Про ветеринарну медицину

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, а також з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, виробництвом, транспортуванням і реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок (далі у цій статті - юридичні та фізичні особи), для забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя в господарствах мають право:

одержувати від місцевих органів державного управління та інших установ ветеринарної медицини і органів місцевого самоврядування інформацію про епізоотичний стан території обслуговування;

на відшкодовування збитків, завданих їм внаслідок порушення ветеринарно-санітарних вимог іншими юридичними та фізичними особами;

оскаржувати рішення і дії посадових осіб органів державного управління та інших державних установ ветеринарної медицини до головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області, Автономної Республіки Крим, України або до суду.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані:

виконувати законні вимоги спеціалістів державних установ ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних, карантинних, обмежувальних та інших ветеринарних заходів;

інформувати негайно державні установи ветеринарної медицини про переміщення, забій, захворювання тварин, їх загибель (вимушене дорізування) або невластиву поведінку;

охороняти здоров'я тварин і забезпечувати виробництво якісної та безпечної продукції тваринного і рослинного походження;

ідентифікувати велику і дрібну рогату худобу та коней, що їм належать;

доставляти тварин у визначене місце або надавати в господарстві можливість для проведення ветеринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілактичних обробок, досліджень і щеплень, забезпечувати їх надійну фіксацію під час проведення маніпуляцій, а також надавати продукцію тваринного і рослинного походження для проведення ветеринарно-санітарної експертизи;

доставляти тварин у разі їх загибелі та відходи від забою тварин до спеціалізованих підприємств;

сприяти спеціалістам ветеринарної медицини у виконанні ними своїх службових обов'язків;

на вимогу спеціалістів ветеринарної медицини надавати безоплатно зразки продукції тваринного та рослинного походження для проведення відповідних досліджень;

надавати у користування спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, у тому числі на залізничному, водному і повітряному транспорті, пунктах пропуску через державний кордон, на ринках (зоологічних ринках) службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку.

Наукове забезпечення ветеринарної медицини здійснюють відповідні наукові установи Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, наукові установи, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

Координацію роботи, пов'язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини, здійснюють спільно відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук і науково-методична рада Державного департаменту ветеринарної медицини.

Державним замовником науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини є Державний департамент ветеринарної медицини.

Фінансування наукових досліджень у галузі ветеринарної медицини і практичної реалізації наукових розробок провадиться за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.

Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини є експертно-дорадчим органом з питань регламентації безпечного і ефективного застосування ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, їх реєстрації.

Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє при Державному департаменті ветеринарної медицини.

Експертизу і випробування ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок вітчизняного та іноземного виробництва проводять наукові установи, визначені Державним департаментом ветеринарної медицини.

З урахуванням даних експертизи і випробувань ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини видає висновки щодо їх застосування. На підставі цих висновків Державний департамент ветеринарної медицини приймає рішення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок.

Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє на підставі положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для оперативного контролю, керівництва і координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій щодо запобігання і ліквідації масових захворювань або отруєнь тварин при Кабінеті Міністрів України утворюється Державна надзвичайна протиепізоотична комісія.

Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України очолює віце-прем'єр-міністр України згідно з розподілом функціональних повноважень.

До складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України входять Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, який є заступником голови Комісії, заступники Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, керівники спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань аграрної політики, внутрішніх справ, економіки, охорони здоров'я, транспорту, надзвичайних ситуацій, фінансів, зв'язку та інформатизації, лісового господарства, охорони державного кордону, митної служби, Української академії аграрних наук та інші посадові особи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Спеціалісти ветеринарної медицини, які входять до складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України, одночасно є державними інспекторами ветеринарної медицини.

Члени Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України забезпечуються необхідними засобами зв'язку. Під час виконання службових обов'язків членам Комісії надається право на позачергове користування міжміським телефонним зв'язком, використання спеціалізованих транспортних засобів ветеринарної медицини і придбання проїзних документів на всі види транспорту та розміщення в готелі. Витрати на оплату послуг телефонного та іншого електронного зв'язку і відрядження відшкодовуються за рахунок коштів, що виділяються на проведення протиепізоотичних заходів.

Державні надзвичайні протиепізоотичні комісії утворюються також при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях.

Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України та типові положення про державні надзвичайні протиепізоотичні комісії при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення органів державного управління та інших державних установ ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

Сплата внесків до Міжнародного епізоотичного бюро провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин, лабораторно-діагностичних та планових радіологічних досліджень продукції тваринного і рослинного походження, дослідження на трихінельоз, інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи (згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України) здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Оплата проведення заходів щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім тих, що зазначені у статті 25 цього Закону), лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження (за винятком планових радіологічних досліджень та досліджень на трихінельоз) та оплата послуг при експортно-імпортних операціях, транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюються за рахунок власників тварин, продукції тваринного і рослинного походження згідно з тарифами.

Оплата експертизи та випробувань з метою реєстрації в Україні ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок здійснюється на комерційній основі за рахунок коштів заявника згідно з прейскурантом, затвердженим Державним департаментом ветеринарної медицини відповідно до законодавства.

Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які займаються ветеринарною практикою, з виконання обов'язкових або вимушених протиепізоотичних заходів згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, провадиться за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Карантин у місцях виникнення небезпечних захворювань встановлюється та скасовується рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації на відповідних територіях та виконавчими органами органів місцевого самоврядування міст обласного значення, у тому числі на території окремих господарств за поданням відповідного органу державної ветеринарної медицини, а в межах одного або кількох регіонів - за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Державного департаменту ветеринарної медицини.

Про встановлення карантину у зв'язку з хворобою, внесеною до списку А, продовження строку його дії та про скасування Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повідомляє Міжнародне епізоотичне бюро, а у разі виникнення карантинних хвороб, спільних для тварин і людей, - Головного державного санітарного лікаря України.

У разі виникнення на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, у тому числі таких, що раніше не реєструвалися, за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України хворі тварини та тварини з підозрою на хворобу враженої ферми, стада, гурту, а у разі необхідності - тварини інших ферм, стад, гуртів, що мали прямий або непрямий контакт, який може призвести до передачі збудника інфекції, забиваються (дорізуються), а їх туші, малоцінний інвентар, транспортні засоби, інші предмети, які можуть бути фактором такої передачі, знищуються шляхом спалювання, закопування або іншим способом, що гарантує припинення поширення зазначених хвороб.

Перелік карантинних захворювань тварин затверджується Кабінетом Міністрів України.

Карантин встановлюється протягом доби після виявлення карантинної хвороби тварин.

Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або його заступника.

Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину, негайно повідомляє про це підприємства, установи, організації та населення карантинної зони і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів, областей.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що сприяли виникненню карантинного захворювання, визначаються межі карантинної та загрозливої зони, спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію осередків небезпечних інфекційних захворювань тварин, а також тимчасові обмеження прав юридичних та фізичних осіб з покладенням на них додаткових обов'язків і затверджується план локалізації, ліквідації та профілактики захворювання.

Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, що надходять до господарств для поповнення стада. Такі тварини утримуються в період карантину окремо у спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинні пункти) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються в загальне стадо.

Тварини, що завозяться з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом періоду, який визначається згідно із законодавством.

Особи, винні у порушенні карантинних вимог, несуть відповідальність згідно із законом.

У разі встановлення карантину може вводитися повна або часткова заборона:

провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити (заводити) в цю зону, вивозити (виводити) з неї тварин;

вивозити або виносити (у тому числі для пересилання посилками) з карантинної зони продукцію тваринного і рослинного походження, корми;

перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області;

доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і до тваринницьких приміщень, де запроваджено карантин, крім обслуговуючого персоналу (за умови додержання ним спеціального режиму);

проводити ярмарки, аукціони, семінари, виставки тварин, масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо;

пересуватися на транспортних засобах у карантинній зоні;

заготовляти, торгувати тваринами, продукцією тваринного і рослинного походження в карантинній зоні.

На дорогах при в'їзді у населені пункти, на ферми виставляється охорона, сторожові або ветеринарно-міліцейські пости, встановлюються знаки щодо обов'язкового об'їзду карантинної зони. Положення про ветеринарно-міліцейський пост затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вивезення тварин, продукції тваринного і рослинного походження з карантинної зони дозволяється лише за рішенням відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.

Тварини, що загинули від інфекційних хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих тварин та тих, що утримувалися разом, підлягають знешкодженню або утилізації відповідно до законодавства.

Господарське використання гною від хворих тварин або тварин з підозрою на хворобу допускається лише у випадках, передбачених інструкцією щодо боротьби з хворобами тварин, та після попереднього надійного знезараження.

На залізничних станціях, у морських та річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарствах, що знаходяться в карантинній або загрозливій зоні, припиняється вантаження та розвантаження тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів та іншої продукції, що може бути носієм збудника інфекційної хвороби.

З метою запобігання поширенню карантинних хвороб і ліквідації їх у первинних осередках зараження за рішенням відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії може проводитися мобілізація та використання матеріальних ресурсів підприємств, установ та організацій, що знаходяться поза карантинною зоною.

На час карантину може змінюватися режим роботи підприємств, установ та організацій.

У виняткових випадках для здійснення карантинних заходів та ліквідації осередків епізоотії разом з органами внутрішніх справ можуть залучатися військові частини Збройних Сил України відповідно до закону.

У разі встановлення карантину на значній території (область або кілька областей) Кабінет Міністрів України може вносити Президенту України пропозицію про цільову мобілізацію на період до двох місяців військовозобов'язаних спеціалістів з метою ліквідації осередків епізоотії.

Суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного і рослинного походження, кормів, інших продуктів та матеріалів, що можуть бути носіями збудника інфекційної хвороби, зобов'язані надавати у користування спеціально уповноваженим органам на період карантину службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку.

Особам, які постраждали внаслідок встановлення карантину або у зв'язку з проведенням робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб тварин, збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством.

Юридичні особи, матеріальні ресурси яких використовувалися з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних хвороб, мають право на відшкодування завданих їм збитків у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Лабораторну діагностику хвороб тварин, а також оцінку якості та безпеки продукції, кормів тваринного і рослинного походження здійснюють Центральна, республіканська Автономної Республіки Крим, зональні, обласні, міжобласні, міські, районні та міжрайонні державні лабораторії ветеринарної медицини в порядку, визначеному Державним департаментом ветеринарної медицини.

Лабораторну діагностику за рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини можуть також здійснювати інші установи ветеринарної медицини, науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади та інші організації.

Остаточне рішення щодо спірних питань, які виникають з висновків лабораторної діагностики, приймає Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини.

Супровідні ветеринарні документи видаються за умови обов'язкового дослідження продукції тваринного і рослинного походження у державних лабораторіях ветеринарної медицини.

Методичне забезпечення лабораторної діагностики здійснює Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини.

Втручання в роботу спеціалістів державних лабораторій ветеринарної медицини під час здійснення ними лабораторної діагностики забороняється.

Державні лабораторії ветеринарної медицини є юридичними особами і діють на підставі положень, що затверджуються Державним департаментом ветеринарної медицини.

Дозвіл на роботу із збудниками хвороб другої - четвертої групи небезпеки видається відповідно до законодавства.

Виробництво та реалізація ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини повинні здійснюватися відповідно до технічних умов, фармакопейних статей і стандартів.

До серійного виробництва та реалізації ветеринарні препарати, субстанції, готові корми, кормові добавки допускаються лише після реєстрації Державним департаментом ветеринарної медицини.

Документом, який підтверджує реєстрацію препарату в Україні, є реєстраційне посвідчення, яке видається на кожен ветеринарний препарат, субстанцію, готовий корм, кормову добавку Державним департаментом ветеринарної медицини.

Підприємства, що займаються виготовленням ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, сплачують науковим установам і окремим авторам винагороду за наукову розробку і впровадження її у виробництво.

Ветеринарні препарати можуть вироблятися суб'єктами підприємницької діяльності за наявності ліцензії, що видається відповідно до законодавства.

Суб'єкти господарювання здійснюють роздрібну та оптову торгівлю ветеринарними препаратами, готовими кормами, кормовими добавками та засобами ветеринарної медицини за наявності ліцензії та сертифіката якості.

До кожного ветеринарного препарату, що реалізується, додається настанова по застосуванню. Забороняється реалізація ветеринарних препаратів, що містять отруйні та сильнодіючі речовини, а також імунобіологічних препаратів проти хвороб, спільних для тварин і людей, без рецепта спеціаліста ветеринарної медицини.

Зберігання виробничих та контрольних штамів мікроорганізмів, підтримання біотехнологічних показників, контроль за станом їх популяцій, підготовка нових штамів здійснюються у Національному центрі штамів мікроорганізмів.

Положення про Національний центр штамів мікроорганізмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Серії біологічних препаратів, що не пройшли контроль у процесі виробництва або випробування в порядку, визначеному Державним департаментом ветеринарної медицини, та визнані неякісними, підлягають знищенню з оформленням відповідного акта за участю спеціаліста державної ветеринарної медицини та власника цих препаратів або уповноваженого його представника.

Юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають на території України) можуть займатися ветеринарною практикою на підставі ліцензії, що видається відповідно до законодавства України.

При державних установах ветеринарної медицини можуть утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання ветеринарних послуг на договірній основі.

Професійна підготовка спеціалістів ветеринарної медицини проводиться лише за стаціонарною формою навчання.

Післядипломна освіта спеціалістів ветеринарної медицини проводиться у встановленому законодавством порядку.

Підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини проводиться не рідше ніж один раз на 5 років.

Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку, встановленому законодавством. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді і рівень його кваліфікації з присвоєнням відповідної категорії.

Положення про порядок атестації спеціалістів ветеринарної медицини затверджує Державний департамент ветеринарної медицини.

Спеціалістам ветеринарної медицини надаються у користування або у власність земельні ділянки на загальних підставах відповідно до земельного законодавства України.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності забезпечують створення спеціалістам ветеринарної медицини належних виробничих та житлових умов, їх медичне і транспортне обслуговування.

У разі каліцтва, професійного захворювання або загибелі у зв'язку з виконанням службових обов'язків спеціалістам ветеринарної медицини або спадкоємцям виплачується одноразова грошова допомога у порядку, на умовах та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Спеціалісти державних установ ветеринарної медицини для виконання службових обов'язків забезпечуються спеціальними службовими транспортними засобами. У разі використання особистого транспортного засобу в службових цілях спеціалісту виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.

За час роботи в осередках інфекційних хвороб тварин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, спеціалістам ветеринарної медицини посадові оклади виплачуються в подвійному розмірі.

Питання соціального і правового захисту, матеріального забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини, які є військовослужбовцями або проходять службу в органах внутрішніх справ, охорони державного кордону, служби безпеки, регулюються відповідними нормативно-правовими актами.

Суб'єкти господарювання - будь-які юридичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням та реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у формі штрафу за:

порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин - у розмірі від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень - у розмірі від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

переміщення через митний кордон без обов'язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду об'єктів - у розмірі від двадцяти п'яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію ввезених на територію України продукції тваринного і рослинного походження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, - у розмірі від двадцяти п'яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;

реалізацію на території України ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, не зареєстрованих в Україні, - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких засобів, кормів та кормових добавок відповідно до закону;

ухилення від пред'явлення або непред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов'язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів) - у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для використання, у тому числі з м'яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отруєних хімікатами, утоплених, а також вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, тощо - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких харчових продуктів відповідно до закону;

ухилення від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

надання власником (уповноваженою особою) торговельних об'єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, - у розмірі від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини - у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.

Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами.

Штраф підлягає сплаті суб'єктом господарювання у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.

Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Міжнародне співробітництво у галузі ветеринарної медицини забезпечується:

участю в роботі Міжнародного епізоотичного бюро та інших міжнародних організацій, участю у міжнародних договорах, уніфікацією нормативів і вимог щодо запобігання занесенню збудників небезпечних хвороб тварин з території інших держав, експорту, імпорту тварин, продукції тваринного походження;

гармонізацією законодавства в галузі ветеринарної медицини до законодавства Європейського Союзу, уніфікацією профілактичних та протиепізоотичних заходів, методів діагностики хвороб тварин, застосуванням імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних та інших ветеринарних препаратів;

установленням професійних та наукових контактів, обміном інформацією про епізоотичний стан.

У разі коли міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України:

підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення до законодавчих актів змін, що випливають з цього Закону;

привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити розроблення та прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1) частину першу статті 7 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 2002 р; N 7, ст.50) доповнити пунктом 34 такого змісту:

"34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам";

2) у частині першій статті 4 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 44, ст. 281; 1998 р., N 26, ст. 148) слова "товарів першої та другої" замінити словами "об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - товарів першої - п'ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої - шістнадцятої, дев'ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої";

3) статтю 10 Закону України "Про державні нагороди України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 21, ст. 162) після абзацу двадцятого доповнити абзацом такого змісту:

"Заслужений працівник ветеринарної медицини України".

У зв'язку з цим абзаци двадцять перший - тридцять четвертий вважати відповідно абзацами двадцять другим - тридцять п'ятим.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 7, ст. 58).