Заява № 19938/08, подана Валерієм Васильовичем Нікітенком проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 24 січня 2012 року комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 7

квітня 2008 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Валерій Васильович Нікітенко, є громадянином України, 1937 року народження, та проживає у м. Луганську. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

У червні 1995 року заявник звернувся до суду з позовом до підприємства про стягнення гарантованих соціальних виплат та допомоги при звільненні. 18 січня 2010 року розгляд справи завершився винесенням Верховним Судом України остаточного рішення.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження. Він також скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 17 Конвенції на результат провадження, стверджуючи, що національні суди в його справі порушили закон та прийняли необґрунтовані рішення.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження щодо розгляду його трудового спору, ініційованого ним проти свого колишнього роботодавця, яке тривало більше шести років.

Він також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу на стверджувану несправедливість вищезазначеного провадження. Посилаючись на статтю 14 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 12, заявник, крім цього, скаржився, що він зазнав дискримінації з боку судів у зв'язку з тим, що він російськомовний. Насамкінець, він, посилаючись на статті 13 і 17 Конвенції, скаржився на безрезультатність його скарг до національних органів влади.

A. Скарга на тривалість провадження

1. Листом від 31 серпня 2011 року Уряд повідомив Суд, що він пропонує зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в заяві. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачає таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити Валерію Васильовичу Нікітенку 700 (сімсот) євро.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Він пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1(c) статті 37 Конвенції "з будь-якої іншої підстави".

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі судових витрат, буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом, чинним на день виплати, та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть сплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявник висловив свої заперечення щодо декларації Уряду.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37, Суд може вилучити заяву, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII, "Павлюлинець проти України" (Paviyulynets v. Ukraine), № 70767/01, пп. 39-52, від 6 вересня 2006 року; та "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukraine), № 36545/02, пп. 52-61, від 21 грудня 2006 року).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Крім того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви щодо надмірної тривалості цивільного провадження (пункт 1 статті 37 in fine).

Отже, ця частина заяви має бути вилучена з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37.

2. Ретельно дослідивши решту скарг у заяві в світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості цивільного провадження.

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.