Про затвердження Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд

розмивання дна перед спорудою;

руйнування або розмивання берми кам'яної постелі;

зсунення бермених плит і підпірних масивів;

зниження міцності матеріалу основних несучих елементів;

руйнування парапету (хвилевідбійної стінки);

деформації (вертикальні, горизонтальні, нахил), не пов'язані з втратою загальної стійкості.

2.1.1. Найбільш характерними пошкодженнями захисних споруд з масивової кладки є:

зсунення масивів за курсами;

утворення каверн, вилуговування бетону масивів і монолітної надбудови;

тріщини в масивах або надбудові.

2.1.2. Найбільш характерні пошкодження захисних споруд із накидання звичайних або фасонних масивів:

порушення профілю (осідання) споруди;

"скочування" окремих масивів укосом споруди;

зсунення або руйнування хвилевідбійної стінки.

2.1.3. Найбільш характерні пошкодження захисних споруд типу дворядної перемички зі сталевих паль або шпунта:

руйнування елементів лицьової стінки (шпунт, труби);

розходження замків у шпунті;

вимивання матеріалу засипання;

корозія і розривання анкерних тяг;

руйнування бетону (залізобетону) верхньої будови споруди.

2.2. Ремонт захисних споруд усіх типів провадиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

відновлення основних несучих елементів;

усунення місцевого пошкодження;

ліквідація розмивання дна та улаштування кам'яного килима перед спорудою;

відновлення або збільшення розмірів берм кам'яної постелі;

перекладання берменних плит і підпірних масивів;

відновлення міцності матеріалу основних елементів;

відновлення парапету (хвилевідбійної стінки).

2.2.1. Ремонт захисних споруд із масивової кладки включає:

перекладання масивів, що зсунулись, або посилення профілю захисної споруди шляхом додаткового укладання масивів;

нанесення захисного покриття з полімерних матеріалів на зовнішні поверхні масивів;

ліквідація каверн монолітним бетоном;

ліквідація тріщин або посилення елементів улаштуванням додаткової арматури або улаштуванням залізобетонного "зуба".

2.2.2. Ремонт захисних споруд укісного типу із накидання звичайних або фасонних масивів включає:

піднімання масивів, що зсунулись, й укладання їх на штатні місця;

виготовлення й установлення нових масивів під час відновлення проектного профілю споруди;

переставляння блоків хвилевідбійної стінки у проектне положення;

ліквідація каверн і вилуговування бетону хвилевідбійної стінки.

2.2.3. Ремонт захисних споруд типу дворядної перемички зі сталевих паль або шпунта включає:

ліквідацію щілин і проломів у лицьових стінках перемички;

відновлення проектного профілю засипки;

відновлення або заміну анкерних тяг та їхнього кріплення;

ліквідацію каверн і вилуговування бетону верхньої будови споруди;

захист поверхні сталевих та бетонних елементів полімерними матеріалами;

улаштування електрохімічного захисту сталевих конструкцій;

ліквідацію тріщин або посилення пошкоджених елементів надбудови бетонуванням з улаштуванням додаткової арматури або улаштуванням залізобетонного "зуба".

3.1. Пошкодження, характерні для берегоукріплювальних споруд усіх типів:

розмивання дна перед спорудою;

руйнування та розмивання берм кам'яної постелі;

порушення профілю споруди, зсунення підпірних масивів і плит покриття;

деформації споруди (осідання тилової території), не пов'язані з втратою загальної стійкості.

Ремонт проводиться за результатами інженерного обстеження.

3.2. Ремонт берегоукріплювальних споруд укісного або напівукісного профілю передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

ліквідацію розмивання дна та улаштування килима;

відновлення берм кам'яної постелі;

відновлення профілю і посилення конструкції споруди перекладанням плит на штатні місця з укладанням додаткових масивів і плит;

відновлення контрфільтра;

посилення конструкції хвилевідбійної стінки;

відновлення тилової території.

3.3. Ремонт берегоукріплювальних споруд напівукісного і вертикального профілю проводиться аналогічно ремонту захисних споруд.

4.1. Пошкодження, характерні для конструкцій берегових суднопідіймальних споруд:

зменшення глибини біля порога;

утворення тріщин, раковин, відколювання і руйнування бетонних елементів опорних конструкцій спускових доріжок і судновізних шляхів;

корозія арматури, сталевих конструкцій та рейок;

деформації (вертикальні і горизонтальні) спускових доріжок і судновізних шляхів;

засмічення лотків трансбордерних ям водовідвідних пристроїв.

4.2. Ремонт виконується за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

відновлення проектних глибин біля порога;

відновлення (заміну) опорних конструкцій шляхів;

заміну рейок і рейкового кріплення;

очищення конструкцій спускових доріжок, судновізних шляхів та ін.

5.1. Пошкодження, характерні для рейкових шляхів:

виколювання головки рейки, тріщини, поперечний злам, знос головки рейки;

корозія рейок, елементів рейкового скріплення і сталевих конструкцій;

осідання території під опорною конструкцією та уздовж шляху;

осідання несучих елементів шляху (баластовий шар, шпали, залізобетонні балки та плити), зміна відстані між нитками шляху, передбачена фірмами-виробниками перевантажувальних машин;

утворення тріщин, раковин, відколювання у бетонних елементах шляху;

засмічення лотків і водовідвідних пристроїв;

руйнування елементів упорів (металевих чи залізобетонних);

корозія сталевих елементів і пристроїв шляхів, що заземлюють.

5.2. Ремонт рейкових кранових шляхів провадиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

відновлення міцності фундаменту;

відновлення міцності несучих елементів (шпали, балки, плити) або їхню заміну;

заміну рейок і рейкового скріплення;

рихтування шляху;

відновлення кінцевих упорів;

ремонт або заміну сталевих елементів і пристроїв шляху, що заземлюють.

Граничні величини відхилень повинні додержуватись в експлуатації. Допуски на укладення повинні бути вказані в проектній документації на рейковий шлях.

Замірювання відхилень Р1 і Р2 здійснюються на всій ділянці можливого руху через інтервали не більше 6 м.

При зміні температури на кожні 10°С допуск на зазор Р4 змінюють на 1,5 мм. Наприклад, при температурі плюс 20°С зазор між рейками повинен дорівнювати 3 мм, а при температурі мінус 10°С - 7,5 мм.

Відхилення для рейкових шляхів козлових кранів прогоном 30 м і більше визначають за нормами для мостових перевантажувачів.

Для виявлення несприятливих комбінацій відхилень позначок рейок, через які має місце недопустиме перевантаження опорно-ходових частин перевантажувальних машин і фундаменту шляхів, необхідно виконувати додаткову перевірку на різновисотність.

Під час перевірки на різновисотність рейкових шляхів слід визначати величину відхилення однієї з чотирьох опорних точок не навантаженого рейкового фундаменту від площини, що проведена через три останні точки (параметр h, що нормується).

Параметр h повинен визначатись аналітичним або графічним способом.

Граничні значення параметра h не повинні перевищувати:

24 мм - рейки на шпально-баластовому фундаменті, залізобетонних балках (плитах);

12 мм - рейки на пальовому фундаменті.

3.1. Характерні дефекти рейок:

тріщини будь-яких розмірів;

сколювання головки або підошви рейки;

вертикальне, горизонтальне або зведене (вертикальне плюс половина горизонтального) спрацювання головки рейки більше 15% величини відповідного розміру профілю.

3.2. Характерні дефекти для залізобетонних шпал, балок та плит:

сколювання бетону до появи арматури, а також інше сколювання бетону на ділянці довжиною більше 250 мм;

тріщини, що суцільно оточують, або повздовжні довжиною більше 100 мм з розкриттям більше 0,3 мм.

3.3. Характерні дефекти для дерев'яних шпал:

злам, поперечні тріщини глибиною більше 50 мм і довжиною понад 200 мм;

поверхнева трухлявина розміром більше 20 мм під накладками і більше 60 мм на інших поверхнях.