Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року

Верховна Рада України

1. Затвердити Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року (далі - Програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України передбачати щороку під час розроблення проектів Державного бюджету України і Державної програми економічного та соціального розвитку України (починаючи з 2005 року і на період до 2010 року) виділення відповідних коштів на реалізацію заходів щодо виконання Програми.

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Загальнодержавна програма селекції у тваринництві на період до 2010 року (далі - Програма), яку розроблено на виконання вимог Закону України "Про племінну справу у тваринництві", покликана забезпечити адаптацію законодавства України у сфері племінної справи у тваринництві до законодавства Європейського Союзу.

Реалізація державної політики у сфері племінної справи у тваринництві спрямована на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, що є вирішальним фактором у збільшенні обсягів виробництва тваринницької продукції.

За виробництвом і споживанням молока та молочних продуктів Україна в 1989-1991 роках належала до провідних країн Європи. Природно-кліматичні умови та родючі землі сприяють одержанню високих урожаїв кормових культур і дають змогу поряд із виробництвом зерна утримувати значне поголів'я сільськогосподарських тварин, а отже, задовольняти продукцією тваринництва не тільки внутрішні потреби, а й збільшувати експортний потенціал.

За останні роки створено 6 регіональних селекційних центрів, які об'єднують республіканське (Автономної Республіки Крим) та 24 обласних і 64 міжрайонних племпідприємств, 1516 пунктів штучного осіменіння корів і телиць в індивідуальному секторі. В основному завершено майже двадцятирічну роботу, пов'язану із зміною продуктивності великої рогатої худоби, - з комбінованого м'ясо-молочного на більш конкурентоспроможний спеціалізований молочний напрям. Українською академією аграрних наук і Міністерством аграрної політики України схвалено концептуальні положення розвитку нової галузі спеціалізованого м'ясного скотарства, які вже реалізуються на практиці.

Основу племінної бази в Україні, за даними державної атестації, складають 354 племінних заводи, 1797 племінних репродукторів, 21 селекційний центр, республіканське (Автономної Республіки Крим), 24 обласних та 75 міжрайонних підприємств із племінної справи.

Усього в господарствах України розводять 25 порід великої рогатої худоби, 13 - свиней, 12 - овець, 14 - коней, 18 порід і кросів птиці, 5 порід кролів, 4 - норки, 2 - лисиць, 4 - нутрії, 3 - бджіл та 9 - риб.

За останні роки вченими та практиками-селекціонерами створено нові високопродуктивні породи великої рогатої худоби - українську червоно- і чорно-рябу молочну та українську, волинську, поліську м'ясні, українську верхову та новоолександрівську ваговозні породи коней, українську та полтавську породи м'ясних свиней, асканійську м'ясо-вовнову з кросбредною вовною та гірськокарпатську породи овець. Генетично гарантований рівень продуктивності тварин цих порід становить: удій за 305 днів лактації - 5200-6400 кілограмів молока, середньодобовий приріст молодняку м'ясних порід - 1200 грамів, свиней - 790-980 грамів, настриг вовни в чистому волокні - 4,5-5,3 кілограма, що в 2-3 рази перевищує середні по Україні показники.

Незважаючи на це, використання відселекціонованих за певним напрямом продуктивності корів призвело до різкого зменшення вітчизняного поголів'я, яке здебільшого не може конкурувати з класичним, але, за винятком вівчарства, характеризується надзвичайно цінними особливостями, зокрема такими, як висока резистентність до місцевих кліматичних умов, невибагливість до кормів, міцність конституції, тривале продуктивне використання, висока відтворювальна здатність, багатоплідність, скоростиглість, великий вміст жиру і білка в молоці тощо. Тобто місцеві породи залишаються носіями цінних спадкових якостей і генних комплексів, без яких подальший породоутворювальний процес був би однобічним.

Більше того, в Україні на грані повного зникнення є такі породи великої рогатої худоби, як сіра українська, білоголова українська, червона польська, лебединська та пінцгау, а також сокільська порода овець. Локальними стали симентальська, бура карпатська та червона степова породи великої рогатої худоби, гуцульська порода коней, каракульська, романівська, цигайська, прекос, асканійська тонкорунна і гірськокарпатська породи овець, миргородська, українська степова ряба, велика чорна породи та мангалицька, кролівецька і придніпровська породні групи свиней. Загальне поголів'я корів зникаючих порід становить від 300 (сіра українська) до 10 тис. голів (симентальська). Це та критична чисельність, зниження якої робить неможливим відновлення породи.

У зв'язку з недостатнім розвитком племінної справи виникла необхідність у посиленні державного регулювання у тваринництві та контролю за дотриманням законодавства в селекційній роботі.

Крім переліченого, у племінній справі є також інші важливі проблеми, зокрема:

необхідність ідентифікації племінних тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, контролю за достовірністю обліку її походження і продуктивності, низька ефективність оцінки плідників за власною продуктивністю і якістю потомства та іншими ознаками;

використання для відтворення маточного поголів'я сільськогосподарських тварин племінних ресурсів низької генетичної якості, а в деяких випадках - невідомого походження;

недосконалість інформаційної бази з племінної справи;

недостатнє впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики і селекції тварин;

обмеженість фінансового забезпечення заходів із збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід.

Метою Програми є:

реалізація державної політики, спрямованої на створення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних ресурсів;

створення високопродуктивного поголів'я в господарствах населення;

поліпшення генетичної якості тварин; забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві;

ефективне використання в селекційному процесі найцінніших світових генетичних ресурсів;

збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих порід;

підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі;

формування власного експортного потенціалу племінних ресурсів;

створення та матеріальне забезпечення функціонування державної племінної служби.

Для досягнення зазначеної мети передбачається:

1) створити мережу державної племінної інспекції в Автономній Республіці Крим, областях і районах, забезпечити її спеціальними транспортними, іншими матеріально-технічними засобами; створити контролер-асистентську та експерт-бонітерську служби;

2) створити та забезпечити функціонування єдиної системи селекції у тваринництві;

3) забезпечити збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих порід;

4) зберегти, відтворити та раціонально використовувати племінні ресурси високої племінної цінності;

5) запровадити ліцензування суб'єктів господарювання у сфері племінної справи та присвоїти їм відповідні статуси, вести Державний племінний реєстр.

Програма виконується в два етапи.

На першому етапі (2005 рік) передбачається:

створення Головної державної племінної інспекції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, забезпечення виконання Програми;

розроблення схеми супроводження та контролю за виконанням Програми;

розроблення проектів та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для виконання Програми.

На другому етапі (2006-2010 роки) передбачається:

створення єдиної системи селекції у тваринництві;

забезпечення збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих порід;

запровадження ліцензування суб'єктів господарювання та присвоєння їм відповідних статусів;

сприяння створенню спеціалізованих господарств із розведення сільськогосподарських тварин найбільш поширених порід;

забезпечення реалізації інших заходів, визначених Програмою.

Для поліпшення племінної справи у тваринництві планується здійснення таких заходів за напрямами:

створення племінних ресурсів вищої племінної (генетичної) цінності;

продовження роботи із створення нових генотипів:

великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності:

- української червоної і бурої порід;

м'ясного напряму:

- симентальської, знам'янської і південної порід;

свиней - червонопоясної м'ясної породи, внутріпородного типу у великій білій породі з поліпшеними м'ясними якостями, заводського типу в породі дюрок;

коней - масиву запряжних коней з перспективою створення породи;

овець - багатоплідної каракульської породи, заводських типів і ліній в асканійській тонкорунній породі, двох генеалогічних ліній у породі прекос, овець м'ясо-вовнового напряму продуктивності;

птиці - аутосексних кросів яєчних і діаутосексних кросів м'ясо-яєчних курей;

кролів і хутрових звірів - високопродуктивних заводських типів;

шовкопряда - високопродуктивного гібрида шовковичного шовкопряда спільної українсько-китайської селекції.

З метою подальшої консолідації та вдосконалення генеалогічної структури стада новостворених порід і типів сільськогосподарських тварин необхідно забезпечити чистопородне розведення репродукторів селекціонованих перспективних порід зарубіжної селекції, використовуючи при цьому сперму лише від плідників-лідерів.

У молочному і м'ясному скотарстві передбачається:

забезпечення селекції, що базується на виявленні та широкому використанні власних внутріпородних ресурсів (плідників-поліпшувачів, биковідтворних корів, корів-донорів), а також залучення до селекційного процесу кращого світового генофонду спеціалізованих високопродуктивних молочних порід;

використання методу штучного осіменіння маток глибокозамороженою спермою як основного засобу відтворення стада у молочному скотарстві;

проведення породовипробувань (метод генетичного моніторингу);

впровадження біотехнологічної селекції;

використання спермопродукції від бугаїв-плідників у період їх перевірки за продуктивністю і якістю потомства протягом чотирьох років з метою значного зниження витрат на накопичення та тривале зберігання глибокозамороженої сперми;

створення належної селекційної бази для відтворення поголів'я симентальської породи із забезпеченням нарощування її генетичного потенціалу з показниками молочної та м'ясної продуктивності.

Основними напрямами породного і генетичного вдосконалення великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності є:

селекція української чорно-рябої молочної породи з метою формування та консолідації молочного типу будови тіла, розгалуження та вдосконалення генеалогічної структури, подальшого підвищення продуктивності корів;

удосконалення властивостей української червоно-рябої молочної породи з метою підвищення генетичного потенціалу молочної продуктивності, збереження задовільних м'ясних якостей, консолідації за типом будови тіла;

удосконалення лебединської та бурої карпатської порід з використанням генофонду швіцької породи переважно європейської селекції в напрямі підвищення молочної продуктивності, збереження високої сиропридатності молока з перспективою створення на їх основі нової бурої породи;

застосування поглинального схрещування з поліпшувальними породами (переважно голштинською) у господарствах різних форм власності з гарантовано стабільною кормовою базою, високим рівнем вирощування і годівлі тварин. Частина репродукторів тварин поліпшуючих порід створюватиметься шляхом імпорту відповідного маточного поголів'я;

проведення селекційної роботи в м'ясному скотарстві в напрямі підвищення плодючості та молочності корів, приростів молодняку, здатності тварин давати важкі туші з високим виходом м'якоті і порівняно невисоким вмістом жиру.

Пріоритетними напрямами селекційно-племінної роботи у свинарстві є:

спеціалізація селекції за відтворювальними, відгодівельними та м'ясними якостями. Породи свиней при бонітуванні поділяються на три групи: перша - велика біла, українська степова біла; друга - полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, спеціалізовані м'ясні типи (лінії); третя - миргородська, українська степова ряба, велика чорна;

збільшення частки помісних свиней у племрепродукторах та гібридних свиней у загальному товарному поголів'ї;

підвищення інтенсивності використання високоцінних плідників за рахунок збільшення обсягів штучного осіменіння тварин;

створення єдиної селекційно-технологічної системи племінної роботи з використанням сучасних методів чистопородного розведення, промислового схрещування, гібридизації та штучного осіменіння.

Основними напрямами племінної роботи є:

покращання репродуктивної здатності та збереження приплоду, поліпшення відгодівельних якостей і збільшення виходу м'яса;

зменшення стрес-чутливості тварин;

підвищення якісних показників м'яса.

З метою поліпшення генетичного потенціалу продуктивності свиней різних порід здійснюватиметься оцінка молодняку за власною продуктивністю в племінних господарствах різних категорій, зокрема щодо віку, досягнення маси 100 кілограмів і прижиттєвої товщини шпику в період вирощування кнурів і свинок.

Передбачається відновити оцінку кнурів за відгодівельними якостями. З цією метою відновлюватиметься робота контрольно-випробувальних станцій.

Оцінку кнурів за якістю потомства в стадах племзаводів буде доведено до 80-85 відсотків їх загального поголів'я.

Імпорт свиней порід, типів і ліній зарубіжної селекції передбачається здійснювати виключно із селекційною метою, насамперед для підтримання на відповідному рівні генеалогічної структури популяції свиней, завезених у попередні роки.

У вівчарстві передбачається проведення робіт із:

збереження унікального генофонду національного стада, створення власної племінної бази порід світового рівня продуктивності шляхом відтворення та використання генотипів різних порід овець з високою продуктивністю та комерційною цінністю;

зміни вовнового напряму продуктивності на м'ясо-вовново-молочний;

інтенсивного відтворення стада овець та цілеспрямованого вирощування ремонтних ярок в усі періоди індивідуального розвитку;

відтворення поголів'я овець шляхом штучного осіменіння вівцематок та збільшення обсягів штучного осіменіння вівцематок охолодженою спермою високопродуктивних баранів-плідників;

дотримання вимог до відбору порід овець, зокрема щодо конституційної міцності, високої продуктивності, технологічності та економічності;

створення спермобанку замороженої сперми високопродуктивних баранів різних порід і типів (100 тис. спермодоз);

проведення інструментальної оцінки якості вовни (тонини, міцності, вмісту жиропоту, виходу чистого волокна) овець селекційного ядра провідних племзаводів і репродукторів;

запровадження контролю та зберігання інформації про наявні генотипи, розрахунки, формування вихідних форм і виведення результатів, формування банків даних про поголів'я маточного стада, плідників і молодняку;

автоматизації обліку і контролю походження власної продуктивності, контролю та оцінки племінної цінності, формування та видачі звітних документів; оцінки селекційно-генетичної ситуації у стаді, комплексної оцінки плідників.

Основними напрямами племінної роботи у вівчарстві є:

з асканійською тонкорунною породою - удосконалення внутріпородного таврійського типу овець за найважливішими селекційними ознаками - настригом чистої вовни (3,5-4 кілограми), виходом чистої вовни (52-59 відсотків), світлим кольором та високою якістю жиропоту, чіткою звивистістю, м'ясними формами, скоростиглістю та молочністю, а також створення нових заводських типів;

з породою прекос - створення на базі харківського та закарпатського внутріпородних типів нової м'ясо-вовнової тонкорунної породи з підвищеними показниками м'ясності, скоростиглості, плодючості та настригом 2,9-3,5 кілограма високоякісної чистої вовни;

із цигайською породою - створення нових заводських типів із настригом чистої вовни 3,5-4,2 кілограма, підвищення багатоплідності та скоростиглості, поліпшення якості вовни, особливо жиропоту з використанням поліпшувального вітчизняного генофонду - асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною;

з асканійською м'ясо-вовновою породою - створення барановідтворювальних стад вітчизняних генотипів з настригом чистої кросбредної вовни 4,5-5 кілограмів і виробництвом м'яса на вівцематку 60-65 кілограмів для формування експортного потенціалу та конкурентоспроможності галузі;

із смушковими вівцями - підвищення життєздатності овець і їх стійкості проти захворювань, збільшення плодючості, молочності, а також значне поліпшення смушкових якостей, створення нової асканійської багатоплідної породи каракульських овець;

з українською гірськокарпатською породою - створення зональних типів і селекційних стад, підвищення живої маси, настригу чистої вовни, молочності та м'ясності.

У конярстві передбачається проведення селекційно-племінної роботи з метою:

забезпечення основних напрямів ведення племінного, робочо-користувального, спортивного, призового, продуктивно-прикладного конярства;

з російською рисистою породою - покращання показників жвавості шляхом чистопорідного розведення, а також схрещування з американською рисистою породою (не більш як 50 відсотків наявних у господарстві кобил), поліпшення запряжних форм тілобудови, породності, екстер'єру та збільшення росту;

з орловською рисистою породою - чистопорідне розведення, спрямоване на поліпшення тілобудови, екстер'єрної статі, вираженість породності, покращання запряжних форм і показників жвавості;

із чистокровною верховою породою - удосконалення основних селекційних ознак скакового класу, поліпшення показників дистанційності, міцності конституції, вирощування коней для участі в змаганнях з класичних видів кінного спорту і поліпшення напівкровного конярства;

з українською верховою породою - чистопорідне розведення, коригуюче схрещування з вихідними породами, одержання коней бажаного типу для племінних цілей, господарського використання, участі в змаганнях з класичних видів кінного спорту, а також для експорту;

з новоолександрівською ваговозною породою - чистопорідне розведення, вирощування племінної продукції для поліпшення робочого та продуктивного конярства. Відтворення бажаних типів робочих коней;

з гуцульською породою - чистопорідне розведення. Для збереження та поліпшення генофонду породи необхідно імпортувати гуцульських жеребців з однієї з країн Східної Європи.

У птахівництві передбачається проведення робіт із:

селекції та вдосконалення структури управління селекційно-племінною роботою;

збереження та розвитку існуючої племінної бази;

здійснення селекційно-племінних заходів в особистих селянських (фермерських) господарствах;

забезпечення ведення первинного зоотехнічного обліку;

створення контрольно-випробувальних станцій птахівництва;

удосконалення кросів яєчної птиці з метою збільшення маси яєць, покращання її відтворювальних якостей;

інтенсифікації селекції птиці з головними господарсько-корисними ознаками і збільшеним виходом яйцемаси від гібридних несучок, забезпечення приросту маси у м'ясної птиці з комплексною генетичною обумовленістю;

збереження генофонду вихідних і резервних ліній яєчних і м'ясних кросів, а також локальних та зникаючих порід птиці;

відновлення роботи племзаводів, на яких вирощуються м'ясні породи курей, зменшення обсягів ввезення із-за кордону батьківських форм фінальних гібридів.

У галузі бджільництва передбачається проведення робіт із:

прискорення темпів створення спеціалізованих господарств, розроблення господарських і наукових основ розвитку галузі;

збереження запилювально-медового напряму розвитку галузі;

чистопородного розведення у відповідних ареалах українських степових і карпатських бджіл з можливим відновленням поліської популяції;

розведення, поліпшення та створення нових типів і ліній бджіл у базових господарствах на основі сучасних досягнень у селекції, генетиці, біотехнології та в інструментальному осіменінні бджолиних маток.

У галузі рибного господарства передбачається проведення робіт із:

селекційно-технологічного закріплення та продуктивного розвитку внутріпородного потенціалу українських порід коропа; використання генетичних ресурсів малолускатого коропа угорської та румунської селекції з метою виведення українського малолускатого коропа нового типу та його промислової гібридизації;

продовження на основі ідентифікації плідників і ремонтного поголів'я, здійснення оцінки якості потомства селекційно-племінної роботи з районованими формами білого і строкатого товстолобика, білого амура та створення вихідного селекційного стада веслоноса, канального сома, стерляді, піленгаса; проведення "освіження крові" генетичним матеріалом з материнських водойм із перспективою створення порід;

організація на базі племгосподарств спеціалізованих колекційних підрозділів з метою збереження та розширеного відтворення цінних генетичних ресурсів локальних і зникаючих типів, форм та масивів основних об'єктів рибництва;

забезпечення високого генетичного потенціалу в рибному господарстві України для створення високопродуктивних стад, типів, ліній і порід риб, експорту цінного генетичного матеріалу, формування ремонтно-маточного стада та розширене відтворення білуги, стерляді, ленського осетра, веслоноса, чорного амура, амурського сазана, пеляді, форелі (райдужної, камлоопс і Дональдсона), сталевоголового лосося, білого і строкатого товстолобика "чистих ліній" та білого амура.

У звірівництві передбачається проведення робіт із:

селекції на основі виявлення, стабілізації і подальшого нарощування вітчизняного генофонду хутрових звірів і кролів із залученням кращого світового генофонду хутрового та м'ясного напрямів;

спрямування подальшої селекції на поліпшення генофонду шляхом розроблення та застосування високоефективних селекційних прийомів для створення високопродуктивних порід, міжпорідних типів і ліній, максимально пристосованих до технологічних умов ферм різних форм господарювання та природно-екологічних умов різних регіонів України;

докорінного поліпшення основних порід кролів (сірого велетня і радянської шиншили) з метою підвищення їх м'ясних та хутрових якостей, резистентності; типів і породних груп норок (стандартна, пастель, сапфір, блакитний ірис); нутрії стандартної і лисиці сріблясто-чорної породи з метою підвищення плідності, розмірів тулуба, консолідації і характерного забарвлення та якості хутра;

придбання генетичного матеріалу локальних та спеціалізованих порід кролів зарубіжної селекції (фланд, шампань, каліфорнійська, радянський мардер тощо), норок (стандартна, пастель, сапфір, блакитний ірис тощо), нутрії стандартної і лисиці сріблясто-чорної породи;

створення з метою забезпечення координації розвитку галузей інформаційної, контролер-асистентської та експерт-бонітерської служб комп'ютерних систем "Племсервіс".

У шовківництві передбачається проведення робіт із:

виведення нових генотипів, розмноження понад 20 основних і колекційного зберігання 84 порід шовковичного шовкопряда;

вивчення біологічних характеристик імпортних порід для гібридизації з кращими породами української селекції.

Функціонування єдиної системи селекції у тваринництві забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання з сільського господарства, Українською академією аграрних наук та контролер-асистентською і експерт-бонітерською службами.

Тестування племінних тварин, проведення експертизи достовірності їх походження і поглиблений аналіз генотипів плідників та маток здійснює племінна служба України.

Як захід передбачається запровадження системи ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби, яка відповідає міжнародним стандартам, а також комп'ютеризації накопичення та аналізу селекційної інформації за видами тварин на рівні господарств, регіональних селекційних і центрального інформаційного центрів.

Збереження генофонду локальних і зникаючих порід (генофондових стад, банків сперми та ембріонів) забезпечує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Першочерговим завданням для збереження генофонду порід є інвентаризація та створення на її основі банку даних генетичних і специфічних характеристик порід, виділення генетично цінних та їх ефективне використання у селекційних програмах.

Передбачається провести об'єктивну оцінку генофонду та генетичного статусу порід домашніх тварин з використанням поліморфізму еритроцитарних антигенів, ДНК білків сироватки крові, ферментів тканин, структури білків, цитогенетичного аналізу тощо.

Збереження генофонду порід забезпечуватиметься шляхом:

чистопорідного розведення генофондового стада колекцій "чистих" популяцій сільськогосподарських тварин вітчизняної та зарубіжної селекції (замкнутого генофондового стада, реліктових ферм і заказників тварин);

тривалого збереження замороженої сперми, ооцитів, ембріонів у генетичних банках;

збереження зародкової плазми і ДНК як носія кодування генетичних варіацій;

створення банку генетичних ресурсів як науково-виробничого підрозділу при наукових центрах, які здійснюють оцінку генофонду, визначають необхідність, форму та обсяги його збереження і використання для кожної окремої породи. Придбання науковими центрами генетичного матеріалу планується здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Організаційне забезпечення та координація діяльності з виконання Програми покладається на Головну державну племінну інспекцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, та центральні і місцеві органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Наукове забезпечення виконання Програми здійснюється науковими установами Української академії аграрних наук.

Щодо цього передбачається проведення фундаментальних досліджень, спрямованих на поглиблення наукових знань з генетичних основ формування спадковості селекційних ознак у сільськогосподарських тварин та її реалізації під дією гено- і паратипових факторів, розроблення на їх основі теоретичних положень і програм виведення нових високопродуктивних генотипів, розвиток біотехнологічної селекції, яка логічно поєднує класичну селекцію з арсеналом методів клітинної інженерії та прикладних досліджень з метою впровадження в практику нових методів управління селекційним процесом і генетичним потенціалом продуктивності тварин окремих порід, стад і масивів сільськогосподарських тварин в особистих господарствах громадян, сучасних методів оцінки генотипу і племінної цінності тварин, науково обґрунтованих програм збереження і використання генофонду сільськогосподарських тварин, комп'ютерних та інформаційних технологій для підвищення ефективності та оперативності управління селекційним процесом.

Передбачається також впровадження більш досконалих методів селекції і біотехнологічних засобів розмноження тварин, які забезпечать оцінку, тривале зберігання генофонду порід, подальшу консолідацію виведених порід за будовою тіла, рівнем продуктивності, розвиток внутріпородної структури, підвищення відтворювальної здатності, збільшення періоду продуктивного використання, резистентності та інших господарських ознак.

Особлива увага приділятиметься проблемам біотехнології та генної інженерії, а саме:

трансплантації ембріонів, одержання міжпородних агрегаційних та ін'єкційних химерних ембріонів, які можуть бути використані для збереження генетичної інформації та передачі її наступним поколінням зникаючих видів тварин у разі, якщо застосовування звичайних методів є складним або неможливим;

одержанню трансгенних тварин з новими якісними показниками продуктивності (збільшення вмісту казеїну в молоці, продукування біологічно активних речовин);

клонуванню ембріонів трансгенних тварин, що дасть змогу забезпечити тиражування потомків з бажаними якостями;

цитогенетичній оцінці частоти і видів хромосомних порушень у соматичних і статевих клітинах та ембріонах, яка дасть можливість глибше вивчити динаміку генетичної мінливості порід сільськогосподарських тварин.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг потреб у коштах для виконання Програми наведено в додатку до цієї Програми, де показники вартості здійснення заходів визначено в цінах 2003 року, окремі розрахунки з деяких позицій мають орієнтовний характер.

Контроль за виконанням Програми здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, за участю інших відповідних органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України на підставі наданої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, інформації здійснює координацію визначених Програмою заходів, обсягів їх фінансування для врахування під час складання відповідних проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України та Державного бюджету України.

Реалізація Програми забезпечить створення державної племінної служби, залучення у сферу селекції племінних (генетичних) ресурсів високої цінності, дасть можливість відмовитися від використання ресурсів низької генетичної якості, створити вітчизняну систему селекції, підвищити економічну ефективність та конкурентоспроможність галузі.

Використання у виробничих умовах поліпшених і створення нових генотипів сільськогосподарських тварин на основі застосування вдосконалених технологій сприятиме значному підвищенню ступеня реалізації їх генетичного потенціалу, зокрема одержанню в середньому від корови 3500-4000 кілограмів молока на рік при зменшенні на 9-16 відсотків витрат кормів і на 35-39 відсотків собівартості молока.