ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Заболотний та інші проти України"
(Заява № 19574/09 та 2 інші заяви)
| СТРАСБУРГ 03 вересня 2020 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Заболотний та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Аня Сайбер-Фор (<…>), судді,
та Анна-Марія Дуге (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,
з огляду на:
заяви (№ 19574/09, № 48353/09 та № 8297/10), які подали у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) троє громадян України - п. Юрій Миколайович Заболотний, п. Андрій Борисович Дроботенко та п. Валентин Володимирович Колійчук (далі - заявники),
рішення повідомити про заяви Уряд України (далі - Уряд),
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 30 червня 2020 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Ця справа стосується стверджуваного жорстокого поводження з заявниками з боку працівників міліції та стверджувано неефективного розслідування їхніх відповідних скарг. Крім того, вона стосується твердження одного із заявників про те, що умови тримання його під вартою були нелюдськими та такими, що принижують гідність, а також він не мав ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цією скаргою.
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений - п. І. Ліщина.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З ТВЕРДЖЕННЯМИ ПРО ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З БОКУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
( Див. текст )
5. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з ними працівників міліції та на непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Вони посилалися на статті 3 і 13 Конвенції.
6. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися лише за статтею 3 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення у справі "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року). Це положення передбачає:
"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню".
А. Прийнятність
1. Заява № 19574/09, подана п. Ю. Заболотним
7. Уряд стверджував, що скарги п. Заболотного слід відхилити, як подані поза межами встановленого шестимісячного строку. Уряд стверджував, що відповідний період мав обчислюватися з 27 лютого 2008 року, коли районний суд відмовив у задоволенні поданої заявником скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за його скаргами на жорстоке поводження (див. деталі у розділі "В.2" таблиці 1 у додатку). В якості альтернативи Уряд зазначив, що заявник не вичерпав національні засоби юридичного захисту, оскільки не подав суть своїх скарг на розгляд судів вищих інстанцій через власну процесуальну недбалість.
8. Заявник заперечив проти такої точки зору.
9. Розглядаючи доводи сторін у контексті встановлених у його практиці принципів (див., зокрема, рішення у справах "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 90-99 та 172-180, від 15 травня 2012 року, "Замфереско проти України" (Zamferesko v. Ukraine), заява № 30075/06, пункти 39-41, від 15 листопада 2012 року, та "Буглов проти України" (Buglov v. Ukraine), заява № 28825/02, пункт 63, від 10 липня 2014 року) Суд вважає, що у цій справі заявник надав органам державної влади належні можливості для розгляду його тверджень. Суд також вважає, що заявнику не можна дорікати за очікування, поки Верховний Суд України ухвалить рішення за результатами розгляду його касаційної скарги.
10. Отже, Суд відхиляє заперечення Уряду щодо недотримання правила шестимісячного строку та невичерпання національних засобів юридичного захисту.
2. Інші заяви
11. Уряд не подав заперечень щодо прийнятності зазначених скарг, висунутих в інших заявах, упродовж встановлених для цього строків.
3. Загальний висновок Суду щодо усіх заяв
12. Суд зазначає, що вказані скарги заявників за статтею 3 Конвенції не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
В. Суть
13. Заявники стверджували, що було порушено як матеріальний, так і процесуальний аспекти статті 3 Конвенції у кожній з їхніх відповідних справ.
14. Уряд заперечив проти цього твердження щодо скарг, висунутих у заявах № 19574/09 та № 8297/10. Стосовно заяви № 48353/09 протягом встановленого Судом строку не було отримано жодних зауважень.
15. Суд нагадує, що стосовно особи, яка позбавлена свободи, або взагалі, якій протистоять працівники правоохоронних органів, будь-яке застосування фізичної сили, яке не було викликано суворою необхідністю внаслідок власної поведінки особи, принижує людську гідність та є порушенням права, гарантованого статтею 3 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення у справах "Ель-Масрі проти Колишньої Югославської Республіки Македонія" [ВП] (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia) [GC], заява № 39630/09, пункт 207, ЄСПЛ 2012, та "Буїд проти Бельгії" [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункт 101, від 28 вересня 2015 року).
16. Розглядаючи факти цих справ у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі "Буїд проти Бельгії" (Bouyid v. Belgium), пункти 81-90 і 114-123), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне офіційне розслідування для встановлення походження тілесних ушкоджень заявників та встановлення і покарання винних осіб, якщо твердження заявників про жорстоке поводження виявляться правдивими.
17. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).
18. Суд зазначає, що у згаданій справі "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173-180) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що вони є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
19. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними, а результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували ці твердження. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі "Буїд проти Бельгії" (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року, "Кулік проти України" (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року, та "Ярошовець та інші проти України" (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.
20. Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.
21. Отже, було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції.
III. ІНШІ СКАРГИ
А. Заява № 19574/09, подана п. Ю. Заболотним
22. Пан Ю. Заболотний додатково скаржився на те, що визнання його винним у непокорі законним вимогам працівників міліції з подальшим триденним адміністративним арештом не підлягало оскарженню. Посилаючись на висновки Суду в рішенні у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, пункти 59-62, від 06 вересня 2005 року, він стверджував, що у його справі було порушено статтю 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
23. Уряд стверджував, що ця скарга була подана поза межами встановленого шестимісячного строку.
24. Заявник заперечив проти тверджень Уряду, але не навів жодних конкретних аргументів.
25. Суд зазначає, що остаточне рішення у справі заявника було ухвалене Ленінським районним судом міста Вінниці 08 січня 2008 року, тобто більше ніж за шість місяців до подання цієї заяви (10 березня 2009 року). Тому він погоджується із запереченням Уряду.
26. З цього випливає, що ця частина зазначеної заяви була подана поза межами встановленого шестимісячного строку, і тому її слід відхилити як неприйнятну на підставі пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції.
В. Заява № 48353/09, подана п. А. Дроботенком
27. Пан А. Дроботенко скаржився на те, що умови тримання його під вартою у Херсонському СІЗО були нелюдськими та такими, що принижують гідність (див. деталі у розділі "С" таблиці 2 у додатку), і у нього не було ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з його відповідною скаргою.
28. Уряд не подав жодних зауважень щодо цього питання протягом встановленого строку.
29. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" (<...>) [ВП], заява № 7334/13, пункти 96-101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, "що принижують гідність" у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" (<...>), пункти 122-141, та рішення у справі "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149-159, від 10 січня 2012 року).
30. У керівній справі "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 110-112, від 28 березня 2006 року (нещодавню практику див. в рішенні у справі "Бекетов проти України" [Комітет] (Beketov v. Ukraine) [Committee], заява № 44436/09, пункти 125-130, від 19 лютого 2019 року), Суд встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
31. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.
32. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на умови тримання його під вартою.
33. Отже, скарги заявника за статтями 3 та 13 Конвенції є прийнятними та свідчать про порушення цих положень.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
35. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
36. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує неприйнятною скаргу за статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції, висунуту у заяві № 19574/09, а решту скарг у заявах - прийнятними.
3. Постановляє, що було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції стосовно усіх скарг на жорстоке поводження працівників міліції, висунутих усіма заявниками.
4. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою на умови тримання під вартою, висунутою у заяві № 48353/09.
5. Постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 3 Конвенції у зв’язку зі скаргою на умови тримання під вартою, висунутою у заяві № 48353/09.
6. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
7. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 вересня 2020 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
| В.о. заступника Секретаря | Анна-Марія ДУГЕ |
| Голова | Габріеле КУЦСКО-ШТАДЛЬМАЙЕР |
Додаток
| 1. Заява № 19574/09 п. Юрія Миколайовича Заболотного, громадянина України 1973 року народження, проживає у м. Вінниці Подана 10 березня 2009 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції: матеріальний аспект | |
| Стверджуване жорстоке поводження | Ключові питання |
| 1. Дата/місце: 12.12.07 - (i) під час затримання (на складі), (ii) у службовому автомобілі та (iii) в кабінеті № 508 Управління по боротьбі з організованою злочинністю у Вінницькій області (далі - УБОЗ) 2. Наданий заявником опис жорстокого поводження: (i) декілька працівників міліції у цивільному одязі у супроводі X (приватна особа) прибули на склад, де заявник перебував у справах, і вимагали, щоб він прослідкував до їхнього автомобіля "для розмови" у зв’язку з твердженнями, що раніше того дня він напав на X. У відповідь на словесне заперечення заявника у присутності декількох працівників складу працівники міліції штовхнули його на землю, завели йому руки за спину, надягнули кайданки і заштовхали до свого автомобіля; (ii) вони поїхали, під час руху вони продовжували бити заявника по голові та тулубу; (iii) у кабінеті УБОЗу декілька працівників міліції на чолі з певною особою, яка представилася підполковником Ж., продовжували бити заявника протягом кількох годин і погрожували вбити його, якщо він не підпише зізнавальні показання у нападі на X. 3. Медичні та інші докази: 08.01.08 - листок непрацездатності (Вінницька міська клінічна лікарня № 2), в якому було зазначено, що з 13.12.07 по 08.01.08 заявник проходив стаціонарне лікування у зв’язку із закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку. 4. Інші відповідні факти: (i) 12.12.07 - під час допиту в кабінеті УБОЗу без доступу до захисника заявник зізнався у вчиненні нападу на Х; (ii) після допиту у кабінеті УБОЗу його помістили до ізолятора тимчасового тримання Ленінського районного відділу міліції (далі - ІТТ); (iii) 13.12.07 - заявника почало нудити і карета швидкої допомоги доставила його з ІТТ безпосередньо до лікарні; (iv) 08.01.08 - заявника виписали з лікарні, одразу ж затримали та доставили до суду за обвинуваченням у непокорі законній вимозі працівників міліції 12.12.07; (v) в ту ж дату Ленінський районний суд міста Вінниці визнав заявника винним за всіма пунктами обвинувачення і повернув його до ІТТ для відбування триденного адміністративного арешту; (vi) у невстановлену дату, Староміський районний відділ міліції вирішив не порушувати кримінальне провадження щодо заявника у зв’язку зі стверджуваним нападом на Х | З огляду на характер і тяжкість тілесних ушкоджень не було надано обґрунтування ступеню сили, застосованої під час затримання (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Ребок проти Словенії" (Rehbock v. Slovenia), заява № 29462/95, пункт 76, ЄСПЛ 2000-XII, та "Силенок і "Техносервіс-плюс" проти України" (Sylenok and Tehhnoservis-Plus v. Ukraine), заява № 20988/02, пункти 69 і 70, від 09 грудня 2010 року) |
| B. Скарга за статтею 3 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Розслідування на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Скаргу подано: 20.12.07 - до прокуратури Вінницької області (братом заявника) 2. Реагування органів влади: (i) 08.01.08 - постанова про відмову у порушенні кримінальної справи: відсутність ознак жорстокого поводження працівників міліції (прокуратура Вінницької області); (ii) 27.02.08 - постанова про відмову у задоволенні скарги заявника на зазначену постанову (Ленінський районний суд міста Вінниці); (iii) 08.03.08 - подання заявником апеляційної скарги, в якій стверджувалося, що до 03.03.08 копія зазначеної постанови суду йому не вручалася; (iv) 28.05.08 - ухвала про залишення без задоволення подальшої апеляційної скарги заявника, поданої поза межами встановленого з дати винесення постанови семиденного строку (Апеляційний суд Вінницької області); (v) 14.10.08 - постанова про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника на попередні рішення (Верховний Суд України) 3. Висновки: Заявник зазнав тілесних ушкоджень під час затримання у результаті застосування сили, необхідної для подолання його опору працівникам міліції (постанова від 08.01.08, див. вище) 4. Зібрані докази: (i) у різні дати у працівників міліції, причетних до затримання заявника, були відібрані пояснення; (ii) розглянуто скаргу Х та інші документи щодо затримання заявника | (i) Повноцінне розслідування не проводилось, а тільки дослідча перевірка (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року); (ii) Недостатні зусилля для збору об’єктивних доказів. Зокрема, не було відібрано показання ні у заявника, ні у будь-яких свідків його затримання; не було призначено судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень заявника; висновки щодо фактів були зроблені здебільшого на підставі версії, висловленої працівниками міліції, яка була прийнята беззаперечно (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Лопатін і Медведський проти України" (Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine), заяви № 2278/03 та № 6222/03, пункти 67-69, від 20 травня 2010 року, та "Капустяк проти України" (Kapustyak v. Ukraine), заява № 26230/11, пункт 80, від 03 березня 2016 року); (iii) Не було зроблено жодних спроб оцінити пропорційність сили, застосованої для стримування заявника під час затримання, або правдоподібність його твердження, що в подальшому під час перебування у відділі міліції він зазнав жорстокого поводження (див. відповідні приклади в згаданому рішенні у справі "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), пункти 110-116, та "Садков проти України" (Sadkov v. Ukraine), заява № 21987/05, пункт 96, від 06 липня 2017 року) |
| C. Інші скарги за усталеною практикою | |
| Стаття 2 Протокол № 7 до Конвенції - стверджувана неможливість оскаржити визнання винним 08.01.08 - Ленінський районний суд міста Вінниці визнав заявника винним у вчиненні адміністративного правопорушення (непокора законним вимогам працівників міліції) та наклав на нього стягнення у вигляді триденного адміністративного арешту. Відповідно до чинного на той момент законодавства ця постанова була остаточною та оскарженню не підлягала | |
| D. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 30 000 євро Уряд: Вимога надмірна та неналежно обґрунтована | Моральна шкода: 15 000 євро додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику |
| 2. Заява № 48353/09 п. Андрія Борисовича Дроботенка, громадянина України 1957 року народження, проживає у м. Скадовську представляв п. А.А. Крістенко - юрист, який практикує у м. Харкові Подана 03 вересня 2009 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції: матеріальний аспект | |
| Стверджуване жорстоке поводження | Ключові питання |
| 1. Дати/місця: 05.03.09 - (i) під час затримання (вул. Чапаєва, м. Скадовськ) (ii) у службовому автомобілі та (iii) біля входу до Скадовської центральної районної лікарні 2. Наданий заявником опис жорстокого поводження: (i) приблизно о 17 год. 30 хв., після вживання 150-200 мл горілки на дні народження заявник прямував додому, коли працівники міліції X та Y зупинили його, обшукали і надягнули на нього кайданки, а потім заштовхали до службового автомобіля, яким керував працівник міліції Z; (ii) вони відвезли його до безлюдного місця і вимагали заплатити їм, щоб вони не звинуватили його в перебуванні у стані алкогольного сп’яніння у громадських місцях. Працівник Y (сидячи на передньому сидінні) дістав ножа і погрожував, що заявника привезуть на безлюдний пляж і втоплять. Злякавшись за своє життя, заявник відштовхнув ніж закутими у кайданки руками, можливо випадково поранивши водія Z, і спробував утекти. У відповідь працівники міліції знерухомили його і били, поки він не втратив свідомість; (iii) Коли заявник прийшов до тями, він лежав на землі біля входу до Скадовської центральної районної лікарні, а працівники міліції били його ногами. Зрештою вони затягли його до лікарні, де йому надали медичну допомогу 3. Медичні та інші докази: (i) Медична карта № 223 та довідка від 16.03.09 (Скадовська центральна районна лікарня), які свідчать, що заявника привезли працівники міліції та його госпіталізували для лікування о 19 год. 20 хв. 05.03.09. Він проходив стаціонарне лікування до 07.03.09 у зв’язку з такими проблемами зі здоров’ям: алкогольне сп’яніння, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку середньої тяжкості та численні забої обличчя, голови та тулуба. У документах також вказується, що 07.03.09 працівники міліції забрали заявника із лікарні без консультації з головним лікарем і до завершення лікування; (ii) 07.04.09 - у висновку № 22 (Скадовське районне бюро судово-медичних експертиз, експерт Л.) було встановлено, що 05.03.09 заявник отримав такі тілесні ушкодження, загалом кваліфіковані як "легкі": (а) тілесні ушкодження, завдані контактом з тупими предметами з обмеженою поверхнею: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, крововиливи на повіках, крововилив на лівому оці, садна на лівій стороні обличчя, численні синці навколо лівої лопатки, крововиливи на правому зап’ясті та правій гомілці; та (b) тілесні ушкодження, завдані гострими предметами: по одній рані на великих пальцях обох рук та одна рана на правому стегні. У висновку також зазначено, що за результатами дослідження зразків крові, взятих 05.03.09, виявлено, що заявник перебував у стані "легкого" алкогольного сп’яніння 4. Інші відповідні факти та документи: (i) 06.03.09 - постанова про порушення кримінальної справи щодо заявника за фактом збройного нападу на працівників міліції та замаху на вбивство працівника міліції Z (прокуратура Скадовського району). Згідно з офіційною версією подій 05.03.09 працівники міліції X та Y затримали заявника за перебування у стані алкогольного сп’яніння у громадських місцях і негідну поведінку та доставили його до лікарні на автомобілі, яким керував працівник міліції Z, для проходження обстеження на предмет встановлення стану алкогольного сп’яніння. Раптом заявник дістав ніж, намагався вбити працівника міліції Z і чинив опір спробам працівників міліції Y та X стримати його; (ii) 17.03.09 - постанова про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (Скадовський районний суд); (iii) 03.09.10 - вирок, яким заявника було визнано винним за усіма пунктами обвинувачення та обрано покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років (Апеляційний суд Херсонської області); (iv) 02.10.12 - ухвала, якою було задоволено касаційну скаргу заявника щодо повернення справи на повторне розслідування, а заявника звільнено з-під варти (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ); (v) 28.12./12 - постанова про закриття кримінального провадження щодо заявника у зв’язку з відсутністю corpus delicti у його діях (слідчий Ш. Скадовської районного відділу міліції) | Не доведено, що застосована до заявника сила була правомірною та абсолютно необхідною, або що його тілесні ушкодження були повністю отримані у результаті інших подій, а не жорстокого поводження працівників міліції (див. відповідні приклади В рішеннях у справах "Ребок проти Словенії" (Rehbock v. Slovenia), заява № 29462/95, пункт 76, ЄСПЛ 2000-XII, та "Силенок і "Техносервіс-плюс" проти України" (Sylenok and Tehhnoservis-Plus v. Ukraine), заява № 20988/02, пункти 69 і 70, від 09 грудня 2010 року) |
| B. Скарга за статтею 3 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Розслідування на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Скаргу подано: 09.03.09 - прокурору Херсонської області 2. Реагування органів влади: (i) 26.03.09 - постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції: тілесні ушкодження заявника отримані у результаті правомірного застосуванням сили для протидії його агресивній поведінці (прокуратура Скадовського району); (ii) 03.07.09 - ухвала про відмову у задоволенні скарги заявника як поданої з пропуском строку (Скадовський районний суд); (iii) 03.09.10 - вирок, яким заявника було визнано винним і який ґрунтувався на висновках прокуратури у постанові від 26.03.09 (Апеляційний суд Херсонської області); (iv) 02.10.2012 - ухвала, якою було скасовано вирок і передано справу на повторне розслідування (Вищий спеціалізований суд), в ній було зазначено, що розслідування було неповноцінним та однобічним, тоді як надана заявником версія подій не була належним чином перевірена 3. Поточний статус: Спосіб нанесення тілесних ушкоджень заявнику не встановлений | (i) Повноцінне розслідування не проводилось, а тільки дослідча перевірка (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, В рішеннях у справах "Давидов та інші проти України" (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, "Ляпін проти Росії" (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та "Чернега та інші проти України" (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року); (ii) Слідчі органи не вжили жодних дій, необхідних для усунення недоліків розслідування, вказаних судовими органами (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Самардак проти України" (Samardak v. Ukraine), заява № 43109/05, пункт 45, від 04 листопада 2010 року, та "Серіков проти України" (Serikov v. Ukraine), заява № 42164/09, пункт 83, від 23 липня 2015 року) |
| C. Інші скарги за усталеною практикою | |
| Стаття 3 Конвенції: умови тримання під вартою та стаття 13 Конвенції: відсутність ефективних засобів юридичного захисту Установа: Херсонський слідчий ізолятор (далі - СІЗО) Період тримання під вартою: 18.03.09-19.09.12 Конкретні скарги: тримання під вартою у переповненій камері, обладнаній двадцятьма чотирма ліжками, в якій жили від тридцяти чотирьох до тридцяти семи ув’язнених; доступ до прогулянок і свіжого повітря лише одна година на день, прогулянки відбувалися на невеликому необладнаному подвір’ї; сон по черзі через відсутність ліжок; відсутність і низька якість їжі | |
| D. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 40 000 євро Судові та інші витрати: 4 360 доларів США (доларів) витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо п. А.А. Крістенку, захиснику заявника (представляв заявника з дати подання заяви) Підтверджуючі документи: (i) Договір про надання правової допомоги від 26.08.09 (ii) Акт виконаних захисником робіт, прийнятий заявником, в якому було вказано, що захисник витратив сорок три з половиною години на консультації із заявником і підготовку доводів до Суду Інша відповідна інформація: заявнику було надано правову допомогу (850 євро). Уряд: Моральна шкода: Вимога надмірна та неналежно обґрунтована Судові та інші витрати: на розсуд Суду | Моральна шкода: 15 000 євро Судові та інші витрати: 2 000 євро мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, як вимагалося додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику |
| 3. Заява № 8297/10 п. Валентина Володимировича Колійчука, громадянина України 1982 року народження, проживає у м. Біла Церква, представляли п. М.А. Тарахкало та пані О. Проценко - юристи, які практикують у м. Києві Подана 01 лютого 2010 року | |
| A. Скарга за статтею 3 Конвенції: матеріальний аспект | |
| Стверджуване жорстоке поводження | Ключові питання |
| 1. Дати/Місця: 21.03.08, під час затримання на вулиці Баранова, м. Житомир 2. Наданий заявником опис жорстокого поводження: Автомобіль ДАІ раптово заблокував автомобіль, яким керував заявник, змусивши його зробити екстрену зупинку. Від шести до десяти працівників ДАІ оточили автомобіль заявника. Працівники міліції X і Y витягли його, вдарили кулаками в обличчя та по голові; поклали його обличчям вниз на багажник автомобіля, а на заведені за спину руки надягнули кайданки. Працівник міліції Y тримав закуті у кайданки руки заявника догори, тоді як працівник міліції Z неодноразово бив його кийком по спині та сідницям. Працівники міліції також вилили алкоголь і пирснули слізогінним газом в обличчя заявника. Зрештою вони доставили його до лікарні для проходження обстеження на предмет встановлення стану алкогольного сп’яніння та лікування тілесних ушкоджень 3. Медичні та інші докази: (i) 22.03.08 - результат лабораторного дослідження № 1369 (Житомирський обласний наркологічний диспансер), в якому вказано про відсутність алкоголю у зразках крові заявника, взятих 21.03.08; (ii) 11.04.08 - витяг з медичної картки № 2135 (шпиталь військової частини № A1065 у м. Житомир), який свідчить, що з 21.03.08 по 11.04.08 заявник проходив стаціонарне лікування у зв’язку з такими проблемами зі здоров’ям: закрита черепно-мозкова травма; струс мозку; забій нирок; посттравматичний пієлонефрит; численні крововиливи у поперековій ділянці та на сідницях; численні садна на голові, обличчі та тулубі; забій носа та підшкірний крововилив на правій повіці. Запис також свідчив, що заявник був доставлений до лікарні близько 03 год. 50 хв. працівниками ДАІ, на той момент перебував у стані "помутніння свідомості" і не міг говорити; (iii) фотографії заявника, на яких зображені зазначені тілесні ушкодження та садна на зап’ястях; (iv) 06.06.08 - Висновок № 71 (Обласне бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради), в якому був зроблений висновок, що зазначені тілесні ушкодження могли бути отримані за обставин, вказаних заявником, були "середньої тяжкості" та потребували тривалого періоду реабілітації. У ньому також було зазначено, що надана працівником міліції Z версія подій була малоймовірною (згідно з його твердженнями крововиливи на спині заявника могли утворитися у результаті трьох-чотирьох ударів кийком, коли заявник стояв на ногах і намагався вдарити працівників міліції); (v) 04.08.08 та 25.03.09 - епікрізи № 62/1078 та № 813/91 (центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби), які свідчать, що з 16.04.08 до 16.05.08; з 09.07.08 до 01.08.08 та з 25.02.09 до 25.03.09 заявник проходив стаціонарне лікування у зв’язку з наслідками черепно-мозкової травми та струсу мозку; (vi) 20.05.09 - Висновок № 30-К (Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи), в якому зазначено, що: (а) крововиливи в поперековій ділянці та на сідницях могли бути завдані гумовими кийками; та (b) було неможливо встановити, чи могли інші тілесні ушкодження утворитися у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка передувала затриманню заявника, оскільки жодної точної інформації про будь-яку конкретну аварію слідством зібрано не було 4. Інші відповідні факти та документи: (i) 21-27.03.08 - Рапорти сімох працівників ДАІ своїм керівникам, згідно з якими заявник був затриманий, оскільки намагався втекти від них. Поведінка заявника спричинила серйозне переслідування, в якому брали участь до дев’яти службових автомобілів, воно тривало близько сорока хвилин і створювало небезпечні аварійні ситуації. Зрештою заявник, вдарившись об бордюр та проколовши ліву передню шину, був змушений зробити екстрену зупинку. Потім він спробував вдарити молотком працівників міліції, які наближалися до нього, він вдарив працівника міліції Y в живіт, і той упав. Тоді шестеро інших працівників міліції застосували "прийоми рукопашного бою", аби знерухомити та надягнути кайданки на заявника, а працівник міліції Z три - чотири рази вдарив його кийком; (ii) ті ж дати, висновок № 741 (Обласне бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради), в якому було зазначено, що у працівника Y був один крововилив на животі і садна на голові та лікті, загалом кваліфіковані як "легкі" тілесні ушкодження; ці тілесні ушкодження могли бути отримані за описаних ним обставин (тобто він впав після нанесення йому заявником удару); (iii) 23.04.08 та 07.04.08 - постанови, якими заявника було визнано винним у злісній непокорі законним вимогам працівників міліції та порушенні низки правил дорожнього руху (адміністративні правопорушення), а також накладено стягнення у вигляді штрафу (Корольовський районний суд міста Житомира); (iv) 04.04.08 - постанова про порушення кримінальної справи щодо заявника за фактом непокори законним вимогам працівників міліції та заподіяння тілесних ушкоджень одному з них (прокуратура Корольовського району міста Житомира); (v) 28.08.08 - постанова про закриття кримінальної справи щодо заявника у зв’язку з відсутністю corpus delicti у його діях (Військова прокуратура Житомирського гарнізону, якій було передано справу) | З огляду на характер, тяжкість і локалізацію тілесних ушкоджень заявника, а також опис затримання, зокрема велику кількість залучених працівників міліції, не було доведено, що застосована під час затримання заявника сила була "пропорційною" або що будь-які з його тілесних ушкоджень були отримані до його затримання (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Ребок проти Словенії" (Rehbock v. Slovenia), заява № 29462/95, пункт 76, ЄСПЛ 2000-XII, та "Данілов проти України" (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункти 64-67, від 13 березня 2014 року) |
| B. Скарга за статтею 3 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Розслідування на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Скаргу подано: 21.03.08 - прокурору Корольовського району міста Житомира (батьком заявника) 2. Реагування органів влади: (i) 31.03.08 - висновок про правомірність дій працівників ДАІ (за результатами службової перевірки, проведеної Управлінням внутрішніх справ України у Житомирській області); (ii) 02.04.08 - постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників ДАІ: ознаки жорстокого поводження відсутні (прокуратура Корольовського району міста Житомира); (iii) 16.10.08 - постанова про порушення кримінальної справи (Генеральна прокуратура України); (iv) 07.07.09 - постанова про закриття кримінальної справи (прокуратура Вінницької області, якій була передана справа); (v) 04.11.09 - постанова про залишення без задоволення поданої заявником скарги на постанову про закриття справи (Ленінський районний суд міста Вінниці); (vi) 20.11.09 - ухвала про залишення без задоволення подальшої апеляційної скарги, поданої заявником (Апеляційний суд Вінницької області) 3. Висновки: (i) Крововиливи у поперековій ділянці та на сідницях, ймовірно, були отримані у результаті правомірного застосування кийка працівником міліції Z для знерухомлення заявника, який чинив опір затриманню; (ii) Походження травм голови та ушкоджень обличчя заявника встановити неможливо; ймовірно, вони зазнані до зустрічі з працівниками поліції, зокрема під час екстреної зупинки та удару об частини власного автомобіля, або під час попередньої дорожньо-транспортної пригоди, чи іншого інциденту 4. Інші відповідні факти: Під час розслідування заявнику не було надано статусу потерпілого: він був допитаний як "свідок" | (i) Затримка у порушенні кримінальної справи призвела до втрати доказів (див. відповідні приклади в рішеннях у справах "Олексій Михайлович Захаркін проти України" (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 68 і 69, від 24 червня 2010 року, та "Савіцький проти України" (Savitskyy v. Ukraine), заява № 38773/05, пункт 105, від 26 липня 2012 року); (ii) під час розслідування не встановлено походження травм голови та ушкоджень обличчя заявника або не спростовано його відповідні скарги (також підтверджені медичними експертами), що ці тілесні ушкодження, а також ушкодження спини, були заподіяні працівниками міліції після того, як на нього надягнули кайданки (див. відповідні приклади в згаданих рішеннях у справі "Ярошовець та інші проти України" (Yaroshovets and Others v. Ukraine), пункт 80, та "Баришева проти України" (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 60, від 14 березня 2017 року); (iii) відсутні спроби оцінити "необхідність" неодноразових ударів кийком по спині та сідницях для знерухомлення заявника під час затримання (див. відповідні приклади в рішенні у справі "Садков проти України" (Sadkov v. Ukraine), заява № 21987/05, пункт 96, від 06 липня 2017 року); (iv) заявнику не було надано статусу "потерпілого" (див. відповідні приклади у рішеннях у справах "Яценко проти України" (Yatsenko v. Ukraine), заява № 75345/01, пункт 47, від 16 лютого 2012 року, та "Жизіцький проти України" (Zhyzitskyy v. Ukraine), заява № 57980/11, пункт 50, від 19 лютого 2015 року) |
| C. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 50 000 євро Судові та інші витрати: 5 250 євро витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо п. М. Тарахкалу, одному із захисників заявника (представляв заявника з дати подання заяви) Підтверджуючі документи: (i) Договір про надання правової допомоги від 15.01.10; (ii) Акт виконаних захисником робіт, прийнятий заявником, в якому було вказано, що захисник витратив тридцять п’ять годин на консультації з ним і на підготовку доводів до Суду Інша відповідна інформація: заявнику було надано правову допомогу (850 євро) Інші клопотання: заявник також просив Суд вказати Уряду України за статтею 46 Конвенції про необхідність внесення змін до національного законодавства з метою більш ретельного регулювання дискреційних повноважень працівників міліції під час застосування сили Уряд: Моральна шкода: Вимога надмірна та неналежно обґрунтована Судові та інші витрати: Вимога надмірна Відповідь на клопотання за статтею 46 Конвенції: немає потреби вносити зміни до застосовних положень законодавства | Моральна шкода: 15 000 євро Судові та інші витрати: 2 000 євро мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника (п. Тарахкалу), як вимагалося додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику Стаття 46 Конвенції: Немає необхідності вказувати на захід, про який клопотав заявник (див. рішення у справі "Магнитський та інші проти Росії" (Magnitskiy and Others v. Russia), заяви № 32631/09 та № 53799/12, пункти 295-297, від 27 серпня 2019 року) |