• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Правил охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба

Державний комітет України з нагляду за охороною праці  | Наказ, Правила від 06.12.2004 № 268 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України з нагляду за охороною праці
  • Тип: Наказ, Правила
  • Дата: 06.12.2004
  • Номер: 268
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України з нагляду за охороною праці
  • Тип: Наказ, Правила
  • Дата: 06.12.2004
  • Номер: 268
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
13.4.16. Вмикання і вимикання установок дозволяється працівникам, які обслуговують тварин і мають I групу з електробезпеки.
13.4.17. Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях повинні відповідати "Санитарным нормам ультрафиолетового излучения в производственных помещениях" N 4557-88, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР 1988 року (ДНАОП 0.03-3.17-88).
13.4.18. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) та фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.
13.4.19. Підлога з електрообігрівом у тваринницьких приміщеннях повинна виконуватися згідно з проектною документацією та відповідати вимогам ПУЭ.
Догляд за бугаями та взяття сперми
13.4.20. Прив'язувати бугаїв-плідників у стійлах необхідно міцною двосторонньою прив'яззю - ланцюгом із катаного дроту діаметром 8 мм або інших рівноміцних матеріалів. Прив'язь має бути достатньо вільною, щоб вона не заважала тварині лягати. Під металевий ланцюг ошийника необхідно підкладати ремінь.
13.4.21. Ланцюговий елемент прив'язі потрібно з'єднувати з ошийником за допомогою карабіна з автоматичною заскочкою.
13.4.22. Кожний бугай, призначений для відтворення стада, повинен мати металеве кільце, встановлене у 9-11-місячному віці в носову перегородку. Кільце фіксується у верхньому положенні до налобного ременя.
13.4.23. На прогулянку бугаїв виводять на поводу і обов'язково за допомогою палиці-водила довжиною не менше 2 м із карабіном, яким їх чіпляють за носове кільце. Не допускається одночасне виведення на прогулянку бугаїв і корів.
13.4.24. Для бугаїв необхідно обладнувати майданчики з механічними пристроями для примусового водіння.
13.4.25. У бугаїв-плідників у молодому віці необхідно проводити видалення рогів. Бугаям із злим норовом необхідно надівати наочники прямокутної форми, виготовлені із шкіри розміром 30 х 40 см, а при наявності рогів - прикріплювати на них дерев'яні пластинки. Виводити таких бугаїв необхідно на розв'язках двом скотарям.
13.4.26. На вигульних двориках дозволяється вигулювати на прив'язі лише одного бугая. Для виведення бугая з індивідуального дворика скотар повинен не заходячи у дворик зачепити бугая палицею-водилом за носове кільце і тільки після цього відчепити карабін прив'язі та відчинити випускні двері.
13.4.27. Чистити та мити бугаїв можна лише після фіксації їх на короткій прив'язі. При цьому тваринам дають невелику кількість корму та уважно спостерігають за їх поведінкою під час чищення.
13.4.28. Під час чищення годівниць і роздавання корму голову бугая необхідно фіксувати ланцюгом із карабіном (скотар при цьому повинен знаходитися у кормовому проході).
13.4.29. Перед привчанням бугая до нових працівників його потрібно кілька днів утримувати на зменшеному раціоні.
13.4.30. У разі виявлення у бугая негативної реакції щодо скотаря, який його доглядає, скотар повинен замінити свій спеціальний одяг. Якщо це не допомагає, необхідно доручити доглядати цього бугая іншому скотарю з цього приміщення і при цьому додатково вивчити характер поведінки бугая.
Усі плідники виявляють негативну реакцію на різкі запахи (наприклад алкоголю) та одяг червоного, білого або яскравого кольору.
13.4.31. Для усунення розвинутої буйної поведінки бугая необхідно перевести його на нове місце. У нових умовах розвинутий рефлекс затухає.
13.4.32. Технікам штучного осіменіння та працівникам, що постійно доглядають бугаїв, не дозволяється бути присутніми під час проведення болісних для бугая профілактичних і лікувальних процедур, а також під час розчищення ратиць, обрізування рогів, вставлення носових кілець тощо.
13.4.33. Сперму від бугаїв беруть у спеціальному приміщенні (манежі) із станком, який захищає працівників від травмування.
Зберігання та перевезення сперми
13.4.34. Пункти штучного осіменіння (приміщення, де зберігається заморожена сперма, ведеться технологічна робота з нею та штучне осіменіння корів і телиць) будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, з обов'язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопроводом, вентиляцією (примусовою або природною), бактерицидними лампами і дезбар'єром.
13.4.35. Усі приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в чистоті та належному порядку. У приміщенні не повинно бути мух. Не дозволяється вхід до пункту стороннім особам.
13.4.36. Щоденно після закінчення роботи необхідно прибирати всі приміщення, мити станки та підлогу.
13.4.37. Під час роботи з посудинами Дьюара необхідно виконувати вимоги експлуатаційної документації та Інструкції із штучного осіменіння корів і телиць, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 01.08.2001 за N 230, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.10.2001 за N 852/6043.
13.4.38. При роботі з кріогенним обладнанням слід виконувати такі вимоги:
посудини Дьюара встановлювати не ближче 1 м від нагрівальних приладів;
не допускати падіння посудин Дьюара, а також ударів по них;
горловини посудин повинні бути постійно закриті тільки пінопластовими кришками, які входять до комплекту посудин;
проводити контроль за накопичуванням кисню в рідині, що знаходиться в посудині, і своєчасно її видаляти при досягненні концентрації кисню 15%;
не видаляти збагачену киснем рідину з посудини Дьюара випаровуванням;
не заливати рідкий азот з домішками повітря і рідкого кисню;
під час транспортування цистерн і посудин Дьюара з рідким азотом на автомобілях та інших видах транспорту необхідно закріплювати їх для запобігання падіння та переміщення опорною поверхнею;
при появі на поверхні посудини інею, "снігової шуби" або при різкому підвищенні випаровування, що є наслідком втрати вакууму, слід рідкий азот вилити з посудини, а посудину поставити на відігрівання протягом 3-х діб у приміщення, куди заборонений доступ людей.
13.4.39. Під час роботи із замороженою спермою необхідно виконувати правила з безпеки праці відповідно до Інструкції із штучного осіменіння корів і телиць.
13.4.40. Під час розморожування сперми в скляних ампулах слід працювати в захисних окулярах або із запобіжним щитком.
13.4.41. Персонал, який працює з посудинами Дьюара і рідким азотом, повинен бути в халатах, захисних окулярах або щитках із органічного скла та рукавицях. Одяг має бути без кишень, штани - без манжет і закривати верх взуття, рукавиці - сухими та вільно одягатися на руки. Одяг слід підбирати за зростом і розміром, повністю заправляти та застібати.
13.4.42. Заливати рідкий азот у посудину Дьюара (коли температура всередині її відповідає температурі навколишнього середовища) слід повільно. Якщо азот заливають через гнучкий шланг діаметром 20 мм, тиск у транспортному резервуарі не повинен перевищувати 0,05 МПа (0,5 атмосфери). При цьому кінець гнучкого шланга повинен бути опущений до дна.
13.4.43. Заправляти посудини рідким азотом одному працівнику не дозволяється.
13.4.44. При втраті вакууму посудиною Дьюара (поява шару наморозі) рідкий азот виливають два працівники. Посудини необхідно відігрівати в ізольованих приміщеннях не менше ніж 3 доби.
13.4.45. Під час роботи в приміщенні, де можлива небезпека підвищеного вмісту азоту, працівників слід забезпечити справними ізолюючими протигазами.
У разі запаморочення внаслідок вдихання парів азоту потерпілого необхідно вивести з приміщення на свіже повітря.
13.4.46. У приміщенні, де заправляють і зберігають рідкий азот, використовувати відкритий вогонь не дозволяється.
Осіменіння корів і телиць
13.4.47. Безпека технологічних операцій, пов'язаних з процесом штучного осіменіння корів і телиць, повинна бути забезпечена відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, державного стандарту "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.3.002-75, СТ СЭВ 1728-89) та Інструкції із штучного осіменіння корів і телиць.
13.4.48. Відбирати тварин, які підлягають осіменінню, повинен персонал, навчений правилам безпеки праці.
13.4.49. Для відбору тварин для осіменіння при безприв'язному утриманні потрібно використовувати розколи.
13.4.50. Осіменіння тварин слід проводити на пунктах штучного осіменіння у спеціальних станках, обладнаних пристроєм для надійної фіксації тварини.
13.4.51. Для осіменіння корів і телиць на відгінних пасовищах потрібно мати для кожної череди пересувний пункт штучного осіменіння.
13.4.52. При мано- або ректоцервікальному способі осіменіння технік повинен працювати у спеціальних поліетиленових або гумових рукавичках.
13.5.53. Ректальне дослідження тварин слід проводити у станках з надійною фіксацією. Не допускається проведення ректальних досліджень через перегородки в станках, денниках та на прив'язі.
Прибирання, видалення, оброблення і зберігання гною.
13.4.54. Системи підготовки та використання гною повинні відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування Системи видалення, підготовки, обробки та використання гною, затверджених Міністерством сільського господарства України у 1994 році (ВНТП-СГіП-46-9.94).
