З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Цивільну оборону України
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 14, ст.124 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 2975-XII від 03.02.93, ВВР, 1993, N 14, ст.125 )
Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо забезпечення його реалізації.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
Стаття 1. Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій* техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Систему цивільної оборони складають:
органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання;
сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
_________________
* Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять.
Стаття 2. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Завданнями Цивільної оборони України є:
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Стаття 3. Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів Республіки Крим, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.
Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України або окрема посадова особа; на інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільної оборони здійснюють керівники відповідних органів виконавчої влади; в міністерствах, інших органах державного управління та на об'єктах народного господарства начальниками цивільної оборони є їх керівники.
Безпосереднє керівництво виконанням завдань цивільної оборони, діями її органів управління та сил під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за їх виконання покладаються на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділи міністерств і відомств, залучені до виконання завдань щодо захисту населення і подання йому допомоги у надзвичайних ситуаціях, та на штатних працівників цивільної оборони підприємств.
Повноваження територіальних штабів цивільної оборони та перелік міністерств, що залучаються до виконання завдань щодо захисту населення, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Територіальні штаби цивільної оборони відповідно до законодавства України входять до складу місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів державної виконавчої влади за принципом подвійного підпорядкування.
В штабах цивільної оборони до району міста, віднесеного до відповідної групи включно, провідні посади комплектуються військовослужбовцями, граничну чисельність яких визначає Кабінет Міністрів України.
Р о з д і л II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ, АДМІНІСТРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
Стаття 4. Кабінет Міністрів України:
формує органи управління та сили цивільної оборони, визначає граничну чисельність військовослужбовців і службовців у штабах та військах, кількість військових частин у мирний і воєнний часи;
розподіляє міста за групами, а підприємства - за категоріями щодо заходів цивільної оборони;
визначає порядок створення спеціалізованих та невоєнізованих формувань цивільної оборони;
створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;
вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях;
створює мережу курсів цивільної оборони і визначає категорію слухачів та строки їх навчання на цих курсах;
забезпечує проведення наукових досліджень і експериментально-конструкторських робіт з актуальних проблем захисту життя і здоров'я громадян у надзвичайних ситуаціях;
задовольняє мобілізаційні потреби військ, штабів та установ цивільної оборони.
Стаття 5. Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання всіма підприємствами, посадовими особами і громадянами актів законодавства України з питань цивільної оборони, заходів з цивільної оборони і сприяють її органам управління у виконанні покладених на них завдань.
Стаття 6. Штаб Цивільної оборони України:
забезпечує розробку і реалізацію заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та очолює діяльність органів управління, військ цивільної оборони і підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;
в межах своєї компетенції організовує і систематично контролює виконання законодавства України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України з питань захисту населення, запобігання надзвичайним ситуаціям та вжиття заходів у разі їх виникнення;
координує діяльність органів державної виконавчої влади і управління, що залучаються до виконання завдань, пов'язаних з безпекою населення та забезпеченням його життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій.
Стаття 7. Штаб Цивільної оборони України очолює начальник, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України з числа військовослужбовців.
Начальник Штабу Цивільної оборони України має повноваження, передбачені Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".
Стаття 8. Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та їх готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з цивільної оборони.
Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення.
Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від аварій.
Р о з д і л III
СИЛИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
Стаття 9. Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Війська цивільної оборони підпорядковуються Кабінету Міністрів України. Безпосереднє керівництво ними здійснює начальник Штабу Цивільної оборони України.
Війська цивільної оборони виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.
Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", а також за контрактом.
Стаття 10. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, створюються спеціалізовані формування, що підпорядковуються Штабу Цивільної оборони України.
Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійснюється за Статутом, який затверджує Кабінет Міністрів України.
Комплектування спеціалізованих формувань цивільної оборони здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.
Стаття 11. Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються на воєнний час в областях, містах, районах, а також на підприємствах, що продовжуватимуть свою виробничу діяльність під час війни.
До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.
Стаття 12. Для подання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в осередках ураження та лиха, боротьби з пожежами, здійснення лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища, матеріально-технічного та інженерного забезпечення заходів з цивільної оборони залучаються міністерства та інші органи державної виконавчої влади.
Перелік міністерств, обсяг покладених на них завдань і порядок залучення їх до дій у надзвичайних ситуаціях визначає Кабінет Міністрів України.
Р о з д і л IV
УТРИМАННЯ І МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
Стаття 13. Фінансування заходів з цивільної оборони здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання у випадках, передбачених актами законодавства.
Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади і підприємства відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання і захисту населення, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління і формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв'язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.
Стаття 14. Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняються Державним комітетом України з матеріальних ресурсів та Міністерством економіки України з оплатою замовником виробникам вартості виділених матеріальних ресурсів.
Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.
Стаття 15. Війська цивільної оборони утримуються за рахунок державного бюджету.
Військовослужбовці цивільної оборони у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Органи управління Цивільної оборони України, Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримання міністерств.
Оплата праці працівників органів управління цивільної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів державної виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують органи управління цивільної оборони службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.
Стаття 16. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань цивільної оборони, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Р о з д і л V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
Стаття 17. Співробітництво з іншими державами в галузі цивільної оборони здійснюють Уряд України і Штаб Цивільної оборони України в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.
Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил цивільної оборони, спільних дій в разі надзвичайних ситуацій.
Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України в Міжнародній організації цивільної оборони та в операціях європейських держав з подання допомоги в разі стихійного лиха.
| Президент України | Л.КРАВЧУК |
| м. Київ, 3 лютого 1993 року N 2974-XII |