Заява № 53565/07, подана Петром Степановичем Хрістовим проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 17 січня 2012 року Комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М.

Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic), Голова,

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції, беручи до

уваги вищезазначену заяву, подану 24 листопада 2007 року,

після обговорення постановляє таке

рішення:

Заявник, пан Петро Степанович Хрістов, є громадянином України, 1953 року народження, та проживає у м. Одесі. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

Факти справи, надані сторонами, можна викласти таким чином.

У вересні 2000 року заявник звернувся до суду з цивільним позовом до свого колишнього роботодавця у зв'язку з трудовим спором, який виник між ними.

Це провадження завершилося остаточною ухвалою апеляційного суду Харківської області, який 6 червня 2007 року, діючи як суд касаційної інстанції, частково задовольнив позов заявника та присудив йому певні суми відшкодування моральної шкоди.

У ході провадження заявник безуспішно звертався до національних судів з клопотанням щодо направлення до Конституційного Суду звернення стосовно стверджуваної неконституційності певних положень трудового законодавства.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції щодо надмірної тривалості провадження.

Також він скаржився за тими ж положеннями на несправедливість та результат провадження, упередженість судів та їх відмову направити до Конституційного Суду звернення щодо стверджуваної неконституційності певних положень трудового законодавства. Крім того, заявник скаржився за статтею 1 Першого протоколу щодо результату провадження. Він також стверджував про порушення статей 1, 4, 14, 15 та 17 Конвенції .

1.Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та за статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість провадження. Ця скарга підлягає розгляду лише за пунктом 1 статті 6 Конвенції, який у відповідній частині передбачає таке:

«Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».

9 лютого 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питання, яке порушується в заяві, та просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції . В декларації зазначено:

«Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Петру Степановичу Хрістову- [1]ex gratia 900 (дев'ятсот) євро.

-1В декларації наведено українську версію імені та по батькові заявника (Петро Степанович), транслітеровані англійською мовою

Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції «з будь-якої іншої підстави».

Сума ex gratia є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи».

Заявник висловив свої заперечення щодо декларації, стверджуючи, що вона не охоплювала інші його скарги, та просив Суд продовжити розгляд справи.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, передбачених у підпунктах «а», «о» чи «c» пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом «c» пункту 1 статті 37, Суд може вилучити заяву з реєстру, якщо:

«на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим».

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

З цією метою суд ретельно досліджує декларацію, виходячи з принципів, що випливають з його судової практики (див., зокрема, рішення у справі «Тахсін Аджар проти Туреччини» (Tahsin Acar v. Turkey) (попередні заперечення) (ВП), заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд встановив у низці справ, в тому числі проти України (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Павлюлинець проти України» (Pavlyulynets v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, № 70767/01, пункти 52-53; «Мороз та інші проти України» (Moroz and Others v. Ukraine) від 21 грудня 2006 року, № 36545/02, пункти 61-62; та «Головко проти України» (Golovko v. Ukraine) від 1 лютого 2007 року, № 39161/02, пункти 64-65), свою практику щодо скарг про порушення права на розгляд справи в розумний строк.

З огляду на характер умов декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються Судом у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї частини заяви не є виправданим.

Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, передбачених Конвенцією та протоколами до неї, і не знаходить публічно-правових підстав для подальшого розгляду цієї частини заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine). Таким чином, вона має бути вилучена з реєстру справ.

2.Ретельно дослідивши решту скарг у заяві в світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією .

Бере до уваги умови односторонньої декларації Уряду-відповідача щодо скарги заявника на надмірну тривалість провадження.

Вирішує у відповідності до підпункту «c» пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.