• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні

Верховна Рада України  | Декларація від 15.12.1992 № 2859-XII | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Декларація
  • Дата: 15.12.1992
  • Номер: 2859-XII
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Декларація
  • Дата: 15.12.1992
  • Номер: 2859-XII
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
Д Е К Л А Р А Ц І Я
( Декларація втратила чинність на підставі Закону N 1414-IX від 27.04.2021 )
Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 16, ст.166 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 655-XIV від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220 N 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 )
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:
в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.
Ця Декларація є основою для подальшого розвитку державної молодіжної політики, її правової бази, практичної діяльності органів державної влади і управління, яка спрямовується на сприяння повноцінного розвитку молодих громадян України.
Головним гарантом здійснення державної молодіжної політики є Україна як суверенна держава.
II. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ
2. Державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.
3. Головними завданнями державної молодіжної політики є:
вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
координація зусиль всіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.
4. Головними принципами державної молодіжної політики є:
повага до поглядів молоді та її переконань;
надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;
сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
5. Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 28 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.
( Пункт 5 розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом N 655-XIV від 13.05.99 )
III. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ
6. Головними напрямами державної молодіжної політики в Україні є:
розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;
формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які б забезпечували здоровий генофонд народу України.
7. Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.
IV. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
8. Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом:
прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
( Абзац шостий пункту 8 розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV від 09.02.2006 )
виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю;
утворення спеціальних фондів.
м. Київ, 15 грудня 1992 року
N 2859-XII