13.4.55. При роботі з мобільними механізмами для прибирання гною необхідно виконувати такі вимоги:
прибирання гною у приміщеннях із безприв'язним утримуванням худоби проводять у відсутності тварин;
під час прибирання гною бульдозером швидкість руху повинна забезпечувати безпеку людей та тварин;
під час руху бульдозера проходом тракторист повинен стежити за тим, щоб на його шляху не було людей та тварин;
випускна труба трактора повинна бути обладнана іскрогасником. Після прибирання гною приміщення необхідно провітрювати до повного видалення вихлопних газів;
щоб уникнути перекидання тракторного агрегату під час вантаження гною з естакад, тракторист має стежити, щоб ніж бульдозера не висувався за край естакади, який повинен бути позначений тросом або мотузкою;
тракторний навантажувач, ковшовий або грейферний, під час вивантаження гною з гноєсховищ у транспортні засоби повинен стояти на рівному спланованому місці;
не допускається робота навантажувача на схилах, на яких неможливо виставити його у вертикальне положення домкратами;
перед початком роботи з вивантаження гною тракторист повинен переконатися, що колеса тракторного навантажувача встановлені на максимальну ширину, опорні лапи опущені та укріплені;
під час вивантаження гною із гноєсховища ковшовим або грейферним навантажувачем не допускається утворення козирків у місцях вивантаження;
переїзд тракторним навантажувачем на нове місце дозволяється після звільнення грейфера або ковша від гною.
13.4.56. При роботі із стаціонарними механізмами для видалення гною необхідно виконувати такі вимоги:
роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням і усуненням несправностей машин та обладнання, повинні проводитися після виключення двигуна і повної зупинки робочих органів;
на робочих місцях операторів, що обслуговують машини та обладнання, повинні бути вивішені інструкції з охорони праці;
у місцях над гнойовим каналом, де тимчасово зняли решітку, необхідно встановити огородження;
приямок гноєприймача похилого транспортера необхідно закрити щитом, а приводний агрегат обгородити перилами заввишки не менше 1,2 м;
проріз для похилого транспортера в холодний час року повинен закриватися щитом або фартухом із важкої тканини;
жолоби транспортера в проходах і біля воріт необхідно накривати перехідними щитами, що витримують навантаження транспортних засобів на переїзді та працівників із вантажем на переходах;
під час роботи транспортера не дозволяється впускати в приміщення або випускати з нього тварин;
включати транспортер у роботу повинен відповідальний за його експлуатацію, попередньо переконавшись у відсутності на ньому або в жолобі сторонніх предметів. Після цього він має подати умовний сигнал про пуск;
горизонтальний транспортер типу ТСН дозволяється включати після пуску похилого транспортера. Узимку перед пуском треба переконатися, що шкребки похилого транспортера не примерзли до кожуха. Для зменшення примерзання похилий транспортер повинен попрацювати 5 хвилин після виключення горизонтального транспортера;
регулювальні та ремонтні роботи, натягнення ланцюга, а також змащення поворотних зірочок необхідно виконувати після повної зупинки транспортера і вивішування біля пускових кнопок плакатів: "Не вмикати! Працюють люди".
Не дозволяється проводити натягнення ланцюга за допомогою прокручування вала електродвигуна.
13.4.57. Під час роботи на грейферних кранах-навантажувачах необхідно виконувати такі вимоги:
перед початком роботи оператор, що обслуговує електрифікований грейферний кран, зобов'язаний перевірити справність гальмового пристрою і кінцевого вимикача, відсутність пошкоджень та оголених ділянок на електрокабелі, надійність і справність запірного пристрою грейфера;
грейферним краном, призначеним для переміщення гною, не дозволяється переміщувати інші вантажі;
під час завантаження транспортного засобу водій зобов'язаний вийти з кабіни. Очікувати закінчення завантаження дозволяється за межами робочої зони;
перед початком завантаження транспортного засобу гноєм, а також перед зрушуванням із місця водій повинен переконатися, що в робочій зоні немає людей, після чого подати сигнал і почати рух;
гній видаляють і обробляють у системі, окремій від мереж каналізації господарсько-побутових стоків населеного пункту, а також виробничих та дощових стоків ферми.
13.4.58 Гноєсховища необхідно улаштовувати посекційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення.
13.4.59. При проведенні робіт у гноєнакопичувачах, каналізаційних колодязях, закритих ємкостях необхідно виконувати вимоги розділу 14 Правил.
13.4.60. Автоматичне дистанційне керування шиберними засувками каналів гноєвидалення повинно мати дублюючі засоби з ручним керуванням.
13.4.61. Пневмоустановка для видалення гною повинна експлуатуватися відповідно до експлуатаційної документації.
13.4.62. Під час знезаражування гною рідким аміаком необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства.
Перегін тварин
13.4.63. Згідно з вимогами Правил дорожнього руху для прогону стада автомобільними шляхами залучається така кількість погоничів, яка би забезпечувала рух тварин ближче до правого краю дороги.
13.4.64. Не дозволяється:
залишати тварин без нагляду на смузі відчуження дороги;
вести тварин дорогами з поліпшеним покриттям, якщо поруч є інші дороги;
переганяти тварин дорогами у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.
13.4.65. Для перегону тварин через річки та інші водні перешкоди необхідно вибирати брід неглибокий, із рівним дном, без коренів, корчів та каміння.
13.4.66. Через залізничні колії тварин необхідно переганяти у спеціально визначених місцях. У туман, дощ або темну пору доби тварин переводять на прив'язі не більше двох на одного погонича.
Випасання тварин
13.4.67. Перед вигоном тварин на пасовище роботодавець повинен забезпечити навчання обслуговуючого персоналу безпечним правилам утримання тварин на пасовищах, наданню першої долікарської допомоги, а також вмінню надавати першу ветеринарну допомогу тваринам.
13.4.68. Бугаїв та не кастрованих бичків на відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді з коровами та молодняком. Бугаїв м'ясних порід можна випасати у м'ясному стаді на пасовищах, віддалених від населених пунктів.
13.4.69. Для запобігання удару блискавки під час грози не допускається перебування працівників серед худоби або на відстані менше 15 м від стада, що знаходиться на відкритій місцевості.
13.4.70. У темну пору доби та в негоду на пасовищі повинні чергувати не менше як два пастухи.
Транспортування тварин
13.4.71. Для перевезення тварин використовують спеціалізовані автомобілі-скотовози або інші відповідно обладнані автомобілі.
13.4.72. Для проведення вантаження і вивантаження тварин розпорядженням роботодавця призначається особа, відповідальна за безпеку проведення робіт.
13.4.73. Вантаження і вивантаження тварин дозволяється тільки при наявності даних про стан здоров'я (хворі чи здорові) та особливості поведінки (спокійні чи такі, що б'ються). Перед початком робіт тварин оглядають працівники ветеринарної служби.
13.4.74. При вантаженні та вивантаженні тварин на території залізничних станцій, морських та річкових портів, м'ясокомбінатів та інших перевантажувальних пунктів обов'язково виконувати додаткові вимоги безпеки, встановлені підприємством, якому належить перевантажувальний пункт.
13.4.75. Перед початком роботи відповідальна особа повинна ознайомити працівників з технологічним обладнанням тваринницьких приміщень, маршрутами руху машин і тварин, з безпечними способами виконання операцій, з особливостями поведінки тварин.
13.4.76. Перед тим, як виганяти тварин із секцій та приміщень, двері приміщень потрібно повністю відкрити і зафіксувати, забезпечуючи вільний прохід тварин у напрямку до місця вантаження.
13.4.77. Виводити тварин і починати вантажити необхідно від найближчих до виходу з приміщення станків або секцій. В умовах прив'язного утримання телят та нетелів відв'язують і направляють на майданчик навантаження групами, а бугаїв, корів та бичків на відгодівлі - індивідуально.
13.4.78. Слід обережно поводитися з тваринами, над стійлами яких вивішені попереджувальні написи: "Обережно! Корова б'ється" тощо.
13.4.79. Тварин, яким необхідно проводити карантинну обробку, вантажать і вивантажують на спеціальних майданчиках.
13.4.80. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт місце проведення робіт, інвентар і засоби індивідуального захисту дезінфікують відповідно до ветеринарних вимог.
13.4.81. Вантаження, вивантаження і транспортування тварин повинні здійснювати працівники, які доглядають цих тварин, або особи, які мають навички роботи з ними та знайомі із технологією вантажно-розвантажувальних робіт.
13.4.82. Не дозволяється підганяти тварин гострими предметами, ріжучими або які колються, а також короткими палицями і гумовими шлангами.
Для підгону тварин необхідно використовувати довгий ремінний бич або електропоганялки.
13.4.83. При вантаженні та вивантаженні молодняку великої рогатої худоби потрібно використовувати батоги і палиці довжиною не менше ніж 2 м та електропоганялки. При вантаженні та вивантаженні дорослих тварин додатково необхідно використовувати недоуздки або міцні мотузки.
13.4.84. При вантаженні та вивантаженні бугаїв використовують ошийники з двома ланцюговими розв'язками-поводами, палицю-водило, закріплену за носове кільце.
13.4.85. Перед вантаженням тваринам із злим норовом необхідно ввести транквілізатори, якщо ці тварини не направляються на м'ясопереробку.
13.4.86. Розміщення тварин у скотовозах та в іншому спеціально обладнаному транспорті повинне забезпечувати:
стійкість тварин під час руху транспортного засобу;
безпеку працівників;
можливість застосування і нормальне функціонування засобів захисту та пожежної безпеки.
Молодняк розміщують безприв'язно, групами по 5-6 голів, з перегородками, а бугаїв і корів на прив'язі - головою в напрямку руху транспортного засобу. При транспортуванні бугаїв дозволяється перевозити тільки одну тварину.
13.4.87. При вантаженні не допускається:
грубе поводження з тваринами;
об'єднання тварин із різних секцій;
накопичення або зустрічний прогін тварин у проходах, дверних прорізах або біля них;
присутність сторонніх осіб і рух транспортних засобів у зоні руху тварин при вантаженні та розвантаженні;
перебування працівників у дверних прорізах під час руху тварин.
13.4.88. Транспортні засоби перед вантаженням необхідно звільнити від сторонніх предметів (цвяхів, дроту та ін.), а днище кузова посипати піском, тирсою, подрібненою соломою.
Металеве днище кузова слід застилати дерев'яними щитами.
13.4.89. Вантаження запасу кормів та підстілки в транспортний засіб необхідно проводити після вантаження тварин і лише при наявності спеціальних відсіків.
13.4.90. Вантаження тварин у транспортні засоби та розвантаження необхідно здійснювати при достатньому освітленні (природному або штучному) на спеціальних майданчиках.
13.4.91. Майданчики повинні бути обладнані розколами, прогонами, естакадами, міцними трапами з перилами, вагами та фіксаторами.
13.4.92. Рух транспортних засобів у місцях вантаження худоби організовується за схемою, затвердженою роботодавцем, з установленням відповідних дорожніх знаків, а у разі потреби - знаків, прийнятих на залізничному і водному транспорті. Під'їзд до вантажних майданчиків позначають добре видимими у будь-яку пору доби написами "В'їзд" та "Виїзд".
13.4.93. У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють естакади і напрямники руху тварин з огородженими проходами уздовж них для працівників, які обслуговують тварин.
Висота розташування проходу для працівників повинна становити 0,25-0,30 м від опорної поверхні проходу, ширина проходу для працівників - 0,8-1,0 м, висота перил - 1,0-1,1 м.
13.4.94. Висота естакади для вантаження повинна відповідати висоті днища кузова транспортного засобу. Підлога естакади вантажно-розвантажувального майданчика, починаючи від вагової, повинна поступово підніматися до рівня днища кузова транспортного засобу.
13.4.95. Від кінців бокових бортів кузова на естакаду установлюють пересувні щити-перегородки заввишки 1,0-1,1 м.
13.4.96. Для працівників, зайнятих вантаженням і вивантаженням тварин, необхідно обладнувати острівки безпеки для захисту від тварин.
13.4.97. Для запобігання травмуванню обслуговуючого персоналу у місцях розвантаження худоби із залізничних вагонів і автомашин повинні бути передбачені загони, які мають пандуси для спускання тварин.
13.4.98. Біля естакад і платформи має бути встановлений відбійний брус для автомобільного транспорту.
13.4.99. Роботодавець згідно з чинним законодавством визначає, при якій температурі повітря і силі вітру необхідно зупинити вантаження та вивантаження тварин на відкритому повітрі або зробити перерви для обігріву працівників.
13.4.100. Розміщення і закріплення перегородок для розділення тварин у скотовозі повинно забезпечувати їх виведення за короткий строк, а конструкція прив'язі тварин повинна бути розміщена із зовнішнього боку фургона.
13.4.101. Скотовоз повинен бути укомплектований первинними засобами пожежогасіння (вогнегасники, багри), а також засобами безпечного поводження з тваринами (електропоганялки, палиці-водила для бугаїв), які розміщують із зовнішнього боку скотовоза.
13.4.102. У разі пожежі персонал повинен припинити вантаження тварин. Використовуючи багри, необхідно відкрити бокові та задні двері фургона, прибрати перегородки, відв'язати тварин і вигнати їх з фургона, після чого приступити до гасіння пожежі.
13.4.103. Під час перевезення тварин не дозволяється різке гальмування і перебільшення швидкості. На території завантажувального майданчика швидкість не повинна перевищувати 5 км/год.
13.4.104. Сумарна вага тварин, які перевозяться, не повинна перевищувати вантажопідйомність машини.
13.4.105. Під час транспортування тварин перебування людей з ними у кузові транспортного засобу не дозволяється.
13.4.106. При необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт в умовах запиленості та загазованості повітря працівники мають бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання та зору.
13.4.107. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання і перенесення вантажів у залежності від статі та віку працівника відповідно до вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194 (ДНАОП 0.03-3.28-93), та Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208 (ДНАОП 0.03-3.29-96).
13.5. Ветеринарне обслуговування тварин
13.5.1. Оброблення тварин і об'єктів пестицидами слід проводити з урахуванням економічного порога шкідливості та прогнозу погоди.
13.5.2. Застосування пестицидів повинні відповідати вимогам чинного законодавства.
13.5.3. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у тваринництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державному стандарту "Биологическая безопасность. Общие требования" (ГОСТ 12.1.008-76) і Правил.
13.5.4. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.
13.5.5. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.
13.5.6. Для заспокоєння чи знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.
13.5.7. Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням із зазначенням найменування, заводу-виробника, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.
13.5.8. Отруйні та сильнодіючі препарати слід зберігати у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою.
13.5.9. Отруйні та сильнодіючі лікарські речовини підлягають зберіганню у сейфах або металевих шафах під замком, а також предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.
13.5.10. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються працівники, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.
13.5.11. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.
13.5.12. Відбір тварин для проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.
Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби
13.5.13. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається працівникам, призначеним роботодавцем.
Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються.
13.5.14. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами.
13.5.15. При виявленні захворювання тварин заразними хворобами роботодавець повинен повідомити про це районну/обласну ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району/області.
13.5.16. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам забороняється.
13.5.17. Біля входу в кожне тваринницьке приміщення, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфікуючим розчином. Верх дезбар'єра повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.
13.5.18. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників структурних підрозділів, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину - на ветеринарних працівників ферм.
13.5.19. Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.
13.5.20. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після її закінчення одяг знімають, знезаражують та зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється.
13.5.21. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та палити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.
13.5.22. Молоко корів, хворих на бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, мастит, та тих, яких лікували антибіотиками, використовують відповідно до вимог чинних ветеринарних інструкцій та рекомендацій.
13.5.23. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
Не дозволяється використовувати в харчуванні м'ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
Проведення ветеринарно-санітарних заходів
13.5.24. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід дотримуватися вимог чинного законодавства.
13.5.25. Організація і проведення робіт повинні передбачати:
застосування спеціальних ветеринарно-санітарних машин і обладнання;
безпечне зберігання та використання фізичних і хімічних засобів для проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації.
13.5.26. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від корму і тварин.
13.5.27. Під час проведення дезінфекції та вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників засобами індивідуального захисту та первинними засобами пожежогасіння.
13.5.28. Установки для дезінфекції під час роботи необхідно розташовувати на відкритому повітрі з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.
13.5.29. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
13.5.30. Під час проведення дезінфекції території та зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені проводи ЛЕП.
13.5.31. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.
13.5.32. По закінченні експозиції знешкодження необхідно відчинити всі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.
13.5.33. Пестициди на комплексах і фермах застосовуються відповідно до вимог чинного законодавства.
13.5.34. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.
13.5.35. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнують самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.
13.5.36. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також під їх керівництвом оператори з ветеринарної обробки тварин.
13.5.37. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів з тваринами необхідно використовувати станки для фіксації або розколи.
Вимоги безпеки при розтині трупів тварин та проведенні діагностичних досліджень
13.5.38. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.
13.5.39. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках. Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.
13.5.40. Приміщення для розтину повинні мати вентиляцію, душову, допоміжні кімнати для зберігання патологоанатомічного матеріалу. Стіни і підлога у приміщеннях мають бути водонепроникними, легко митися та піддаватися дезінфекції. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.
13.5.41. Розтин трупів необхідно проводити згідно з вимогами Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.04.99 N 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за N 695/3988 (ДНАОП 2.1.20-1.03-99).
13.5.42. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.
13.5.43. Дослідження трупів необхідно проводити у такій послідовності:
зовнішній огляд трупа;
зняття шкіри і обстеження підшкірної клітковини;
огляд м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;
розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і видалення з них органів;
розтин черепа і спинномозкового каналу;
обстеження видалених з трупа органів.
13.5.44. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, сказі, злоякісному набряку, сибірці, туляремії, чумі великої рогатої худоби, емфізематозному карбункулі тощо.
13.5.45. При необхідності визначення або підтвердження причин загибелі тварини потрібно направити у лабораторію ветеринарної медицини з посильним патологічний матеріал.
13.5.46. Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкоджувати в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на діючих скотомогильниках, обладнаних огорожею з воротами, що закриваються на замок.
13.5.47. Відповідальним за улаштування і обладнання біотермічних ям є роботодавець, за санітарний стан цих об'єктів - головний/старший ветеринарний лікар.
13.5.48. Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах.
13.5.49. Перевозити трупи тварин необхідно транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.
13.5.50. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг після закінчення роботи слід піддавати знезараженню.
13.5.51. На підприємствах, неблагополучних на інфекційні захворювання (бруцельоз, туберкульоз тощо), проведення ректального дослідження без акушерської рукавички не допускається.
13.6. Доїння корів та первинна обробка молока
13.6.1. Під час доїння корів не дозволяється роздавання кормів.
13.6.2. При доїнні неспокійних корів необхідно фіксувати їм задні ноги.
13.6.3. При доїнні у доїльних залах для направлення тварин на доїння і назад слід виділяти одного погонича на один переддоїльний майданчик.
13.6.4. Необхідно вибирати найбільш короткі прямолінійні маршрути руху тварин у доїльних залах, не створюючи заторів і виключаючи втручання обслуговуючого персоналу для їх усунення.
13.6.5. Під час доїння корів у доїльних залах при прив'язному утриманні слід використовувати напівавтоматичні та автоматичні прив'язі з пристроями для групового звільнення тварин.
13.6.6. Для запобігання надходженню в доїльний зал забрудненого повітря необхідно забезпечити ізоляцію доїльного залу від корівників розсувними воротами, шторами або повітряними завісами.
13.6.7. Під час підготування вимені до доїння не можна допускати виникнення у тварин неприємних відчуттів, обумовлених механічними і температурними подразниками (сильне натискування, занадто гаряча або холодна вода тощо).
