Про ветеринарну медицину

Наукове забезпечення ветеринарної медицини здійснюють відповідні наукові установи, факультети ветеринарної медицини вищих закладів освіти та наукові установи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Науково-методичним центром ветеринарної медицини є відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук.

Замовником державних науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини є Державний департамент ветеринарної медицини.

Джерелами фінансування наукових досліджень у ветеринарній медицині та впровадження у виробництво наукових розробок є бюджетні та позабюджетні кошти, інші надходження, не заборонені законодавством.

Для розгляду найважливіших питань ветеринарної медицини у Державному департаменті ветеринарної медицини створюється колегія. До складу колегії входять керівники Державного департаменту ветеринарної медицини, органів управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, науково-дослідних інститутів і факультетів ветеринарної медицини закладів освіти.

Колегію очолює Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - Голова Державного департаменту ветеринарної медицини.

Положення про колегію та її персональний склад затверджує Кабінет Міністрів України.

У Державному департаменті ветеринарної медицини діє Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини.

Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини здійснює експертну оцінку ефективності засобів, призначених для цілей ветеринарної медицини.

На підставі висновків Державної фармакологічної комісії про ефективність того чи іншого засобу захисту тварин Державний департамент ветеринарної медицини приймає рішення про його реєстрацію та занесення в Державний реєстр.

Положення про Державну фармакологічну комісію ветеринарної медицини затверджує Кабінет Міністрів України.

Для оперативного контролю, керівництва і координації діяльності підприємств, установ, організацій і громадян, пов'язаної із запобіганням і ліквідацією масових захворювань або отруєнь тварин, при Кабінеті Міністрів України утворюється Державна надзвичайна протиепізоотична комісія.

Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України очолює віце-прем'єр-міністр України, який відає питаннями агропромислового комплексу.

До складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України входять за посадою керівники Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіки України, Міністерства зв'язку України, Міністерства лісового господарства України, Міністерства транспорту України, Міністерства фінансів України, Державного митного комітету України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного комітету України по харчовій промисловості, Державного департаменту ветеринарної медицини, Української академії аграрних наук, Національного аграрного університету.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України та його заступники входять до складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України за посадою відповідно як заступник голови та члени комісії.

Спеціалістам ветеринарної медицини, що входять до складу Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України, надаються повноваження державних інспекторів ветеринарної медицини. Під час службових відряджень вони мають право на позачергове придбання проїзних документів на всі види транспорту і розміщення в готелі.

Члени Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України забезпечуються необхідними засобами зв'язку. Під час виконання службових обов'язків членам Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України надається право позачергового користування міжміським телефонним зв'язком, використання спеціалізованих транспортних засобів ветеринарної медицини. Командировочні та телефонні витрати при цьому відшкодовуються за рахунок коштів, що виділяються на проведення протиепізоотичних заходів.

Державні надзвичайні протиепізоотичні комісії утворюються також в Автономній Республіці Крим, областях, містах і районах.

Положення про державні надзвичайні протиепізоотичні комісії затверджує Кабінет Міністрів України.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення органів і установ державної ветеринарної медицини, сплата внесків до Міжнародного епізоотичного бюро та інших міжнародних організацій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів, а також за рахунок позабюджетних коштів.

Позабюджетними джерелами фінансування органів і установ державної ветеринарної медицини та оплати праці їх працівників є:

надходження від підприємств, установ, організацій та громадян за виконання робіт за договорами і за надання платних послуг;

добровільні внески підприємств, установ, організацій і громадян;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин, лабораторно-діагностичні та радіологічні дослідження харчових продуктів і сировини тваринного і рослинного походження, дослідження на трихінельоз, інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи (за переліком, що затверджує Кабінет Міністрів України), а також невідкладна лікувальна допомога у випадку загрози життю тварин здійснюються за рахунок відповідних бюджетних коштів і відрахувань від страхових платежів.

