Про доповнення Цивільного кодексу Української РСР та Кримінально-процесуального кодексу України нормами щодо порядку відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину

Верховна Рада України

Внести до Цивільного кодексу Української РСР та Кримінально-процесуального кодексу України такі доповнення:

I. У Цивільному кодексі Української РСР:

доповнити Кодекс статтею 459-1 такого змісту:

"Стаття 459-1. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми, зазначеними у статтях 446 і 447 цього Кодексу, витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.

Стягнені кошти зараховуються залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, який поніс витрати, до відповідного бюджету (державного, Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування) або на користь юридичної особи, якій належить відомчий заклад охорони здоров'я.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а також зарахування стягнених коштів до відповідного бюджету та їх цільового використання визначається Кабінетом Міністрів України".

II. У Кримінально-процесуальному кодексі України:

1. Доповнити Кодекс статтею 93-1 такого змісту:

"Стаття 93-1. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.

Якщо позов не було пред'явлено, суд при постановленні вироку вправі з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування цих витрат.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу".

2. Частину першу статті 29 після слова "шкода" доповнити словами "або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину".

3. Пункт 4 статті 64 після слова "злочином" доповнити словами "а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння".

4. Пункт 9 статті 242 після слова "злочином" доповнити словами "витрат на стаціонарне лікування потерпілого".

5. Пункт 9 частини першої статті 324 після слова "потерпілому" доповнити словами "а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування".