Заява N 44884/05, подана Оксаною Тимофіївною Тацінець проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 2 жовтня 2007 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова

пані С.Ботучарова (Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 2 грудня 2005 року,

з огляду на рішення застосовувати пункт 3 статті 29 Конвенції та розглядати прийнятність та суть справи разом,

враховуючи надані офіційні декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявниця, пані Оксана Тимофіївна Тацінець, громадянка України, яка народилася у 1959 році та проживає у с. Старий Лисець Івано-Франківської області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути викладені таким чином.

Заявниця є шкільною вчителькою у селі Старий Лисець.

У невизначену дату заявниця подала цивільний позов до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області до відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації, вимагаючи відшкодування сплачених нею комунальних платежів (1).

(1) Відповідно до національного законодавства держава забезпечує сільських вчителів безоплатним житлом, включаючи опалення та електропостачання.

Рішеннями від 17 червня 1999 року та 11 серпня 2000 року суд частково задовольнив позов заявниці та зобов'язав відповідача сплатити заявниці суму у розмірі 2394,98 грн (2). Відповідно державна виконавча служба відкрила виконавчі провадження 30 червня 1999 року та 1 вересня 2000 року.

(2) На той час приблизно 566 євро.

Оскільки рішення залишалися невиконаними, 11 липня 2001 року заявниця подала скаргу на бездіяльність державної виконавчої служби до Тисменицького районного суду. 11 грудня 2001 року суд відхилив скаргу заявниці на підставі недотримання нею процесуальних вимог, встановлених законом.

Листами від 31 січня 2002 року, 5 жовтня 2004 року та 26 серпня 2005 року Державна виконавча служба повідомила заявницю, що рішення, винесені на її користь, не можуть бути виконані через відсутність коштів у боржника.

Рішення, винесені на користь заявниці, залишаються невиконаними.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на неспроможність державних органів влади виконати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 1999 року та 11 серпня 2000 року. Також вона скаржилася на те, що зазначене невиконання було порушенням статей 13 та 17 Конвенції.

21 травня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявницею:

"Я, Оксана Тимофіївна Тацінець, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити мені заборгованість за рішеннями суду, яка досі належить мені до виплати, а також виплатити ex gratia суму у розмірі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума у розмірі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) євро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

7 червня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану Урядом:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити пані Оксані Тимофіївні Тацінець заборгованість за рішеннями суду, яка досі належить їй до виплати, а також виплатити їй ex gratia суму у розмірі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума у розмірі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) євро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода про дружнє врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1 статті 37 Конвенції). Відповідно пункт 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи, і справа має бути викреслена з реєстру справ.

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.