Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження"

На належні боржнику від інших осіб кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду у встановленому цим Законом порядку".

У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною шостою;

46) у статті 55:

а) доповнити новими частинами першою - третьою такого змісту:

"Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк".

У зв'язку з цим частини першу - шосту вважати відповідно частинами четвертою - дев'ятою;

б) перше речення частини четвертої замінити двома реченнями такого змісту: "Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту";

47) у частині другій статті 57 слова "проведення державним виконавцем оцінки" замінити словами "передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем";

48) частину першу статті 58 після слова "боржникові" доповнити слово "стягувачеві";

49) статтю 59 доповнити частинами другою - шостою такого змісту:

"У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зазначені у цій статті постанови начальника відділу державної виконавчої служби та державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду у 10-денний строк";

50) у статті 61:

а) у частині першій слова "та комісійних засадах" виключити;

б) у частинах четвертій та п'ятій слова і цифру "у 5-денний строк" замінити словами і цифрами "у 15-денний строк";

в) частину п'яту доповнити реченням такого змісту: "З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику";

г) частину шосту викласти в такій редакції:

"Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно";

51) статтю 62 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

"У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягувач у 20-денний строк, з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця, не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається".

У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою;

52) у статті 63:

а) у частині третій слова "у кредитних організаціях" замінити словами "у фінансових установах";

б) доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності";

53) у частині другій статті 64:

а) пункт 1 після слів "та інше майно" доповнити словами "готова продукція (товари)";

б) у пункті 2 слова "готова продукція (товари), а також" виключити;

54) у статті 65:

а) у частині другій:

після слів "ліквідаційної комісії" доповнити словами "або арбітражного керуючого";

доповнити реченням такого змісту: "У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби";

б) частину третю викласти в такій редакції:

"При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом";

55) у частині першій статті 66 слова "яка становить вісімдесят відсотків його оціночної вартості" замінити словами "за експертною оцінкою";

56) у статті 67:

а) слова "у кредитних установах" замінити словами "у фінансових установах";

б) доповнити частиною другою такого змісту:

"За іншими виконавчими документами державний виконавець вправі звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, не вживаючи заходів примусового звернення стягнення на майно боржника, за письмовою заявою стягувача та за погодженням з боржником";

57) у статті 74:

а) частину другу після слова "підряд" доповнити словами "якщо боржник не працює і не одержує доходів";

б) після частини п'ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, який провадив стягнення, повертає виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби з відміткою щодо повного перерахування стягувачу утриманих сум аліментів. У разі коли утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувача про розмір заборгованості та роз'яснює йому права, встановлені частиною першою статті 86 цього Закону".

У зв'язку з цим частини шосту і сьому вважати відповідно частинами сьомою і восьмою;

58) у статті 79:

а) частину другу доповнити реченням такого змісту: "Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі";

б) після частини п'ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Передане на зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після сплати боржником витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати за зберігання майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника".

У зв'язку з цим частини шосту і сьому вважати відповідно частинами сьомою і восьмою;

в) доповнити частиною дев'ятою такого змісту:

"Якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у цьому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця";

59) у статті 83 після слів "на території України" доповнити словами "або мають на території України власне майно, у тому числі яким володіють спільно з іншими особами";

60) текст статті 85 викласти в такій редакції:

"У виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:

1) назву відділу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

5) виклад обставин, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника відділу державної виконавчої служби, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник відділу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині другій цієї статті, розглядаються начальником відділу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян";

61) у статті 88:

а) у частині першій після слів "на винних осіб" доповнити словами "за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби", а слова "двох до десяти" замінити словами "десяти до тридцяти";

б) у частині другій слова "до суду" замінити словами "до відповідних правоохоронних органів";

62) у тексті Закону слова "відділу Державної виконавчої служби" у всіх відмінках і числі замінити словами "відділу державної виконавчої служби" у відповідному відмінку і числі.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Підпункти 4, 7, 9, 10 та 15 пункту 1 розділу I, які вносять зміни до частини першої статті 4, статей 6, 8, 9 та 15 Закону України "Про державну виконавчу службу", набирають чинності з 1 січня 2004 року.

Підпункти 1 та 4 пункту 2 розділу I, які вносять зміни до статей 2 та 5-1 Закону України "Про виконавче провадження", набирають чинності з 1 січня 2004 року.

Підпункти 12 та 17 пункту 1 розділу I, які вносять зміни до статей 11 та 18 Закону України "Про державну виконавчу службу", що впливають на формування видаткової частини Державного бюджету України, набирають чинності з 1 січня 2004 року.

Підпункт 16 пункту 2 розділу I, яким Закон України "Про виконавче провадження" доповнюється статтею 20-1, набирає чинності з 1 квітня 2004 року.

2. Незавершені виконавчі провадження, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби на день набрання чинності цим Законом, підлягають подальшому виконанню відповідно до цього Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів.