Заява № 16799/07, подана Єгором Васильовичем Мішиним проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 27 березня 2012 року комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 27

березня 2007 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Єгор Васильович Мішин, є громадянином України 1935 року народження та проживає у м. Торезі.

В червні 1995 року заявник звернувся з цивільним позовом до компанії, вимагаючи стягнення певних коштів. 30 січня 2007 року розгляд справи завершився ухваленням Верховним Судом України остаточного рішення.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

1. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості провадження.

Після безуспішних переговорів щодо дружнього врегулювання листом від 10 жовтня 2011 року Уряд направив до Суду односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в заяві. Крім того, він просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України готовий сплатити Єгору Васильовичу Мішину ex gratia суму у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) євро.

Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції "з будь-якої іншої підстави".

Сума ex gratia є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі судових витрат, буде звільнена від будь-яких податків та конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявник висловив свої заперечення щодо декларації Уряду.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції , він може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпунктам "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України, Суд встановив свою позицію стосовно скарг на порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII, "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), № 70767/01, пп. 39-52, від 6 вересня 2005 року, та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), № 36545/02, пп. 52-61, від 21 грудня 2006 року).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, беручи до уваги той факт, що провадження, що входить до компетенції Суду ratione temporis, тривало більше дев'яти років та чотирьох місяців (оскільки Конвенція набула чинності для України з 11 вересня 1997 року), Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більш того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання, Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви щодо надмірної тривалості цивільного провадження (пункт 1 статті 37 in fine).

Отже, ця частина заяви має бути вилучена з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37.

2. Заявник також скаржився, посилаючись на статтю 13 Конвенції , на несприятливий для нього результат провадження в національних судах та стверджуване позбавлення майна в результаті цього.

Ретельно дослідивши ці скарги в світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості цивільного провадження.

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.