Заходи щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім зазначених у статті 34 цього Закону), лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів і сировини тваринного і рослинного походження та всіх видів продукції на ринках (за винятком радіологічних досліджень та досліджень на трихінельоз) здійснюються згідно з тарифами за рахунок власників тварин, власників продукції тваринного і рослинного походження.

Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які займаються ветеринарною практикою, за виконання обов'язкових або вимушених протиепізоотичних заходів згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються в установленому порядку.

Позабюджетні кошти, які надходять на рахунки установ державної ветеринарної медицини, не вважаються прибутком, не оподатковуються і використовуються на утримання установ ветеринарної медицини.

Карантин тварин у місцях виникнення карантинних захворювань встановлюється та скасовується рішенням Уряду Автономної Республіки Крим, державної адміністрації області, міст Києва та Севастополя, району, міста на відповідних територіях, у господарствах і дворах за поданням відповідного державного органу ветеринарної медицини, а в межах однієї або кількох областей - рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Державного департаменту ветеринарної медицини.

Про встановлення карантину тварин, його продовження та зняття Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повідомляє Міжнародне епізоотичне бюро, а у разі виникнення карантинних хвороб, спільних для тварин і людей, - Головного державного санітарного лікаря України.

Перелік карантинних захворювань затверджується Кабінетом Міністрів України.

Карантин тварин встановлюється протягом доби після виявлення карантинних захворювань.

Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або їх заступниками.

Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину тварин, негайно повідомляє про це населення, а також підприємства, установи та організації, розташовані в карантинній зоні, і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів та областей.

У рішенні про встановлення карантину вказується на обставини, що сприяли виникненню карантинного захворювання, визначаються межі карантинної та загрозливої зони, спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію вогнищ небезпечних інфекційних захворювань тварин, а також тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та покладаються на них додаткові обов'язки і затверджується план локалізації, ліквідації та профілактики захворювання.

Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, які надходять у господарства для поповнення стада. Такі тварини утримуються в період карантину окремо у спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинних пунктах) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються в загальне стадо.

Тварини, що завозяться з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом певного періоду, який визначається законодавством.

У разі встановлення карантину тварин може вводитися повна або часткова заборона:

провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити в цю зону, вивозити (виводити) з неї тварин;

вивозити з карантинної зони продукти та сировину тваринного і рослинного походження, корми, у тому числі пересилати посилками і переносити ручним вантажем;

перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах господарства карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин;

доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і у тваринницькі приміщення, де встановлено карантин, крім обслуговуючого персоналу за умов додержання ним спеціального режиму;

проводити ярмарки, аукціони, семінари, виставки тварин, масові спортивні видовища, роботу ринків та інші заходи;

руху транспортних засобів в карантинній зоні;

заготівлі, торгівлі тваринами, продуктами і сировиною тваринного і рослинного походження в карантинній зоні.

На шляхах при в'їзді у населені пункти, на ферми виставляються охорона, сторожові або карантинні ветеринарно-міліцейські пости, встановлюються знаки, що вказують на об'їзні шляхи.

Вивезення тварин, продуктів і сировини тваринного і рослинного походження з карантинної зони дозволяється лише за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України або відповідних комісій в Автономній Республіці Крим та при обласних державних адміністраціях.

Тварини, що загинули від інфекційних хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих тварин та тих, що утримувалися разом, підлягають знешкодженню або утилізації відповідно до законодавства.

Господарське використання гною від хворих або схильних до захворювання тварин допускається лише у випадках, передбачених інструкцією про боротьбу із захворюванням, та після попереднього надійного знезаражування.

На залізничних станціях, в морських та річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарствах чи на підприємствах, що знаходяться в карантинній або загрозливій зоні, припиняється навантаження та розвантаження тварин, продуктів і сировини тваринного і рослинного походження, кормів та іншої продукції, яка може бути носієм або фактором передачі інфекції.

Проводиться мобілізація та використання ресурсів і засобів підприємств, установ та організацій з некарантинованої зони з метою запобігання поширенню карантинних хвороб і ліквідації їх у первинних вогнищах зараження.

На час карантину може змінюватися режим роботи підприємств, установ та організацій, можуть вводитися інші необхідні зміни виробничої діяльності.

У виняткових випадках для здійснення карантинних заходів та ліквідації вогнищ епізоотії разом з органами внутрішніх справ, підрозділами Служби безпеки України можуть залучатися військові частини Збройних Сил України відповідно до законодавства.

У разі встановлення карантину тварин на значній території (область або кілька областей) Кабінет Міністрів України може подавати Президенту України пропозицію про цільову мобілізацію на термін до двох місяців військовозобов'язаних спеціалістів, необхідних для ліквідації епізоотій.

Державні органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею продуктами та сировиною тваринного і рослинного походження, кормів, інших продуктів та матеріалів, що можуть бути факторами передачі збудника інфекції, зобов'язані надавати в користування спеціально уповноваженим органам під час карантину тварин службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку.

Особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму або у зв'язку з проведенням робіт по ліквідації, профілактиці карантинних хвороб тварин та запобіганню їм відшкодовуються матеріальні збитки в порядку, встановленому законодавством.

Юридичні особи, майно і ресурси яких використовувалися при ліквідації, профілактиці та запобіганні розповсюдженню карантинних хвороб, мають право на відшкодування завданих їм збитків у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Заклади державної ветеринарної медицини (лікарні, дільниці, пункти, аптеки, склади, лабораторії, за винятком Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Центральної, зональних, міжобласних, республіканської Автономної Республіки Крим, обласних державних лабораторій ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарної медицини міст Києва та Севастополя, біологічних фабрик, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках) можуть приватизовуватися в порядку, визначеному законодавством. При цьому приватизовані об'єкти не можуть бути перепрофільовані протягом десяти років.

Лабораторну діагностику хвороб тварин, а також токсикологічну, радіаційну оцінку продуктів, сировини і кормів тваринного походження здійснюють Центральна, республіканська Автономної Республіки Крим, обласні, зональні, міжобласні, міські, міжрайонні та районні державні лабораторії ветеринарної медицини в порядку, визначеному Державним департаментом ветеринарної медицини.

Методичне забезпечення діяльності суб'єктів діагностичної мережі здійснює Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини. Таку діагностику також можуть здійснювати науково-дослідні установи.

Спеціалісти Державної лабораторії ветеринарної медицини під час здійснення лабораторної діагностики хвороб тварин незалежні від будь-якого впливу.

Засоби захисту тварин та засоби ветеринарної медицини можуть вироблятися суб'єктами підприємницької діяльності за наявності спеціального дозволу (ліцензії) і повинні відповідати діючим технічним умовам або стандартам.

Депонування вакцинних, актуальних і контрольних штамів мікроорганізмів здійснюється в Національному центрі штамів мікроорганізмів, який входить до складу Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, або в іншій установі у порядку, передбаченому законодавством. Положення про Національний центр штамів мікроорганізмів і порядок депонування штамів мікроорганізмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Контроль за якістю вироблених засобів захисту тварин та засобів ветеринарної медицини здійснюється Державним департаментом ветеринарної медицини або уповноваженим на це іншим органом.

Україна є членом Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ).

Міжнародне співробітництво України у сфері дії законодавства про ветеринарну медицину забезпечується:

участю в роботі міжнародних організацій, приєднанням до міжнародних договорів, уніфікацією нормативів і вимог щодо запобігання занесенню небезпечних хвороб тварин з територій інших держав, експорту-імпорту тварин, продуктів і сировини тваринного походження;

узгодженням законодавства в галузі ветеринарної медицини, уніфікацією профілактичних та протиепізоотичних заходів, методів діагностики хвороб тварин, застосуванням імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних та інших ветеринарних препаратів;

здійсненням професійних та наукових контактів;

обміном інформацією про епізоотичний стан тваринництва.

Державний департамент ветеринарної медицини представляє інтереси ветеринарної медицини України у межах своїх повноважень, а також у межах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.

Якщо міжнародними договорами, укладеними Україною, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.