13.6.8. Кількість корів у групі при використанні групових доїльних станків повинна бути кратною кількості доїльних місць в одному груповому станку.
13.6.9. При безприв'язному утриманні худоби необхідно вибраковувати буйних корів.
13.6.10. Над стійлами агресивних тварин необхідно вивішувати таблички з попереджувальним написом: "Обережно! Корова б'ється" або "Обережно! Б'є ногами".
13.6.11. Нетелів за два місяці до отелення потрібно привчати до скотопрогонів, доїльного залу і шуму працюючих доїльних апаратів.
13.6.12. Не допускати застосування грубої сили і биття під час привчання корів до машинного доїння.
13.6.13. Підгін тварин на доїння необхідно здійснювати засобами, які виключають їх агресивну реакцію.
13.6.14. На тваринницькому комплексі, обладнаному доїльними установками типу "Ялинка", "Тандем", "Карусель" тощо, корів, яких щойно привезли з інших ферм або підприємств, не треба виділяти в самостійну групу. Їх потрібно розподілити у групи корів, які довгий час доїлися на цих установках.
13.6.15. В період привчання тварин до карусельної доїльної установки необхідно використовувати знижену швидкість обертання платформи.
13.6.16. Щоб уникнути створення травмонебезпечних ситуацій, необхідно забезпечити виконання всіх вимог експлуатаційної документації.
13.6.17. Стан компресорних установок і повітропроводів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.016-81 та ДНАОП 0.00-1.13-71.
13.6.18. При доїнні корів у стійлах ширина поздовжніх проходів для обслуговування тварин повинна бути не менше 1,5 м.
13.6.19. Місця можливого контакту обслуговуючого персоналу з трубопроводами теплоносія повинні мати термоізоляцію, що не допускає підвищення температури контактної поверхні вище 45 град. С.
13.6.20. Монтаж гнучких пневмоліній та вакуумпроводів повинен виключати скручування, переломи і тертя об рухомі частини обладнання у процесі експлуатації.
13.6.21. При появі вібрації, стороннього шуму, різкого коливання кількості обертів сепаратор необхідно зупинити і не пускати в роботу до усунення неполадок.
13.6.22. Доїльний зал, молочне та відділення для миття після закінчення робіт потрібно ретельно прибирати, мити та провітрювати.
Двічі на місяць їх слід дезінфікувати розчином гіпохлориду кальцію (натрію) з умістом 3%-ного активного хлору. Стіни приміщень слід мити і дезінфікувати до висоти не менше 1,8 м. Заштукатурені стіни приміщення слід дезінфікувати суспензією свіжогашеного вапна.
13.6.23. Приготування дезінфікуючих і миючих розчинів потрібно проводити в гумових рукавичках та захисних окулярах у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні.
13.6.24. Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів та при пересипанні порошкових миючих засобів із заводської упаковки у витратні ємкості необхідно використовувати респіратори, ватно-марлеві пов'язки, захисні окуляри, прогумовані фартухи, гумові рукавички і чоботи.
13.6.25. При знежиренні гумових виробів слід користуватися гумовими рукавичками або покривати шкіру рук захисними пастами.
13.6.26. Під час промивання фільтрів (лавсанових та марлевих) необхідно застосовувати гумові рукавички.
13.6.27. Промивання ємкостей і баків повинне здійснюватися способами, які виключають необхідність перебування працівників усередині них (щітки з довгими ручками, розпилювачі тощо).
13.6.28. На бочках та ємкостях з вихідною сировиною і приготовленими концентрованими розчинами наносять написи, які вказують назву речовини, ступінь концентрації розчину і заходи безпеки.
13.6.29. Миючі препарати і сухе хлорне вапно необхідно зберігати в упаковці заводу-виробника на стелажах, а поточний їх запас - у посуді, що закривається кришкою, в окремому сухому приміщенні, яке добре провітрюється.
13.6.30. Обслуговування холодильних установок має здійснюватися лише після їх зупинки і усунення можливості самовільного їх включення.
14. РОБОТА В КОЛОДЯЗЯХ, ЗАКРИТИХ ЄМКОСТЯХ І КАМЕРАХ
14.1. До робіт у колодязях, гноївкозбірниках, цистернах, закритих ємкостях і камерах, силосних (сінажних) баштах (далі - колодязі) допускаються працівники не молодші 18 років, що пройшли інструктаж з охорони праці, навчені застосуванню ЗІЗ, знають правила надання першої допомоги при отруєннях, опіках та інших травмах. Для виконання робіт повинен видаватися наряд-допуск.
14.2. У наряді на виконання робіт з підвищеною небезпекою вказуються зміст роботи, заходи безпеки при її виконанні, час початку і закінчення, склад бригади та дані про проведення інструктажу з охорони праці з обов'язковим підписом працівників.
Порядок видавання і затвердження наряду на роботи з підвищеною небезпекою встановлюється наказом по підприємству. Наряд видається на строк, потрібний для виконання заданого обсягу робіт.
14.3. Бригада, призначена для роботи в колодязі, має бути не меншою ніж з 3 працівників: один - для роботи в колодязі, другий - для роботи на поверхні, третій - для нагляду та у разі потреби - для надання допомоги працюючому в колодязі.
14.4. Бригада для роботи у колодязях повинна бути забезпечена таким інвентарем:
випробуваним та перевіреним рятувальним поясом із наплічними ременями і кільцями на їх перетині;
інвентарною мотузкою, довжиною на 3 м більше глибини колодязя (використання поясних пасків не дозволяється);
шланговим протигазом із шлангом на 2 м довше глибини колодязя або кисневим ізолюючим протигазом;
акумуляторним ліхтарем з напругою не вище 12 В або шахтарською лампою (використання джерел світла з відкритим вогнем не дозволяється);
пересувним (переносним) вентилятором (компресором);
переносними (попереджувальними і заборонними) знаками безпеки;
сигнальними ліхтарями із червоним світлом, що прикріплюються у нічний час до триніг, на яких встановлені знаки;
гаками і ломами для відкривання люків колодязів;
аптечкою першої допомоги.
14.5. Працювати в колодязі в шланговому протигазі безперервно можна не більше 15 хвилин, після цього слід змінити працюючого у колодязі для відпочинку на поверхні не менше ніж на 20 хвилин.
14.6. Для видалення накопичених токсичних газів з колодязів потрібно застосовувати:
природне провітрювання у разі відсутності вентиляції (не менше 20 хвилин) при відкритих кришках сусідніх оглядових колодязів, що розташовані як вище, так і нижче на самопливній каналізаційній лінії. При цьому кришка робочого колодязя залишається закритою (під час провітрювання колодязя на водопровідній мережі кришку робочого колодязя відкривають);
примусове нагнітання повітря за допомогою ручного вентилятора або компресорної установки протягом 10 хвилин;
наповнення колодязя водою з подальшим її відкачуванням.
14.7. Не дозволяється застосовувати випалювання газу з метою його видалення.
14.8. Для запобігання вибуху в колодязі не дозволяється виконувати роботи інструментом, який може викликати іскроутворення.
15. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
15.1. Електробезпека на підприємствах ВРХ повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98, державних стандартів "Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (ГОСТ 12.1.018-93), "Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами 1986 року (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), "Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов" із змінами 1988 року (ГОСТ 12.1.038-82), "Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" із змінами 1978, 1981, 1984, 1988 років (ГОСТ 12.2.007.0-75).
15.2. Виробниче обладнання з електричним приводом повинне мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії працівників, які обслуговують обладнання).
15.3. Електродвигуни, пускорегулювальна, контрольно-вимірювальна і захисна апаратура, а також допоміжне електротехнічне обладнання за формою виконання, способом установлення та захисту, за якістю ізоляції повинні відповідати вимогам ПУЭ.
15.4. В електричних схемах машин і обладнання повинен бути передбачений захист від перевантаження та короткого замикання, який забезпечує автоматичне розвантаження або відключення.
15.5. Зовнішні електропроводки в місцях, де можливі їх механічні пошкодження, повинні прокладатися в стальних або пластмасових трубах, металорукавах, коробах, каналах.
15.6. Опромінювальні установки під час їх роботи необхідно заземляти, а якщо такої можливості немає, то слід застосовувати пристрої захисного відключення.
15.7. Корпус автонапувалки з електричним підігрівом води повинен бути з'єднаний з пристроєм вирівнювання потенціалів, з металевими конструкціями та технологічним обладнанням.
15.8. Силові щити, шафи, ящики і пульти керування, розміщені в тваринницьких приміщеннях, а також у приміщеннях для переробки кормів, повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах.
15.9. У тваринницьких приміщеннях повинна застосовуватися освітлювальна арматура закритого виконання на ізольованій основі.
15.10. Забороняється торкатися і наближатися до проводів повітряних ліній електропередач, що пошкоджені, провисають або торкаються землі.
15.11. Електроустановки в сільськогосподарських підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.
16. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
16.1. Пожежна безпека на підприємствах ВРХ повинна відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной безопасности" (із змінами) (НАПБ Б.07.005-86) та НАПБ А.01.001-2004, державних стандартів "Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды размещения и обслуживания" із змінами 1989 року (ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.004-91, протипожежним вимогам чинних будівельних норм та іншим нормативним документам.
16.2. Паління на території та у приміщеннях дозволяється тільки у спеціально відведених місцях, обладнаних урнами та ємкостями з водою і позначених відповідними написами або знаками.
16.3. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на роботодавців.
17. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ
Роботодавці несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством України.
Начальник управління організації
державного нагляду в АПК,
машинобудуванні, на транспорті
та у зв'язку



В.А.Маціяшко