Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президія Народної Республіки Болгарії,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з Договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією, підписаним у Софії 12 травня 1967 року, і зважаючи на те, що підписана в Софії 12 грудня 1957 року Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією потребує оновлення,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Президія Народної Республіки Болгарії - Івана Спасова, начальника Консульського відділу Міністерства закордонних справ Народної Республіки Болгарії, які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному порядку і потрібній формі, домовилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "глава консульства" означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульств;

3) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);

4) "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміються також працівники обслуговуючого персоналу консульства;

5) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його ранг і межі консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава звертається дипломатичним шляхом до держави перебування за згодою на таке призначення.

2. Після того, як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначаються повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, де він виконуватиме свої обов'язки і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патента або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в щонайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання ним своїх обов'язків.

5. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

Репрезентована держава повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, котру призначено в консульство не як главу консульства.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл глави консульства взято назад чи що консульська службова особа або співробітник консульства є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати відповідно главу консульства, консульську службову особу або співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитись визнавати таку особу консульською службовою особою або співробітником консульства.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульства і житлових приміщень консульських службових осіб.

1. Коли глава консульства внаслідок якої-небудь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті самі обов'язки, і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому на підставі його дипломатичного статусу.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені даною Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм на підставі їх дипломатичного статусу.

Репрезентована держава може відповідно до законів держави перебування набувати у власність або орендувати земельні ділянки, будинки або частини будинків для розміщення консульства і житлових приміщень консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави і не проживають постійно в державі перебування.

Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті у власність або оренді земельних ділянок, будинків або частин будинків для зазначених вище цілей.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де міститься консульство.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування (автомобілях, катерах) відповідний прапор репрезентованої держави.

1. Будинки або частини будинків, що використовуються виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будинки, частини будинків, що використовуються виключно для цілей консульства, чи на земельну ділянку, що обслуговує ці будинки або частини будинків, без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. Консульство має право зноситись із своїм урядом, з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами та опечатаними валізами (мішки, сумки й ін.). Установлення і використання радіопередавачів можуть провадитись тільки за згодою держави перебування.

При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, котрі мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

3. Особам, зайнятим перевезенням консульських валіз, держава перебування надає ті ж права, привілеї та імунітети, що й дипломатичним кур'єрам репрезентованої держави.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака.

Консульська службова особа і співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, яка постійно проживає в ній, є недоторканними. Вони не підлягають арештові або затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для відвернення будь-яких посягань на їх особу, свободу або гідність.

1. Консульська службова особа або співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, яка постійно проживає в ній, користується імунітетами від юрисдикції держави перебування з винятками, передбаченими в підпунктах "a", "b" і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

2. Члени сімей консульських службових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній, користуються імунітетами від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи або співробітники консульства.

3. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмова в усіх випадках має бути певно виражена в письмовій формі.

Відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окрема відмова.

4. Якщо консульська службова особа, співробітник консульства або член їх сім'ї, що проживає разом з ним, пред'являє позов по справі, по якій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.

2. Співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може на просьбу дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати показання про обставини, що стосуються службової діяльності. Вжиття заходів з метою примусити співробітника консульства давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмови давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.

3. В разі згоди співробітника консульства дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідного співробітника консульства.

4. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 2 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній.

Консульська службова особа або співробітник консульства і члени їх сімей, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній, звільняються в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

Консульська службова особа або співробітник консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, але постійно не проживають у державі перебування, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

земельну ділянку, будинки або частини будинків, які використовуються виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщенні консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, що діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, якщо репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не відносяться до сплати за конкретні види обслуговування.

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава була б зобов'язана на законній підставі.

Консульська службова особа або співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, яка постійно проживає в ній, звільняється від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ним за виконання службових обов'язків.

1. Консульська службова особа або співробітник консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ним і є громадянами репрезентованої держави, але постійно не проживають у державі перебування, звільняються в державі перебування від усіх державних та місцевих податків і зборів, включаючи податки і збори на належне їм рухоме майно.

2. Передбачені в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

а) непрямих податків, які звичайно включаються до ціни товарів або послуг;

б) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення за статтею 20 цієї Конвенції;

в) податків і зборів на спадщину і набуття майна в державі перебування;

г) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування;

д) податків і зборів на угоди або документи, що оформляють або стосуються угод, включаючи державне мито (гербові збори всіх видів), котрі накладаються або справляються у зв'язку з такими угодами за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення за статтею 20 цієї Конвенції;

е) плати за конкретні види обслуговування.

