Заява № 63403/13, подана ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України

20 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), судді,

а також Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 14 вересня 2013 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", є юридичною особою, зареєстрованою в Україні. Підприємство-заявника представляв в Суді п. Ігор Караман - юрист, який практикує у м. Києві.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. Борис Бабін з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу на тривале невиконання рішення суду, ухваленого на користь заявника.

22 липня 2015 року Суд отримав лист Уряду, в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв'язку з підписанням 22 липня 2015 року декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом. Копія декларації додавалась до листа і у відповідних її частинах зазначено таке:

"...Уряд України зобов'язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду м. Києва від 12 травня 2009 року, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21 квітня 2009 року, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезгаданої справи, що знаходиться на розгляді в Європейському суді з прав людини.

Уряд зобов'язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 12 травня 2009 року, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21 квітня 2009 року, становитиме остаточне вирішення цієї справи".

10 серпня 2015 року Суд отримав лист від представника заявника з підтвердженням того, що підприємство-заявник погодилось з умовами декларації про дружнє врегулювання спору.

У світлі вищевикладених міркувань Суд вважає, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 (in fine).

Враховуючи викладене, заяву слід вилучити з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 12 листопада 2015 року.