного паспорта, якщо умови проведення робіт з ДІВ змінилися.
4.5. Роботи з ДІВ дозволяються тільки в приміщеннях, зазначених у Санітарному паспорті підприємства. Проведення робіт, не пов'язаних із застосуванням ДІВ, у цих приміщеннях допускається тільки тоді, коли вони є частиною єдиного технологічного процесу і передбачені в Санітарному паспорті. На дверях кожного такого приміщення повинне бути вказане його призначення, клас здійснюваних у ньому робіт з відкритими радіоактивними речовинами та знак радіаційної небезпеки (додаток 3).
4.6. Санітарним паспортом може бути передбачена можливість роботи з ДІВ поза приміщеннями, щодо яких виданий Санітарний паспорт.
4.7. У разі порушення вимог Правил заклад державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України може призупинити роботу з ДІВ на підприємстві та анулювати Санітарний паспорт до закінчення терміну його дії.
4.8. Після припинення використання або закінчення проектного терміну експлуатації радіонуклідні джерела повинні передаватися у встановленому порядку підприємствам-виробникам або відповідним спеціалізованим підприємствам, у тому числі за необхідності підприємствам, які здійснюють поводження з радіоактивними відходами.
( Пункт 4.8 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 1676 від 03.11.2025 )
5. Санітарний нагляд, радіаційний контроль, радіаційний моніторинг
5.1. Санітарний нагляд за забезпеченням радіаційної безпеки - здійснення МОЗ України функцій державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки у межах компетенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.99 N 1109 "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" (із змінами та доповненнями).
Державний санітарний нагляд за забезпеченням радіаційної безпеки здійснюється радіологічними підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
5.2. Будь-яка юридична та фізична особа в ситуаціях опромінення працівників у рамках практичної діяльності всю документацію (інструкції, положення, програми, регламенти) щодо порядку, структури, обсягу, засобів контролю стану радіаційної безпеки узгоджує із закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
5.3. У ситуації хронічного опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження відповідальними за здійснення контролю стану радіаційної безпеки є:
керівники підприємств, установ - в умовах виробничої діяльності, включаючи навчальні приміщення на виробництві, а також у зв'язку з вимогами щодо виконання радіаційно-гігієнічних регламентів на продукцію, що випускається;
керівники та посадові особи виконавчої влади - в лікувально-оздоровчих, санаторно-курортних, дитячих дошкільних та шкільних установах, вищих навчальних закладах державної форми власності;
керівники установ - для відповідних установ інших форм власності;
керівники та посадові особи виконавчої влади і організацій, які планують та реалізують заходи з обмеження опромінення в ситуації аварійного та хронічного опромінення, - в житлових приміщеннях, громадських будівлях на територіях населених пунктів.
5.4. Основою контролю стану радіаційної безпеки в умовах практичної діяльності є дозиметричний контроль на підприємстві.
5.5. Особливою формою контролю, що здійснюється в інтересах поточного санітарного нагляду, є моніторинг радіаційного стану - вимірювання активності чи випромінювання з метою вивчення, оцінки, прогнозування радіаційної ситуації, виявлення випадків порушення санітарного законодавства, розробки заходів, спрямованих на запобігання, усунення або зменшення можливого негативного впливу іонізуючого випромінювання на здоров'я людини (населення).
5.6. На об'єктах, що не мають достатнього досвіду здійснення контролю та моніторингу та/або не мають необхідного обладнання та власних кваліфікованих спеціалістів для здійснення цих функцій, дозволяється виконання цих робіт силами залучених кваліфікованих спеціалістів та/або організацій, що мають достатню приладово-методичну базу для їх виконання та мають право на проведення цього виду діяльності.
5.7. З метою контролю якості та обсягів здійснюваних моніторингових досліджень, організації баз даних, інформування органів виконавчої влади всіх рівнів, громадських організацій та громадян про радіаційний стан та дози опромінення населення в різних умовах їх життєдіяльності, а також з метою забезпечення своєчасного реагування на зафіксовані випадки порушення санітарного законодавства всі підприємства, установи та організації, що беруть участь у моніторингових роботах, зобов'язані надавати отримані результати вимірювань територіальним закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України щомісяця за їх запитом.
5.8. У разі виявлення будь-яким учасником моніторингових робіт, включаючи відомчі служби контролю, порушень санітарного законодавства (перевищень гігієнічних регламентів) повідомлення про це повинне бути направлене до територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України для оцінки ситуації, підготовки рекомендацій з покращення радіаційного стану, реалізації заходів для припинення порушень санітарного законодавства.
5.9. Усі зразки (проби), що вимірювались та не потребують спеціальних умов зберігання (ґрунт, зола, вода, фільтри), мають зберігатися в лабораторії організації, яка здійснювала радіаційний моніторинг, не менше 2 місяців після відправлення результатів їх вимірювань до територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України і за необхідності надаватися їй за першою вимогою для повторних аналізів (вимірювань). Журнали, протоколи відбору зразків та результатів вимірювань чи інші документи, що підтверджують методичні, юридичні та інші аспекти здійснення моніторингових робіт, їх обсяги та результати, мають зберігатися не менше 1 року та аналогічно надаватися за запитом державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України для контролю.
5.10. У разі виявлення аномальних результатів вимірювань (високих за активністю або не очікуваних за виявленим радіонуклідним складом) вимірювальні зразки та/або опис місця виявлення аномальних результатів з результатами одразу подаються до територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Остання повинна здійснити:
повторні вимірювання в місці виявлення аномальних результатів або зразків;
оцінку результатів вимірювань;
у встановленому порядку провести розслідування причин їх виникнення;
у випадку необхідності дати рекомендації з реалізації заходів до приведення радіаційної ситуації у відповідність до вимог санітарного законодавства.
6. Загальні вимоги до контролю за реалізацією основних принципів радіаційної безпеки
6.1. Контроль виправданості запропонованих нових об'єктів та технологій або об'єктів і технологій, що реконструюються, а також нових конструктивних рішень та таких, що модифікуються, здійснюється в порядку запобіжного санітарного нагляду на стадіях планування та проектування практичної діяльності з радіаційно-ядерними технологіями.
6.2. Проектні рішення можуть кваліфікуватися як виправдані, якщо показано, що промисловий об'єкт з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією, який проектується або реконструюється, буде виробляти продукцію, користь якої у вартісному або іншому вираженні заздалегідь перевищує шкоду, виражену в такій же формі, з урахуванням витрат на протирадіаційний захист, зумовлену поточним і потенційним опроміненням людей та радіоактивним забрудненням навколишнього середовища у зв'язку з функціонуванням об'єкта.
6.3. Щодо медичної практики виправданість нових лікувально-діагностичних радіологічних процедур визначається лише профільними медичними установами та закладами, що уповноважені МОЗ України для підготовки подібних експертних рішень.
6.4. Виправданість контрзаходів під час втручань в умовах радіаційних аварій та під час хронічного опромінення визначена системою правил та критеріїв, що встановлені Нормами радіаційної безпеки України.
6.5. У разі виникнення аварійної ситуації заходи, спрямовані на відновлення контролю над джерелом, мають вживатись в обов'язковому порядку, тобто подібні дії розглядаються як безумовно виправдані.
6.6. Виконання принципу неперевищення контролюється в рамках і запобіжного, і поточного санітарного нагляду.
На стадії запобіжного санітарного нагляду контролюються:
неперевищення значень лімітів доз опромінення персоналу та населення;
неперевищення проектних імовірностей критичних подій, відповідних референтних значень характеристик потенційного опромінення;
неперевищення значень інших, похідних від проектних доз, допустимих рівнів радіаційних характеристик.
На стадії поточного санітарного нагляду контролюються:
неперевищення значень лімітів доз опромінення персоналу і населення;
неперевищення значень допустимих викидів і скидів, установлених для підприємства;
неперевищення значень контрольних рівнів, установлених на підприємстві.
6.7. Принцип оптимізації зобов'язує знижувати дози поточного опромінення персоналу та населення, в тому числі колективні, а також імовірності критичних подій та доз потенційного опромінення, що викликаються ними, настільки, наскільки цього можна досягти з урахуванням соціальних та економічних факторів. При цьому оптимізація протирадіаційного захисту повинна здійснюватись:
в області значень проектних доз поточного опромінення, що лежать нижче відповідних лімітів доз на персонал і дозових квот для населення;
в області значень проектних доз потенційного опромінення, що лежать нижче встановлених регламентів.
6.8. В умовах втручання принцип оптимізації повинен застосовуватись у діапазоні доз, які відвертають та які знаходяться нижче рівня безумовної виправданості, але вище нижньої межі виправданості.
6.9. Одним із основних інструментів реалізації принципу оптимізації в умовах практичної діяльності на кожному конкретному підприємстві є встановлення системи контрольних рівнів різних показників радіаційної обстановки.
6.10. У разі виявлення порушень санітарного законодавства та Правил застосовуються заходи, передбачені статтею 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
7. Звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства
7.1. Будь-яка юридична чи фізична особа, яка планує роботи з радіоактивними речовинами та ДІВ, як об'єктами санітарного нагляду, надає закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України Звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства (далі - ЗВСЗ). При поданні на узгодження допроектної та проектної документації ЗВСЗ розглядається державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України як складова частина проектної (допроектної) документації.
ЗВСЗ направляється закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України також при запуску (здаванні в експлуатацію) новозбудованого чи реконструйованого радіаційно-ядерного об'єкта та при поданні заяви на видачу Санітарного паспорта.
Будь-яка юридична чи фізична особа, яка здійснює роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючого випромінювання, як об'єктами санітарного нагляду, надає закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України Щорічний звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства (далі - Щорічний ЗВСЗ).
7.2. З метою узагальнення радіаційних характеристик окремого об'єкта або території, а також для оцінки стану протирадіаційного захисту персоналу і населення вводяться "Радіаційно-гігієнічний паспорт підприємства" (додаток 4) і "Радіаційно-екологічний паспорт території" (додаток 5). "Радіаційно-гігієнічний паспорт підприємства" є обов'язковим для всіх підприємств I і II категорії, а з числа підприємств III категорії - тільки для тих, де здійснюється робота з відкритими джерелами.
8. Загальні вимоги до заходів із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності
8.1. Необхідний рівень протирадіаційного захисту персоналу підприємств забезпечується:
радіаційно-гігієнічними та організаційно-технічними заходами для забезпечення умов праці, що відповідають вимогам чинного законодавства України, норм радіаційної безпеки та Правил;
обмеженням у встановленому порядку допуску до роботи з ДІВ осіб у залежності від їхнього віку, статі та стану здоров'я;
достатністю захисних бар'єрів, включаючи фактори, що лімітують відстань до джерела і час роботи з ним;
достатньою надійністю і безвідмовністю конструкцій, механізмів, інших засобів та систем, що забезпечують низькі проектні рівні ймовірності критичних подій, щодо джерел потенційно опромінюючих;
системою підготовки і підтримки досить високої кваліфікації персоналу і дотриманням правил роботи з джерелом;
забезпеченням персоналу лікувально-профілактичними засобами захисту від опромінення;
організацією системи інформування про радіаційний стан;
установленням контрольних рівнів;
організацією і здійсненням радіаційного контролю, що відповідає вимогам Правил та інших профільних санітарних правил;
плануванням і проведенням ефективних заходів щодо захисту персоналу у випадку загрози і під час виникнення радіаційної аварії.
8.2. Необхідний рівень протирадіаційного захисту населення забезпечується:
радіаційно-гігієнічними умовами проживання, що відповідають вимогам чинного санітарного законодавства;
встановленням системи квот на опромінення від окремих джерел;
наявністю санітарно-захисної зони (далі - СЗЗ) і зони спостереження (далі - ЗС);
введенням контрольних рівнів (далі - КР);
організацією і здійсненням радіаційного контролю;
ефективністю планування і вжиття заходів з протирадіаційного захисту під час виникнення радіаційної аварії;
виконанням вимог щодо зниження доз і ризиків, пов'язаних із джерелами потенційно опромінюючими.
8.3. Заходи з протирадіаційного захисту персоналу і населення повинні враховувати вплив усіх можливих шляхів опромінення і ДІВ, що регламентовані чинним санітарним законодавством.
9. Загальні вимоги до проектування, розміщення і організації роботи підприємств із радіаційно-ядерними технологіями
9.1. Проектування
9.1.1. Під час проектування підприємств із технологіями, що використовують джерела іонізуючих випромінювань, повинні бути передбачені всі необхідні заходи, що забезпечують такий рівень радіаційної безпеки персоналу і населення, який випливає з вимог санітарного законодавства України.
9.1.2. Допроектна документація, у тому числі концептуальний проект, техніко-економічне обґрунтування проекту, у частині, що стосується радіаційного захисту персоналу і населення, повинна містити:
обґрунтування виправданості запланованої практичної діяльності;
докази дотримання принципу неперевищення дозових лімітів (у тому числі - попередні оцінки доз опромінення) персоналу і населення;
докази дотримання принципу оптимізації в запропонованих проектних рішеннях.
Ці відомості повинні бути зазначені у ЗВСЗ.
9.1.3. Проектна документація повинна містити необхідну і достатню інформацію, розрахунки, обґрунтування, зведення, що стосуються:
радіаційних характеристик джерел;
геометричних параметрів джерел у системі "джерело - захист";
методів розрахунку радіаційно-гігієнічних характеристик або посилання на відповідні методики, погоджені з МОЗ України;
доказів дотримання принципу неперевищення дозових лімітів персоналу і населення;
доказів дотримання принципу оптимізації у запропонованих проектом конструктивно-технологічних рішеннях;
характеристик проектної радіаційно-дозиметричної обстановки в приміщеннях підприємства і навколишньому середовищі;
проектних значень викидів і скидів;
характеристик засобів, що застосовуються для очистки технологічних середовищ, газо-аерозольних і рідких відходів;
характеристик систем поводження з твердими і рідкими радіоактивними відходами;
значень проектних індивідуальних доз поточного і потенційного опромінення персоналу;
значень проектних колективних доз опромінення персоналу;
заходів з дезактивації приміщень і обладнання в зоні можливого забруднення під час роботи з відкритими джерелами;
проекту системи дозиметричного контролю, включаючи програму дозиметричного контролю і ті елементи системи, які спрямовано на запобігання потенційному опроміненню персоналу (наприклад, блокування дверей, пристрої сигналізації);
засобів індивідуального захисту персоналу, що застосовуються під час різних видів робіт із джерелами, а також під час виникнення аварій, і обґрунтування необхідності цих засобів;
вихідних даних, що включають перелік можливих радіаційно-ядерних аварій, сценарії їхнього розвитку, розрахунки доз потенційного опромінення та план заходів щодо захисту персоналу, населення і навколишнього середовища у випадку радіаційної аварії, у тому числі позапроектної аварії;
обґрунтування розмірів СЗЗ і ЗС або обґрунтування можливості функціонування підприємства без СЗЗ і ЗС.
Зазначені відомості повинні бути зазначені у ЗВСЗ.
9.1.4. Проектування захисту від опромінення персоналу, включаючи захист персоналу, який відвідує бокси і приміщення періодично або під час проведення ремонтних робіт, необхідно здійснювати з 2-кратним запасом на проектування за річною ефективною та еквівалентною дозами поточного і потенційного опромінення.
9.1.5. Проектна сумарна доза зовнішнього і внутрішнього поточного опромінення персоналу не повинна перевищувати ліміту дози, встановленого для персоналу, а для населення - квоти ліміту дози, встановленої для даного підприємства.
9.1.6. Під час проектування захисту слід враховувати:
призначення приміщень, території та місце їх розташування;
категорії осіб, які опромінюються, і запланований час їх перебування в зоні опромінення;
наявність інших джерел, що впливають на персонал;
перспективне збільшення активності або інтенсивності джерел, що застосовуються;
радіаційну стійкість матеріалів і апаратури;
сорбцію радіоактивних речовин конструкційними матеріалами.
9.1.7. Передпроектна і проектна документація повинна розглядати радіаційну безпеку персоналу і населення на всіх фазах життєвого циклу підприємства або виробництва:
під час будівництва і монтажу обладнання;
за нормальної експлуатації;
під час розширення або інтенсифікації виробництва;
під час зняття з експлуатації;
під час можливих позаштатних і аварійних ситуацій на кожній із цих фаз.
9.2. Категорії підприємств і об'єктів
9.2.1. Категорія установи, підприємства, об'єкта, що застосовує радіаційно-ядерні технології або використовує ДІВ, визначається ступенем потенційної небезпеки для населення в проектному режимі та у випадку виникнення радіаційної аварії.
9.2.2. При встановленні потенційної небезпечності підприємства або об'єкта враховується можливість опромінення персоналу та населення внаслідок радіаційної аварії на цьому підприємстві або об'єкті.
9.2.3. Установлюються три категорії підприємств і об'єктів.
9.2.4. До категорії I належать підприємства, на яких під час їх роботи чи аварії є можливим радіаційний вплив на населення. До них належать АЕС, установи, що мають промислові та дослідницькі ядерні реактори, транспортні ядерні установки, критичні складання, підприємства з видобутку і переробки уранових руд, а також радіохімічні виробництва, підприємства з переробки ядерних матеріалів, підприємства з переробки і захоронення радіоактивних відходів.
9.2.5. До категорії II належать підприємства та об'єкти, на яких радіаційний вплив обмежується СЗЗ. До цієї категорії належать установи, що мають прискорювачі протонів і інших важких частинок, а також електронів з енергією більше 25 МеВ, потужні гамма-установки, підприємства з виробництва виробів із незбагаченого урану, пункти захоронення і переробки низькоактивних відходів, підприємства з видобутку і переробки кольорових і рідкісних металів, видобутку нафти і газу, деякі підприємства з виробництва мінеральних добрив.
9.2.6. До категорії III належать підприємства та об'єкти, на яких радіаційний вплив обмежується територією або приміщенням, де проводяться роботи з ДІВ. До цієї категорії належать установи, що мають гамма-терапевтичні установки, лабораторії та відділення радіонуклідної діагностики і терапії, стаціонарні гамма-дефектоскопічні установки, прискорювачі електронів з енергією менше 25 МеВ, а також лабораторії радіонуклідної діагностики, радонові лабораторії, рентгенотерапевтичні та рентгенодіагностичні кабінети, включаючи флюорографічні, відділення радонотерапії.