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва.

2. Консульська службова особа і члени її сім'ї звільняються від митного контролю. Консульська службова особа, співробітник консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, якщо вони не є громадянами держави перебування чи особами, постійно проживаючими в ній, мають звільнення від мита й інших зборів усякого виду, що накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, надаване відповідній категорії персоналу дипломатичного представництва.

3. В пункті 2 цієї статті термін "відповідна категорія персоналу дипломатичного представництва" відноситься до членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб, і до членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульства.

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила, що регулюють рух транспорту і страхування автомобілів.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється чи обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі має дозволятися вільно пересуватись у межах її консульського округу для виконання нею своїх службових обов'язків.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська службова особа може, крім того, виконувати й інші офіційні консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово чи усно до компетентних властей консульського округу, включаючи представництва центральних установ.

3. Консульська службова особа має право справляти консульські збори відповідно до законодавства репрезентованої держави.

Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

1. Захищати права та інтереси репрезентованої держави, своїх громадян і юридичних осіб.

2. Сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних і наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування, допомагати розвиткові туризму і сприяти іншим чином розвиткові дружніх відносин між ними.

1. Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

а) вести облік громадян репрезентованої держави;

б) приймати будь-які заяви, необхідні згідно з законодавством репрезентованої держави, в питаннях громадянства;

в) реєструвати і одержувати повідомлення та документи про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

г) оформляти шлюби і провадити розірвання шлюбу згідно з законодавством репрезентованої держави при умові, що обидві особи є громадянами репрезентованої держави;

д) приймати заяви, що стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа передає компетентним органам держави перебування відомості про реєстрацію актів громадянського стану, проведену в консульстві згідно з підпунктами "в" і "г" пункту 1 цієї статті, якщо це потрібно за місцевими законами.

3. Положення підпунктів "в" і "г" пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку додержувати формальностей, яких вимагає законодавство держави перебування.

Консульська службова особа має право згідно з законодавством репрезентованої держави і з Договором про подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах, укладеним між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією, оформляти усиновлення або встановлювати опіку.

Консульська службова особа має право:

1. Видавати, поновлювати, погашати паспорти громадянам репрезентованої держави.

2. Видавати документи, що дають право на в'їзд у репрезентовану державу, і вносити до них необхідні зміни.

3. Видавати в'їзні, виїзні і транзитні візи.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу здійснювати нотаріальні дії, передбачені законодавством репрезентованої держави:

а) на просьбу особи будь-якого громадянства для використання в репрезентованій державі;

б) на просьбу громадян репрезентованої держави для використання поза цією державою.

2. Консульська службова особа має право перекладати документи і посвідчувати правильність перекладу.

Консульська службова особа має право провадити в консульстві, на своїй квартирі або на квартирах громадян репрезентованої держави, а також на борту суден або літаків репрезентованої держави такі дії:

1. Приймати, складати і засвідчувати заяви громадян репрезентованої держави.

2. Складати, засвідчувати і приймати на зберігання заповіт громадян репрезентованої держави.

3. Складати або засвідчувати угоди, що укладаються між громадянами репрезентованої держави, і засвідчувати односторонні угоди, оскільки ці угоди не суперечать законодавству держави перебування. Консульська службова особа не може складати і засвідчувати такі дії, які встановлюють або відчужують речові права на нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування.

4. Складати або засвідчувати угоди між громадянами репрезентованої держави і громадянами держави перебування, якщо ці угоди стосуються виключно інтересів, які знаходяться на території репрезентованої держави, або підлягають виконанню на території цієї держави при умові, що ці угоди не суперечать законодавству держави перебування.

5. Легалізувати документи, видані властями чи офіційними особами репрезентованої держави або держави перебування, а також засвідчувати копії, переклади і виписки з цих документів.

6. Засвідчувати підписи громадян репрезентованої держави на всякого роду документах, якщо зміст цих документів не суперечить законам держави перебування.

7. Приймати на зберігання майно і документи від громадян репрезентованої держави або для цих громадян, оскільки це не суперечить законодавству держави перебування.

8. Провадити інші дії, що належать до функцій консульської службової особи, якщо вони не суперечать законам держави перебування.

Складені чи засвідчені або перекладені консульською службовою особою документи відповідно до статті 33 цієї Конвенції розглядатимуться в країні перебування як документи, що мають таке ж юридичне значення і доказову силу, як коли б вони були складені, перекладені або засвідчені компетентними властями і установами держави перебування.

1. Функції консульських службових осіб у справах про спадщину регулюються положеннями Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією про подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах.

2. Компетентні власті держави перебування повідомляють консульську службову особу про смерть громадянина репрезентованої держави і передають йому відомості про спадкове майно, про спадкоємців, відказоодержувачів, а також про наявність заповіту.

3. Компетентні власті держави перебування сповіщають консульську і службову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем або відказоодержувачем є громадянин репрезентованої держави.

Це відноситься і до випадків, коли компетентним властям держави перебування стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина репрезентованої держави на території третьої держави.

Консульська службова особа має право в межах консульського округу представляти перед властями держави перебування громадян репрезентованої держави, якщо ці особи внаслідок відсутності чи з інших поважних причин не можуть своєчасно захищати свої права та інтереси. Це представництво триває доти, поки репрезентовані особи не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

1. Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи вжиття заходів для подання йому правової допомоги.

Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють відповідну консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа має право негайно відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення.

Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа має право всіляко сприяти і подавати допомогу судну репрезентованої держави в портах, територіальних або внутрішніх водах держави перебування.

2. Консульська службова особа може піднятися на борт судна, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан судна і члени екіпажу можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в будь-яких питаннях, що стосуються виконання її функцій щодо суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

1. Без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі і під час стоянки суден репрезентованої держави в портах, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу судна репрезентованої держави, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна і місця призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту.

2. Без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори всякого роду між капітаном і будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються заробітної плати і договору про найом, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави.

3. Вживати заходів для лікування в лікарні і для репатріації капітана або будь-якого члена екіпажу судна.

4. Одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачений законодавством репрезентованої держави щодо суден.

5. Видавати тимчасові свідоцтва для плавання на новокуплених або збудованих суднах.

1. В разі, коли суди або інші компетентні власті держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій або почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це відповідну консульську службову особу. Таке повідомлення робиться до початку цих дій з тим, щоб консульська службова особа або її представник могли бути присутніми при здійсненні таких дій. Якщо консульська службова особа або її представник не був присутнім, то на його просьбу компетентні власті держави перебування подадуть йому повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, коли капітана або членів екіпажу судна мають допитувати на березі власті місцезнаходження порту.

3. Положення цієї статті не застосовуються, однак, до звичайного митного, паспортного або санітарного контролю, а також до будь-яких дій, вжитих на просьбу або за згодою капітана судна.

1. Якщо судно репрезентованої держави зазнає корабельної аварії, сяде на мілину або буде викинуте на берег, або зазнає якоїсь іншої катастрофи в державі перебування, чи якщо будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі або близько від берега держави перебування чи доставлено в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування якомога швидше доводять це до відома відповідної консульської службової особи. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, яких уже вжито для врятування людей, судна, вантажу та іншого майна на борту судна і предметів, що належать судну, або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

2. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу судну, яке зазнало аварії, його пасажирам і членам його команди; з цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів для ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з просьбою вжити або продовжувати вживати таких заходів.

3. Якщо потерпіле від аварії судно репрезентованої держави чи будь-який предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі або близько від берега держави перебування чи доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страхувачі не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким судном чи предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Положення цього пункту застосовуються також до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна і є власністю громадянина або юридичної особи репрезентованої держави.

4. Коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, є власністю громадянина або юридичної особи репрезентованої держави і знайдений на березі або близько від берега держави перебування чи доставлений у порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страхувачі не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Статті 38-41 застосовуються відповідно також і до повітряних суден.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Софії.

2. Конвенція діятиме до скінчення шести місяців з дня, коли одна з Високих Договірних Сторін повідомить другу Високу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

3. З моменту набрання чинності цією Конвенцією припинить свою дію Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією, підписана 12 грудня 1957 року.

На посвідчення чого Уповноважені Високих Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено у Москві 6 травня 1971 року в двох примірниках, кожний російською та болгарською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

* * *

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 29 вересня 1971 року, Президією Народних зборів НРБ - 10 червня 1971 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Софії 26 жовтня 1971 року.