Заява № 40077/06, подана Павлом Івановичем Чемерегою проти України

15 жовтня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 28 вересня 2006 року, з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом держави-відповідача 17 липня 2013 року, щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, п. Павло Іванович Чемерега, - громадянин України 1965 року народження, проживає в с. Роздольне.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження в його справі. Він також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на стверджувану несправедливість судового розгляду та за підпунктом "d" пункту 3 статті 6 - на право перехресного допиту свідків обвинувачення.

Частину заяви стосовно надмірної тривалості провадження було направлено до Уряду.

1. Заявник скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Після безуспішних спроб досягти дружнього врегулювання листом від 17 липня 2013 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в цій частині заяви. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає порушення національними органами прав заявника, які гарантуються частиною 1 статті 6 (тривалість кримінального провадження) Конвенції,

Я, Назар Кульчицький, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити пану Павлу Івановичу Чемерезі 1800 (одна тисяча вісімсот) євро справедливої компенсації.

Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Листом, отриманим Судом 21 серпня 2013 року, заявник заявив, що він не задоволений умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі ухвалити рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, закріплених його практикою, зокрема, рішенням у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI, "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (<…>), від 26 червня 2007 року, заява № 11602/02, та "Сульвінська проти Польщі" (<…>), заява № 28953/03).

У низці справ, серед яких були також справи проти України, Суд встановив свою позицію щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII, "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пункти 69-98, ECHR 2006-V, "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99, та "Венде та Куковка проти Польщі" (<…>), від 10 травня 2007 року, заява № 56026/00).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду від 27 березня 2013 року, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви не є виправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає: якщо Уряд не буде дотримуватися умов своєї односторонньої декларації, заяву може бути поновлено в реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (див. рішення від 4 березня 2008 року у справі "Йосипович проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07).

2. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції заявник також скаржився на несправедливість провадження. Він також стверджував, посилаючись на підпункт "d" пункту 3 статті 6, що його було позбавлено права перехресного допиту свідків, що свідчили проти нього.

Враховуючи всі наявні матеріали та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд не вбачає жодних ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є повністю необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до частини 3 та частини 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості провадження та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов'язань.

Вирішує відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.