Заява N 22662/05, подана паном Володимиром Івановичем Літвіном проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 11 грудня 2007 року палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (Mrs. R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 6 червня 2005 року,

беручи до уваги рішення відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом;

беручи до уваги надані офіційні декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у зазначеній справі;

після обговорення вирішує таке:

Заявник, пан Володимир Іванович Літвін, громадянин України, 1961 року народження та мешкає в смт Гродівка. Уряд України ("Уряд") було представлено його Уповноваженим - паном Ю.Зайцевим.

20 березня 2001 року Новогродівський міський суд Донецької області зобов'язав ДВАТ "Новогродівська 1/3" виплатити заявнику 4849,24 грн заборгованості заробітної плати та інших виплат, пов'язаних з трудовою діяльністю.

Це рішення не оскаржувалося та набрало законної сили. Було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з метою стягнення боргу.

Борг було сплачено частинами, останню виплату було здійснено в лютому 2006 року.

Заявник безрезультатно намагався отримати відшкодування за затримку у виконанні рішення суду Державною виконавчою службою.

Заявник скаржився на тривале невиконання рішення суду, винесеного на його користь.

Він посилався на пункт 6 статті 1 та статтю 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу.

Суд отримав наведену нижче декларацію від Уряду України:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує ex gratia сплатити 1900 (одну тисячу дев'ятсот) євро пану Володимиру Івановичу Літвіну з метою забезпечення дружнього врегулювання у зазначеній справі, яка розглядається Європейським судом з прав людини.

Зазначена сума, яка включає будь-яку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати, має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільняється від оподаткування. Сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалу Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 37 Європейської Конвенції з прав людини. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд має сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата зазначеної суми становитиме вирішення справи".

Суд отримав декларацію, підписану заявником:

"Я, Володимир Іванович Літвін, зазначаю, що Уряд України готовий ex gratia сплатити мені 1900 (тисячу дев'ятсот) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine). Відповідно пункт 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватися до цієї справи, справу має бути викреслено з реєстру справ Суду.

Вирішує викреслити заяву з реєстру справ.