Заява № 25432/08, подана Юрієм Костянтиновичем Барнашовим проти України

4 січня 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч {Bostjan M. Zupancic),

Енн Пауер-Форде (Ann Power-Forde),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 17

травня 2008 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Юрій Костянтинович Барнашов, 1955 року народження, є громадянином України та проживає в м. Ровеньки. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані В. Лутковська з Міністерства юстиції України.

15 серпня 2000 року заявник, який керував мотоциклом з трьома пасажирами, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої декілька осіб отримали тілесні ушкодження.

4 жовтня 2000 року прокуратурою було порушено кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди.

6 лютого 2002 року заявника було обвинувачено в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило завдання тілесних ушкоджень.

Після декількох переглядів справи 2 червня 2011 року Верховний Суд України закрив кримінальну справу щодо заявника за відсутністю в його діянні складу злочину.

У 2006-2010 роки свобода заявника була обмежена підпискою про невиїзд.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що провадження у його справі було необґрунтовано тривалим. Він також скаржився за статтею 13 Конвенції на те, що не було жодного ефективного національного засобу юридичного захисту щодо цього.

Заявник скаржився за пунктом 2 статті 6 Конвенції на порушення права вважатися невинуватим, оскільки тривалість кримінального провадження щодо нього була надмірною. Заявник також скаржився, не посилаючись на будь-яке положення Конвенції, на тривалий період, під час якого до нього було застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

A. Скарга на тривалість провадження

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження щодо нього та за статтею 13 Конвенції на відсутність національного засобу юридичного захисту щодо цього. Ці положення у відповідних частинах передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Листом від 18 лютого 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питання, яке порушувалось у заяві. Уряд також просив Суд вилучити заяву з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника в національних органах влади та відсутність національного засобу юридичного захисту щодо надмірної тривалості провадження у справі заявника.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить пану Юрію Костянтиновичу Барнашову ex gratia суму 3100 (три тисячі сто) євро.

Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 "c" статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Ця сума ex gratia є покриттям будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, має бути конвертована в національну валюту за курсом на день здійснення платежу та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявник не погодився з умовами, запропонованими в декларації Уряду.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру якщо:

"... на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, аби справа розглядалася далі (див. рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (ВП), заява № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).

Враховуючи характер викладеного в декларації Уряду, а також беручи до уваги суму запропонованої компенсації, яка співмірна з сумами, присуджуваними Європейським судом у подібних справах, Суд не вважає виправданим подальший розгляд цієї частини заяви (підпункт "c" пункту 1 статті 37).

Крім того, в світлі викладених вище міркувань та, зокрема, з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання Суд вважав, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду цієї частини заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Відповідно ця частина заяви має бути вилучена із реєстру справ Суду.

B. Решта скарг

Ретельно дослідивши решту скарг у заяві у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача стосовно надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності національного засобу юридичного захисту щодо цього.

Вирішує у відповідності до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.