Про податок на додану вартість

7.7.4. Орган державної податкової служби має право давати розпорядження про нарахування податку в разі, коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків.

Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету в строки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.

7.7.5. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

7.8. Суми податку, сплачені фізичними особами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), що вивозяться (експортуються) такими фізичними особами в межах неторговельного (туристичного) обороту, бюджетному відшкодуванню не підлягають.

7.9.Податкові періоди

7.9.1. Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

7.9.2. Платники податку, що мають обсяг операцій з поставки менший, ніж зазначений у підпункті 7.9.1, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до органу державної податкової служби за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

8.1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

8.2. Для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

8.3. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону.

8.4. Експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці обсягів поставки товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).

8.5. До обсягів поставки товарів (робіт, послуг) на експорт не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для ведення спільної діяльності з нерезидентом за межами України, майнові внески, що повертаються іноземному інвестору, а також інші операції з майном, вартість якого не відноситься до складу валових витрат, або не підлягає амортизації у особи, яка оподатковується податком на прибуток підприємств.

8.6. Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

У разі коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.

Відповідальність платників податку за недостовірність розрахунку експортного бюджетного відшкодування встановлюється відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього Закону.

8.7. У разі коли платник податку має непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих податкових періодів або непогашений податковий вексель, виданий відповідно до пункту 11.5 статті 11 цього Закону, сума експортного відшкодування або її частина направляються на погашення такої заборгованості або зараховуються у рахунок погашення такого векселя. За добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку зазначає у декларації.

8-1.1. Будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

8-1.2. Спеціальний режим оподаткування передбачає:

а) звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону;

б) оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку:

6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.

Ставки податку, зазначені у цьому пункті, нараховуються на базу оподаткування, визначену згідно із статтею 4 цього Закону.

8-1.3. Сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 8-1.2 цієї статті:

повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей;

не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

8-1.4. Якщо сума податку, нарахована (отримана) сільськогосподарським підприємством за ставками, встановленими пунктом 8-1.2 цієї статті, є меншою за суму податку, нараховану ним на ціну виробничих факторів за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, то така від'ємна різниця не підлягає бюджетному відшкодуванню та не включається до складу валових витрат сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

8-1.5. Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право на отримання бюджетного відшкодування при експорті сільськогосподарської продукції (супутніх послуг). При цьому сума бюджетного відшкодування розраховується за загальними правилами цього Закону, з урахуванням того, що для її розрахунку береться частка податкового кредиту, що виникла внаслідок придбання таким сільськогосподарським підприємством виробничих факторів, використаних у виробництві експортованої сільськогосподарської продукції (супутніх послуг).

8-1.6. Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування не має права:

нараховувати та стягувати цей податок за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону при продажу (поставці) сільськогосподарської продукції;

реєструватися суб'єктом спрощених систем оподаткування, які передбачають порядок сплати цього податку, відмінний від загальних норм цього Закону, чи звільнення від сплати цього податку.

8-1.7. При поставці сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), які не підпадають під визначення сільськогосподарської продукції згідно з цією статтею, до складу податкових зобов'язань сільськогосподарського підприємства включаються суми податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, а до складу податкового кредиту включаються суми податку, нараховані на суму витрат, що не є виробничими факторами у сфері сільського господарства відповідно до цієї статті.

При цьому сума податку, належного до сплати до бюджету або бюджетному відшкодуванню, розраховується за загальними правилами цього Закону.

8-1.8. Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування зобов'язаний надати за вимогою покупця податкову накладну у порядку, встановленому пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, з урахуванням того, що у такій податковій накладній зазначається сума податку, розрахована за однією із ставок, зазначених у пункті 8-1.2 цієї статті. Покупець такої сільськогосподарської продукції має право включити суму податку, зазначену у такій податковій накладній, до суми свого податкового кредиту на загальних умовах цього Закону.

8-1.9. Для отримання свідоцтва про реєстрацію як платника податку із спеціальним режимом оподаткування сільськогосподарське підприємство зобов'язане зареєструватися у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість, за самостійним рішенням, а податковий орган зобов'язаний надати сільськогосподарському підприємству свідоцтво про його реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування у встановлений цим Законом строк.

Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування має містити додатково до відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, виключний перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства. Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню на таких підставах:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство зобов'язане зареєструватися як платник цього податку на загальних умовах у випадку, визначеному у пункті 8-1.11 цієї статті;

в) сільськогосподарське підприємство підпадає під дію пункту 9.6 статті 9 цього Закону.

У цих випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути податковому органу свідоцтво про його реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

8-1.10. Податковий орган зобов'язаний відмовити сільськогосподарському підприємству у реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, якщо таке сільськогосподарське підприємство протягом дванадцяти календарних місяців, попередніх місяцю, в якому подається заява про таку реєстрацію, здійснювало оподатковувані операції з товарами (послугами), відмінними від сільськогосподарської продукції, на суму, що перевищує суму, визначену у статті 2 цього Закону. До складу таких оподатковуваних операцій не включаються операції з продажу (поставки) активів, попередньо включених до відповідної групи основних фондів такого сільськогосподарського підприємства за дванадцять та більше календарних місяців, що передували місяцю, в якому відбувається їх продаж (поставка).

8-1.11. Якщо сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподатковувані операції з товарами (послугами), відмінними від сільськогосподарської продукції, на суму, що перевищує граничний розмір, встановлений статтею 2 цього Закону, протягом визначеного таким пунктом строку, то з місяця, наступного за місяцем, в якому досягається таке перевищення, таке сільськогосподарське підприємство зобов'язане перейти на загальний режим оподаткування за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону. До складу таких оподатковуваних операцій не включаються операції з продажу (поставки) активів, попередньо включених до відповідної групи основних фондів такого сільськогосподарського підприємства не пізніше ніж за дванадцять календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається їх продаж (поставка).

8-1.12. Сільськогосподарське підприємство (суб'єкт спеціального режиму оподаткування) у строки, встановлені законом для квартального періоду, подає відповідному податковому органу податкову декларацію.

Якщо сільськогосподарське підприємство здійснює поставку товарів (послуг), які відповідно до цієї статті оподатковуються за різними ставками, то податкова декларація повинна окремо відображати:

а) суму податків, нарахованих (отриманих) за ставками, встановленими підпунктом "б" пункту 8-1.2 цієї статті, та за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону;

б) відповідний розподіл податкового кредиту виходячи з частки виробничих факторів (а при застосуванні обох ставок, визначених у підпункті "б" пункту 8-1.2 цієї статті, - відповідних часток виробничих факторів) у загальній сумі податкового кредиту.

Податкова декларація, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, розробляється та узгоджується відповідно до закону.

8-1.13. Для цілей цієї статті вживаються такі терміни:

8-1.13.1. виробничі фактори - товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, включаючи придбання основних фондів, які переважно використовуються для такого виробництва. Переважним вважається використання основних фондів, якщо сума компенсацій, отриманих платником від продажу (поставки) виробленої сільськогосподарської продукції з їх використанням, є більшою за суму компенсацій, отриманих платником від продажу (поставки) інших товарів (послуг), вироблених з їх використанням за звітний період, за винятком продажу (поставки) таких основних фондів;

8-1.13.2. сільськогосподарська продукція - товари, які виробляються внаслідок діяльності у сфері сільського господарства, лісового господарства чи рибальства (крім підакцизних);

8-1.13.3. послуги, супутні сільськогосподарській продукції, - послуги із:

а) сіяння та садження рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

б) пакування та підготовки до продажу, в тому числі сушіння, очистки, розмелювання, дезінфекції та силосування сільськогосподарської продукції;

в) зберігання сільськогосподарської продукції;

г) вирощування, розведення, відгодівлі та забою свійської худоби, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

ґ) надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання такої техніки в оренду (лізинг);

д) надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме загальноуправлінського значення (з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління), а також збуту (продажу, поставки) сільськогосподарської продукції, вирощеної, відгодованої, виловленої або зібраної (заготовленої) безпосередньо таким платником податку;

е) знищення бур'яну та шкідливих комах, обробки посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також з використання засобів захисту тварин;

є) експлуатації меліоративного (зрошувального) та іригаційного обладнання для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

8-1.13.4. діяльність у сфері сільського господарства:

а) діяльність з виробництва продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також діяльність з вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах); грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей;

б) діяльність з виробництва продукції тваринництва, а саме свійської худоби, у тому числі (але не виключно) продукції птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів та змій, інших їстівних ссавців, птахів та плазунів;

8-1.13.5. діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):

а) діяльність із садження, вирощування чи зрубування дерев або чагарників та догляд за ними (крім зрубування дерев чи чагарників у межах Кримських та Карпатських гір, що з метою оподаткування цим податком вважається промисловим виробництвом), збирання дикорослих грибів та ягід;

8-1.13.6. діяльність у сфері рибальства:

а) виловлювання прісноводної (лиманної) риби чи інших прісноводних (лиманних) та їх розведення;

б) збір мушлів, вустриць, ракоподібних, жаб, дикорослих водоростей та діяльність з їх розведення;

8-1.13.7. діяльність з обробки чи переробки продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського господарства, рибальства, а також лісового господарства (тільки у частині обробки (переробки) дикорослих грибів та ягід), вважається відповідно діяльністю у сфері сільського господарства, рибальства чи лісового господарства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо таким платником податку;

8-1.13.8. Терміни, визначені цим пунктом, використовуються з урахуванням класифікації видів економічної діяльності Державного класифікатора України за групами 01.1-01.4 розділу 0.1, а також розділів 0.2 та 0.5. Виходячи з норм цього пункту Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, що підпадають під дію цієї статті.

8-1.14. До 1 січня 2007 року ставки податку, визначені у підпункті "б" пункту 8-1.2 цієї статті, становлять для осіб, які здійснюють зазначені у пункті 8-1.13 цієї статті види діяльності, 10 відсотків до бази оподаткування.

9.1. Центральний орган державної податкової служби України веде реєстр платників податку.

9.2. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку.

9.3. Особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

9.4. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 цього Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

9.5. Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.

Правила такого розміщення та відповідальність за порушення цих правил встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

9.6. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

10.1. Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

У разі відмови продавця у видачі покупцю податкової накладної продавець зобов'язаний зменшити суму податкового кредиту поточного податкового періоду на суму податку, сплачену при поставці товару (робіт, послуг).

10.2. Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань. Штрафні санкції за результатами діяльності за період з 1 жовтня по 31 грудня 1997 року не застосовуються.

10.3. Правила податкового обліку встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

11.1. Закон України "Про податок на додану вартість" набирає чинності з 1 жовтня 1997 року.

У разі коли за договорами, укладеними до набрання чинності цим Законом, які передбачали здійснення операцій, звільнених від оподаткування згідно з підпунктами "г", "д" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість", було здійснено витрати або проведено розрахунки до моменту прийняття цього Закону, платники податку, що є сторонами таких договорів, оподатковують такі операції за таким договором згідно з правилами, встановленими зазначеним Декретом.

11.2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

11.3. Визнати таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 14-92 "Про податок на добавлену вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст.78, N 26, ст.281, N 34, ст.356, N 49, ст.458, N 50, ст.471; 1994 р., N 20, ст. 120, N 22, ст.149, N 27, ст. 220; 1995 р., N 44, ст.318; 1996 р., N 25, ст. 101, N 27, ст. 128, N 31, ст. 147, N 41, ст.ст. 190, 192).

11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.

Податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності цим Законом.

11.5. З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку;

сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня поставки такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів. Установити, що у 2004 році термін погашення податкового векселя з податку на додану вартість може бути продовжений на строк до 2 років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, для:

підприємств суднобудівної промисловості, визначених відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні";

підприємств з виготовлення боєприпасів, їх елементів та виробів спецхімії;

підприємств з виробництва броньованих бойових машин;

підприємств концерну "Бронетехніка України";

підприємств літакобудівної промисловості, визначених статтею 2 Закону України "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні";

суб'єктів, які здійснюють операції з ввезення на митну територію України товарів морського промислу (риба, ссавці, мушлі, ракоподібні, водні рослини тощо, охолоджені, солоні, морожені, консервовані, перероблені в борошно або в іншу продукцію), видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України;

у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається органом державної податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок поставки таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України;

податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТ ЗЕД, а також товарів, які ввозяться (пересилаються) підприємством з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій. Установити, що у 2004 році дія цього абзацу не поширюється на суб'єктів, які здійснюють операції з ввезення на митну територію України товарів морського промислу (риба, ссавці, мушлі, ракоподібні, водні рослини тощо, охолоджені, солоні, морожені, консервовані, перероблені в борошно або в іншу продукцію), видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України.

11.6. До 1 січня 2000 року діють положення цього Закону, які стосуються встановлення нульової ставки податку на додану вартість з поставки:

вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів;

електроенергії;

газу, імпортованого в Україну.

У період з 1 травня 2000 року до 1 січня 2001 року в разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку.

11.7. Особи, які згідно з цим Законом підлягають реєстрації як платники податку на додану вартість, зобов'язані здійснити таку реєстрацію та отримати право на виписку податкових накладних до 30 червня 1997 року.

11.8. Юридичні або фізичні особи, що згідно із законодавством зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та повинні були нараховувати податок на додану вартість при реалізації товарів (робіт, послуг) до набрання чинності цим Законом, здійснюють одноразовий перерахунок сум податкового кредиту і податкових зобов'язань виходячи з правил визначення баз оподаткування за нормами цього Закону та балансових показників господарчої діяльності на момент набрання чинності цим Законом. Порядок проведення такого перерахунку та пов'язані з ним форми податкової звітності встановлюються центральним органом державної податкової служби України з урахуванням таких особливостей:

1) балансовий облік результатів зазначеного перерахунку ведеться платниками податку окремо від обліку податкових зобов'язань і податкового кредиту, що виникли після набрання чинності цим Законом;

2) платники податку, що здійснюють торговельно-посередницьку, оптово-збутову та роздрібну торговельну діяльність, зобов'язані провести самостійно повну інвентаризацію товарних залишків, товарів, переданих на умовах комісії (консигнації) та відвантажених, за якими не проведена оплата їх вартості на момент набрання чинності цим Законом, та визначити суму податків на додану вартість, сплачену (нараховану) у зв'язку з придбанням таких товарів, а також суму податку, що підлягає включенню до податкових зобов'язань.

Інформація про наслідки інвентаризації та розрахунок визначених сум податку на додану вартість подається окремо органу державної податкової служби разом з податковою декларацією за перший звітний період.

Визначена за наслідками такої інвентаризації сума податку на додану вартість до складу податкового кредиту платників податку не включається, а зараховується у зменшення податкових зобов'язань таких платників податку у звітних періодах, що настають після набрання чинності цим Законом, до повного її погашення. Належна до сплати сума податку за відвантаженими, але не оплаченими товарами включається до податкового зобов'язання в порядку, встановленому абзацом третім підпункту 3 цього пункту.

При цьому щодо товарів, які відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" звільнялися від оподаткування, сума податку на додану вартість, що відноситься на збільшення податкових зобов'язань, визначається виходячи з різниці між ціною поставки та ціною придбання, за винятком лікарських засобів та виробів медичного призначення.

За отриманими, але не оплаченими товарами провадиться окремий розрахунок. Право на податковий кредит за такими товарами виникає у разі списання коштів з рахунку платника в рахунок оплати товарів.

З моменту набрання чинності цим Законом платники податку, які здійснюють зазначені види діяльності, не включають до складу валових витрат виробництва (обігу) суми податків на додану вартість, сплачених під час придбання товарних залишків;

3) платники податку визначають суму податку на додану вартість за відвантаженими товарами (виконаними роботами, наданими послугами), за якими не проведено оплату по їх вартості, за винятком товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість", з урахуванням сум перевищення податку, які повинні були враховуватися у разі зменшення платежів у наступних звітних періодах.

Зазначений розрахунок подається платниками податку органу державної податкової служби разом з податковою декларацією за перший звітний період.

Визначена сума податку включається до сум податкових зобов'язань наступних звітних періодів, на які припадає надходження коштів на розрахунковий рахунок платників податку до 1 січня 1999 року, а за наявності від'ємної різниці сума податку зараховується рівними частками у зменшення податкових зобов'язань таких платників податку у звітних періодах, що настають після набрання чинності цим Законом, до повного її погашення.

Сума податку на додану вартість, нарахована на вартість відвантажених товарів (робіт, послуг), за якими оплата не проведена до 1 січня 1999 року, включається до складу податкових зобов'язань першого звітного періоду 1999 року;

4) сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) платниками податку у складі ціни основних фондів, які придбані (виготовлені) та не введені в експлуатацію до набрання чинності цим Законом, включається до суми податкового кредиту наступних податкових періодів, на які припадає дата введення в експлуатацію таких основних фондів.

При цьому суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з добудовою (введенням в експлуатацію) таких основних фондів після набрання чинності цим Законом, відносяться до складу податкового кредиту платника податку в загальному порядку.

Сума податку на додану вартість за основними фондами, які не введені в експлуатацію до 1 січня 1999 року, до складу податкового кредиту не включається і відноситься до вартості таких основних фондів з метою їх амортизації.

11.9. До приведення законодавчих актів України щодо оподаткування давальницької сировини у відповідність з нормами цього Закону сплата податку на додану вартість по операціях з ввезення давальницької сировини на митну територію України здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".

До повного виконання договорів у такому ж порядку здійснюється оподаткування податками (зборами), базою оподаткування яких є митна вартість товарів усіх товарних груп готової продукції, виробленої з давальницької сировини резидента, яка повертається (ввозиться) на митну територію України, за умови, що за договорами з переробки сировини були проведені фактичні витрати до 1 жовтня 1997 року, або якщо така давальницька сировина повністю або частково була вивезена за межі митної території України до 1 жовтня 1997 року.

11.10. Норми Закону України "Про надання пільг щодо обкладання податком на додану вартість продукції (робіт, послуг), що виробляється за контрактом N 1346/38", прийнятого 17 січня 1997 року, діють протягом строків виконання цього контракту.

11.11. Тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

При зміні способу визначення бази оподаткування, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту (включаючи суми бюджетного або експортного відшкодування), нараховані до початку застосування касового способу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною такого способу.

Терміни, що використовуються у цьому пункті, мають таке значення:

послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла - послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок;

касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

11.12. Установити, що оподаткування підприємств - суб'єктів експериментальної економічної зони "Сиваш" здійснюється згідно з Законом України "Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони "Сиваш".

Установити, що на період функціонування спеціальної економічної зони "Яворів" оподаткування операцій з ввезення (пересилання) на територію спеціальної економічної зони "Яворів" та вивезення (пересилання) з території спеціальної економічної зони "Яворів" товарів та інших предметів здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальну економічну зону "Яворів".

Встановити, що на період функціонування спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець".