Заява № 25192/06, подана Вірою Федосіївною Клементьєвою та Олександром Валентиновичем Клементьєвим проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 13 грудня 2011 року комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 14

червня 2006 року,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі

"Юрій Миколайович Іванов проти України"(Yuriy

Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ECHR2009-...

(витяги), беручи до уваги односторонню декларацію та відповіді

заявників на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заяву було подано 14 червня 2006 року громадянами України, пані Вірою Федосіївною Клементьєвою (далі - заявниця) та паном Олександром Валентиновичем Клементьєвим (далі - заявник), які народились у 1928 році та 1950 році відповідно. Заявник проживає у Херсонський області. Заявниця померла 22 березня 2007 року, а заявник, її син та спадкоємець, висловив своє бажання підтримати заяву в частині скарг заявниці.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2004 року місцеве комунальне підприємство було зобов'язано здійснити певні виплати заявникам. Рішення залишається невиконаним.

Заявники скаржились на тривале невиконання зазначеного судового рішення.

1. В першу чергу Суд зазначає, що сторонами не оскаржувалось право заявника на підтримання заяви в частині скарг заявниці. Суд не вбачає підстав вирішити інакше. Однак посилання по всьому тексту буде на обох заявників.

2. 25 червня 2011 року Уряд направив односторонню декларацію з метою врегулювання спору в справі заявників. Цією декларацією Уряд визнав надмірною тривалість виконання рішення заявників та висловив свою готовність виплатити їм заборгованість за рішенням суду та суму в розмірі 1200 євро.

Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд запропонував, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Сума 1200 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків та буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.

Заявники погодились з умовами декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що він може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a"-"с" пункту 1 цієї статті. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він закликав Україну:

"забезпечити адекватне й достатнє відшкодування всім заявникам [...] про скарги яких стосовно тривалого невиконання рішень національних органів вже було повідомлено Уряд-відповідач".

З огляду на згоду заявників з декларацією Уряду Суд вважає, що підпункт "b" пункту 1 статті 37 є відповідним в цьому випадку. Суд бере до уваги, що сторони домовилися щодо умов врегулювання справи. Це, на думку Суду, також відповідає пілотному рішенню (див. вище рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov), пункт 99 та пункт 6 резолютивної частини рішення) і Суд не знаходить жодних підстав, що виправдовують продовження розгляду заяви. Таким чином, вона має бути вилучена з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду та відповіді заявників щодо цього.

Вирішує у відповідності до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ.