Заява № 24340/12, подана Романом Леонідовичем Мокренком проти України

4 листопада 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 12 квітня 2012 року,

враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник - п. Роман Леонідович Мокренко, громадянин України 1970 року народження, проживає у м. Ромнах.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на тривалість кримінального провадження та відсутність ефективного засобу захисту у зв’язку з цим.

2 грудня 2013 року та 14 липня 2014 року Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, згідно з якими заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у його заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити 2100 (дві тисячі сто) євро, що є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту на день здійснення платежу та будуть звільнені від будь-яких податків. Ця сума має бути виплачена заявнику протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати заявнику належної суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Виплата вищезазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви.

Враховуючи викладене, справу слід вилучити з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції.