Заява № 26316/09 подана Станіславом Петровичем Альохіним проти України, та 138 інших заяв

21 лютого 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати,

що зазначені у таблиці , яка додається,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та дати народження наведені нижче у таблиці . їхні інтереси представляв пан М. Педан, юрист, який практикує у м. Слов'янську. Уряд України (далі - Уряд) представляла пані В. Лутковська з Міністерства юстиції України.

Заявники - колишні працівники ВАТ "Содовий завод", яке є державним. У дати, що наведені у доданій таблиці, Слов'янський міський суд Донецької області та Комісія з трудових спорів ВАТ "Содовий завод" зобов'язали завод здійснити на користь заявників різні виплати, пов'язані з трудовими правовідносинами. Рішення набрали законної сили, однак не були виконані.

Керуючись статтею 4, пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції , а також статтею 1 Першого протоколу , заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їхніх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Суд зауважує, що скарги заявників щодо невиконання мають бути розглянуті за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу , відповідні положення яких передбачають наступне:

"Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом ... щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

3. Посилаючись на пілотне рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги), 19 липня 2011 року Уряд направив до Суду односторонні декларації з метою вирішення питань, порушених у заявах. Цими деклараціями Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень, ухвалених на користь заявників, та заявив, що він готовий сплатити залишок заборгованості за рішеннями, а також суми, зазначені у доданій таблиці. Уряд запропонував Суду вилучити ці заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Декларації також передбачають, що зазначені компенсаційні суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків та мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу. Ці суми мають бути виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати вказаних сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. У деклараціях зазначалося, що ці виплати становитимуть остаточне вирішення справ.

Заявники з різних причин не погодилися з умовами декларацій та просили Суд продовжити розгляд їхніх справ або не надали жодних коментарів.

Суд нагадує, що на будь-якій стадії провадження він має право вилучити заяву з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a"-"c" пункту 1 статті 37 Конвенції . Зокрема, відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції Суд має право вилучити заяву з реєстру з будь-яких інших підстав, встановлених Судом, у разі, якщо подальший розгляд заяви не є виправданим.

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі (див. рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попередні заперечення) (ВП), заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд нагадує, що відповідно до пілотного рішення щодо невиконання судових рішень Україну було зобов'язано надати адекватне відшкодування заявникам, чиї заяви були направлені Уряду до винесення цього рішення чи мають бути направлені після цього та стосуються скарг на тривале невиконання рішень національних судів, за виконання яких держава-відповідач була відповідальна (див. пункт 6 резолютивної частини та пункт 99 рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), вказаного вище). Ретельно дослідивши умови декларацій Уряду, Суд розуміє це як намір надати відшкодування відповідно до пілотного рішення.

Суд задоволений, що Уряд однозначно визнає надмірну тривалість виконання рішень, винесених на користь заявників, і зобов'язується виконати рішення, які ще не виконані. Суд також зазначає, що суми компенсацій, запропоновані Урядом, є співмірними з сумами, що присуджує Суд у подібних справах, з урахуванням inter alia затримки виконання в кожній окремій справі.

Таким чином, Суд вважає, що продовжувати розгляд заяв надалі не є виправданим. Він також переконаний, що повага до прав людини, передбачених Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає продовження розгляду заяв. Таким чином, вони мають бути вилучені з реєстру справ.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови односторонніх декларацій Уряду держави-відповідача щодо скарг заявників на тривале виконання національних рішень, ухвалених на їхню користь.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .