Про державну допомогу сімям з дітьми

Цей Закон установлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо.

Передбачена цим Законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей з дітьми.

Сім'ї мають право на державну допомогу по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за хворою дитиною і за дитиною-інвалідом та в інших випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими нормативними актами.

Громадяни України, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, мають право на державну допомогу, передбачену цим Законом, починаючи з місяця, в якому вони прибули в Україну.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Згідно з цим Законом призначаються такі види державної допомоги:

1) допомога по вагітності та пологах;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною;

4) грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

5) допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

6) допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

7) допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

8) допомога на дітей одиноким матерям;

9) допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

10) допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

11) тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми за цим Законом визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна допомога, передбачена пунктами 1 і 6 статті 2 цього Закону, обчислюється у процентах до розміру заробітку (доходу).

Державна допомога, передбачена пунктом 2 статті 2 цього Закону, обчислюється у кратному співвідношенні до розміру мінімальної заробітної плати.

Державна допомога, передбачена пунктами 3-5, 7-11 статті 2 цього Закону, обчислюється за установленими нормами в процентах до розміру мінімальної заробітної плати.

У разі коли після призначення державної допомоги сім'ям з дітьми затверджується новий розмір мінімальної заробітної плати, провадиться відповідний перерахунок державної допомоги.

Сім'ї з дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на державну допомогу згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або на підставах, передбачених цим Законом.

Фінансування державної допомоги сім'ям з дітьми провадиться з Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, коштів державного і місцевих бюджетів та інших коштів (стаття 77 цього Закону) у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна допомога, що надається сім'ям з дітьми, не підлягає оподаткуванню.

Документи про призначення державної допомоги згідно з цим Законом розглядаються органом, що призначає державну допомогу, не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Орган, що призначає державну допомогу, видає чи надсилає заявнику не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення повідомлення про відмову в призначенні державної допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.

Місцева державна адміністрація, виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, трудові колективи, об'єднання громадян можуть за рахунок місцевих бюджетів та власних коштів запроваджувати додаткові види допомоги та установлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Право на допомогу по вагітності та пологах мають жінки:

а) які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання;

б) звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації незалежно від форм власності;

в) зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців;

г) які займаються підприємницькою діяльністю, в тому числі на умовах індивідуальної (групової) оренди, або працюють в особистому селянському (фермерському) господарстві, за умови сплати у встановленому порядку страхових внесків до Фонду соціального страхування України;

д) члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, а також працюючі за авторським договором, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України;

е) які навчаються з відривом від виробництва;

є) військовослужбовці;

ж) з числа військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань у зв'язку з вагітністю та пологами;

з) з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Допомога по вагітності та пологах надається:

працюючим жінкам - у розмірі 100 процентів заробітку;

жінкам, які займаються підприємницькою діяльністю, в тому числі на умовах індивідуальної (групової) оренди, або працюють в особистому селянському (фермерському) господарстві, - у розмірі 100 процентів заробітку (доходу);

жінкам - членам творчих спілок, творчим працівникам, які не є членами творчих спілок, а також які працюють за авторським договором, - у розмірі 100 процентів заробітку (доходу);

жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, - у розмірі 100 процентів заробітку (доходу), який вони одержували за останнім місцем роботи;

жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців - у розмірі мінімальної заробітної плати;

жінкам, які навчаються з відривом від виробництва, - у розмірі місячної стипендії;

жінкам із числа військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань у зв'язку з вагітністю та пологами, - у розмірі 100 процентів грошового забезпечення, обчисленого виходячи з окладу, який вони отримували до звільнення;

жінкам-військовослужбовцям - у розмірі 100 процентів грошового і натурального забезпечення;

жінкам із числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - у розмірі 100 процентів грошового забезпечення.

Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при обчисленні розміру допомоги по вагітності та пологах, визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для призначення жінкам допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності), а для жінок-військовослужбовців - видана у встановленому порядку довідка лікувального закладу (військово-лікарської комісії).

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, допомога по вагітності та пологах до їх працевлаштування призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії і виданого у встановленому порядку лікарняного листка (листка непрацездатності).

Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців, допомога по вагітності та пологах призначається на підставі довідки державної служби зайнятості і виданого у встановленому порядку лікарняного листка (листка непрацездатності).

Інші документи підставою для призначення зазначеної допомоги служити не можуть.

Допомога по вагітності та пологах призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) жінки.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, і жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців, призначення і виплата допомоги по вагітності та пологах до їх працевлаштування провадиться органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Допомога по вагітності та пологах виплачується жінкам за весь період відпустки по вагітності та пологах тривалістю сімдесят календарних днів до пологів і п'ятдесят шість (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно і надається жінкам в повному обсязі незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Особи, які усиновили новонароджених дітей, мають право на допомогу по вагітності та пологах на умовах, передбачених статтями 10-14 цього Закону, на період післяпологової відпустки з дня народження дитини.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини має сім'я у разі народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога не призначається.

Одноразова допомога при народженні дитини надається сім'ї у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Матерям, які стали на облік в медичному закладі в ранні строки вагітності (до 12 тижнів), регулярно відвідували і виконували рекомендації лікарів, при народженні дитини надається додаткова допомога у двократному розмірі мінімальної заробітної плати.

У разі народження двох і більше дітей одноразова допомога призначається сім'ї на кожну дитину.

Підставою для призначення одноразової допомоги при народженні дитини є довідка про народження дитини, видана органами загсу для одержання допомоги, а для додаткової допомоги матерям, крім того, довідка медичного закладу.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків.

Одноразова допомога при народженні дитини виплачується сім'ї, якщо звернення про її призначення надійшло не пізніше шести місяців від дня народження дитини.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини на умовах, передбачених статтями 17-20 цього Закону, мають особи, які усиновили або взяли під опіку дитину.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мають працюючі жінки, жінки, які навчаються з відривом від виробництва, жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, і жінки, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні.

Жінки з числа військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також жінки з числа військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань у зв'язку з вагітністю та пологами, мають право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на умовах, в розмірах і строки, визначені для працюючих жінок.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мають батько дитини, бабка, дід або інший працюючий родич, які фактично здійснюють догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається працюючим жінкам і особам, зазначеним у статті 22 цього Закону, у розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від стажу роботи.

У разі народження двох і більше дітей кратність допомоги по догляду за дітьми збільшується відповідно до кількості дітей.

Підставою для призначення працюючій жінці (батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є надана їй у межах установленого строку і оформлена наказом власника або уповноваженого ним органу частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною.

Батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною, частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за їх заявою та на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку частково оплачуваної відпустки і виплату їй допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати).

Жінкам, які продовжують навчатися з відривом від виробництва в період перебування у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по догляду за дитиною і стипендія призначаються у повному розмірі.

Батькові дитини - військовослужбовцю допомога по догляду за дитиною призначається у разі смерті матері або перебування її в лікувальному закладі, позбавлення її батьківських прав та в інших випадках, коли дитина залишилася без материнського піклування.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до їх працевлаштування призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки служби зайнятості.

За бажанням жінки та осіб, зазначених у частині першій цієї статті, в період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка здійснює догляд за дитиною.

Працюючим жінкам (батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною) і жінкам, які навчаються з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця по день їх працевлаштування, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня припинення виплати допомоги по вагітності та пологах, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Працюючі усиновителі та опікуни, а також безробітні усиновителі та опікуни, зареєстровані у державній службі зайнятості, мають право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на умовах, передбачених статтями 22-26 цього Закону.

Непрацюючі жінки мають право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам надається у розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати до досягнення дитиною дворічного віку, а з двох до трьох років - якщо середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

У разі народження двох і більше дітей кратність допомоги по догляду за дітьми збільшується відповідно до кількості дітей.

Підставою для призначення непрацюючим жінкам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є видана за місцем проживання довідка про те, що мати дитини не працює (не служить, не вчиться) і дитина проживає разом з нею.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам призначається і виплачується органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Непрацюючим жінкам допомога виплачується щомісяця з дня народження дитини по день досягнення нею дворічного віку включно, трирічного - за умови, передбаченої статею 29 цього Закону.

Непрацюючі усиновителі та опікуни мають право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на умовах, передбачених статтями 28-32 цього Закону, з дня прийняття у встановленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Право на грошові виплати мають матері (батьки), зайняті доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років.

Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, призначаються у розмірі:

100 процентів мінімальної заробітної плати - матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох дітей віком до 16 років;

200 процентів мінімальної заробітної плати - матерям (батькам), зайнятим доглядом чотирьох і більше дітей віком до 16 років.

Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, призначаються, якщо середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, призначаються і виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання. Виплати призначаються і виплачуються одному з батьків.

Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, провадяться щомісяця з дня досягнення третьою дитиною трирічного віку (дворічного віку - за умови, передбаченої частиною першою статті 29 цього Закону) по місяць досягнення першою дитиною 16-річного віку.

Усиновителі, опікуни та піклувальники мають право на щомісячні грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, на умовах, передбачених статтями 34-38 цього Закону, з дня прийняття у встановленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки чи піклування.

Право на допомогу по догляду за дитиною-інвалідом має один з непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда або особа, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку, надається у розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати.

Підставою для призначення допомоги одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку, є виданий у встановленому порядку медичний висновок.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку, призначається і виплачується органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом, виплачується щомісяця за період, зазначений у медичному висновку, але не більш як по місяць досягнення дитиною 16-річного віку.

Непрацюючі працездатні усиновителі, опікуни та піклувальники мають право на допомогу по догляду за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку на умовах, передбачених статтями 40 -44 цього Закону, з дня прийняття у встановленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки чи піклування.

Працюючі матері або один з працюючих членів сім'ї чи інша працююча особа у разі необхідності мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років, але не більш як за 14 календарних днів.

У разі захворювання осіб, зазначених у статтях 22, 28 і 40 цього Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається одному із працюючих членів сім'ї чи іншій працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною на весь період захворювання, в розмірі, передбаченому статтею 47 цього Закону.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років надається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів, у розмірі:

100 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж 8 років і більше, тим, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, а також працівникам із числа колишніх дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, не досягли 21 року і мають трудовий стаж до п'яти років;

80 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж від 5 до 8 років;

60 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж до 5 років.

Мінімальний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, але не повинен перевищувати розміру заробітку (доходу), з якого нараховується допомога.

При визначенні розміру допомоги трудовий стаж працівників обчислюється на день хвороби дитини у встановленому порядку.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років є виданий у встановленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності), а для військовослужбовців - довідка медичного закладу.

Інші документи не можуть служити підставою для призначення допомоги.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) матері дитини або одного з працюючих членів сім'ї чи іншої працюючої особи, що здійснює догляд за хворою дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років виплачується за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Працюючій матері або іншій працюючій особі, звільненій від роботи у зв'язку з перебуванням разом з хворою дитиною у стаціонарі, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за весь час перебування у стаціонарі.

Працюючі усиновителі та опікуни мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років на умовах, передбачених статтями 46-50 цього Закону.

Право на допомогу на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) мають сім'ї, які виховують дітей зазначеного віку.

Допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) надається у розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину, якщо середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) призначається незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомоги.

Допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) не призначається батькам, позбавленим стосовно цих дітей батьківських прав.

Допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання. Допомога призначається і виплачується одному з батьків.

Допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) виплачується щомісяця з місяця народження дитини і по місяць досягнення нею 16-річного віку (учня - по місяць досягнення ним 18-річного віку).

Усиновителі, опікуни та піклувальники мають право на допомогу на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років) на умовах, передбачених статтями 52-56 цього Закону, з дня прийняття у встановленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки чи піклування.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають удови та удівці з дітьми, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Якщо одинока мати (удова, удівець) взяла шлюб, то за нею зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, установленої для дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі:

100 процентів мінімальної заробітної плати - одиноким матерям (удовам, удівцям) з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, колишніх вихованців дитячих будинків (шкіл-інтернатів), які мають дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

50 процентів мінімальної заробітної плати - одиноким матерям, які мають дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), удовам та удівцям з дітьми, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

У разі народження двох і більше дітей допомога на дітей одиноким матерям призначається на кожну дитину.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності довідки органів загсу про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини, а одиноким матерям (удовам, удівцям) із числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, колишніх вихованців дитячих будинків (шкіл-інтернатів), крім того, - довідки, що підтверджує їх виховання і навчання в дитячому інтернатному закладі.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається і виплачується органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Допомога на дітей одиноким матерям виплачується щомісяця з місяця народження дитини по місяць досягнення дитиною 16-річного віку (учнями - 18-річного віку).

Одинокі усиновителі, опікуни та піклувальники мають право на допомогу на дітей одиноким матерям на умовах, передбачених статтями 58-62 цього Закону, з місяця усиновлення дитини або встановлення опіки чи піклування по місяць досягнення дитиною 16-річного віку (учнями - 18-річного віку).

Право на допомогу на дітей військовослужбовців строкової служби мають дружини:

солдатів, матросів, сержантів і старшин строкової військової служби;

військових будівельників, які проходять службу у військовобудівельних загонах (частинах), - в період служби в цих загонах (частинах);

курсантів, слухачів (які одержують курсантські оклади) військово-навчальних закладів із числа військовослужбовців строкової служби і цивільної молоді - в період навчання у військово-навчальних закладах;

курсантів шкіл підготовки прапорщиків та мічманів, зарахованих на навчання, з числа військовослужбовців строкової служби і осіб, призваних із запасу, - в період навчання в цих школах;

солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів та осіб офіцерського складу запасу, які призиваються на навчальні збори і на момент призову тимчасово не працюють, - в період цих зборів, включаючи час перебування в дорозі до військової частини і назад.

Допомога на дітей військовослужбовців строкової служби надається у розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину.

Допомога на дітей військовослужбовців строкової служби призначається матері дитини, якщо батько дитини проходить військову службу (навчається у військово-навчальному закладі чи школі підготовки прапорщиків і мічманів або призваний на навчальні збори - стаття 64 цього Закону). Допомога призначається незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Допомога на дітей військовослужбовців строкової служби за поданням районного (міського) військового комісаріату призначається і виплачується органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Допомога на дітей військовослужбовців строкової служби виплачується щомісяця в період військової служби (навчання чи призову на навчальні збори - стаття 64 цього Закону) батька дитини.

Опікуни (піклувальники) мають право на допомогу на дітей військовослужбовців строкової служби на умовах, передбачених статтями 64-68 цього Закону.

Право на допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, мають особи, призначені у встановленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, надається у розмірі 200 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається, якщо розмір одержуваних на цих дітей аліментів, пенсій і допомоги на місяць не перевищує двократного розміру мінімальної заробітної плати. При цьому виплата раніше призначених на дітей пенсій і допомоги не провадиться.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається районною, районною в містах Києві і Севастополі державною адміністрацією та виконавчими комітетами міських, районних у містах Рад народних депутатів і виплачується місцевими органами управління освітою за місцем проживання.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається з місяця звернення за нею і виплачується щомісяця по місяць досягнення ними 16-річного віку (учнями - 18-річного віку), за винятком випадків, які можуть зумовити припинення виплати допомоги.

Право на тимчасову допомогу на неповнолітніх дітей, батьки яких зобов'язані сплачувати аліменти, розшукуються органами внутрішніх справ за рішеннями судів або постановами слідчих органів у разі ухилення від сплати аліментів, притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинений злочин чи з інших підстав, або відбувають покарання у виправно-трудових установах, де не мають заробітку, з якого може бути стягнуто аліменти у встановленому законом мінімальному розмірі, або перебувають на лікуванні у лікувальних закладах без виплати допомоги по соціальному страхуванню, в інших випадках, коли стягнення аліментів неможливе з причин, не залежних від осіб, зобов'язаних їх сплачувати, мають стягувачі аліментів (мати, батько), які не одержують присуджених на неповнолітніх дітей за рішенням суду або постановою судді аліментів.

Право на тимчасову допомогу на неповнолітніх дітей мають стягувачі аліментів, якщо батько (мати), зобов'язаний сплачувати аліменти, постійно проживає на території іноземної держави, з якою Україна не уклала договору (угоди) про подання правової допомоги.

Право на тимчасову допомогу на неповнолітніх дітей мають також жінки і чоловіки, які розірвали шлюб, не одержують присуджених на дітей віком до 16 років (на учнів - до 18 років) аліментів або одержують їх менше встановленого мінімального розміру.

В період розшуку батьків, зобов'язаних до сплати аліментів, особам, зазначеним у частинах першій та третій цієї статті, здійснюються виплати коштів на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо), у розмірах, установлених рішенням судів. Зазначені кошти виплачуються також і у випадках, коли рішення судів про стягнення коштів на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат не можуть бути виконані з причин, не залежних від осіб, зобов'язаних їх сплачувати.

Тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або в інших випадках, коли стягнення аліментів неможливе з причин, незалежних від осіб, зобов'язаних їх сплачувати, надається в розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину.

Тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких зобов'язані сплачувати аліменти, постійно проживають на території іноземної держави, з якою Україна не уклала договору (угоди) про подання правової допомоги, надається у розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину.

Матері (батьку), яка не одержує присуджених на неповнолітніх дітей за рішенням суду (постановою судді) аліментів або одержує їх у сумі, меншій за встановлений мінімальний розмір, тимчасова допомога на неповнолітніх дітей надається у мінімальному розмірі аліментів на кожну дитину.

Виплата коштів на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо), у разі ухилення батьків від їх сплати або коли стягнення цих коштів неможливе з причин, не залежних від осіб, зобов'язаних їх сплачувати, провадиться в повному розмірі, встановленому рішенням суду.

Виплата тимчасової допомоги та коштів на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами, провадиться за рахунок стягуваних з батьків невиплачених сум мінімальних розмірів аліментів і зазначених коштів (для осіб, які ухиляються від сплати аліментів, - фактично виплачених сум тимчасової допомоги і коштів) з нарахуванням 10 процентів на ці суми, а також за рахунок відрахувань 50 процентів сум державного мита, що стягується за розірвання шлюбу судами і органами загсу.

Вимоги про стягнення з батьків, зобов'язаних сплачувати аліменти, сум, виплачених відповідно до статей 75 і 76 цього Закону, прирівнюються до вимог щодо аліментів.

Національний банк України установлює порядок відкриття спеціального рахунку, призначеного для акумуляції і перерахунку коштів на виплату тимчасової допомоги і відшкодування додаткових витрат на неповнолітніх дітей в період розшуку їх батьків, зобов'язаних сплачувати аліменти, та в інших установлених випадках.

Тимчасова допомога та кошти на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами, призначаються, якщо рішення суду (постанова судді) про стягнення аліментів з осіб, зобов'язаних їх сплачувати, не виконується, у випадках, зазначених у статті 75 цього Закону.

Тимчасова допомога та кошти на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами, у разі ухилення батьків від сплати аліментів, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів неможливе, призначаються незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомоги, крім допомоги на дітей військовослужбовців строкової служби.

Тимчасова допомога та кошти на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами, у разі ухилення батьків від сплати аліментів, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів неможливе, призначаються і виплачуються органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Тимчасова допомога та кошти на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами, виплачуються у разі неможливості виконання відповідного рішення суду чи постанови судді (стаття 75 цього Закону) щомісяця з місяця звернення за допомогою по місяць досягнення дитиною 18 років.

Опікуни чи піклувальники мають право на тимчасову допомогу та виплату коштів на неповнолітніх дітей для відшкодування додаткових витрат, зумовлених винятковими обставинами, у разі ухилення батьків від сплати аліментів, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів неможливе, на умовах, передбачених статтями 75, 76, 78-80 цього Закону.

Органи, що призначають державну допомогу сім'ям з дітьми, мають право в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість видачі відповідних документів.

Підприємства, установи, організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну сім'ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі чи видачі недостовірних документів, і відшкодовують її у встановленому порядку.

Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають державну допомогу, про всі обставини, що впливають на виплату допомоги.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум державної допомоги громадяни повинні відшкодовувати заподіяну шкоду.

Суми державної допомоги, надміру виплачені внаслідок зловживань з боку громадян (в результаті подання документів із завідомо неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються на підставі рішень органів, що призначають державну допомогу.

Відрахування на підставі рішень відповідних органів провадяться у розмірі не більше 20 процентів суми державної допомоги, належної до кожної виплати.

У разі припинення виплати державної допомоги до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Скаргу на рішення органу, що призначає державну допомогу, може бути подано до районного (міського) народного суду.