Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей

З метою поліпшення соціального захисту дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розв'язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення належних умов для соціально-психологічної адаптації дітей, реалізацію їх права на сімейне виховання та здоровий розвиток

1. Визначити одним із головних напрямів діяльності органів виконавчої влади реалізацію державної політики щодо захисту прав дітей, перш за все дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

2. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади вимог законодавства про охорону дитинства, зокрема соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, порушувати в разі потреби в установленому порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні цього законодавства;

2) підготувати та подати на затвердження:

до 1 жовтня 2005 року проект Національної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки;

протягом другого півріччя 2005 року проект Національного плану дій на 2006-2016 роки щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини;

3) розробити та подати на розгляд Верховної Ради України до 1 вересня 2005 року законопроекти про внесення змін до законодавчих актів України щодо:

передачі Міністерству України у справах молоді та спорту повноважень органів управління освітою з питань усиновлення дітей;

закріплення повноважень з питань опіки та піклування над дітьми за службами у справах неповнолітніх, перейменування цих служб на служби у справах дітей;

запровадження економічних механізмів стимулювання та підтримки меценатства і соціальних ініціатив суб'єктів підприємницької діяльності у створенні, у тому числі в сільській місцевості, соціальної інфраструктури (навчальних закладів, закладів охорони здоров'я та культури тощо) для дітей;

4) розробити та затвердити до 1 вересня 2005 року концепцію реформування системи закладів всіх форм власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

5) вирішити після законодавчого визначення повноважень Міністерства України у справах молоді та спорту щодо усиновлення дітей питання про утворення у складі цього Міністерства урядового органу з питань усиновлення та захисту прав дитини;

6) розробити механізм фінансування витрат на утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми їх влаштування за принципом "гроші ходять за дитиною";

7) передбачати під час підготовки проектів законів про Державний бюджет України на 2006 та наступні роки видатки на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа незалежно від форми влаштування дітей на рівні, не нижчому ніж двократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для таких осіб;

8) опрацювати питання щодо механізму реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на відпустку та пенсійне забезпечення;

9) забезпечити до 1 жовтня 2005 року приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", зокрема в частині реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права бути законними представниками своїх вихованців і захищати їхні права та інтереси в органах державної влади, в тому числі судових, як опікуни або піклувальники без спеціальних на те повноважень;

10) проаналізувати до 1 серпня 2005 року стан фінансового забезпечення дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, вжити заходів щодо поліпшення такого забезпечення, недопущення випадків зобов'язання батьків-вихователів та прийомних батьків закуповувати товари і продукти для дітей-вихованців та прийомних дітей у визначених суб'єктів господарювання та за безготівковими розрахунками;

11) вирішити протягом 2005 року питання щодо запровадження нових ефективних форм профілактики соціального сирітства, забезпечення створення мережі соціальних центрів матері і дитини, соціальних гуртожитків, центрів для ВІЛ-інфікованих дітей, збільшення кількості центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх;

12) забезпечити доступ сімей, дітей та молоді, які проживають у сільській місцевості, до соціальних послуг через розвиток мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

13) підтримати реалізацію експериментального проекту у Київській області щодо реформування системи опіки і піклування, передбаченого Державною програмою запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.

3. Міністерству юстиції України за участю Верховного Суду України:

проаналізувати у двомісячний строк судову практику щодо розгляду судами цивільних справ з установлення опіки та піклування, внести в разі потреби пропозиції щодо поліпшення захисту прав дитини під час розгляду судами таких справ;

вивчити у тримісячний строк питання щодо можливості створення при судових палатах у кримінальних справах загальних апеляційних судів спеціалізованих колегій для розгляду справ неповнолітніх;

опрацювати питання щодо впровадження ювенального судочинства та внести в установленому порядку відповідні пропозиції.

4. Міністерству охорони здоров'я України:

забезпечити проведення до 1 жовтня 2005 року медичного огляду дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей, які виховуються у неблагополучних сім'ях;

проаналізувати у двомісячний строк стан роботи щодо профілактики раннього соціального сирітства та за результатами такого аналізу вжити додаткових заходів до розв'язання цієї проблеми.

5. Міністерству України у справах молоді та спорту затвердити до 1 серпня 2005 року порядок ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

6. Міністерству внутрішніх справ України:

проаналізувати у двомісячний строк стан роботи з розшуку дітей, безвісно відсутніх батьків, а також батьків підкинутих дітей та вжити відповідних заходів щодо вдосконалення роботи у цьому напрямі;

надавати Президентові України щоквартально інформацію щодо розшуку дітей, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади або спеціальні установи для неповнолітніх;

вжити заходів щодо посилення роботи з виявлення осіб, які втягують неповнолітніх до жебракування, пияцтва, наркоманії, злочинної діяльності, та забезпечити притягнення таких осіб у встановленому порядку до відповідальності.

7. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

вжити заходів щодо суттєвого поліпшення роботи, спрямованої на захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема щодо своєчасного виявлення таких дітей, вирішення питання їх влаштування, реалізації ними права на житло, освіту, матеріальне забезпечення після закінчення перебування таких дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу;

вирішити до 15 серпня 2005 року питання забезпечення служб у справах неповнолітніх кваліфікованими кадрами відповідно до нормативів, визначених Законами України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" і "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

забезпечити до 1 жовтня 2005 року створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також банку даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

взяти під особливий контроль питання щодо забезпечення належних умов проживання та навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

забезпечити у двомісячний строк проведення обстеження умов виховання дітей у неблагополучних сім'ях, зокрема у сільській місцевості, вжити в установленому порядку заходів щодо раннього виявлення неблагополучних сімей, в яких виховуються діти, їх обліку і соціального супроводу, а також надання підтримки дітям, які проживають у таких сім'ях;

проаналізувати у двомісячний строк ефективність діяльності органів опіки та піклування, додержання ними вимог законодавства про соціальний захист дітей, насамперед щодо вирішення питань з установлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, реалізації права дитини на сімейне виховання, та за результатами такого аналізу провести наради з проблемних питань;

вжити невідкладних заходів щодо збереження житла, в якому проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування у відповідні заклади, та повернення їм такого житла;

забезпечити в установленому порядку вирішення питання про поліпшення фінансового та матеріально-технічного забезпечення закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, притулків для неповнолітніх, центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх;

сприяти діяльності громадських, благодійних, релігійних організацій, які працюють в інтересах дітей, особливо з безпритульними дітьми, проведенню ними благодійних акцій, кошти від яких спрямовуються на матеріальне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

всебічно сприяти у вирішенні в установленому порядку питань щодо виділення земельних ділянок, надання в оренду будівель та приміщень громадським та релігійним організаціям для створення соціальних закладів для дітей.

8. Державному комітету телебачення і радіомовлення України:

забезпечити здійснення заходів щодо популяризації історичних традицій української родини та нових форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

запровадити цикли теле- і радіопередач для висвітлення питань соціального та правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проблем, що стоять перед такими дітьми та закладами, в яких вони перебувають на утриманні та вихованні, пропагування позитивного досвіду усиновлення та виховання дітей у прийомних сім'ях та будинках сімейного типу.