Справа "Нечепоренко та інші проти України" (Заява N 72631/10 та 249 інших заяв)

Стислий виклад.

Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявники за заявами N 54191/11, 54192/11, 57115/11, 58812/11, 2109/12, 2121/12 та 50625/12 померли під час розгляду справи Європейським судом. Їх спадкоємці та найближчі родичі висловили бажання підтримувати вказані заяви.

Заяви, наведені у Додатку 1 (крім заяви N 44587/12), були визнані Європейським судом неприйнятними з різних підстав: як явно необґрунтовані; з огляду на відсутність значної шкоди; як подані з порушенням шестимісячного строку.

Щодо інших заяв, зазначених в Додатку 2, Європейський суд, враховуючи усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

"1. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 1 (крім заяви N 44587/12), і оголосити їх неприйнятними.

2. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 2.

3. Оголошує прийнятними скарги заявників, наведених у Додатку 2, за пунктом 1 статті 6 і статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах неприйнятною.

4. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

5. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.

6. Постановляє, що:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю за заявами, наведеними у Додатку 2 (за винятком заяви N 54124/11), і пану Миколі Сергійовичу Єрку за заявою N 54124/11, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти".