Заява N 28829/05 Миколи Пантелійовича Головатюка проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою 26 червня 2006 року, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 25 липня 2005 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

беручи до уваги декларації щодо досягнення угоди дружнього врегулювання спору в цій справі та зауваження, надані Урядом-відповідачем,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявник, п. Микола Пантелійович Головатюк, є громадянином України, який народився у 1937 році та проживає у м. Донецьк, Україна.

Факти справи, надані сторонами, можуть бути викладені таким чином.

У 2001 році заявник подав позов до Будьонівського районного суду м. Донецька проти його колишнього наймодавця ВАТ "Південьелектромережбуд" про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат. Двома рішеннями, які були винесені 7 червня 2001 року, суд присудив заявнику 8798,61 грн.

У невизначену дату відділ державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження.

16 жовтня 2002 року господарський суд Донецької області визнав підприємство банкрутом та призначив ліквідатора керувати ліквідаційною процедурою.

28 грудня 2002 року виконавча служба закінчила виконавче провадження та передала виконавчі листи до ліквідаційної комісії.

Листами від 29 вересня 2004 року та 6 квітня 2005 року економічний відділ Донецької міської ради та Донецьке обласне управління з питань банкрутства повідомили заявника про те, що рішення буде виконане після успішного продажу майнових активів боржника. Однак процедура примусового продажу майна була заборонена Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року.

Рішення суду, винесене на користь заявника, залишилось невиконаним.

Заявник скаржився на тривалість виконання рішення суду, винесеного на його користь. Він посилався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

18 квітня 2006 року Суд отримав декларацію, підписану заявником:

"Я, Головатюк Микола Пантелійович, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити залишок заборгованості за рішеннями судів, який досі мені належить, а також сплатити мені ex gratia суму у розмірі 3250 ЄВРО (три тисячі двісті п'ятдесят ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3250 ЄВРО (три тисячі двісті п'ятдесят ЄВРО) буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до статті 39 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи.

Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке було досягнуто між Урядом та мною".

29 травня 2006 року Суд отримав декларацію від Уряду:

"Я, Юрій Зайцев, Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Головатюку Миколі Пантелійовичу заборгованість за рішеннями судів, яка досі йому належить, а також виплатити йому ex gratia суму у розмірі 3250 ЄВРО (три тисячі двісті п'ятдесят ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3250 ЄВРО (три тисячі двісті п'ятдесят ЄВРО) буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до статті 39 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1 статті 37 Конвенції). Відповідно, п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути викреслена із реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.