2. Термін "податкова вимога" при використанні в цій статті означає суму заборгованості стосовно зазначених податків, тією мірою, якою таке оподаткування не суперечить цій Конвенції або будь-якому іншому документу, сторонами якого є Договірні Держави, включаючи проценти, адміністративні штрафи та витрати на стягнення або на забезпечення сплати податків, що стосуються такої суми:
(a) у Японії:
(i) податки, зазначені в підпунктах (i) - (iv) підпункту (a) пункту 3 статті 2;
(ii) спеціальний корпоративний податок на реконструкцію;
(iii) податок на споживання;
(iv) місцевий податок на споживання;
(v) податок на спадщину; і
(vi) податок на дарування;
(b) в Україні:
(i) податки, зазначені в підпункті (b) пункту 3 статті 2;
(ii) податок на додану вартість;
(iii) рентна плата;
(iv) екологічний податок;
(v) податок на майно;
(vi) акцизний податок; і
(vii) єдиний податок;
(c) будь-який інший податок, який час від часу може бути погоджений між Урядами Договірних Держав шляхом обміну дипломатичними нотами; і
(d) будь-які ідентичні або подібні по суті податки, які стягуються після дати підписання Конвенції на додаток до податків, зазначених у підпунктах (a), (b) або (c), або замість них.
3. Якщо податкова вимога Договірної Держави підлягає виконанню згідно із законодавством цієї Договірної Держави та заборгованість має особа, яка на той час не може за законодавством цієї Договірної Держави перешкоджати її стягненню, така податкова вимога за запитом компетентного органу цієї Договірної Держави приймається компетентним органом іншої Договірної Держави для цілей забезпечення сплати податків. Така податкова вимога стягується цією іншою Договірною Державою відповідно до положень її законодавства, які стосуються примусового стягнення та справляння її власних податків, так, ніби ця податкова вимога є податковою вимогою іншої Договірної Держави, яка відповідає умовам, що дозволяють цій іншій Договірній Державі подати запит відповідно до цього пункту.
4. Якщо податкова вимога Договірної Держави є вимогою, щодо якої ця Договірна Держава для забезпечення її стягнення може згідно зі своїм законодавством вжити заходи щодо забезпечення сплати податків, така податкова вимога приймається компетентним органом іншої Договірної Держави за запитом компетентного органу першої згаданої Договірної Держави для здійснення заходів щодо забезпечення сплати податків. Ця інша Договірна Держава вживає заходи щодо забезпечення сплати податків стосовно такої податкової вимоги відповідно до положень свого законодавства так, ніби ця податкова вимога є податковою вимогою цієї іншої Договірної Держави, навіть якщо на момент, коли такі заходи здійснюються, податкова вимога не підлягає примусовому стягненню у першій згаданій Договірній Державі, або боржником за нею є особа, яка має право запобігти її стягненню.
5. Незважаючи на положення пунктів 3 та 4, на податкову вимогу, прийняту компетентним органом Договірної Держави для цілей пунктів 3 або 4 цієї статті, в цій Договірній Державі не поширюються часові обмеження, їй не надається пріоритет, що може застосовуватися до податкової вимоги відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, зважаючи на її природу як таку. Також податковій вимозі, прийнятій компетентним органом Договірної Держави для цілей пунктів 3 або 4, не може надаватися в цій Договірній Державі ніякий пріоритет, який застосовується до такої податкової вимоги відповідно до законодавства іншої Договірної Держави.
6. Заходи, які здійснюються Договірною Державою під час стягнення податкової вимоги, визнаної компетентним органом цієї Договірної Держави для цілей пункту 3 або 4, та які, якби вони були вчинені іншою Договірною Державою, мали б наслідком призупинення або припинення строків, що застосовуються до податкової вимоги згідно з законодавством цієї іншої Договірної Держави, мають такі самі наслідки за законодавством цієї іншої Договірної Держави. Компетентний орган першої згаданої Договірної Держави інформує компетентний орган іншої Договірної Держави про заходи, які перша згадана Договірна Держава здійснила для стягнення податкової вимоги.
7. Факт наявності, чинність або сума податкової вимоги Договірної Держави не є предметом розгляду в судах або адміністративних органах іншої Договірної Держави.
8. Якщо, у будь-який момент після здійснення запиту компетентним органом Договірної Держави згідно з пунктами 3 або 4 та до того, як інша Договірна Держава стягнула та переказала відповідну суму податкової вимоги першій згаданій Договірній Державі, вказана податкова вимога перестає бути:
(a) у разі здійснення залиту відповідно до пункту 3, податковою вимогою першої згаданої Договірної Держави, яка підлягає примусовому стягненню згідно із законодавством цієї Договірної Держави, та боржником за якою є особа, яка в цей момент не може відповідно до законодавства цієї Договірної Держави запобігти її стягненню; або
(b) у разі здійснення залиту відповідно до пункту 4, податковою вимогою першої згаданої Договірної Держави, щодо якої ця Договірна Держава для забезпечення її стягнення може відповідно до свого законодавства вжити заходи щодо забезпечення сплати податків;
компетентний орган першої згаданої Договірної Держави негайно повідомляє компетентний орган іншої Договірної Держави про такий факт, і на розсуд компетентного органу цієї іншої Договірної Держави компетентний орган першої згаданої Договірної Держави призупиняє або відкликає свій запит.
9. У жодному випадку положення цієї статті не повинні тлумачитись як такі, що покладають на Договірну Державу зобов’язання:
(a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать законам і адміністративній практиці цієї або іншої Договірної Держави;
(b) здійснювати заходи, які суперечили б публічному порядку (ordre public);
(c) надавати допомогу, якщо інша Договірна Держава не вжила всіх прийнятних та передбачених її законодавством або адміністративною практикою заходів стягнення або збереження, залежно від обставин;
(d) надавати допомогу в тих випадках, коли адміністративний тягар для цієї Договірної Держави явно непропорційний вигоді, яку має отримати інша Договірна Держава.
ЧЛЕНИ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ І КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ
Ніщо в цій Конвенції не впливає на податкові привілеї членів дипломатичних представництв або консульських установ відповідно до загальних норм міжнародного права або положень спеціальних угод.
ПРАВО НА ОТРИМАННЯ ВИГОД
1. (a) Якщо:
(i) підприємство Договірної Держави одержує дохід з іншої Договірної Держави та перша згадана Договірна Держава розглядає дохід як такий, що відноситься до постійного представництва підприємства, яке розташоване в третій юрисдикції, та
(ii) прибутки, які відносяться до такого постійного представництва, звільняються від оподаткування в першій згаданій Договірній Державі,
пільги, передбачені цією Конвенцією, не застосовуються до будь-якого виду доходу, для якого податок в третій юрисдикції є меншим ніж 60 відсотків податку, який був би стягнений в першій згаданій Договірній Державі з такого виду доходу, якщо б таке постійне представництво було розташоване в першій згаданій Договірній Державі. У такому випадку будь-який дохід, до якого застосовуються положення цього пункту, залишається таким, що оподатковується згідно з внутрішнім законодавством іншої Договірної Держави, незалежно від будь-яких інших положень цієї Конвенції.
(b) Положення підпункту (a) не застосовуються, якщо дохід, одержаний з іншої Договірної Держави, виникає у зв’язку з або пов’язаний із активним здійсненням підприємницької діяльності через постійне представництво (крім підприємницької діяльності, пов’язаної зі здійсненням, управлінням або простим володінням інвестиціями на власному рахунку підприємства, якщо тільки цією діяльністю не є банківські послуги, страхова діяльність або операції з цінними паперами, що здійснюються відповідно банком, страховою компанією або зареєстрованим дилером цінних паперів).
(c) Якщо у наданні пільг, передбачених цією Конвенцією, відмовлено відповідно до положень підпункту (a) стосовно виду доходу, одержаного резидентом Договірної Держави, компетентний орган іншої Договірної Держави може, незважаючи на це, надати ці пільги щодо такого виду доходу, якщо у відповідь на запит, зроблений цим резидентом, такий компетентний орган визначає, що надання зазначених пільг є виправданим з тих причин, що такий резидент не відповідає вимогам підпунктів (a) і (b) (таких як наявність втрат). Компетентний орган Договірної Держави, до якого було направлено запит резидентом іншої Договірної Держави відповідно до попереднього речення, проконсультується з компетентним органом іншої Договірної Держави перед тим, як задовольнити або відмовити у виконанні запиту.
2. Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, пільги, передбачені цією Конвенцією, не надаються стосовно певного виду доходу, якщо з урахуванням всіх відповідних фактів та обставин можна дійти обгрунтованого висновку, що отримання такої пільги було однією з головних цілей будь-якої домовленості чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої пільги, якщо не встановлено, що надання такої пільги за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень цієї Конвенції.
НАБРАННЯ ЧИННОСТІ
1. Кожна з Договірних Держав надсилає дипломатичними каналами іншій Договірній Державі письмове повідомлення, яке підтверджує виконання внутрішніх процедур, необхідних для набрання чинності цією Конвенцією. Конвенція набирає чинності на тридцятий день після дати отримання останнього з повідомлень.
2. Ця Конвенція застосовується:
(a) у Японії:
(i) стосовно податків, що стягуються на основі податкового року, для податків за будь-які податкові роки, що починаються 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набирає чинності;
(ii) стосовно податків, що стягуються не на основі податкового року, для податків, що стягуються 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набирає чинності;
(b) в Україні:
(i) стосовно податків, що утримуються у джерела, для сум, сплачених 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набирає чинності;
(ii) стосовно інших податків за будь-який податковий рік, що починається 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому Конвенція набирає чинності.
3. Незважаючи на положення пункту 2, положення статей 24 і 25 набирають чинності з дати набрання чинності цією Конвенцією незалежно від дати стягнення податків або податкового року, до якого відносяться податки.
4. Конвенція між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування податків на доходи з Протоколом, підписана в м. Токіо 18 січня 1986 року (надалі - "попередня Конвенція"), припиняє застосовуватися у відносинах між Україною та Японією з дати, з якої ця Конвенція поширюється на податки, до яких застосовується ця Конвенція відповідно до положень пунктів 2 і 3.
5. Незважаючи на набрання чинності цією Конвенцією, фізична особа, яка є резидентом будь-якої з Договірних Держав та на момент набрання чинності цією Конвенцією має право на пільги, передбачені статтею 17 попередньої Конвенції, продовжує мати право на такі пільги до моменту, коли ця фізична особа втратила б право на такі пільги, якби попередня Конвенція залишалася чинною.
6. Дія попередньої Конвенції між Україною та Японією припиняється в останній день її застосування відповідно до положень попередніх пунктів цієї статті.
ПРИПИНЕННЯ ДІЇ
Ця Конвенція лишається чинною доти, доки її дію не припинено Договірною Державою. Будь-яка з Договірних Держав може припинити дію Конвенції, надіславши дипломатичними каналами повідомлення про припинення дії іншій Договірній Державі принаймні за шість місяців до закінчення будь-якого календарного року, що починається після закінчення п'яти років з дати набрання чинності Конвенцією. У такому випадку Конвенція припиняє свою дію:
(a) у Японії:
(i) стосовно податків, що стягуються на основі податкового року, для податків за будь-які податкові роки, що починаються 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому надане таке повідомлення;
(ii) стосовно податків, що стягуються не на основі податкового року, для податків, які стягуються 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому надане таке повідомлення;
(b) в Україні:
(i) стосовно податків, що утримуються у джерела, для сум, сплачених 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому було надане таке повідомлення;
(ii) стосовно інших податків, для будь-якого податкового року, що починається 1 січня або після 1 січня календарного року, наступного за роком, у якому надане таке повідомлення.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО ті, що нижче підписалися, належним чином на тс уповноважені своїми Урядами, підписали що Конвенцію.
ВЧИНЕНО в м. Токіо 19 лютого 2024 року в двох примірниках українською, японською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі будь-яких розбіжностей у тлумаченні переважну силу матиме текст англійською мовою.
| За Уряд України | За Уряд Японії |
ПРОТОКОЛ
Під час підписання Конвенції між Урядом України та Урядом Японії про усунення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи та запобігання податковим ухиленням і уникненням (далі - "Конвенція"), Уряд України та Уряд Японії домовились, що такі положення становитимуть невід’ємну частину цієї Конвенції.
1. Стосовно пункту 2 статті 1 Конвенції:
Термін "фіскально прозорий" означає ситуації, коли згідно з податковим законодавством Договірної Держави дохід або частина доходу утворення або структури оподатковується не на рівні утворення або структури, а на рівні осіб, які мають частку у цьому утворенні або структурі, так, як якщо б цей дохід або частина доходу безпосередньо одержувалася б особами, які мають частку, в момент, коли цей дохід або частина доходу отримується, незалежно від того, розподіляється цей дохід або частина доходу цим утворенням або структурою серед осіб, які мають частку, чи ні.
2. Незважаючи на будь-які положення Конвенції, будь-який дохід, отриманий резидентом України від внесків, зроблених відповідно до договору тихого товариства (Tokumei Kumiai) або іншого подібного договору, може оподатковуватися в Японії відповідно до законодавства Японії, за умови, що такий дохід виникає в Японії та підлягає вирахуванню при обчисленні оподатковуваного доходу платника в Японії.
3. Стосовно пункту 5 статті 23 Конвенції:
(a) (i) Якщо компетентний орган Договірної Держави призупинив щодо справи процедуру вирішення справи за взаємною згодою відповідно до пунктів 1 і 2 статті 23 Конвенції (далі - "процедура взаємного узгодження") у зв’язку з тим, що на розгляді в суді або адміністративному суді перебуває справа з одного або кількох тих самих питань, перебіг строку, передбаченого підпунктом (b) пункту 5 цієї статті, зупиняється доти, доки справа, що перебуває на розгляді в суді або адміністративному суді, не буде зупинена або не буде відкликана.
(ii) Якщо особа, яка подала справу, та компетентний орган Договірної Держави погодилися призупинити процедуру взаємного узгодження, період, передбачений у підпункті (b) пункту 5 статті 23 Конвенції, припиняє рахуватися, доки призупинення не буде скасовано.
(iii) Якщо компетентні органи Договірних Держав погоджуються, що особа, якої безпосередньо стосується справа, не надала своєчасно будь-яку додаткову суттєву інформацію, запитувану будь-яким з компетентних органів після початку періоду, зазначеного в підпункті (b) пункту 5 статті 23 Конвенції, цей період продовжується на період, що дорівнює періоду, який починається з дати, коли було подано запит на інформацію, і закінчується датою, коли ця інформація була надана.
(b) (i) Наступні правила регулюють призначення арбітрів:
(aa) Арбітражна комісія складається з трьох окремих арбітрів, які мають знання або досвід у міжнародних податкових справах.
(bb) Кожен з компетентних органів Договірних Держав призначає одного арбітра. Два арбітри, призначені таким чином, призначають третього арбітра, який виконуватиме функції Голови арбітражної комісії. Голова не повинен бути національною особою або резидентом жодної з Договірних Держав.
(cc) Кожен арбітр повинен бути неупередженим і незалежним від компетентних органів, податкових адміністрацій і міністерств фінансів Договірних Держав та від усіх осіб, яких безпосередньо стосується справа (а також їхніх радників), під час прийняття призначення, зберігати свою неупередженість і незалежність протягом арбітражного розгляду та уникати будь-якої поведінки, яка може зашкодити презумпції неупередженості та незалежності арбітрів щодо провадження у справі, протягом розумного періоду часу після цього.
(ii) Компетентні органи Договірних Держав гарантують, що арбітри та їхній персонал погоджуються в письмовій формі перед тим, як вони будуть діяти в арбітражному розгляді, поводитися з будь-якою інформацією, що стосується арбітражного розгляду, відповідно до зобов’язань щодо конфіденційності та нерозголошення, передбачених у пункті 2 статті 24 Конвенції та чинному законодавстві Договірних Держав.
(iii) Виключно для цілей застосування положень статей 23 і 24 Конвенції та внутрішнього законодавства Договірних Держав, що стосуються обміну інформацією, конфіденційності та адміністративної допомоги, арбітри та максимум три співробітники на арбітра (і майбутні арбітри виключно в обсязі, необхідному для перевірки їх здатності виконувати вимоги арбітрів) вважаються особами або органами, яким може бути розкрита інформація. Інформація, отримана арбітражною комісією або потенційними арбітрами, та інформація, яку компетентні органи Договірних Держав отримують від арбітражної комісії, вважається інформацією, якою обмінюються згідно з положеннями пункту 1 статті 24 Конвенції.
(c) (i) Арбітражне рішення є остаточним.
(ii) Арбітражне рішення не буде обов’язковим для обох Договірних Держав, якщо остаточне рішення судів однієї з Договірних Держав визнає це арбітражне рішення недійсним. У такому випадку запит про арбітраж згідно з пунктом 5 статті 23 Конвенції вважається таким, що не був зроблений, а арбітражний розгляд вважається таким, що не відбувся (за винятком цілей підпунктів (ii) та (iii) підпункту (b) і підпункту (f). У такому випадку може бути зроблено новий запит про арбітраж, якщо тільки компетентні органи Договірних Держав не досягнуть згоди, що такий новий запит не повинен бути дозволеним.
(iii) Арбітражне рішення не має прецедентної сили.
(d) (i) Якщо особа, якої безпосередньо стосується справа, не приймає взаємну домовленість, яка реалізує арбітражне рішення, справа не підлягає подальшому розгляду компетентними органами Договірних Держав.
(ii) Взаємна домовленість, яка реалізує арбітражне рішення у справі, вважається такою, що не прийнята особою, якої безпосередньо стосується справа, якщо будь-яка особа, якої безпосередньо стосується справа, протягом 60 днів після дати надсилання їй повідомлення про взаємну домовленість не відкличе всі питання, вирішені у взаємній домовленості, яка реалізує арбітражне рішення, з розгляду в будь-якому суді або адміністративному трибуналі, або іншим чином не припинить будь-яке незавершене судове або адміністративне провадження щодо таких питань у спосіб, що відповідає цій взаємній домовленості.
(e) Для цілей статті 23 Конвенції та цього пункту арбітражне провадження, а також у випадку пунктів (i) і (ii) процедура взаємного узгодження щодо справи припиняється, якщо у будь-який час після подання запиту на арбітраж і до того, як арбітражна комісія передасть своє рішення компетентним органам Договірних Держав:
(i) компетентні органи Договірних Держав досягають взаємної згоди щодо вирішення справи відповідно до пункту 2 статті 23 Конвенції;
(ii) особа, яка представила справу, відкликає запит про арбітраж або запит про процедуру взаємного узгодження; або
(iii) рішення щодо невирішених питань, що виникають у справі, виноситься судом або адміністративним трибуналом однієї з Договірних Держав.
(f) Кожен з компетентних органів Договірних Держав несе власні витрати та витрати призначеного ним арбітра. Якщо інше не домовлено між компетентними органами Договірних Держав, витрати на Голову арбітражної комісії та інші витрати, пов’язані з проведенням арбітражного розгляду, покриваються компетентними органами Договірних Держав у рівних частках.
(g) Положення пункту 5 статті 23 Конвенції та цього пункту не застосовуються до випадків, які підпадають під дію пункту 3 статті 4 Конвенції.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО ті, що нижче підписалися, належним чином на те уповноважені своїми Урядами, підписали цей Протокол.
ВЧИНЕНО в м. Токіо 19 лютого 2024 року в двох примірниках українською, японською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі будь-яких розбіжностей у тлумаченні переважну силу матиме текст англійською мовою.
| За Уряд України | За Уряд Японії |