Заява № 8428/07, подана Світланою Петрівною Ганчук проти України

27 березня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 10 лютого 2007 року, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця, пані Світлана Петрівна Ганчук, громадянка України, 1962 року народження, проживає у м. Києві.

12 січня 1998 року заявниця звернулася до Святошинського районного суду м. Києва (далі - Святошинський суд) з цивільним позовом про встановлення факту смерті її чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві та про відшкодування збитків його роботодавцем.

Святошинський суд тричі розглядав скаргу за позовом заявниці, оскільки двічі справа направлялась апеляційним судом м. Києва (що засідав палатою у складі трьох суддів) на новий розгляд до цього суду. 16 листопада 2005 року апеляційний суд залишив без змін третє рішення Святошинського суду від 1 серпня 2005 року.

2 червня 2006 року провадження у справі було завершене ухвалою Верховного Суду України про відмову заявниці у відкритті касаційного провадження.

У серпні 2006 року вищезазначена ухвала була направлена заявниці.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

Заявниця скаржилася, головним чином, за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження. За цим же положенням вона також скаржилася на те, що один і той же суддя двічі засідав в складі судової палати апеляційного суду, яка розглядала її скаргу. Вона також посилалась на статтю 13 Конвенції, скаржачись на незадовільний для неї результат національних проваджень. Нарешті, заявниця скаржилася на порушення її прав за статтями 5 та 11 Конвенції про відшкодування працівникам у разі нещасних випадків на виробництві.

1. Листом від 31 серпня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в заяві. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

В декларації зазначено таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України готовий сплатити Світлані Петрівні Ганчук 3400 (три тисячі чотириста) євро.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції "з будь-якої іншої підстави".

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявниця не погодилася з декларацією Уряду.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, передбачених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

Суд встановив у низці справ, в тому числі проти України, свою позицію щодо скарг про порушення права на розгляд справи в розумний строк (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII; "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 6 вересня 2005 року, № 70767/01, пункти 39-52; та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), від 21 грудня 2006 року, № 36545/02, пункти 52-61).

Суд зазначає, що період, який береться до уваги, розпочався 12 січня 1998 року та закінчився у серпні 2006 року, коли заявниця була ознайомлена з остаточною ухвалою від 2 червня 2006 року (див. рішення у справах "Відман проти Австрії" (Widmann v. Austria), від 19 червня 2003 року, заява № 42032/98, пункт 29, та "Гіцкайло проти України" (Gitskaylo v. Ukraine), від 14 лютого 2008 року, заява № 17026/05, пункт 34). Таким чином, цей період тривав близько восьми років та семи місяців у судах трьох інстанцій.

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються Судом у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37).

Більше того, в світлі викладених вище міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви стосовно надмірної тривалості цивільного провадження (пункт 1 статті 37 in fine).

Отже, ця частина заяви має бути вилучена з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37.

2. Ретельно дослідивши решту скарг заявниці у світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією та протоколами до неї.

Відповідно ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена згідно з підпунктом "а" пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості цивільного провадження.

Вирішує відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.