Заява № 2399/12, подана Олександром Миколайовичем Диким проти України

16 грудня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Андре Потоцький (<...>), судді,

а також Стівен Філліпс (<...>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 27 грудня 2011 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 17 травня 2013 року, та відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, п. Олександр Миколайович Дикий, є громадянином України, народився у 1967 році і перебуває під вартою у м. Києві.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 і пунктом 3 статті 5 Конвенції на тривалість провадження і тривалість тримання його під вартою.

Крім того, заявник скаржився за пунктом 1 статті 5 і пунктом 1 статті 6 Конвенції на його незаконне тримання під вартою та несправедливий судовий розгляд.

1. Заявник скаржився на тривалість кримінального провадження, в якому він був стороною, і тривалість тримання його під вартою. Він посилався на пункт 1 статті 6 і пункт 3 статті 5 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 17 травня 2013 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією частиною заяви. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

У Декларації було зазначено таке:

"Уряд України визнає порушення прав заявника, гарантованих пунктом 1 статті 6 і пунктом 3 статті 5 Конвенції.

Я, Назар Кульчицький, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, повідомляю, що Уряд України готовий виплатити п. Олександру Миколайовичу Дикому справедливу сатисфакцію у розмірі 1080 (одна тисяча вісімдесят) євро.

У зв’язку з цим Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд зауважує, що ця декларація відповідає положенню "з будь-якої іншої підстави", на основі якого Суд може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Сума 1080 євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу і звільнена від будь-якого податку, який може стягуватися з заявника. Ця сума буде сплачена протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення рішення Судом згідно із пунктом 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи.".

У листі від 13 листопада 2013 року заявник повідомив, що він не задоволений умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03 від 18 вересня 2007 року).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику з приводу скарг щодо порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку та щодо тривалості тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ECHR 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52, і "Хайредінов проти України", заява № 38717/04, пп. 35-43, від 14 жовтня 2010 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодувань, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та Протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець, Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи вищевикладене, справу в частині вказаних скарг слід вилучити з реєстру.

2. Посилаючись на пункт 1 статті 5 і пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник також скаржився на те, що його тримання під вартою є незаконним, а судовий розгляд - несправедливим.

Розглянувши скарги заявника з урахуванням усіх наявних доказів і тією мірою, якою оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд не вбачає жодних ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією або Протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є повністю необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 і пунктом 3 статті 5 Конвенції щодо тривалості провадження і тримання заявника під вартою та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити частину заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.